ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4494/15
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі судді Поліщук Л.В.,
розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про відвід судді Савицького Я.Ф. в апеляційному провадженні
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 (повний текст складено 11.07.2025)
у справі №916/4494/15
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Яхт-клуб «Одеса-2009» (на теперішній час - Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ»),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
про визнання чинним договору оренди,
На розгляді Південно-західного апеляційного господарського суду перебуває апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі №916/4494/15 про відмову у роз'ясненні рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у даній справі, яким було задоволено у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом:
-визнання договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Морський клуб ТЦФ», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Яхт-клуб «Одеса-2009», поновленим на строк і умовах, передбачених договором оренди від 20.09.2005, з дати набрання судовим рішенням законної сили;
-зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області здійснити передачу майна на підставі акту прийому-передачі згідно вищевказаного договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005.
Так, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Богацької Н.С., Принцевської Н.М. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі № 916/4494/15 та призначено вказану апеляційну скаргу до розгляду у судовому засіданні на 05.11.2025 року о 14:15 год.
У зв'язку із перебуванням судді Богацької Н.С. у відпустці з 03.11.2025 по 05.11.2025, за розпорядженням керівника апарату суду від 03.11.2025 №476 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/4494/15.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025 для розгляду справи №916/4494/15 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 справу №916/4494/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
05.11.2025 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» - Бондаренко Т.А. подано заяву про відвід головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі №916/4494/15.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 у задоволенні вказаної заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» - Бондаренко Т.А. про відвід суддів Савицького Я.Ф., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.- відмовлено.
Ухвалою суду від 06.11.2025 заяви суддів-членів колегії Діброви Г.І. та Принцевської Н.М. про самовідвід у справі №916/4494/15 було задоволено.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2025. апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Богацької Н.С., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 визначена судова колегія прийняла справу №916/4494/15 до свого провадження.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 заяву судді-члена колегії Ярош А.І. про самовідвід у справі №916/4494/15 задоволено, справу передано для визначення складу суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Аленіна О.Ю., Богацької Н.С.
Ухвалою суду від 14.11.2025 вказана апеляційна скарга прийнята до свого розгляду визначеною колегією у складі: головуючий суддя - Савицький Я.Ф. судді - Аленін О.Ю., Богацька Н.С.
13.11.2025 від апелянта ОСОБА_1 надійшла заява про відвід головуючого судді Савицького Я.Ф. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі №916/4494/15.
Заява мотивована тим, що у даному випадку, на думку заявника, існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності головуючого судді Савицького Я.Ф.
Так, ОСОБА_1 посилається на участь судді Савицького Я.Ф. у розгляді справи №916/542/18 між тими самими сторонами, що і у справі №916/4494/15, та яка стосувалась правовідносин, що виникли також на підставі договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005. Заявник зазначає, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у складі колегії суддів: головуючого судді Таран С.В., суддів Поліщук Л.В., Савицького Я.Ф., апеляційну скаргу у справі №916/542/18 залишено без задоволення. Ухвалою апеляційної інстанції від 03.07.2025 у справі №916/542/18 у складі зазначеної колегії суддів відмовлено Бондаренку А.В. у роз'ясненні постанови від 16.06.2025 у справі №916/542/18.
З огляду на вказане, заявник вважає, що суддя Савицький Я.Ф. вже висловився щодо ключових питань, тісно пов'язаних з фактами/правом у справі №916/4494/15, а тому має вже сформовану позицію, що створює конфлікт об'єктивної неупередженості та є підставою для відводу судді, враховуючи приписи пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, заявник зазначив, що заявлення самовідводів суддів Дібрової Г.І. та Принцевської Н.М. підтверджує наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості складу колегії, а єдиним суддею, який відмовився усунутись від розгляду апеляційної скарги позивача, залишився головуючий Савицький Я.Ф., що формує висновок про його особисту позицію, яка суперечить принципу об'єктивності та створює ризик ухвалення незаконного рішення; участь у винесенні ухвали від 03.07.2025 у справі №916/542/18 додатково підсилює сумнів у неупередженості вказаного судді.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2025 у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Аленіна О.Ю., Богацької Н.С., заявлений ОСОБА_1 відвід головуючому судді Савицькому Я.Ф. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі №916/4494/15 визнано необґрунтованим. Матеріали справи №916/4494/15 передано для автоматизованого розподілу для визначення судді для розгляду заявленого відводу в порядку частини третьої статті 39 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Савицького Я.Ф. передано на розгляд судді Л.В. Поліщук.
Розглянувши викладені у заяві доводи про відвід, суд вважає, що підстави для відводу головуючого судді Савицького Я.Ф. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі №916/4494/15 відсутні, з огляду на наступне.
Доводи заяви про відвід зводяться до посилань заявника на участь судді Савицького Я.Ф. у розгляді справи №916/542/18, між тими самими сторонами, що і у справі №916/4494/15, та яка стосувалась правовідносин, що виникли також на підставі договору оренди нерухомого майна від 20.09.2005.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 у справі №916/542/18 (суддя Нікітенко С.В.) позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» на користь Державного бюджету України заборгованість за договором оренди нерухомого майна від 20.09.2005 у розмірі 1162880,45 грн та пеню у розмірі 276072,13 грн; розірвано договір оренди державного нерухомого майна, укладений 20.09.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області і Товариством з обмеженою відповідальністю «Яхт клуб «Одеса-2009»; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» повернути державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях передане у строкове платне користування за договором оренди від 20.09.2005 державне нерухоме майно, а саме: 54/1000 комплексу будівель морського вокзалу: літ. «Б»: 81 - малий елінг, 96 - великий елінг, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 97, 98, 99, 100 - рундуки на першому поверсі, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62 - рундуки на другому поверсі, 16 - магазин, 20- склад магазину, 41, 42 - вмивальня, 43, 44, 45, 48, 49 - душова, 50, 46, 47 - туалети; 38 - кладова, 34, 24 - диспетчерські, 15, 16, 17, 25 - офіс, 23 - коридор, 26, 27, 28 - приміщення, 12 - кімната для переговорів, 13 - кухня, 11 - кают-компанія, 18, 22 - вмивальня, 19, 21 - туалети, 20 - ванна, загальною площею 2084,8 кв.м; 54/1000 холу - 8, площею 4,96 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» на користь Одеської обласної прокуратури суму судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 25108,29 грн, суму судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг у розмірі 75324,88 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору за подання касаційних скарг у розмірі 100433,18 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 у справі №916/542/18 та відмовити у задоволенні позову прокурора.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Поліщук Л.В., Савицького Я.Ф. від 16.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 у справі №916/542/18 - без змін.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Поліщук Л.В., Савицького Я.Ф. від 03.07.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 б/н від 27.06.2025 (вх.№2734/25 від 27.06.2025) про роз'яснення постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 у справі №916/542/18.
Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (частини перша - третя, сьома, восьма, одинадцята статті 39 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра судді господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1)він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2)він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3)він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4)було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5)є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1 - 4 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Слід зазначити, що приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України містять узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
У цьому контексті Південно-західний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
-«об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою, вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
-«суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
У рішенні у справі «Білуха проти України» Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49).
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Одночасно апеляційний суд підкреслює, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто у ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід головуючого судді Савицького Я.Ф., Південно-західний апеляційний господарський суд бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу «a priori» не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, аргументи, якими ОСОБА_1 мотивує свою заяву про відвід головуючого судді Савицького Я.Ф. у справі №916/4494/15, а саме, щодо участі останнього в якості судді-члена колегії при розгляді іншої справи №916/542/18, не можуть слугувати підставою для відведення судді Савицького Я.Ф. з огляду на положення частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас апеляційний суд зауважує, що у заяві про відвід не доведені будь-які факти прояву суддею Савицьким Я.Ф. поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у цій справі.
Тому аргументи, якими ОСОБА_1 мотивує свою заяву про відвід судді Савицького Я.Ф. у справі №916/4494/15, не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності судді, оскільки, з огляду на характер доводів, їх суть та спрямованість, такі є надуманими, ґрунтуються на припущеннях заявника, а не на достовірно встановлених обставинах, які могли б свідчити про наявність підстав для відводу судді у розумінні частин першої - третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо посилання заявника на самовідвід суддів Діброви Г.І. та Принцевської Н.М. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі №916/4494/15, суд зазначає, що судді Діброва Г.І. та Принцевська Н.М. були залучені у якості 3-х осіб до участі у справі №420/1247/20, яка розглядалась Одеським окружним адміністративним судом, за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, за участю третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ», за участю третіх осіб, які не заявляли самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Південно-західного апеляційного господарського суду, суддів: Ярош Алли Іванівни, судді Дібрової Галини Іванівни, судді Принцевської Наталі Миколаївни, про визнання протиправним невжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, зобов'язання вжити заходів загального характеру для припинення порушення прав, стягнення моральної шкоди, зобов'язання виставити солідарні регресивні вимоги. Враховуючи вищенаведені обставини участі суддів Діброви Г.І. та Принцевської Н.М. у справі №420/1247/20 за позовом ОСОБА_1 , останні, задля дотримання морально-етичних принципів поведінки судді та задля того, аби навіть у стороннього спостерігача не виникло будь-яких сумнівів при розгляді даної справи, заявили самовідвід від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у даній справі. У той же час, суддя Савицький Я.Ф. не брав участі в якості 3-ої особи у розгляді адміністративної справи №420/1247/20 за позовом ОСОБА_1 , а тому є неспроможними відповідні доводи заявника про наявність підстав для відводу судді Савицького Я.Ф. у зв'язку із заявленими самовідводами суддями Дібровою Г.І. та Принцевською Н.М.
Інших обставин, які викликають у заявника сумнів у неупередженості або об'єктивності колегії суддів, ним не зазначено.
Зважаючи на вищевикладене, оцінивши доводи заявника, суд зазначає, що заява ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Савицькому Я.Ф. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі № 916/4494/15 не підлягає задоволенню у зв'язку з безпідставністю.
Керуючись ст. ст. 35, 36, 38, 39, 232-235, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Савицькому Я.Ф. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі №916/4494/15.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.В. Поліщук