10 листопада 2025 року м. Харків Справа № 905/712/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.
за участю представника Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія»
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (вх. № 2160Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 18.09.2025 у справі № 905/712/25
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія», м.Бахмут Донецької області, код ЄДРПОУ 34776960,
про стягнення 10 601 725,39 грн, -
Господарським судом Донецької області через підсистему «Електронний суд» отримано позовну заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія», м.Бахмут Донецької області про стягнення 10601725,39 грн, у тому числі:
- основний борг в розмірі 5869559,13 грн за спожитий у жовтні 2020 року - квітні 2021 року природний газ, на підставі договору постачання природного газу №20/21-4013-КП-6 від 21.09.2020;
- 3% річних у розмірі 743620,95 грн, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати природного газу, спожитого у жовтні 2020 року - квітні 2021 року, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України;
- інфляційні втрати у розмірі 3988545,31 грн, нараховані за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати природного газу, спожитого у жовтні 2020 року - квітні 2021 року, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладання із відповідачем договору постачання природного газу №20/21-4013-КП-6 від 21.09.2020, не виконання у повному обсязі відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості поставленого у жовтні 2020 року - квітні 2021 року природного газу, внаслідок чого виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за означеними зобов'язаннями.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 18.09.2025 у справі № 905/712/25 позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія», про стягнення 10601725,39 грн, з яких: основний борг в розмірі 5869559,13 грн, 3% річних у розмірі 743620,95 грн, інфляційні втрати у розмірі 3988545,31 грн, задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 10601725,39 грн, з яких: основний борг в розмірі 5869559,13 грн, 3% річних у розмірі 743620,95 грн, інфляційні втрати у розмірі 3988545,31 грн, а також судовий збір у розмірі 127220,70 грн.
У задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі №905/712/25 відмовлено.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення у зв'язку з тим, що:
- обставини військової агресії Російської Федерації проти України та, відповідно, введення воєнного стану не є абсолютною обставиною, за якою, без достатніх та допустимих доказів реальної неможливості виконання рішення суду, є наявними підстави вчинення запитуваної процесуальної дії;
- посилання відповідача на його місцезнаходження, ускладнення його господарської діяльності у зв'язку з початком бойових дій, не можуть бути підставою для покладення фінансового тягаря на позивача, оскільки позивач знаходиться з відповідачем в рівних економічних умовах (правовий режим воєнного стану) і в одній державі, при цьому, як відповідач, так і позивач також об'єктивно зазнав загальновідомих майнових втрат;
- боржником не підтверджено відсутність грошових коштів у боржника у необхідній сумі або її частини, у тому числі через вплив воєнного стану саме на господарську діяльність підприємства відповідача;
- відсутність можливості надходжень коштів з інших джерел, як і за рахунок продажу наявного майна у м. Дніпро, не доведено;
- засоби та план подолання наслідків важкої фінансової ситуації не конкретизовано;
- відповідач, говорячи про добросовісність виконання зобов'язань за іншими договорами та залежність ступеню вини у несвоєчасному виконанні зобов'язань за договором постачання природного газу №20/21-4013-КП-6 від 21.09.2020, залишає поза увагою тривалість бездіяльності у межах спірних правовідносин, яка становить більш 4 років. Останній платіж на виконання договору постачання природного газу №20/21-4013-КП-6 від 21.09.2020 проведено у травні 2021 року;
- на наявність звернень до позивача щодо врегулювання кризової ситуації, про яку говорить відповідач, у межах спірних правовідносин, та недопущення або мінімізації негативних наслідків для обох сторін, або щодо одної, обставини справи не вказують;
- обставини повного розрахунку відповідача за договором № 152/1/1730-РЗ від 29.10.2019 та наявність відстрочення виконання боргового зобов'язання за договором №4404-НГТ-6 від 10.06.2021 строком 12 місяців за рішенням суду вказують на значне зняття фінансового навантаження з відповідача. Таке у своє чергу свідчить на вивільнення можливості здійснення розрахунку за спірними зобов'язаннями, а не виключають виконання рішення.
ТОВ «Бахмут-Енергія» з рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 18.09.2025 у справі №905/712/25 в частині відмови в задоволенні заяви про надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду у справі №905/712/25 на 12 місяців з дня ухвалення рішення. Прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити заяву ТОВ «Бахмут-Енергія» про відстрочення виконання рішення суду у справі №905/712/25 на 12 місяців з дня ухвалення рішення. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Позивача.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- суд першої інстанції, досліджуючи питання наявності підстав для відстрочення виконання рішення строк, не врахував наявність виключних та виняткових обставин, які впливають на підприємство відповідача з 2022 року, а саме: втрату потужностей на території міста Бахмут, неможливість здійснення господарської діяльності через знаходження міста Бахмут у епіцентрі активних бойових дій починаючи з 24.02.2022, з подальшою тимчасовою окупацією, масоване знищення критичної та цивільної інфраструктури внаслідок обстрілів, численні людські жертви, відсутність у місті будь-яких комунікацій під час бойових дій, що є загальновідомими обставинами, які спричинили відсутність можливості отримувати дохід та в своєчасно розраховуватись з постачальниками товарів та послуг підприємства відповідача;
- суд першої інстанції досліджуючи питання наявності підстав для відстрочення виконання рішення не надав оцінку доказам та не врахував наведені відповідачем пояснення, які стосувались матеріального стану сторін та врахування балансу інтересів сторін на виконання приписів ст.331 ГПК України, якими унормовано, що необхідною умовою задоволення/відмови в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача;
- поза увагою суду першої інстанції залишилися пояснення та докази відповідача щодо відсутності компенсаторного механізму тривалий період, як з боку держави так і з боку боржників-споживачів підприємства відповідача, як до настання військового стану так і протягом його дії. На відміну від підприємства позивача, якому в цієї справі рішенням суду було задоволено вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, у загальному розмірі 4 732 166, 26 грн., який складає 81% від суми основного боргу. Відтак, позивачу задоволені вимоги щодо компенсації матеріальних втрат (збитки) від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, які сталися внаслідок затримки оплати з боку відповідача за оспорюваним договором, хоча позивачем не доведено понесення збитків, пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором. В той же час відповідач, якому присуджено до стягнення інфляційні втрати та річні, не мав та не має компенсаторного механізму своїх збитків та втрат і залишається і надалі зобов'язаним перед позивачем і таке зобов'язання може нести непосильний тягар для боржника;
- суд першої інстанції не врахував, що негайне виконання судового рішення може призвести до припинення існування підприємства, що, у свою чергу, унеможливить досягнення мети судового захисту та позбавить позивача можливості отримати належні виплати.
Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.
У судове засідання від 10.11.2025 з'явився представник Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія».
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.
21.09.2020 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (споживач) укладено договір постачання природного газу №20/21/4013-КП-6 від 21.01.2021, за п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
26.10.2020 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (споживач) укладено додаткову угоду №1 від 26.10.2020 до договору постачання природного газу від 21.09.2020 №20/21-4013-КП-6.
Сторони вирішили доповнити з 01 жовтня 2020 року пункт 4.2 Розділу 4. «Ціна природного газу» цього Договору абзацами у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м природного тазу з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року (включно) за цим Договором складає 5374,100 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 6 448,920 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб, м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5498,26 грн, за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 6597,91 грн.».
Підписано та скріплено печатками сторін.
23.11.2020 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (споживач) укладено додаткову угоду №2 від 23.11.2020 до договору постачання природного газу від 21.09.2020 №20/21-4013-КП-6.
Сторони вирішили доповнити з 01 листопада 2020 року пункт 4.2 Розділу 4. «Ціна природного газу» цього договору абзацами у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року (включно) за цим Договором складає 5375,370 гривень, крім того податок на додану вартість (ДВ) - 20%, усього разом з ДВ - 6 450,444 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПІДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 5 499,53 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 6599,44 грн ».
Підписано та скріплено печатками сторін.
22.12.2020 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (споживач) укладено додаткову угоду №3 від 22.12.2020 до договору постачання природного газу від 21.09.2020 №20/21-4013-КП-6.
Сторони вирішили доповнити з 01 грудня 2020 року пункт 4.2 Розділу 4. «Ціна природного газу» цього Договору абзацами у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року (включно) за цим Договором складає 6103,100 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 7 323,720 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6227,26 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 7472,71 грн.».
Підписано та скріплено печатками сторін.
29.01.2021 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (споживач) укладено додаткову угоду №4 від 29.01.2021 до договору постачання природного газу від 21.09.2020 №20/21-4013-КП-6.
Сторони вирішили доповнити з 01 січня 2021 року пункт 4.2 Розділу 4. «Ціна природного газу» цього Договору абзацами у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року (включно) за цим Договором складає 7331,45 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 8 797,74 грн. До ціни на природний газ додається тариф не послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб. м на добу без ПІДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом в ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 7455,61 грн. за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 8946,73 грн.
Підписано та скріплено печатками сторін.
26.02.2021 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (споживач) укладено додаткову угоду №5 від 26.02.2021 до договору постачання природного газу від 21.09.2020 №20/21-4013-КП-6.
Сторони вирішили доповнити з 01 лютого 2021 року пункт 4.2 Розділу 4. «Ціна природного газу» цього договору абзацами у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 лютого 2021 року по 28 лютого 2021 року (включно) за цим Договором складає 6841,15 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 8204,38 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб. м. на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 лютого 2021 року по 28 лютого 2021 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги разом з ПДВ - 8358,37 грн.».
Підписано та скріплено печатками сторін.
26.03.2021 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (споживач) укладено додаткову угоду №6 від 26.03.2021 до договору постачання природного газу від 21.09.2020 №20/21-4013-КП-6.
Сторони вирішили викласти пункт 2.5 розділу 2 «Кількість та фізико-хімічні показники природного газу» цього договору у наступній редакції: «У будь-якому випадку підтвердженим обсягом використання природного газу у відповідному розрахунковому періоді за цим Договором є фактично використаний споживачем обсяг природного газу за цим Договором, підтверджений актом приймання-передачі природного газу, оформлений сторонами відповідно до розділу 3 «Порядок та умови передачі природного газу» твого Договору.»
Також сторони погодили доповнити пункт 3.10 Розділу 3. «Порядок та умови передачі природного газу» цього договору абзацом у наступній редакції: «Невідповідність фактично використаних споживачем у відповідному розрахунковому період обсягів природного газу замовленим обсягам, визначеним в пункт 2.1 цього Договору, не є підставою для не оформлення сторонами актів приймання-передачі».
Поряд з цим, сторони визначили доповнити з 01 березня 2021 року пункт 4.2 Розділу 4. «Ціна природного газу» цього договору абзацами у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 березня 2021 року за цим договором складає 6279,77 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 7535,724 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 березня 2021 року природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6403,93 грн. за 1000 куб, м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 7684,72 грн.»
Одночасно, сторони погодили викласти пункт 7.2 Розділу 7. «Відповідальність Сторін» цього Договору у наступній редакції: «У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 13,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.»
Підписано та скріплено печатками сторін.
28.04.2021 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» (споживач) укладено додаткову угоду №7 від 28.04.2021 до договору постачання природного газу від 21.09.2020 №20/21-4013-КП-6.
Сторони вирішили доповнити з 01 квітня 2021 року пункт 4.2 Розділу 4. «Ціна природного газу» цього договору абзацами у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м природного газу з 01 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року (включно) за ним договором складає 6522,360 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%, усього разом з ПДВ - 7827,432 грн. До ціни на природний таз додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності) встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.19 №3013 - 124,16 грн. за 1000 куб, м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн. Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 квітня 2021 року по 30 квітня 2021 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 6647,02 грн. за 1000 куб, м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ- 7976,42 грн»
Підписано та скріплено печатками сторін.
На виконання умов договору постачання природного газу № 20/21-4013-КП-6 від 21.09.2020 протягом жовтня 2020 - квітня 2021 позивачем відображено постачання відповідачу природного газу на загальну суму 6769867,69 грн, а саме за актами приймання-передачі природного газу:
б/н від 31.10.2020 загальний обсяг споживання 17,12700 тис.куб.м. на суму 113002,44 грн з ПДВ;
б/н від 30.11.2020 загальний обсяг споживання 119,29900 тис.куб.м. на суму 787306,12 грн з ПДВ;
б/н від 31.12.2020 загальний обсяг споживання 200,34100 тис.куб.м. на суму 1497090,60 грн. з ПДВ;
б/н від 31.01.2021 загальний обсяг споживання 179,76400 тис.куб.м. на суму 1608300,34 грн з ПДВ;
б/н від 28.02.2021 загальний обсяг споживання 173,36500 тис.куб.м. на суму 1449049,16 грн з ПДВ;
б/н від 31.03.2021 загальний обсяг споживання 141,04600 тис.куб.м. на суму 1083898,45 грн з ПДВ;
б/н від 30.04.2021 загальний обсяг споживання 28,98800 тис.куб.м. на суму 231220,58 грн з ПДВ.
Акти приймання-передачі природного газу за жовтень 2020 - квітень 2021 підписано та скріплено печатками позивача та відповідача.
Відповідно до виписок Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія по особовому рахунку за 24.05.2021, 25.05.2021, 26.05.2021, 27.05.2021, 28.05.2021 здійснено оплати за договором постачання природного газу №20/21-4013-КП-6 від 21.09.2020, про що свідчить відповідне посилання у призначенні кожного платежу:
24.05.2021 - 113002,44 грн з призначенням платежу: «за природний газ, з-но дог. №20/21-4013-КП-6 від 21.09.2020…»,
25.05.2021 - 158000,00 грн з призначенням платежу: «за природний газ, з-но дог. №20/21-4013-КП-6 від 21.09.2020…»,
26.05.2021 - 382000,00 грн з призначенням платежу: ««за природний газ, з-но дог. №20/21-4013-КП-6 від 21.09.2020…»,
27.05.2021 - 204000,00 грн з призначенням платежу «за природний газ, з-но дог. №20/21-4013-КП-6 від 21.09.2020…»,
28.05.2021 - 43306,12 грн з призначенням платежу «за природний газ, з-но дог. №20/21-4013-КП-6 від 21.09.2020…»
усього сплачено 900308,56 грн.
Згідно представленого розрахунку заборгованості станом на 31.05.2025 вбачається, що відповідачем повністю сплачено за спожитий у жовтні - листопаді 2020 року природний газ.
За спожитий у грудні 2020 - квітні 2021 року природний газ відповідачем не сплачено у повному обсязі.
Відтак, заборгованість за договором постачання природного газу №20/21-4013-КП-6 від 21.09.2020 складає 5869559,13 грн.
Відповідачем визнано суму основного боргу за договором постачання природного газу №20/21-4013-КП-6 від 21.09.2020 у розмірі 5869559,13 грн.
До матеріалів справи відповідачем долучено зведену відомість нарахувань та оплат по АТ НАК «Нафтогаз України» за період з 01.10.2020 по 31.07.2025 за спожитий природний газ згідно договору №20/21-4013-КП-6 від 21.09.2020, відповідно до якої, спожито природного газу на 6769867,69 грн, оплачено 900308,56 грн.
Підписано та скріплено печаткою відповідача.
Відтак, оплата за переданий газ у грудні 2020 - квітні 2021 відповідачем своєчасно та у повному обсязі не здійснена, сума боргу становить 5869559,13 грн, нараховано 3% річних та інфляційні втрати, що зумовило позивача звернутися до суду із розглядуваним позовом з метою захисту своїх прав.
З огляду на несвоєчасний розрахунок відповідача за означеними зобов'язаннями, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних у сумі 743620,95 грн (за зобов'язанням грудня 2020 за період з 26.01.2021 по 31.05.2025, за зобов'язанням січня 2021 за період з 26.02.2021 по 31.05.2025, за зобов'язанням лютого 2021 за період з 26.03.2021 по 31.05.2025, за зобов'язанням березня 2021 за період з 27.04.2021 по 31.05.2025, за зобов'язанням квітня 2021 за період з 26.05.2021 по 31.05.2025) та інфляційні втрати у сумі 3988545,31 грн (за зобов'язанням грудня 2020 за період з 01.02.2021 по 31.05.2025, за зобов'язанням січня 2021 за період з 01.03.2021 по 31.05.2025, за зобов'язанням лютого 2021 за період з 01.04.2021 по 31.05.2025, за зобов'язанням березня 2021 за період з 01.05.2021 по 31.05.2025, за зобов'язанням квітня 2021 за період з 01.06.2021 по 31.05.2025).
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги та відмовив у відстроченні виконання рішення на 12 місяців з дня ухвалення рішення у справі.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом розгляду у даній справі є вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» про стягнення основного боргу в розмірі 5869559,13 грн за спожитий у жовтні 2020 року - квітні 2021 року природний газ, на підставі договору постачання природного газу №20/21-4013-КП-6 від 21.09.2020; 3% річних у розмірі 743620,95 грн, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати природного газу, спожитого у жовтні 2020 року - квітні 2021 року, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України; інфляційні втрати у розмірі 3988545,31 грн, нараховані за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати природного газу, спожитого у жовтні 2020 року - квітні 2021 року.
Натомість предметом апеляційного розгляду є перевірка законності й обґрунтованості ухвали суду першої інстанції в частині відмови у наданні відстрочки виконання судового рішення, оскільки саме ця частина оскаржується ТОВ «Бахмут-Енергія» в апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
У відповідності до ч.1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 331 ГПК за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини третя, четверта статті 331 ГПК).
З аналізу вказаної норми права вбачається, що відстрочення виконання рішення судового рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про відстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, законодавець пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання.
Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
Відстрочення виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Відстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.
Для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка в виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява №6962/02).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003 року). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00).
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «Бахмут-Енергія» про відстрочення виконання рішення на 12 місяців, виходив з того, що:
- обставини військової агресії Російської Федерації проти України та, відповідно, введення воєнного стану не є абсолютною обставиною, за якою, без достатніх та допустимих доказів реальної неможливості виконання рішення суду, є наявними підстави вчинення запитуваної процесуальної дії;
- посилання відповідача на його місцезнаходження, ускладнення його господарської діяльності у зв'язку з початком бойових дій, не можуть бути підставою для покладення фінансового тягаря на позивача, оскільки позивач знаходиться з відповідачем в рівних економічних умовах (правовий режим воєнного стану) і в одній державі, при цьому, як відповідач, так і позивач також об'єктивно зазнав загальновідомих майнових втрат;
- боржником не підтверджено відсутність грошових коштів у боржника у необхідній сумі або її частини, у тому числі через вплив воєнного стану саме на господарську діяльність підприємства відповідача;
- відсутність можливості надходжень коштів з інших джерел, як і за рахунок продажу наявного майна у м. Дніпро, не доведено;
- засоби та план подолання наслідків важкої фінансової ситуації не конкретизовано;
- відповідач, говорячи про добросовісність виконання зобов'язань за іншими договорами та залежність ступеню вини у несвоєчасному виконанні зобов'язань за договором постачання природного газу №20/21-4013-КП-6 від 21.09.2020, залишає поза увагою тривалість бездіяльності у межах спірних правовідносин, яка становить більш 4 років. Останній платіж на виконання договору постачання природного газу №20/21-4013-КП-6 від 21.09.2020 проведено у травні 2021 року;
- на наявність звернень до позивача щодо врегулювання кризової ситуації, про яку говорить відповідач, у межах спірних правовідносин, та недопущення або мінімізації негативних наслідків для обох сторін, або щодо одної, обставини справи не вказують;
- обставини повного розрахунку відповідача за договором № 152/1/1730-РЗ від 29.10.2019 та наявність відстрочення виконання боргового зобов'язання за договором №4404-НГТ-6 від 10.06.2021 строком 12 місяців за рішенням суду вказують на значне зняття фінансового навантаження з відповідача. Таке у своє чергу свідчить на вивільнення можливості здійснення розрахунку за спірними зобов'язаннями, а не виключають виконання рішення.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи, в обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення у цій справі відповідач посилався на наступне:
- обставини введення військового стану в Україні та розташування підприємства відповідача у м.Бахмуті, яке спочатку було на території активних бойових дій, а з 13.12.2023 є тимчасово окупованим російською федерацією;
- тривала евакуація населення міста, релокація адміністрування господарської діяльності підприємства в м.Дніпро, залишення офісних приміщень, складських приміщень, товарно-матеріальних цінностей, виробничих потужностей в м.Бахмут, руйнування цілісного майнового комплексу та власних виробничих потужностей підприємства;
- відповідач не має можливості здійснювати свою діяльність з виготовлення та постачання теплової енергії на інші території України з причини прив'язаності до території, в той час, як позивач може здійснювати свою діяльність по всій території України;
- господарська діяльність фактично не відбувається з жовтня 2022 року;
- відповідач припинив дію трудових витрат майже з 85% від загальної кількості робітників задля зменшення адміністративних витрат;
- пріоритетом відповідача у платіжній дисципліні є сплата за спожитий природний газ, задля цього були зупинені платежі на користь Бахмутської міської ради по концесійному договору;
- відповідач був єдиними постачальником життєзабезпечуючої послуги з постачання теплової енергії на території м Бахмут, м. Соледар та Бахмутського району Донецької області, яка повинна надаватись безперебійно;
- з 23.05.2022 внаслідок обстрілів та пошкодження магістрального газопроводу, здійснення виготовлення теплової енергії та надання послуг споживачам стало неможливим;
- відповідач отримував доходи виключно від реалізації теплової енергії;
- через активні бойові дії, евакуацію населення, споживачі залишили домівки та не сплачували відповідачу за спожиту теплову енергію;
- в оспорюваний період було неможливим підвищення тарифів, тривале неотримання компенсації з різниці в тарифах, неможливість нараховувати штрафні та фінансові санкції до споживачів, неможливість стягнення в примусовому порядку сум заборгованості;
- розмір заборгованості споживачів перед відповідачем станом на 01.08.2025 перевищує 240000000,00 грн;
- у діях відповідача щодо несплати позивачу за отриманий природний газ від нього - відсутні навмисні дії, та/або умисел. Обставини, які спричинили зупинку господарської діяльності, зупинку отримання від споживачів оплати за вже отриману теплову енергію, що і спричинило заборгованість за спірним договором, ніким чином не залежали від відповідача, відповідач ніяким чином не мав змоги вплинути на їх виникнення або припинення;
- по договорам №152/1/1730-РЗ від 29.10.2019, №4404-НГТ-6 від 10.06.2021 з підприємствами групи Нафтогаз протягом періоду 28.02.2022 - 01.11.2024 сплачено 32671570,84 грн, що підтверджує добросовісність відповідача (не зважаючи на обставини здійснювались оплати, доки мали на це можливість);
- відповідач внаслідок військової агресії поніс збитки в розмірі більш ніж 385000000,00 грн;
- відповідач здійснив інвестування в модернізацію теплового господарства у розмірі більш ніж 79000000,00 грн з умовою подальшої компенсації, але руйнування виробничих потужностей виключило можливість отримання компенсації за зроблені інвестиції;
- підприємство відповідача є збитковим, примусове стягнення коштів в означеній справі приведе до припинення існування юридичної особи;
- з початку повномасштабного вторгнення підприємство активно шукає шляхи інтеграції в інших містах України, має активи на загальну суму більш ніж 6200000,00 грн, за останній рік відповідачем продано обладнання на 1200000,00 грн, співробітники надають різноманітні послуги для сторонніх організацій, відповідач очікує до кінця бюджетного 2025 року повернення боргу у розмірі 34000000,00 грн;
- відповідач не має на меті звільнення від обов'язку зі сплати боргових зобов'язань за умовами оспорюваного договору, а навпаки здійснює пошук шляхів їх виконання та вживає всі залежні від нього заходи щодо належного виконання договірних умов.
Також відповідач посилається на численну практику Верховного Суду, зокрема, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №917/1593/22.
Відповідачем надано суду першої інстанції електронні копії: довідка б/н б/д Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» про дебіторську заборгованість за теплову енергію ТОВ «Бахмут-Енергія» станом на 01.08.2025; довідка б/н б/д Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» про наявність активів, утримуваних для продажу; довідка б/н б/д Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» про рух штатних працівників за період з 24.02.2022 по 01.08.2025; фінансова звітність малого підприємства від 01.07.2025 станом на 30.06.2025; довідка б/н б/д Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» щодо обсягу заборгованості з різниці в тарифах; інформація щодо судових рішень та виконавчих проваджень по стягненню з боржників Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія»; перелік об'єктів нерухомого майна, що розташоване на території Бахмутської міської територіальної громади та обліковується за ТОВ «Бахмут-Енергія», внесених до Реєстру пошкодженого та знищеного майна; лист №01-31/176/49-25 від 19.03.2025 Управління розвитку міського господарства та капітального будівництва Бахмутської міської ради; акт б/н від 01.02.2023 здачі-приймання приміщень в тимчасове користування до договору оренди нерухомого майна №08-22 від 03.06.2022; акт б/н від 01.03.2024 здачі-приймання приміщень в тимчасове користування; акт б/н від 29.02.2024 приймання-передачі приміщення з тимчасового користування до договору оренди нерухомого майна №08-22 від 03.06.2022; витяг б/н від 05.03.2025 з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України; інформація про перерахування коштів з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» за період з 29.10.2019 по 30.09.2024; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження 22023050000000828 від 02.03.2023; довідка №КНА-07.8/156 від 24.02.2025 АТ «ПУМБ» з додатком; договір оренди нерухомого майна №02-24 від 29.02.2024; договір оренди нерухомого майна №08-22 від 03.06.2022; договір №152/1/1730-РЗ від 29.10.2019 про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ з додатками №1, №1/1; додаткова угода №1 від 09.07.2022 до договору оренди нерухомого майна №08-22 від 03.06.2022; додаткова угода №2 від 01.02.2023 до договору оренди нерухомого майна №08-22 від 03.06.2022; додаткова угода №3 від 21.12.2023 до договору оренди нерухомого майна №08-22 від 03.06.2022; додаткова угода №4 від 17.01.2024 до договору оренди нерухомого майна №08-22 від 03.06.2022; додаткова угода №6 від 06.03.2024 до договору оренди нерухомого майна №08-22 від 03.06.2022; додаткова угода №1 від 29.12.2024 до договору оренди нерухомого майна №08-22 від 03.06.2022; наказ №71-ос від 04.04.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» «Про релокацію ведення господарською діяльності в безпечні регіони України»; протокол №1 від 03.11.2022 засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; розрахунок збитків ТОВ «Бахмут-Енергія» відповідно до Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності; розрахунок б/н від 06.12.2022 обсягу заборгованості з різниці в тарифах по ТОВ «Бахмут-Енергія»; протокол №4 від 19.12.2022 засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; щорічний звіт про виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору за 2007 - 2023 рік; баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія»; звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2024 рік Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія».
У свою чергу позивач заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення і справі та зауважував таке:
- виконання рішення суду не містить виняткових обставин, які дають можливість відстрочити виконання рішення суду, тому просить відмовити в такій відстрочці. Посилання на знищення виробничих потужностей та окупацію території здійснення господарської діяльності не може слугувати підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення, оскільки п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України передбачає, що обов'язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів;
- відповідачем на надано докази щодо відсутності коштів на рахунках, відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення чи наявності реальної загрози банкрутства;
- надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду призведе до сприяння відповідачу в подальшому порушувати свої зобов'язання за іншими подібними договорами, оскільки надана відстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси позивача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання Відповідача у спірних правовідносинах;
- обставини, на які посилається відповідач не є виключними для відстрочення виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду;
- відповідач мав погасити заборгованість у розмірі 5869559,13 грн ще 26.05.2021, проте продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань, часу на сплату заборгованості було достатньо, затримка складає понад 4 роки, останній платіж здійснено 28.05.2021;
- позивачем не заявлено до стягнення жодних штрафних санкцій, а сама заборгованість виникла ще за рік до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації;
- природний газ відповідач використав в період опалювального сезону 2020/2021 років, за який мали вже розрахуватись споживачі;
- на позивача також впливають обставини бойових дій на території України;
- підприємство позивача має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави, не сплата заборгованості спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для України;
- розмір дебіторської заборгованості постійно зростає, через відсутність платіжної дисципліни з боку споживачів, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу;
- наведено посилання на судову практику Європейського Суду з прав людини в частині того, що довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи., довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання;
- відповідачем не обґрунтовано строк відстрочення виконання судового рішення, чому обрано саме строк у розмірі 1 року, поряд з тим, що відповідачем вже 4 роки не сплачує спірну заборгованість.
Додатково відповідачем надавались до суду першої інстанції пояснення, в яких останній вказував, що:
- відповідач критично ставиться до ототожнення позивачем діаметрально різних наслідків діяльності для підприємств позивача та відповідача в правовому режимі військового стану;
- позивач має можливість здійснювати свою діяльність на всій території України, зокрема, в регіонах, які є підконтрольними Україні, масштабувати свою діяльність, в той же час, відповідач позбавлений такої можливості;
- відповідач не може порушити зобов'язання за майбутніми договорами, адже господарська діяльність відповідачем не здійснюється з жовтня 2022 року;
- відповідач не ухиляється від виконання зобов'язань, адже здійснював погашення по іншим договорам з позивачем до листопада 2024 року включно, незважаючи на припинення отримання доходу та зупинення господарської діяльності;
- стосовно заявленого строку розстрочення, то у відповідності до приписів ст.331 Господарського процесуального кодексу України, такий строк не може перевищувати 1 рік;
- відповідач надав документи щодо поточного майнового та фінансового стану підприємства, наявного майна, заборгованості споживачів та бюджету перед відповідачем, та інші докази;
- позивачем не надано доказів, що фінансовий стан позивача є гіршим, ніж у відповідача.
Апеляційний суд, дослідивши подані сторонами матеріали, дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» довело наявність виняткових обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення у цій справі в установлені строки.
Як убачається з наданих доказів, підприємство фактично втратило можливість здійснювати господарську діяльність у зв'язку з триваючою збройною агресією російської федерації, руйнуванням майнового комплексу та окупацією території, на якій воно розташоване.
Місто Бахмут, де знаходились виробничі, адміністративні та складські приміщення відповідача, належить до територій, на яких ведуться або велися активні бойові дії та які тимчасово окуповані, що підтверджено офіційними наказами Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.
З матеріалів справи вбачається, що підприємство втратило доступ до власних виробничих потужностей, обладнання та матеріальних ресурсів, які залишились на окупованій території, а спроби релокації діяльності до міста Дніпро не дали можливості відновити роботу у повному обсязі.
Господарська діяльність відповідача з виготовлення та постачання теплової енергії фактично припинена ще з жовтня 2022 року, що позбавило підприємство основного джерела доходів. З наданих фінансових документів убачається, що протягом останніх двох років підприємство зазнало збитків у значних розмірах, а дебіторська заборгованість споживачів перед ним перевищує 240 млн грн, що свідчить про об'єктивну неможливість оперативного отримання грошових надходжень.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач визнає наявність боргу, не ухиляється від виконання рішення суду та демонструє добросовісну поведінку, зокрема шляхом часткових оплат за іншими договорами, навіть у період повного зупинення діяльності. Водночас надані підприємством документи про фінансовий стан, рух працівників, релокацію, збитки та пошкодження майна дають підстави вважати, що негайне виконання рішення у повному обсязі наразі є неможливим та призведе до ліквідації підприємства, що, у свою чергу, унеможливить подальше реальне стягнення заборгованості.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що ситуація відповідача має винятковий характер, адже вона зумовлена прямими наслідками бойових дій та окупації території, що відповідає критеріям істотного ускладнення виконання рішення у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України. Відстрочення виконання рішення у такому разі є виправданим заходом, спрямованим не на уникнення відповідальності, а на забезпечення реальної можливості виконання рішення у майбутньому після часткової стабілізації діяльності підприємства.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з аргументами позивача про те, що обов'язковість судового рішення не може бути поставлена під сумнів, а надмірне затягування його виконання суперечить як принципам правової визначеності, так і інтересам держави, оскільки позивач є підприємством стратегічного значення для енергетичної безпеки України.
Суд також бере до уваги, що заборгованість відповідача виникла ще у 2021 році, тобто задовго до початку повномасштабного вторгнення, а тому частина прострочення не пов'язана з воєнними обставинами. Надання відстрочки на 12 місяців, як того просить відповідач, призвело б до непропорційного обмеження прав кредитора та порушення принципу справедливого балансу інтересів сторін.
Таким чином, з урахуванням балансу інтересів сторін, добросовісності поведінки відповідача, документально підтвердженого тяжкого фінансового становища підприємства, спричиненого об'єктивними воєнними обставинами, а також необхідності збереження принципу обов'язковості виконання судових рішень, апеляційний суд дійшов висновку, що заяву ТОВ «Бахмут-Енергія» про відстрочення виконання рішення слід задовольнити частково - шляхом надання відстрочки строком на 6 місяців.
Такий строк, на переконання суду, є розумним і співмірним, оскільки забезпечує як реальну можливість боржника стабілізувати своє фінансове становище, так і гарантує дотримання прав позивача на своєчасне отримання присуджених сум.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що рішення Господарського суду Донецької області в частині відмови у відстроченні виконання рішення ухвалене з неповним дослідженням фактичних обставин справи та неналежною оцінкою доказів, наданих відповідачем. Суд першої інстанції не врахував усі істотні аспекти, які свідчать про наявність виключних та виняткових обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення, та не забезпечив належного балансу інтересів сторін відповідно до вимог ст.331 ГПК України.
Натомість апеляційний суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази у їх взаємному зв'язку та сукупності, дійшов висновку, що наявні об'єктивні та підтверджені виняткові обставини, які свідчать про істотне ускладнення виконання судового рішення у даній справі. При цьому колегія суддів врахувала і добросовісну поведінку відповідача, який визнав борг і не ухиляється від його сплати, а також документально підтвердив катастрофічний вплив воєнних подій на своє підприємство, розташоване у зоні тимчасової окупації.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта частково знайшли своє підтвердження, тому апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» слід задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким відстрочити виконання рішення Господарського суду Донецької області на 6 місяців.
Таке відстрочення, на переконання суду апеляційної інстанції, забезпечує розумний баланс між інтересами сторін, сприяє реальному виконанню судового рішення у майбутньому та відповідає принципам пропорційності й справедливості, закріпленим у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для частково задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» та відстрочені виконання рішення на 6 місяців.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 269, п.2 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від 18.09.2025 у справі №905/712/25 скасувати в частині відмови у відстроченні виконання рішення.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відстрочити виконання рішення Господарського суду Донецької області від 18.09.2025 у справі №905/712/25 на 6 місяців з дня ухвалення рішення.
Стягнути з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмут-Енергія» судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 2 422,40 грн.
Видати Господарському суду Донецької області відповідний наказ.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 17.11.2025.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян