вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" листопада 2025 р. Справа№ 910/8180/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Коробенка Г.П.
Кравчука Г.А.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2025
у справі № 910/8180/25 (суддя - Нечай О.В.)
за позовом Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі
1) Хмільницької міської ради
2) Державної екологічної інспекції у Вінницькій області
до 1) Вінницької обласної ради
2) Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства
3) Хмільницької районної організації Українського товариства мисливців і рибалок
про визнання незаконним рішення в частині, визнання недійсним договору в частині та зобов'язання вчинити дії
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
Керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області (далі прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради та Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Вінницької обласної ради (далі відповідач-1), Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (далі відповідач-2) та Хмільницької районної організації Українського товариства мисливців і рибалок (далі відповідач-3), в якій просить суд:
- визнати незаконним рішення Вінницької обласної ради № 670 від 15.10.2008 «Про внесення змін та доповнень до рішення 13 сесії обласної Ради 5 скликання від 25 жовтня 2007 року № 440 «Про перерозподіл мисливських угідь» в частині надання у користування Хмільницькій районній організації Українського товариства мисливців і рибалок об'єкту природо-заповідного фонду загально-зоологічної пам'ятки природи «Бобровий» площею 57,5 га;
- визнати недійсним договір про умови ведення мисливського господарства, укладений 01.10.2011 між Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства (правонаступником якого є Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства) та Хмільницькою районною організацією Українського товариства мисливців і рибалок, в частині надання у користування Хмільницькій районній організації Українського товариства мисливців і рибалок об'єкту природо-заповідного фонду загально-зоологічної пам'ятки природи «Бобровий» площею 57,5 га;
- зобов'язати Хмільницьку районну організацію Українського товариства мисливців і рибалок звільнити мисливські угіддя в межах території об'єкту природо-заповідного фонду загально-зоологічної пам'ятки природи «Бобровий» площею 57,5 га.
1.2. короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 у справі № 910/8180/25 позовну заяву Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради та Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Вінницької обласної ради, Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства та Хмільницької районної організації Українського товариства мисливців і рибалок про визнання незаконним рішення в частині, визнання недійсним договору в частині та зобов'язання вчинити дії визнано вважати неподаною і повернено прокурору.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор порушив правила об'єднання позовних вимог, допустивши об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 про повернення позовної заяви та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання:
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8180/25 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/8180/25.
24.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/8180/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8180/25 за апеляційною скаргою Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2025, розгляд якої підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
18.08.2025 до канцелярії суду від Вінницької обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.
22.08.2025 до канцелярії суду від Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області надійшли пояснення на відзив до апеляційної скарги.
28.08.2025 до канцелярії суду від Вінницької обласної ради надійшли заперечення на пояснення на відзив на апеляційну скаргу.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:
2.2.1. Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третьою особою) у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань, а тому за доводами прокуратури, суд дійшов помилкового висновку про те, що заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку різного судочинства, посилаючись на те, що спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
2.2.2. У поданих поясненнях на відзив на апеляційну скаргу прокурор заперечив проти доводів відзиву відповідача-1, наголосивши, що спірні правовідносин спрямовані на захист цивільного права та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
2.3.1. Вінницька обласна рада у поданому відзиві на апеляційну скаргу наголошує, що вимога про визнання незаконним її рішення №670 є вимогою в публічно-правовому спорі, який належить до юрисдикції адміністративних судів, натомість інші вимоги прокурора - про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити мисливські угіддя за доводами прокурора є похідними від вимоги про визнання незаконним рішення ради, однак прокурор помиляється, ототожнюючи причинно-наслідковий зв'язок між юридичними фактами з процесуальною однорідністю правовідносин та помилково зазначає, що вимога про визнання незаконним рішенням є похідною від інших двох позовних вимог.
Відтак, Вінницька обласна рада просить суд апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
2.3.2. У поданих запереченнях на пояснення на відзив на апеляційну скаргу відповідач-1 заперечив проти доводів прокурора, зазначивши, що наведені ним посилання на судову практику є безпідставними та зроблені за неправильного тлумачення висновків Верховного Суду.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. обставини, встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин та доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції, а також посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор при зверненні до суду з даним позовом просить суд:
- визнати незаконним рішення Вінницької обласної ради № 670 від 15.10.2008 «Про внесення змін та доповнень до рішення 13 сесії обласної Ради 5 скликання від 25 жовтня 2007 року № 440 «Про перерозподіл мисливських угідь» в частині надання у користування Хмільницькій районній організації Українського товариства мисливців і рибалок об'єкту природо-заповідного фонду загально-зоологічної пам'ятки природи «Бобровий» площею 57,5 га;
- визнати недійсним договір про умови ведення мисливського господарства, укладений 01.10.2011 між Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства (правонаступником якого є Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства) та Хмільницькою районною організацією Українського товариства мисливців і рибалок, в частині надання у користування Хмільницькій районній організації Українського товариства мисливців і рибалок об'єкту природо-заповідного фонду загально-зоологічної пам'ятки природи «Бобровий» площею 57,5 га;
- зобов'язати Хмільницьку районну організацію Українського товариства мисливців і рибалок звільнити мисливські угіддя в межах території об'єкту природо-заповідного фонду загально-зоологічної пам'ятки природи «Бобровий» площею 57,5 га.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що спір в частині заявленої вимоги про визнання незаконним рішення Вінницької обласної ради № 670 від 15.10.2008 є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач-1, приймаючи оспорюване рішення, виконував функції суб'єкта владних повноважень, а відтак згідно зі статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
При цьому, суд зауважив, що в іншій частині спір є приватноправовим та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а тому з огляду на порушення правил об'єднання позовних вимог, повернув позовну заяву Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради та Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Вінницької обласної ради, Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства та Хмільницької районної організації Українського товариства мисливців і рибалок про визнання незаконним рішення в частині, визнання недійсним договору в частині та зобов'язання вчинити дії.
Однак, з наведеним не вбачає за можливе погодитись судова колегія апеляційного господарського суду, виходячи із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Об'єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог.
Колегія суддів наголошує, що при оцінці наявності підстав для об'єднання позовних вимог в одному провадженні слід, перш за все, правильно визначати предмет і підстави позову, оскільки їх правильне розуміння сприяє з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 зазначила, що об'єднані можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих (з одного договору) або з аналогічних підстав (з різних, але аналогічних договорів) і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. При цьому будь-яких обмежень щодо кількості позовних вимог або учасників справи не встановлено (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в справі № 907/51/19 від 14.08.2019 тау справі №910/6701/19 від 28.10.2019).
Колегія суддів вважає, що в даному випадку судом першої інстанції помилково зазначено про те, що вимога про визнання незаконним рішення Вінницької обласної ради № 670 від 15.10.2008 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, не врахувавши при цьому взаємопов'язаність з нею інших двох вимог - про визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства від 01.10.2011 та про зобов'язання Хмільницьку районну організацію Українського товариства мисливців і рибалок звільнити мисливські угіддя в межах території об'єкту природо-заповідного фонду загально-зоологічної пам'ятки природи «Бобровий» площею 57,5 га.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Частинами 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою з рішенням Вінницької обласної ради № 670 від 15.10.2008 «Про внесення змін та доповнень до рішення 13 сесії обласної Ради 5 скликання від 25 жовтня 2007 року № 440 «Про перерозподіл мисливських угідь» в частині надання у користування Хмільницькій районній організації Українського товариства мисливців і рибалок об'єкту природо-заповідного фонду загально-зоологічної пам'ятки природи «Бобровий», яке у подальшому призвело до укладення між Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства (правонаступником якого є Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства) та Хмільницькою районною організацією Українського товариства мисливців і рибалок договору про умови ведення мисливського господарства від 01.10.2011.
Відтак, колегія суддів вважає, що позовні вимоги у даній справі є взаємопов'язаними та спрямованими на захист порушеного саме цивільного (майнового) права, та логічно та послідовно приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.
Колегія суддів, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, спірні правовідносини у справі пов'язані з необхідністю захисту права на об'єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Наведені висновки корелюються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 27.11.2019 у справі № 815/1915/18, від 30.01.2020 у справі №826/5968/17.
Водночас, як правильно зауважує прокурор в апеляційній скарзі, із матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у сфері охорони навколишнього природнього середовища, є ідентичними по своїй природі виникнення та стосуються набуття права користування Хмільницькою районною організацією Українського товариства мисливців і рибалок об'єкту природо-заповідного фонду.
Юридична природа наведеного у позові юридичного факту виникнення права користування об'єктом природо-заповідного фонду загально-зоологічної пам'ятки природи «Бобровий», а також його подальше закріплення шляхом укладення цивільно-правових договорів, вказують на їх нерозривний зв'язок між собою та необхідність об'єднання позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що об'єднання позовних вимог сприятиме всебічному та ефективному вирішення спору, оскільки вимоги про визнання незаконним рішення обласної ради, недійсним договору про умови ведення мисливського господарства щодо користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства та зобов'язання звільнити мисливські угіддя є однорідними, оскільки ґрунтуються на одних й тих самих фактичних обставинах, пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, є похідними від основних вимог та стосуються одного й того ж об'єкту нерухомого майна - земельної ділянки, на якій розташований об'єкт природо-заповідного загально-зоологічна пам'ятка природи «Бобровий».
Отже, позовні вимоги пов'язані між собою одними і тими ж підставами виникнення (рішенням Вінницької обласної ради №670 від 15.10.2008) та поданими доказами щодо обставин набуття права користування земельною ділянкою, а підставою позову прокурор визначив єдиний комплекс порушень, допущених під час набуття права користування земельною ділянкою Хмільницькою районною організацією Українського товариства мисливців і рибалок.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не було порушено правила об'єднання позовних вимог.
4. ВИСНОВКИ СУДУ:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, не погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали.
Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд міста Києва, повертаючи позовну заяву з підстав порушення правил об'єднання позовних вимог, дійшов помилкового висновку про те, що позовна вимога про визнання незаконним рішення Вінницької обласної ради № 670 від 15.10.2008 «Про внесення змін та доповнень до рішення 13 сесії обласної Ради 5 скликання від 25 жовтня 2007 року № 440 «Про перерозподіл мисливських угідь» в частині надання у користування Хмільницькій районній організації Українського товариства мисливців і рибалок об'єкту природо-заповідного фонду загально-зоологічної пам'ятки природи «Бобровий» площею 57,5 га - підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів вважає, що вказана позовна вимога заявлена з метою захисту судом цивільного права позивача, а більше того - з урахуванням похідних вимог - спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а відтак прокурором не було порушено правила об'єднання позовних вимог, що у свою чергу виключає підстави для повернення позову Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради та Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Вінницької обласної ради, Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства та Хмільницької районної організації Українського товариства мисливців і рибалок про визнання незаконним рішення в частині, визнання недійсним договору в частині та зобов'язання вчинити дії.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, що призвело до необґрунтованого повернення позову.
Доводи Вінницької обласної ради, викладені нею у поданому відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає нерелевантними в контексті встановлених судом апеляційної інстанції обставин в мотивувальній частині даної постанови, а відтак підлягають відхиленню.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду про повернення позовної заяви у даній справі не можна визнати такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.
Відтак, ухвала Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 у справі №910/8180/25 підлягає скасуванню, а справу №910/8180/25 слід направити для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі.
Апеляційна скарга Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 у справі №910/8180/25 підлягає задоволенню.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду та передачею справи до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає здійсненню судом першої інстанції за результатами розгляду ним спору, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 у справі № 910/8180/25 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 у справі № 910/8180/25 скасувати.
3. Матеріали справи №910/8180/25 направити до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Г.П. Коробенко
Г.А. Кравчук