01.10.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2499/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Чередка А.Є., Чус О.В.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Запорізьке кар'єроуправління» на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2023 (суддя Науменко А.О.)
у справі № 908/2499/21
за позовом Керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:
позивача Запорізької міської ради
до відповідача Приватного акціонерного товариства “Запорізьке кар'єроуправління»
про внесення змін до договору
30.08.2021 до Господарського суду Запорізької області звернувся керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької міської ради з позовом від 25.08.2021 № 53-3160 вих-21 до Приватного акціонерного товариства “Запорізьке кар'єроуправління» про внесення змін до п. 5 та п. 9 договору оренди землі від 07.09.2007 № 040726100898.
У позові прокурор просив:
- внести зміни до п.5 договору оренди землі, зареєстрованого 19 вересня 2007 за № 040726100898 у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», укладеного між Запорізькою міською радою та Приватним акціонерним товариством “Запорізьке кар'єроуправління», щодо земельної ділянки площею 18.1056 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, наданої для розташування промислового майданчика, виклавши його в такій редакції: “нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 145 954 673 грн 28 коп. в цінах на 2021 рік»;
- внести зміни до п. 9 договору оренди землі, зареєстрованого 19 вересня 2007 за №040726100898 у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», укладеного між Запорізькою міською радою та Приватним акціонерним товариством “Запорізьке кар'єроуправління», щодо земельної ділянки площею 18.1056 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, наданої для розташування промислового майданчика, виклавши його в такій редакції: “орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 4 378 640 грн 20 коп., що складає 3% від нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах на 2021 рік».
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2023 позовні вимоги задоволено.
Внесено зміни до п. 5 договору оренди землі, зареєстрованого 19 вересня 2007 за № 040726100898 у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, укладеного між Запорізькою міською радою та Приватним акціонерним товариством Запорізьке кар'єроуправління, щодо земельної ділянки площею 18.1056 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, наданої для розташування промислового майданчика, виклавши його в такій редакції:
- нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 145 954 673 грн 28 коп. (сто сорок п'ять мільйонів дев'ятсот п'ятдесят чотири тисячі шістсот сімдесят три гривні двадцять вісім копійок) в цінах на 2021 рік.
Внесено зміни до п. 9 договору оренди землі, зареєстрованого 19 вересня 2007 за №040726100898 у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, укладеного між Запорізькою міською радою та Приватним акціонерним товариством Запорізьке кар'єроуправління, щодо земельної ділянки площею 18.1056 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, наданої для розташування промислового майданчика, виклавши його в такій редакції:
- орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 4 378 640 грн 20 коп. (чотири мільйони триста сімдесят вісім тисяч шістсот сорок гривень 20 копійок), що складає 3% від нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах на 2021 рік.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Запорізьке кар'єроуправління на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області витрачені на сплату судового збору у 2021 році при здійсненні представництва інтересів держави в розмірі 2 270 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство Запорізьке кар'єроуправління, в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального та процесуального права, нез'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- судом першої інстанції не взято до уваги висновок Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2018 року у справі № 910/7905/17, в якому колегія судів дійшла до висновку, що у контексті спірних земельних правовідносин, пов'язаних зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, норми статей 632, 651 ЦК України, статті 288 ПК України та статті 30 Закону України «Про оренду землі» повинні розумітися і застосовуватися таким чином: «Зміна розміру орендної плати (у відсотках від нормативно-грошової оцінки), оформлена рішенням міської ради, не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, оскільки цими рішеннями законодавчо не встановлюються граничні (мінімальний та максимальний) розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності. Водночас, рішення міської ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтями 3, 6, 627 ЦК України». Так, п.12 Договору, передбачено, що розмір орендної плати може змінюватись шляхом прийняття відповідного рішення Запорізької міської ради про збільшення або зменшення орендної плати;
- суд першої інстанції не надав оцінки доводам відповідача з приводу не прийняття Запорізькою міською радою рішення щодо внесення змін до Договору від 07.09.2007. Крім того, додаток 3 до рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)» не містить зобов'язання переглянути орендні ставки у договорах оренди землі, укладених до набрання чинності цим рішенням. В свою чергу, законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів, відповідно;
- судом першої інстанції не надано оцінку наступним аргументам відповідача:
а) данні витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 578/207-21 щодо значення коефіцієнтів впливу локальних факторів КмЗ суперечать значенням, які встановлені рішенням Запорізької міської ради 30.06.2015 за № 7;
б) сукупний локальний коефіцієнт Км3 був обчислений без врахування наступних локальних чинників: земельна ділянка розташована в зоні залягання ґрунтових вод менше 3 метрів; розташування земельної ділянки в зоні пішохідної доступності до громадських центрів; земельна ділянка розташована в водоохоронній зоні; земельна ділянка розташована в санітарно-захисній зоні; отже в розрахунок сукупного локального коефіцієнта Кмз необхідно уключити вказані фактори: 1.00x1.05x0.95x0,95x0,96x0.97x1,10x0,991x0,90x1,12x1,02x0,80=0.79;
- суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги Експертний висновок, долучений відповідачем на підтвердження власної позиції.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
02.05.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
05.05.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
09.02.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких він підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги.
13.02.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній вважає аргументи в апеляційній скарзі безпідставними та необґрунтованими, наголошує на відсутності підстав для її задоволення та зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
20.02.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від прокурора надійшли пояснення щодо правильності визначення коефіцієнтів Км2, Км3, Кф, а також локальних факторів місцезнаходження земельної ділянки, зазначених у Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037.
25.11.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення щодо виконання вимог суду про надання документів, необхідних для проведення судової експертизи.
22.07.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від прокурора надійшли додаткові пояснення щодо проведеної судової експертизи та висновків експерта, в яких наголосив на відповідності визначеної НГО у Витягу технічній документації з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя та вимогам нормативно-правових актів.
23.07.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача (апелянта) надійшла заява, в якій останній виклав свої аргументи щодо висновків експерта, зазначивши про відсутність підстав для їх врахування при вирішенні справи у зв'язку з неповнотою проведеного дослідження через ненадання витребуваних експертом документів учасниками справи, а також неможливість надання експертом відповіді на поставлені питання та вихід за межі порушених перед ним питань
В судовому засіданні 01.10.2025 брали участь прокурор та представник позивача. Відповідач, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направив. Водночас, в призначений ухвалою Центрального апеляційного господарського суду час секретар судового засідання намагався вийти на зв'язок з представником скаржникав режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, за допомогою програми EasyCon, однак обліковий запис представника скаржника був неактивним та представникна зв'язок не вийшов, про що складено Акт «Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції».
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Таким чином, сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої ПрАТ “Запорізьке кар'єроуправління» апеляційної скарги, в межах їх доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.
Колегія суддів зауважує, що представник скаржника брав участь в судових засіданнях 25.01.2024, 21.02.2024, 24.07.2025, 18.09.2025 та надав пояснення по апеляційній скарзі, підтримавши її доводи та вимоги.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Прокурор та представник позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзивах, наполягали на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 07.09.2007 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством Запорізьке кар'єроуправління (орендар, змінено організаційно - правову форму юридичної особи на Приватне акціонерне товариство Запорізьке кар'єроуправління) укладено договір оренди землі (далі договір від 07.09.2007).
Відповідно до п. п. 1, 2 договору від 07.09.2007 в строкове платне користування надається земельна ділянка площею 18.1056 га, що знаходиться по вул. Дніпровські зорі, 1 м. Запоріжжя для розташування промислового майданчика.
Кадастровий номер земельної ділянки - 2310100000:04:026:0037, цільове призначення - землі промисловості.
Цей договір від 07.09.2007 укладено строком на двадцять п'ять років (п. 8 договору від 07.09.2007).
Згідно з п. 5 договору від 07.09.2007 і розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку, грошова оцінка якої проведена на 01.01.2007 та який є додатком і невід'ємною частиною договору, нормативно - грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2007 складала 17 189 456,64 грн.
Відповідно до п. 9 договору від 07.09.2007, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 42 973,64 грн, що складає 0,25 % від нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2007 року.
Пунктом 39 договору від 07.09.2007 визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Державну реєстрацію договору від 07.09.2007 було здійснено Запорізькою регіональною філією Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах 19.09.2007 за № 040726100898.
За актом прийому - передачі земельної ділянки за договором оренди землі від 19.09.2007 №040726100898 орендодавець передав, а орендар отримав у користування на праві оренди земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037 площею 18.1056 га, яка знаходиться по вул. Дніпровські зорі, 1, м. Запоріжжя.
Рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 затверджено нормативно грошову оцінку земель міста Запоріжжя, зокрема п. 3 рішення визначено, що базова вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 становила 239,5 грн. та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативно грошова оцінка земель за 2014 рік становила 299,14 грн. Вказане рішення міської ради введено в дію з 01.01.2016 ( п. 7 Рішення).
Крім того, рішенням Запорізької міської ради № 6 від 30.06.2015 встановлено на території міста податок на майно (в частині плати за землю), розмір орендної плати за земельні ділянки у відсотках від їх нормативної грошової оцінки (додаток 3), а також затверджено Положення про податок на майно.
Так, згідно із п. 9 таблиці додатку 3 до рішенням Запорізької місцевої ради від 30.06.2015 № 6, ставка орендної плати за використання іншими (крім чітко зазначеного у таблиці переліку) земельними ділянками складає 3% від їх нормативної грошової оцінки.
Також, згідно з п.15 Додатку до рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26 встановлено річний розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності та дорівнює 3% від їх нормативної грошової оцінки. Вказане рішення міської ради введено в дію з 01.01.2019 (п. 3 Рішення).
Землі промисловості згідно з рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 6 та рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26 відносяться до категорії інших земель, ставка орендної плати за використання якими складає 3% від їх нормативної грошової оцінки.
Наразі згідно з умовами п. 9 договору від 07.09.2007 орендна плата складає 0,25 % від нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2007 року.
Згідно листа Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області №197/5/08-01-04-13 від 14.01.2021, за оренду земельної ділянки кадастровим номером 2310100000:04:026:0037 ПАТ Запорізьке кар'єроуправління щорічно здійснюється плата в сумі 4035365 грн. 28 коп.
Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 578/207-21 від 15.07.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037 становить 145 954 673,28 грн.
Отже, за доводами прокурора річна орендна плата за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037 повинна становити 3 % від нормативної грошової оцінки (145 954 673,28 грн + 100 х 3 = 4 378 640,20 грн).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про внесення змін у пункти 5 та 9 договору оренди землі є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
30.08.2021 до Господарського суду Запорізької області звернувся керівник Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької міської ради з позовом до Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар'єроуправління" (далі - ПАТ "Запорізьке кар'єроуправління") про внесення змін до п. 5 та п. 9 договору оренди землі від 07.09.2007 № 040726100898 в частині визначення розміру орендної плати.
Позов подано на підставі ст.ст. 19, 131-1, 142, 145 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 152, 206 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 20, ч. 3 ст. 30, ст. 4, ст. 162, ст. 163 ГПК України, п.п. 288.5.1. п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, ст.ст. 23, 24 Закону України Про прокуратуру.
Позов аргументовано тим, що землі промисловості згідно рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 6 та рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26 відносяться до категорії інших земель, ставка орендної плати за використання якими складає 3 % від їх нормативної грошової оцінки. Наразі згідно з умовами п. 9 договору орендна плата складає 0,25 % від нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2007 року. Згідно з листом Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області від 14.01.2021 № 197/5/08-01-04-13, за оренду земельної ділянки кадастровим номером 2310100000:04:026:0037 ПАТ Запорізьке кар'єроуправління щорічно здійснюється плата в сумі 4 035 365,28 грн. Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 15.07.2021 № 578/207-21 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037 становить 145 954 673,28 грн. Отже, річна орендна плата за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037 повинна становити 3 % від нормативної грошової оцінки (145 954 673 грн. 28 коп. + 100 х 3 = 4 378 640,20 грн). Сума коштів за рік, яку недоотримує бюджет територіальної громади з 01.01.2016 дорівнює 4378640,20 грн.
Відповідач заперечував проти задоволення позовної заяви у повному обсязі, в обґрунтування чого посилався на відсутність рішення органу місцевого самоврядування про зміну ставки орендної плати; невідповідність коефіцієнтів впливу локальних факторів КмЗ, коефіцієнтам, які встановлені рішенням Запорізької міської ради 30.06.2015 за №7, неправильне встановлення середньої базової вартості 1 кв.м земельної ділянки; відсутність права прокурора на звернення з даним позовом в інтересах Запорізької міської ради.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2023 позовні вимоги задоволено.
Рішення мотивоване тим, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. З огляду на те, що згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 578/207-21 від 15.07.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037 становить 145 954 673,28 грн, то наявні всі підстави для внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зазначення розміру нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати.
Прокурором правомірно заявлено позов в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, оскільки з 2016 року власником земельної ділянки - Запорізькою міською радою, не вживаються заходи з приводу приведення у відповідність діючому законодавству плати за спірну земельну ділянку, що свідчить про невжиття компетентним органом відповідних заходів протягом розумного строку. Нездійснення Запорізькою міською радою, починаючи з 05.01.2021, як уповноваженим органом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, у тому числі шляхом звернення до суду з обґрунтованим позовом до ПАТ "Запорізьке кар'єроуправління" про внесення змін до пунктів 5 та 9 договору оренди землі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Запорізьке кар'єроуправління» на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2023 у справі № 908/2499/21 - задоволено частково; рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2023 у справі №908/2499/21 - скасовано. Позовну заяву залишено без розгляду. Стягнуто з Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на користь Приватного акціонерного товариства “Запорізьке кар'єроуправління» 3 405,00 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №908/2499/21 касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури - задоволено частково; постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі № 908/2499/21 скасовано; справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку щодо недотримання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а мотиви, наведені у оскарженій постанові є передчасними та не можуть бути розцінені як достатні для залишення позову без розгляду.
Здійснивши аналіз абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (див. пункт 27 зазначеної постанови).
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до абзаців 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Водночас, згідно з положеннями частин третьої - п'ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох виключних випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Відповідно до ст. 64 Бюджетного кодексу України податок на майно, до якого входить плата за землю, зараховується до бюджетів місцевого самоврядування. Доходи місцевого бюджету є власністю територіальної громади міста Запоріжжя, а їх недоотримання порушує права позивача та зумовлює необхідність їх захисту в судовому порядку.
Як убачається із матеріалів справи, звертаючись із позовом у межах справи №908/2499/21, прокурор вказував на те, що Запорізькою міською радою з 05.01.2021 не здійснюються заходи щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, у тому числі шляхом звернення до суду з обґрунтованим позовом до ПАТ "Запорізьке кар'єроуправління" про внесення до пунктів 5 та 9 спірного договору оренди землі на підставі рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)», від 30.06.2015 № 7, яким затверджено нормативно-грошову оцінку земель міста Запоріжжя, від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю».
Так, Запорізькою місцевою прокуратурою №3 на адресу повивача - Запорізької міської ради направлено лист від 05.01.2021 №35-49вих21, в якому ставилось питання про невідповідність здійснення оплати за спірну земельну ділянку.
Запорізька міська рада листами від 04.03.2021 № 04-07/0019 та від 19.05.2021 № 04-07/0466, від 10.06.2021 № 07916/03-20/09 повідомила органи прокуратури, що позовні заяви щодо приведення у відповідність договору оренди спірної земельної ділянки не подавались.
Крім того, Дніпровська окружна прокуратура листом №53-1403вих21 від 03.06.2021 зверталась до Запорізької міської ради з питання вжиття заходів з приводу відповідності діючому законодавству здійснення плати за спірну земельну ділянку.
Листом №07916/03-20/09 від 10.06.2021 Запорізька міська рада повідомила Дніпровську окружну прокуратуру про те, що міською радою позовні заяви про приведення договору оренди вищезазначеної земельної ділянки у відповідність до земельного, податкового законодавства та рішенням міської ради не подавались.
Також, Дніпровською окружною прокуратурою листом №53-2371вих-21 від 16.07.2021 для вирішення питання про вжиття цивільно-правових заходів направлено копії витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку вищезазначеної земельної ділянки, виготовлені ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області 14.07.2021.
Листом №10014/03-20/10 від 30.07.2021 Запорізькою міською радою надано інформацію про направлення запиту до органу ДФС, проте заходів про приведення договору оренди вищезазначеної земельної ділянки у відповідність до земельного, податкового законодавства та рішенням міської ради не подано.
Таким чином, суд доходить висновку, що власником земельної ділянки - Запорізькою міською радою тривалий час (з 25.02.2021 по 25.08.2021) не вживаються заходи з приводу приведення у відповідність діючому законодавству плати за спірну земельну ділянку. Нездійснення Запорізькою міською радою протягом розумного строку, починаючи з 05.01.2021, як уповноваженим органом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, у тому числі шляхом звернення до суду з обґрунтованим позовом до ПрАТ «Запорізьке кар'єроуправління» про внесення до пунктів 5 та 9 Договору оренди землі, виходячи з положень ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, ст. 53 Господарського процесуального кодексу України є достатньою обґрунтованою правовою підставою для здійснення представництва законних інтересів держави прокурором, який в силу вищезазначених положень діючого законодавства, виконуючи субсидіарну роль, зобов'язаний вжити заходи представницького характеру, спрямовані на захист порушених інтересів держави.
Щодо посилання на справу № 908/5336/15, то судом прийнято до уваги підстави позовних вимог (посилання на рішення Запорізької міської ради від 03.03.2008 № 79, яким затверджена технічна документація щодо нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя, від 27.07.2011 № 16 «Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя», від 26.06.2012 № 37 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2011 № 16»). Відтак, дана є справа відмінною від справи №908/5336/15, що виключає можливість залишення позову без розгляду з підстав самостійного вжиття Запорізькою міською радою максимально всіх заходів спрямованих на відновлення порушених прав територіальної громади та остаточного вирішення спірного питання постановою Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 908/5336/15, на чому помилково наполягає апелянт.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 Земельного кодексу України).
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (частина 9 статті 93 Земельного кодексу України).
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України “Про оренду землі» встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
За нормами статті 2 цього ж Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 13 та ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України “Про оренду землі»).
Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок є капіталізованим рентним доходом із земельної ділянки, визначеним за встановленими і затвердженими нормативами.
За змістом ч. 1 ст. 13, ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку землі").
Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 (пункти 7.15-7.19) зазначено, що:
«Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель визначається Порядком № 489 (зі змінами та доповненнями). В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель (пункт 1 розділу ІІ Порядку № 489).
Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається за формулою: Цн = (В * Нп) : Нк * Кф * Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 ПК України (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 489). Крім того, зазначений Порядок передбачає можливість розрахунку середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, вартість одного квадратного метра земель населених пунктів за економіко-планувальними зонами, вартість одного квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання, які визначаються за іншими формулами та не пов'язані з нормативною грошовою оцінкою, яка застосовується для визначення розміру орендних платежів (пункти 7, 9, 10 Порядку № 489).
Грошова оцінка загальної площі земельної ділянки визначається шляхом множення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра зазначеної ділянки на її загальну площу.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, проводиться вперше відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (зі змінами). За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (пункт 1 розділу III Порядку № 489). Порядком затверджена форма заяви (додаток 8) на витяг та сама форма витягу (додаток 9), у якій, зокрема, вказано: «Витяг сформовано» із зазначенням дати його формування.
Отже, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051), про що зазначено в пункті 2 розділу III Порядку № 489.
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період».
Апеляційний суд зауважує, що Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за № 1647/29777, затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі Порядок № 489), яким змінено коефіцієнти, що застосовуються для обрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
У п. 1 розділу 3 Порядку зазначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація, дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Статтею 23 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
При цьому таким центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 1 р. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.15 № 15), яка здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).
Таким чином, з урахуванням положень статті 288 ПК України і статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі" нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 922/518/14, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 22.01.2019 у справі №922/539/18, від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 06.11.2019 у справі № 924/187/17, від 04.11.2020 у справі № 904/1283/19, від 27.01.2021 у справі № 924/725/18.
В свою чергу, відповідно до пункту 14.1.147 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно зі статтею 265 ПК України плата за землю є складовою податку на майно.
Статтею 10 Податкового кодексу України визначено, що податок на майно є місцевим податком. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок і, як наслідок, зміна розміру земельного податку та ставок орендної плати за землю не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання уповноваженими органами місцевого самоврядування плати за користування землею в межах та на виконання норм Податковим кодексом України.
В свою чергу, орендна плата за земельні ділянки комунальної власності є регульованою ціною, тому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки (бази оподаткування) тягне за собою зміну розміру земельного податку та орендної плати, а отже є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Як встановлено судом, в 2007 році при укладенні Договору в пункті 9 Договору сторони визначили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 42 973 грн. 64 коп., що складає 0,25% від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007 року.
Водночас, 30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)» (зі змінами внесеними рішенням Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26), яким було затверджено розміри орендної плати за використання земельними ділянками, які перебувають у комунальній власності в межах міста Запоріжжя (далі - рішення № 6).
Так, згідно п.9 таблиці Додатку 3 до вказаного рішення № 6 від 30.06.2015, ставка орендної плати за використання іншими (крім чітко визначеного у таблиці переліку) земельними ділянками складає 3% від їх нормативної грошової оцінки.
Також, згідно п.15 Додатку до рішення Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 встановлено річний розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності та дорівнює 3% від їх нормативної грошової оцінки. Вказане рішення міської ради введено в дію з 01.01.2019.
Землі промисловості згідно рішення Запорізької міської ради № 6 від 30.06.2015 та рішення Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 відносяться до категорії інших земель, ставка орендної плати за використання якими складає 3% від їх нормативної грошової оцінки.
Тобто, розмір орендної плати за орендовану відповідачем земельну ділянку має складати 3 відсотки від нормативної грошової оцінки землі.
Крім того, рішенням Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя» затверджено, окрім іншого: 1). технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, виконану Державним підприємством Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М.Білоконя (п.1 рішення); 2) економіко-планувальне зонування території міста Запоріжжя (п.4 рішення); 3) базову вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя 4). значення коефіцієнтів місцерозташування Км2 згідно з додатком 1 (п.5 рішення); 5). значення коефіцієнтів впливу локальних факторів Км3 згідно з додатком 2 (п.6 рішення).
Нормативна грошова оцінка земель, згідно цього рішення введена в дію з 01.01.2016 та підлягає щорічній індексації відповідно до вимог діючого законодавства (п.п.7, 8 рішення).
Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 578/207-21 від 15.07.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037 становить 145 954 673 грн. 28 коп.
Відповідно до розрахунку прокурора розмір орендної плати за користування земельною ділянкою по договору оренди землі в цінах 2021 року складає 4378640 грн. 20 коп. (145 954 673 грн. 28 коп. / 100 х 3 = 4378640 грн. 20 коп.).
З огляду на викладене, пункт 5 Договору оренди землі має бути викладений в новій редакції та приведений у відповідність вимогам земельного та податкового законодавства України.
За приписами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 30 Закону України “Про оренду землі» також визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Статтею 188 ГК України визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Пунктом 32 Договору оренди землі передбачена можливість внесення змін до Договору та порядок внесення змін.
Пунктом 12 договору від 07.09.2007 серед підстав для перегляду розміру орендної плати один раз на рік визначено зміну розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміна коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. При цьому сторони дійшли згоди, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у інших випадках, передбачених законом.
Зазначене вказує на свободу договору, закріпленого ч. 1 ст. 627 ЦК України, та регулювання порядку зміни ціни договору.
Таким чином, сторони безпосередньо в самому договорі визначили підстави для внесення до нього змін, а наявність відповідного договірного обґрунтування внесення таких змін у судовому порядку є тим фактичним складом, який може бути підставою для внесення змін до договору оренди землі.
Подібні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 904/8787/17, від 03.06.2020 у справі № 904/3262/19, від 31.05.2023 у справі №925/406/22.
Отже, в даному випадку має місце як затвердження нової нормативної грошової оцінки землі так і зміна ставки розміру орендної плати.
Згідно з частинами 2, 4 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Правила, передбачені частинами 2, 4 статті 188 Господарського кодексу України, є матеріально-правовими, а не процесуальними. Процедура, передбачена ними, не відноситься до випадків обов'язкового досудового врегулювання спору в розумінні частини 3 статті 124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів пункту 6 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Тому те, що позивач не скористався відповідною процедурою позасудового врегулювання, не позбавляє його права реалізувати своє суб'єктивне право на зміну умов договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 та постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №904/1912/19.
З огляду на вищезазначені обставини, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку наявні всі підстави для внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зазначення розміру нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати. Вказаним спростовуються протилежні доводи відповідача щодо відсутності рішення органу місцевого самоврядування про внесення змін до спірного договору та відсутності судового рішення про визнання договору недійсним.
При цьому доводи апелянта про незастосування судом першої інстанції висновків викладених у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17 визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки предметом спору у згаданій справі було внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині визначення відсотка, а саме зміни з 10% на 3,6%, що згідно з положеннями договору повинно було проводитися на підставі відповідного рішення міської ради, яке прийнято не було.
В той же час, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на рішення міської ради «Про бюджет міста Києва на 2017 рік», яке мало загальний характер.
Так, у вказаній постанові колегія суддів дійшла висновку, що рішення органу місцевого самоврядування може бути самостійною підставою для внесення змін до договору оренди, якщо сторони цього договору визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для внесення змін до нього, що відповідає принципу свободи договору, встановленому ст. ст. З, 6, 627 ЦК України.
Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, не є релевантними до розглядуваної справи, оскільки зміна розміру орендної плати переглядається за рішенням орендодавця, що передбачено п. 12 договору оренди землі, а розмір орендної плати у 0,25 % від нормативної грошової оцінки, встановлений умовами договору, є менше мінімального розміру земельного податку, передбаченого п.п. 288.5.1. п. 288.5. ст. 288 Податкового Кодексу України.
Також, апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про необов'язковість внесення змін до договору оренди через зміну нормативної грошової оцінки землі.
Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України «Про оренду землі», п.п. 288.5.1. п. 288.5. ст. 288 Податкового Кодексу України та ст. 201 Земельного Кодексу країни нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 зроблено правовий висновок, який полягає у тому, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.
Водночас після ухвалення Господарським судом Запорізької області 01.03.2023 рішення, Великою Палатою Верховного Суду було прийнято постанову від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, в якій сформовано остання виснувала про те, що «з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки».
Виходячи з цього, позиція Великої Палати Верховного Суду щодо автоматичної зміни прав та обов'язків сторін стосується виключно випадків зміни нормативно грошової оцінки та не розповсюджується на випадки зміни коефіцієнтів для нарахування орендної плати.
Наведене узгоджується з постановою Верховного Суду від 19.03.2025 у справі №925/1524/23 та не протирічить висновкам Верховного Суду, викладеним раніше в означених вище постановах.
Оскільки в даній справі внесення змін до договору оренди землі пов'язано не тільки зі зміною нормативної грошової оцінки землі, а й зі зміною ставки орендної плати (з 0,25 % на 3%), обраний прокурором спосіб захисту є ефективним, а задоволення позовної вимоги про внесення змін до п.5 договору оренди щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та п.9 договору щодо ставки орендної плати призведене до належного захисту прав орендодавця.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на невідповідність технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя положенням чинного законодавства України, то судом з'ясовано, що у провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала трава № 280/5928/19 за позовом ТОВ « 7 днів Запоріжжя» до Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 30.06.2015 № 7.
Рішенням суду від 06.04.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, затверджена рішення від 30.06.2015 № 7, погоджена органом, уповноваженим на проведення державної експертизи землевпорядної документації та відповідає вимогам земельного законодавства.
Також, апелянт стверджує, що витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.07.2021 за № 578/207-21 суперечить нормам земельного законодавства України і тому не може братися за підставу для перегляду розміру орендної плати.
Натомість позивач наголошує, що Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.07.2021 за № 578/207-21 (далі - Витяг) сформований уповноваженим органом на підставі нової нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя, затвердженої Рішенням № 7 є чинним, так як на теперішній час Рішення № 7 не скасовувалось та є чинним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 823/902/17 викладено правовий висновок, з якого слідує, що справи про оскарження рішення органу місцевого самоврядування про затвердження матеріалів технічної документації з нормативної грошової оцінки земель та витягу Держгеокадастру про нормативну грошову оцінку орендованої юридичною особою земельної ділянки як правових актів індивідуальної дії, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Дійсно, предметом дано судового провадження не є оскарження витягу про нормативну грошову оцінку землі, однак суд не може залишити поза увагою наступні істотні обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.
Так, пред'явлений прокурором позов обґрунтовується, зокрема, Витягом від 15.07.2021 № 578/207-21 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037 площею 181056 кв.м.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно цього Витягу становить 145 954 673,28 грн., при розрахунку якої застосовувалися наступні показники:
- категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;
- цільове призначення земельної ділянки: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;
- середня (базова) вартість земель населеного пункту, грн./м2: 299,14;
- номер економіко-планувальної зони: 241;- коефіцієнт Км2: 1.54;
- локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки: 1.00, 1.05, 0.95, 0.95, 0.96, 0.97, 1.10, 0.99;
- сукупний коефіцієнт Км3: 0.96;
- коефіцієнт Кф: 1.20;
- коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки: 1.519.
Водночас, Відповідач (скаржник) не погоджується із показниками, які зазначені у Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21, з підстав їх невідповідності положенням чинного законодавства України, зокрема, рішенню Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015, а саме вважає, що значення економіко-планувальної зони (241) є неправильним, оскільки земельна ділянка розташована в двох економіко планувальних зонах (51, 54), що відповідно впливає на значення коефіцієнту Км2.
Стверджує про те, що у витягу не враховано значення локальних факторів на місцезнаходження земельної ділянки:
1) «Земельна ділянка розташована в межах території, що має схил поверхні більш 20%», який на думку відповідача мав би становити 0.85, а не 0,96;
2) «Земельна ділянка розташована у зоні небезпечних геологічних процесів (зсуви, карст, яружна ерозія - яри понад 10 м, штучні підземні виробки - катакомби, підроблені території, провали та значні тріщини у земній корі, у тому числі з виходом метану на поверхню)», який на думку відповідача мав би становити 0.75, а не 0.97;
3) «Земельна ділянка розташована у зоні обмеження забудови за рівнем напруження електромагнітного поля», який на думку відповідача мав би становити 0.90, а не 0.99.
На його думку, сукупний локальний коефіцієнт Км3 був обчислений без врахування наступних локальних чинників:
1) земельна ділянка розташована в зоні залягання грунтових вод менше 3 метрів (значення коефіцієнта має бути 0,90);
2) земельна ділянка розташована в зоні пішохідної доступності до громадських центрів (значення коефіцієнта має бути 1,12);
3) земельна ділянка розташована у водоохоронній зоні (значення коефіцієнта має бути 1,02);
4) земельна ділянка розташована в санітарно-захисній зоні (значення коефіцієнта має бути 0,80).
З урахуванням цього, відповідач вважає необхідним застосовувати вказані локальні фактори при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та відповідно сукупний локальний коефіцієнт Км3 має становити 0,79 (1.00х1.05х0.95х0.95х0.96х0.97х1.10х0.99) х0.90х1.12х1.02х0.80 = 0.79), а не 0.96 як зазначено у Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.02.2024 призначено у справі № 908/2499/21 судову комплексну інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (49000, м. Дніпро, вул. Січеславська набережна, 17, оф. 801).
На вирішення експертам було поставлено наступні питання:
Який розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037, площею 18.1056 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1?»
“Чи відповідає виконана оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037, площею 18.1056 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?».
На адресу суду надійшов висновок експерта від 07.02.2025 року №651-24 за результатами проведення комплексної судової експертизи з питань землеустрою та оціночно-земельної експертизи у господарській справі №908/2499/21, згідно з яким:
По першому питанню:
Виконана нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037, площею 18,1056 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, що відображена у витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 578/207-21 від 15.07.2021 (дата формування витягу: 14.07.2021 року) по якій здійснено дослідження в об'ємі наданих матеріалів відповідає технічній документації з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя виготовленої ДП Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя, 2013 р. та вимогам нормативно-правових актів.
Неможливо повного мірою визначити відповідність виконаної нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037, площею 18,1056 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, що відображена у витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 578/207-21 від 15.07.2021 (дата формування витягу: 14.07.2021 року) технічній документації з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя виготовленої ДП Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» імені Ю.М. Білоконя, 2013 р. та вимогам нормативно-правових актів з причин зазначених у Дослідницькій частині.
Встановити (визначити) самостійно розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037, площею 18,1056 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1 не відноситься до основних завдань експертиз з питань землеустрою та виходить за межі кваліфікації судового експерта.
По другому питанню:
Неможливо надати висновок на поставлене питання чи відповідає виконана оцінка земельної ділянки-з. кадастровим номером 2310100000:04:026:0037, площею 18,1056, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, вимогам нормативно- правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам, якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності у зв'язку з невиконанням клопотання №651-24 від 08.10.2024.
Апеляційний суд звертає увагу, що одним із засобів встановлення обставин справи є висновок судового експерта (п. 2 ч. 2 ст. 73, ч. 2 ст. 98 ГПК України). Проте, як засіб доказування висновок експерта оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ч. 3 ст. 86 цього Кодексу та може бути відхилений мотивованим судовим рішенням (ст.ст. 104, 232 та 234 ГПК України).
У даному випадку, висновок експерта хоча частково і підтвердив відповідність Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037, площею 18,1056 га від 15.07.2021 № 578/207-21 технічній документації та вимогам нормативно-правових актів, проте повною мірою не надав відповіді на поставлені судом питання, в тому числі щодо правильного обрахунку НГО по спірній земельній ділянці.
За таких умов, на підставі даного висновку колегія суддів не може встановити усі обставини, що входять до предмета доказування у справі.
Так само, суд не може прийняти як належний та допустимий доказ визначення нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки експертний висновок ТОВ НВК «Консул», оскільки ТОВ «НВК «Консул» не є належною спеціалізованою установою, яка має право здійснювати судово-експертну діяльність в розумінні Закону України «Про судову експертизу». До висновку не долучено та матеріали справи не містять доказів включення осіб, які складали висновок, до державного Реєстру атестованих судових експертів, атестації та отримання кваліфікації судового експерта з певної спеціальності. Тому експертне дослідження ТОВ «НВК «Консул» не відповідає вимогам, що ставляться до такого ст. 98 ГПК України. Також, в порушення вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 з наступними змінами, у наданому експертному висновку не зазначено вид судової експертизи (експертного дослідження), яку було проведено ТОВ «НВК «Консул». Крім того, виходячи з додатків до експертного дослідження для його проведення використовувались Звіт про до розвідку розроблюваного запорізького родовища гранітів (1987 рік) та Містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками про можливість розміщення промислового майданчика (2011 року). Натомість Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя була затверджена Запорізькою міською радою в 2015 році. Тобто, документи, які були використані при проведенні експертизи ТОВ «НВК «Консул», є неактуальними до предмету дослідження, а тому не можуть бути застосовні до нього.
Разом з тим, з метою з'ясування питання щодо відповідності застосованих у Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21 показників чинному законодавству, у т.ч. рішенню Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015, Дніпровською окружною прокуратурою м.Запоріжжя до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області скеровано відповідного листа.
Згідно з приписами розділу ІІІ Порядку № 489 за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 січня 2015 року № 15 (надалі - Положення про Держгеокадастр) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Згідно з пп.29 п.4 Положення про Держгеокадастр останній відповідно до покладених на нього завдань видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки.
Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань забезпечує створення, формування і ведення Державного фонду документації із землеустрою та з метою організації своєї діяльності організовує ведення діловодства та архіву відповідно до встановлених правил (п.п. 59 п. 4 Положення).
У правовідносинах, пов'язаних з оцінкою земель та земельних ділянок, Держгеокадастр і його територіальні органи здійснюють публічно-владні управлінські функції, зокрема, формування даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, оформлення таких даних у вигляді витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до пункту 8 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 164), Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженим наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 №603, ведення Державного земельного кадастру на території Запорізької області здійснює Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Українська, 50.
Опрацюванням наданої ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області інформації від 16.02.2024 № 10-8-0.37.1-652/2-24 з'ясовано, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037 знаходиться:
- у зоні магістралей підвищеного містоформувального значення. Коефіцієнт Км3 згідно Додатку 2 рішення Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 визначено 1.10. Перетин площі земельної ділянки становить 1,5%. У зв'язку з цим у Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21 застосовано коефіцієнт 1.00;
- у прирейковій зоні (ділянка прилягає до вітки, відводу залізниці, має під'їзну залізничну колію). Коефіцієнт Км3 згідно Додатку 2 рішення Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 визначено 1.05. Перетин площі земельної ділянки становить 99,96%. У зв'язку з цим, у Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21 застосовано коефіцієнт 1.05;
- не забезпечена централізованим теплопостачанням. Коефіцієнт Км3 згідно Додатку 2 рішення Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 визначено 0.95. У зв'язку з цим, у Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21 застосовано коефіцієнт 0.95;
- не забезпечена централізованим газопостачанням. Коефіцієнт Км3 згідно Додатку 2 рішення Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 визначено 0.95. У зв'язку з цим, у Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21 застосовано коефіцієнт 0.95;
- в межах території, що має схил поверхні понад 20%. Коефіцієнт Км3 згідно Додатку 2 рішення Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 визначено 0.85. Перетин площі земельної ділянки становить 23,82%. У зв'язку з цим, у Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21 застосовано коефіцієнт 0.96;
- у зоні небезпечних геологічних процесів (зсуви, карст, яружна ерозія - яри понад 10 м, штучні підземні виробки - катакомби, підроблені території, провали та значні тріщини у земній корі, у тому числі з виходом метану на поверхню). Коефіцієнт Км3 згідно Додатку 2 рішення Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 визначено 0.75. Перетин площі земельної ділянки становить 12,2%. У зв'язку з цим, у Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21 застосовано коефіцієнт 0.97;
- у зоні історичного ландшафту, що охороняється. Коефіцієнт Км3 згідно Додатку 2 рішення Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 визначено 1.10. Перетин площі земельної ділянки становить 99,85%. У зв'язку з цим, у Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21 застосовано коефіцієнт 1.10;
- у санітарно-захисній зоні. Коефіцієнт Км3 згідно Додатку 2 рішення Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 визначено 0.80. У зв'язку з цим, у Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21 застосовано коефіцієнт 0.80;
- у зоні обмеження забудови за рівнем напруження електромагнітного поля. Коефіцієнт Км3 згідно Додатку 2 рішення Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 визначено 0.90. Перетин площі земельної ділянки становить 5,97%. У зв'язку з цим, у Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21 застосовано коефіцієнт 0,99.
Згідно схеми економіко-планувального зонування, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037 не знаходиться у 51 та 54 зонах, а локальні фактори «земельна ділянка розташована в зоні залягання ґрунтових вод менше 3 метрів» (значення коефіцієнта 0,90); «земельна ділянка розташована в зоні пішохідної доступності до громадських центрів (значення коефіцієнта 1,12); «земельна ділянка розташована у водоохоронній зоні» (значення коефіцієнта 1,02) згідно схеми прояву локальних факторів на земельній ділянці не встановлені.
Оцінюючи даний лист суд погоджується з позицією прокурора та позивача, що при формуванні Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21 такі локальні фактори та номери економіко-планувальних зон не підлягали застосуванню, відхиляючи заперечення відповідача про те, що «суд першої інстанції не взяв до уваги рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/5336/15 від 07.05.2019 року за позовом Запорізької міської ради до відповідача: Приватне акціонерне товариство "Запорізьке кар'єроуправління", третя особа Управління Держгеокадастру у Запорізькому районі Запорізької області про внесення змін до договору оренди землі від 19.09.2007 № 040726100898, залишене в силі Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, в якому суд першої інстанції погодився з доводами ПрАТ "Запорізьке кар'єроуправління" про те, що Управлінням Держземагентства у Запорізькій області при формуванні технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:04:026:0037 не враховані наступні чинники: знаходження земельної ділянки одночасно в двох економіко планувальних зонах 51, 54; наявність інших локальних факторів, які впливають на розрахунок та визначення сукупного локального коефіцієнту Км3, що фактично вплинуло на правильність визначення грошової оцінки земельної ділянки».
Відповідно до частин 4, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 02.11.2021 у справі № 917/1338/18, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.
Відтак, не мають преюдиційного значення мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційними обставинами можуть бути саме юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими пов'язується виникнення юридичних наслідків та щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.
Слід наголосити, що у справах №908/5336/15 та №908/2499/21 судом оцінювалася технічна документація щодо нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя, затверджена різними рішеннями Запорізької міської ради, а відповідність Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21 вимогам чинного законодавства України не була предметом розгляду у справі №908/5336/15, відтак не має преюдиційного значення для розглядуваної справи оцінка судом обставин іншої справи, зроблена з урахуванням різної доказової бази та фактажу.
Посилання відповідача на відмінність коефіцієнтів локальних факторів на місцезнаходження земельної ділянки: «Земельна ділянка розташована в межах території, що має схил поверхні більш 20%», «Земельна ділянка розташована у зоні небезпечних геологічних процесів (зсуви, карст, яружна ерозія - яри понад 10 м, штучні підземні виробки - катакомби, підроблені території, провали та значні тріщини у земній корі, у тому числі з виходом метану на поверхню)», «Земельна ділянка розташована у зоні обмеження забудови за рівнем напруження електромагнітного поля» також відхиляється судом, адже коефіцієнти цих факторів, які вказані у Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21 та Додатку 2 рішення Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015 відрізняються впливом відсотку перетину спірної земельної ділянки із цими локальними зонами.
Отже, локальні коефіцієнти, які застосовані у Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21 повністю відповідають Додатку 2 рішення Запорізької міської ради № 7 від 30.06.2015, а тому, доводи скаржника щодо неврахування та неправильного застосування відповідних коефіцієнтів спростовуються вищевикладеним.
Втім, дослідивши інформацію щодо незастосування у Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21 локального чинника Км3 «земельна ділянка розташована в санітарно-захисній зоні» (значення коефіцієнта 0.80), судом встановлено, що причини такого незастосування Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області невідомі.
Таким чином, наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності у Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21 локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки знайшли своє підтвердження лише в частині незастосування саме локального чинника «Земельна ділянка розташована в санітарно-захисній зоні» (значення коефіцієнта 0.80), що відповідно впливає на сукупний коефіцієнт Км3, який у разі застосування вказаного локального чинника мав би становити 0,77.
В решті ж (щодо застосування інших факторів та коефіцієнтів) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 578/207-21 від 15.07.2021 є належним та допустимим доказом в обґрунтування позовних вимог прокурора щодо внесення змін до договору оренди землі внаслідок зміни нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.
Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №10-8-0.37.1- 652/2-24 від 16.02.2024 року: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037 із застосовуванням таких значень:
ЦнмКм2КмЗКфKiПлоща земельної ділянки, м2
299.141.540.771.201.519181056
станом на 01.01.2021 складатиме 117068999,04 грн».
Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що вказаний лист ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області є належним та допустимим доказом, на підставі якого можливо встановити вихідні дані, що взяті у розрахунок НГО та перевірити правильність її обчислення у відповідному Витягу з ДЗК про земельну ділянку.
В свою чергу, судом приймається до уваги, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 підтримала здійснений апеляційним судом розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки із застосуванням правильного коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки Кф, а у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19 - самостійно визначила розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, застосувавши правильний коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки Кф.
А у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 820/1804/16, від 11.01.2022 у справі № 820/105/16, від 03.06.2022 у справі № 160/12709/19, від 23.11.2022 у справі №160/10494/19, від 05.09.2023 у справі № 520/9277/20, від 28.05.2025 у справі № 520/9801/24 зазначено, що «…спеціальним нормативним актом, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин не було встановлено однозначного обов'язку використовувати лише програмне забезпечення для визначення відповідних коефіцієнтів. Таким чином, надаючи оскаржуваний витяг за підписом заступника начальника управління, відповідач зобов'язаний був перевірити правомірність та обґрунтованість вказаних в ньому даних, які впливають на вартість грошової оцінки земельної ділянки. Формування витягу в автоматичному режимі не може бути підставою для встановлення в ньому розмірів коефіцієнтів, які не відповідають вимогам чинного законодавства».
Тобто застосовуючи положення Методики № 213 та Порядку № 489 при дослідженні правильності визначення значення коефіцієнтів Км3 (локальні фактори) при наданні витягу з нормативної грошової оцінки окремих земельних ділянок, Верховний Суд у цитованому висновку вказав на можливість розрахування відповідних локальних коефіцієнтів не в автоматичний спосіб.
Звертаючись до вказаних вище Методик, колегія судів зауважує, що Нормативна грошова оцінка 1 м2 земельної ділянки певного функціонального використання (Цн) визначається за формулою:
Цн = Цнз (грошова оцінка 1 м2 у межах економіко-планувальної зони) х Км3 (сукупний локальний коефіцієнт) х Кф (коефіцієнту функціонального використання), де Цнз =Цнм (середня (базова) вартість 1 м2 земель населеного пункту) х Км2 (зональний коефіцієнт).
Відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земель підлягає щорічній індексації та коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі) застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічної документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Отже, при формуванні Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037 від 15.07.2021 № 578/207-21 необхідно було застосовувати такі значення: Цнм - 299.14; Км2 - 1.54; Км3 - 0.77; Кф - 1.20; Кі - 1.519 .
Площа земельної ділянки, м2 - 181056.
Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037 у Витягу від 15.07.2021 № 578/207-21 мала б становити 117 068 999,04 грн, виходячи з наступного розрахунку:
1). Цнм (299,14) х Км2 (1,54) = Цнз (460,68)
2). Цнз (460,68) х Км3 (0,77) х Кф (1,20) х Кі (1,519) = Цн (646,59)
3). Цн (646,59) х площа ділянки (181056) = 117 068 999,04.
Встановивши, що розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:026:0037 площею 181056 кв.м станом на 2021 рік становить 117068999,04 грн., суд доходить висновку, що орендна плата, яка складає 3 % від нормативно грошової оцінки, має бути визначена у розмірі 3 512 069,97 грн, а не 4 378 640,20 грн, як помилково виснував господарський суд.
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 2 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).
Враховуючи все вищевикладене, апеляційну скаргу належить задовольнити частково: рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2023 належить змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Внести зміни до п. 5 договору оренди землі, зареєстрованого 19 вересня 2007 за № 040726100898 у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», укладеного між Запорізькою міською радою та Приватним акціонерним товариством “Запорізьке кар'єроуправління», щодо земельної ділянки площею 18.1056 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, наданої для розташування промислового майданчика, виклавши його в такій редакції: “нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 117068999 грн 04 коп. (сто сімнадцять мільйонів шістдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 4 копійки) в цінах на 2021 рік».
Внести зміни до п. 9 договору оренди землі, зареєстрованого 19 вересня 2007 за №040726100898 у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», укладеного між Запорізькою міською радою та Приватним акціонерним товариством “Запорізьке кар'єроуправління», щодо земельної ділянки площею 18.1056 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, наданої для розташування промислового майданчика, виклавши його в такій редакції: “орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 3 512 069 грн 97 коп. (три мільйони п'ятсот дванадцять тисяч шістдесят дев'ять гривень 97 копійок), що складає 3% від нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах на 2021 рік».
В іншій частині позовних вимог відмовити».
В решті оскаржуване рішення залишається без змін.
Як визначено ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому за змістом ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зважаючи на результат апеляційного перегляду оскаржуваного рішення та беручи до уваги причини виникнення спору з вини відповідача, на підставі приписів ст. 129 ГПК України суд вважає за можливе покласти судові витрати у справі на відповідача, стягнувши з нього на користь прокуратури судовий збір за подання позовної заяви та залишивши за ним витрати за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 236, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Запорізьке кар'єроуправління» на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2023 у справі № 908/2499/21 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2023 у справі № 908/2499/21 змінити.
«Позов задовольнити частково.
Внести зміни до п. 5 договору оренди землі, зареєстрованого 19 вересня 2007 за № 040726100898 у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», укладеного між Запорізькою міською радою та Приватним акціонерним товариством “Запорізьке кар'єроуправління», щодо земельної ділянки площею 18.1056 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, наданої для розташування промислового майданчика, виклавши його в такій редакції: “нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 117068999 грн 04 коп. (сто сімнадцять мільйонів шістдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 4 копійки) в цінах на 2021 рік».
Внести зміни до п. 9 договору оренди землі, зареєстрованого 19 вересня 2007 за №040726100898 у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», укладеного між Запорізькою міською радою та Приватним акціонерним товариством “Запорізьке кар'єроуправління», щодо земельної ділянки площею 18.1056 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, 1, наданої для розташування промислового майданчика, виклавши його в такій редакції: “орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 3 512 069 грн 97 коп. (три мільйони п'ятсот дванадцять тисяч шістдесят дев'ять гривень 97 копійок), що складає 3% від нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах на 2021 рік».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Запорізьке кар'єроуправління» (69015, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, буд. 1, код ЄДРПОУ 04053915) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 14, код ЄДРПОУ 02909973) сплачений за подання позовної заяви судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн, про що видати наказ».
Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Запорізької області.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство “Запорізьке кар'єроуправління».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 17.11.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко
Суддя О.В. Чус