ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3858/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Клюкін К.І.,
від Фонду державного майна України: не з'явився
від Акціонерного товариства “Укртелеком»: Лічагіна С.П.,
від Виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області: не з'явився
від Болградської міської ради Одеської області: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі
апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укртелеком»
на рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2025 року, суддя в І інстанції Петренко Н.Д., повний текст якого складено 10.03.2025, в м. Одесі
у справі №916/3858/24
за позовом: виконувача обов'язків керівника Болградської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України
до відповідачів:
1.Акціонерного товариства “Укртелеком»;
2.Виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області;
3.Болградської міської ради Одеської області
про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення державі захисної споруди цивільного захисту
У вересні 2024 року виконувач обов'язків керівника Болградської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Акціонерного товариства “Укртелеком», Виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області, Болградської міської ради Одеської області, в якій просив суд:
- усунути перешкоди державі в особі Фонду державного майна України у здійсненні права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту ПРУ № 57581 площею 42 кв.м. шляхом визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області від 15.04.2004 № 177 “Об отмене решения горисполкома от 18.03.2004 г №119 и выдаче свидетельства на право собственности на недвижимое имущество, расположенное в г. Болграде по ул. Инзовской, 189-191»(мовою оригіналу);
- усунути перешкоди державі в особі Фонду державного майна України у здійсненні права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту ПРУ № 57581 площею 42 кв.м. шляхом визнання недійсним (нечинним) та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що розташоване по вул. Інзовська, 191, у м. Болграді Одеської області, видане 21.04.2004 Болградською міською радою Одеської області;
- усунути перешкоди державі в особі Фонду державного майна України у здійсненні права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту ПРУ № 57581 площею 42 кв.м. шляхом зобов?язання Акціонерне товариства “Укртелеком» повернути приміщення протирадіаційного укриття № 57581 площею 42 кв.м, що розташоване по вул. Інзовська, 191 у м. Болграді Одеської області, державі в особі Фонду державного майна України.
Позовні вимоги, із посиланнями, зокрема, на положення ст. ст.1, 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", обґрунтовані порушенням інтересів держави в частині збереження та використання захисних споруд цивільного захисту населення.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.02.2025 у справі №916/3858/24 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Усунуто перешкоди державі в особі Фонду державного майна України у здійсненні права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту ПРУ №57581 площею 42 кв.м. шляхом визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області від 15.04.2004 № 177 "Про скасування рішення міськвиконкому від 18.03.2004 р. № 119 та видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно, розташоване у м. Болграді по вул. Інзовській, 189-191". Усунуто перешкоди державі в особі Фонду державного майна України у здійсненні права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту ПРУ №57581 площею 42 кв.м. шляхом визнання недійсним (нечинним) та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що розташоване по вул. Інзовська, 191, у м. Болграді Одеської області, видане 21.04.2004 Болградською міською радою Одеської області. Усунуто перешкоди державі в особі Фонду державного майна України у здійсненні права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту ПРУ № 57581 площею 42 кв.м. шляхом зобов'язання акціонерне товариства “Укртелеком» повернути приміщення протирадіаційного укриття № 57581 площею 42 кв.м, що розташоване по вул. Інзовська, 191 у м. Болграді Одеської області, державі в особі Фонду державного майна України. Стягнуто в рівних частках з Акціонерного товариства “Укртелеком», Виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області, Болградської міської ради Одеської області на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 22 349,94 грн.
Обгрунтовуючи рішення, суд зазначив, що спірне майно - захисна споруда цивільного захисту №57581 належить до об'єктів загальнодержавного значення, приватизація яких заборонена законом. Тому, у зв'язку з протиправною реєстрацією спірне нерухоме майно вибуло з державної власності, а отже, це є правовою підставою для визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на спірне нерухоме майно.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства “Укртелеком», в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2025 у справі №916/3858/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що на момент винесення рішення виконавчим комітетом, видачі свідоцтва про право власності (в 2004 році) не була проведена Фондом інвентаризація майна АТ “Укртелеком», були відсутні будь-які документи про спірну споруду, а саме її місцезнаходження, площу та вартість, як окремого об'єкту нерухомого майна; спірна захисна споруда не належала та не належить до сфери управління Фонду, у прокурора відсутні матеріально-правові підстави заявляти про порушення права власності та відсутні підстави для звернення до суду із заявленими позовними вимогами; задоволення позовних вимог не може вважатися виправданим, а втручання держави в право власності Апелянта пропорційним, оскільки позбавляють Апелянта права власності на приміщення, що використовуються для захисту працівників чергових змін об'єктів електронних комунікацій АТ “Укртелеком», які продовжують свою діяльність із обслуговування об'єктів телекомунікацій в особливий період.
Вказує, що документів що дане укриття прийнято в експлуатацію в установленому законом порядку немає, висновки про ввід укриття в експлуатацію Суд робить виходячи із вторинних документів. Також Апелянт вважає безпідставним покладання на нього обов'язку із забезпечення повноти і достовірної інформації щодо спірного об'єкта нерухомого майна, оскільки у АТ "Укртелеком", відсутні первинні документи щодо введення в експлуатацію даного укриття. Оскільки власником укриття зазначений - Районний вузол зв'язку Міністерства зв'язку СРСР - у АТ "Укртелеком", відсутні первинні документи щодо введення в експлуатацію даного укриття. Також помилковим є висновок суду стосовно того, що спірна захисна споруда є самостійним об'єктом нерухомого майна. Судом І інстанції не було застосовано наслідків пропущення строків позовної давності, заявленої Апелянтом.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Укртелеком» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2025 у справі №916/3858/24; призначено справу №916/3858/24 до розгляду на 03.06.2025 о 12:30.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 клопотання Акціонерного товариства “Укртелеком» про зупинення провадження у справі №916/3858/24 - задоволено частково; зупинено провадження у справі №916/3858/24 до перегляду судового рішення у справі №918/938/23 у подібних правовідносинах у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Здійснивши опрацювання відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів встановила, що постановою судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2025 частково задоволено касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури; змінено мотивувальну частину постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 у справі №918/938/23 шляхом викладення її у редакції цієї постанови, а в решті - залишено без змін.
Ухвалою суду від 08.09.2025 поновлено провадження у справі №916/3858/24 та призначено справу до розгляду на 11.11.2025 об 12:30.
Надійшли письмові пояснення, в яких АТ «Укртелеком» вважає, що до вимог про повернення майна на користь держави в особі ФДМУ не застосовуються положення негаторного позову, оскільки, це є вимогою віндикаційного позову, до якого застосовується строк позовної давності.
В судовому засіданні 11.11.2025 брали участь прокурор та представник скаржника. Інші учасники справи участі не брали, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників Фонду державного майна України, Виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області та Болградської міської ради Одеської області за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 №210/93 "Про корпоратизацію підприємств" Державним комітетом зв'язку та інформатизації України видано наказ №155 від 27.12.1999, яким на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" створено ВАТ "Укртелеком" (правонаступником якого є АТ "Укртелеком" (відповідач-1) та затверджено його статут.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.1999 №948-р до сфери управління Державного комітету зв'язку та інформатизації України передане Українське державне підприємство електрозв'язку "Укртелеком".
Засновником товариства виступила держава в особі державного органу - Державного комітету зв'язку та інформатизації України (п. 2 Указу Президента України “Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 № 210/93).
Відповідно до наказу №155, засновник передав у колективну власність акціонерного товариства шляхом внесення до його статутного фонду майна, що перебували на балансі УДПЕЗ “Укртелеком» на момент утворення відкритого акціонерного товариства “Укртелеком». Перелік майна, переданого засновником у власність ВАТ “Укртелеком», визначений шляхом інвентаризації, результати якої були затверджені наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 23.12.1999р. №150.
Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25.11.2003 № 230 передано нерухоме майно, що знаходилось на балансі Одеської дирекції "Укртелеком" станом на 01.07.1999, у власність ВАТ "Укртелеком"; затверджено Перелік нерухомого майна, що передано у власність відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" по Чернігівській дирекції (філії) згідно з додатком /т.1 а.с.190-201,205/.
Відповідно до Акту приймання-передачі нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" від 25.11.2003, Державний комітет зв'язку та інформатизації України передав, а Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" прийняв об'єкти нерухомого майна по Одеській дирекції ВАТ "Укртелеком" згідно з переліком, зокрема, за адресою: м. Болград, вул. Інзовська, 189, 191: абонентський відділ, гараж, будинок підсилювального пункту, гараж, складські приміщення технічної експлуатації лінійних споруд, вбиральню, складські приміщення кабельних виробів, будинок автоматичної телефонної станції /т.1 а.с.176-189/.
З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2004 Виконкомом Болградської міської ради Одеської області було прийнято рішення №177 (мовою оригіналу) “Об отмене решения горисполкома от 18.03.2004 г №119 и выдаче свидетельства на право собственности на недвижимое имущество, расположенное в г. Болграде по ул. Инзовской, 189-191».
Вказаним рішенням було скасоване як помилково прийняте рішення міськвиконкому від 18.03.2004 №119, а також вирішено оформити ВАТ “Укртелеком» свідоцтво про право власності на будівлі та споруди, розташовані в м. Болграді по вул. Інзовській, 189-191 згідно з довідкою-підтвердженням.
Також відповідно до п. 3 вказаного рішення вирішено Болградському БТІ (Балдурський Б.Ф.) видати ВАТ “Укртелеком» свідоцтво про право власності на будівлі та споруди, розташовані в м. Болграді по вул. Інзовській, 189-191 згідно з довідкою-підтвердженням /т.1 а.с.30/.
Згідно з Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.04.2004 Болградська міська рада Одеської області посвідчила, що об'єкт в цілому, який розташований в м. Болград на вул. Інзовська №191, дійсно належить ВАТ “Укртелеком» на праві приватної власності. В цілому складається з восьми будівель. Свідоцтво видане на підставі Рішення виконкому Болградської міської Ради від 15.04.2004 №177 /т.1 а.с.32/.
На підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: б/н, виданий 21.04.2004 Болградською міською радою Одеської області, 05.11.2020 державним реєстратором Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області Маріновою К.А. винесено Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54967872, а саме зареєстроване право власності ПАТ “Укртелеком» на нежитлову будівлю, загальною площею 2088 кв.м, розташовану за адресою: Одеська обл., Болградський р., м. Болград, вулиця Інзовська, будинок 191, що вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна /т.1 а.с.33-34/.
При цьому вказаний об'єкт нерухомого майна складається з: адміністративної будівлі, А-2н, п/д; адміністративної будівлі, Б-1н; адміністративної будівлі, В-2н, в, п/д; навіс, Г; гараж, Д, З; вбиральня, Е; склад, Ж; дворові споруди, 1.
На підтвердження наявності в будівлі ПАТ “Укртелеком» по вул. Інзовська, буд. 191 в м. Болграді Одеської області протирадіаційного укриття №57581, вбудоване в 2-х поверхневу будівлю, площею 42 кв. м., місткістю 84 особи, що належало районному вузлу зв'язку Міністерства зв'язку СССР та здано в експлуатацію 30.11.1978 року суду надано відповідну облікову картку протирадіаційного укриття по вул. Інзовській, буд. 191 в м. Болграді Одеської області знаходиться протирадіаційне укриття № 57581, а також Акт оцінки стану готовності вищевказаної захисної споруди /т.1 а.с.52, 94-97/.
Матеріали справи також містять:
- технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по вул. Інзовській, №191, м. Болград, район Болградський, область Одеська, виготовлений на замовлення ПАТ “Укртелеком» станом на 20.07.2020 /т.1 а.с.52-88/;
- паспорт протирадіаційного укриття №57581 від 15.05.2008 /т.1 а.с.89-90/.
На запит Болградської окружної прокуратури від 17.01.2023 АТ “Укртелеком» надало відповідь № 33-ВИХ-OD-51Е300-2023 від 27.01.2023, якою повідомило, що Одеська філія АТ “Укртелеком» є одним із структурних підрозділів суб'єкта господарювання АТ “Укртелеком». Засоби колективного захисту Одеської філії АТ “Укртелеком» (захисні споруди та протирадіаційні укриття) у тому числі ПРУ №57581 у м. Болграді, що розташований за адресою: вул. Інзовська, 191, м. Болград Одеської області, будувались і відповідно розраховані та призначені для укриття працівників філії (чергових змін) за місцем їх знаходження на об'єктах філії. Укриття населення, які не є працівниками АТ “Укртелеком», в даних ЗСЦЗ не передбачалось завданнями з питань цивільного захисту Товариства. На даний час у зв'язку з відсутністю постійного перебування працівників Одеської філії дана ЗСЦЗ використовується на потреби Держави, а саме військової адміністрації, тому виключає можливість використання даного ПРУ для потреб цивільного населення. При цьому необхідно врахувати, що дана ЗСЦЗ вбудована в об'єкт критичної інфраструктури, де має дотримуватись порядок організації допуску до об'єктів з підвищеною небезпекою та де впроваджені обмежувальні заходи пропускного та внутрішнього режиму /т.1 а.с.37/.
На лист Болградської окружної прокуратури від 24.01.2023 №57-321вих-23 Фонд державного майна України надіслав відповідь №10-33-2601 від 02.02.2023 “Щодо надання інформації та копій документів», якою повідомлено, що ВАТ “Укртелеком» (на сьогодні - ПАТ “Укртелеком») було створено шляхом перетворення Українського державного підприємства електрозв'язку “Укртелеком» у відкрите акціонерне товариство “Укртелеком» у процесі корпоратизації. Засновником виступав Державний комітет зв'язку та інформатизації України, а не Фонд. У зв'язку з відсутністю у Фонді інформації та документів щодо запитуваної захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття №57581 площею 42 кв.м., що розташована в будівлі вузла на вул. Інзовська, 191 у м. Болград Одеської області, право приватної власності на яку оформлено за ПАТ “Укртелеком») заходи з питань її повернення до державної власності, у тому числі претензійно-позовного характеру, Фондом не вживалися. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» Фонд вважає за необхідне розглянути можливість здійснення захисту Болградською окружною прокуратурою прав та законних інтересів Держави /т.1 а.с.101/.
Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України в листі №20559/16/10-23 від 21.11.2023 за результатами розгляду листа Болградської окружної прокуратури від 30.10.2023 №57-5041ВИХ-23 повідомило, що ВАТ “Укртелеком» створено шляхом корпоратизації Українського державного підприємства електрозв'язку “Укртелеком». Засновником створеного відкритого акціонерного товариства є Державний комітет зв'язку та інформатизації України.
Відповідно до Указу Президента України від 16.07.2004 №811/2004 “Про утворення Міністерства транспорту та зв'язку України»:
- реорганізовано Міністерство транспорту України і Державний комітет зв'язку та інформатизації України у Міністерство транспорту та зв'язку України;
- установлено, що Мінтрансзв'язку є правонаступником прав та обов'язків Міністерства транспорту України і Державного комітету зв'язку та інформатизації України;
- Кабінету Міністрів України доручено, зокрема ужити заходів, пов'язаних з реорганізацією Міністерства транспорту України і Державного комітету зв'язку та інформатизації України, передбачивши утворення у складі Міністерства транспорту та зв'язку України Державного департаменту з питань зв'язку та інформатизації.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28.09.2004 №684 “Про затвердження переліку підприємств, установ і організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв'язку» ВАТ “Укртелеком» включено до переліку підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Мінтрансзв'язку.
Проте, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.10.2007 №777 “Деякі питання управління державними корпоративними правами держави ВАТ “Укртелеком», повноваження з управління корпоративними правами держави ВАТ “Укртелеком» передано Фонду державного майна України.
Згодом повноваження з управління корпоративними правами держави ВАТ “Укртелеком» покладено на Мінтрансзв'язку згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 №828 “Питання управління корпоративними правами держави стосовно ВАТ “Укртелеком», яке втратило чинність відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.09.2010 №1884 “Питання приватизації ВАТ “Укртелеком».
Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України зазначило, що до Мінтрансзв'язку передались лише повноваження з управління корпоративними правами держави ВАТ “Укртелеком», при цьому документи з корпоратизації ВАТ “Укртелеком», зокрема переліки нерухомого майна, яке було передано у власність товариства, складені у паперовому вигляді та зберігаються в архіві Державної адміністрації зв'язку.
В подальшому, відповідно до Положення про Адміністрацію Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, затвердженого Указом Президента України від 30.06.2011 №717/2011 (в редакції, чинній станом на 2011 рік), установлено, що Держспецзв'язку є правонаступником, зокрема Державної адміністрації зв'язку - урядового органу, що діяв у складі Міністерства транспорту та зв'язку України (крім прав та обов'язків, пов'язаних із реалізацією функцій у сфері надання послуг поштового зв'язку загального користування).
Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 №902 “Питання управління державним майном, що не увійшло до статутного капіталу публічного акціонерного товариства “Укртелеком», але перебуває на його балансі» Фонду державного майна за участю Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації доручено забезпечити проведення публічним акціонерним товариством “Укртелеком» інвентаризації державного майна, що не увійшло до статутного капіталу цього товариства, але перебуває на його балансі станом на 30.09.2011. За результатами інвентаризації державного майна віднести до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації нерухоме та рухоме державне майно, що забезпечує виконання покладених на неї завдань, а до сфери управління Фонду державного майна - інше майно за переліками, затвердженими спільним рішенням Фонду та Адміністрації. Фонду державного майна забезпечити внесення до Єдиного реєстру об'єктів державної власності відомостей про державне майно /т.1 а.с.107-108/.
Адміністрація Держспецзв'язку в листі №18/0-2649/СЕД від 14.03.2024 повідомила Болградську окружну прокуратуру зокрема про те, що згідно з “Переліками державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ “Укртелеком», але перебуває на його балансі» захисна споруда - протирадіаційне укриття №57581, розташована по вул. Інзовська в м. Болграді Одеської області, не віднесена до сфери управління Адміністрації Держспецзв'язку, тому остання не має у своєму розпорядженні відповідної інформації та/або документів щодо порушеного в запиті питання. Також листом повідомлено, що захисні споруди цивільного захисту, як окрема категорія, не вносилися до Переліку, що передавалося до сфери управління Адміністрації Держспецзв'язку. Захисні споруди цивільного захисту, як така категорія державного майна, не забезпечує виконання завдань, покладених на Держспецзв'язку відповідно до Закону України “Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України» /т.1 а.с.112-113/.
Фонд державного майна України у відповідності до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" є уповноваженим органом у даних спірних правовідносинах, яким не було вжито заходів з метою усунення встановленого порушення.
На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Болградська окружна прокуратура листом № 57-3679вих-24 від 13.08.2024 повідомила Фонд державного майна України щодо звернення до суду в їх інтересах із позовом.
Отже, прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до господарського суду. Прокурором доведена наявність підстав для участі прокурора у даній справі в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Предметом позову у даній справі є усунення перешкод державі в особі Фонду державного майна України у здійсненні права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту ПРУ № 57581 площею 42 кв.м. шляхом визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Болградської міської ради Одеської області від 15.04.2004 № 177 “Об отмене решения горисполкома от 18.03.2004 г №119 и выдаче свидетельства на право собственности на недвижимое имущество, расположенное в г. Болграде по ул. Инзовской, 189-191 визнання недійсним (нечинним) та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що розташоване по вул. Інзовська, 191, у м. Болграді Одеської області, видане 21.04.2004 Болградською міською радою Одеської області та зобов?язання акціонерне товариства “Укртелеком» повернути приміщення протирадіаційного укриття № 57581 площею 42 кв.м, що розташоване по вул. Інзовська, 191 у м. Болграді Одеської області, державі в особі Фонду державного майна України.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19).
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що зазвичай, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункти 5.5, 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи - це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.
Обрання способу захисту - це прерогатива позивача. Водночас свобода в обрані способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв'язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 , від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
У постанові від 29.05.2025 у справі №918/938/23 у спорі, що виник у подібних до цієї справи №918/1209/24, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, звернув увагу, зокрема, на таке:
"Судова палата зауважила, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. При цьому одна з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів захисту.
Виходячи з викладеного особа, за якою зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості, який при цьому є захисною спорудою, за принципом реєстраційного підтвердження володіння є володільцем такого об'єкта; натомість держава або територіальна громада, за якими не зареєстроване право власності на такий об'єкт, не є його володільцем. Тому в цьому разі права держави або територіальної громади, які вважають себе власниками такого об'єкта, не можуть захищатися негаторним позовом, оскільки це є позов володіючого власника до неволодіючого невласника. Отже, належному способу захисту у таких випадках відповідає позовна вимога про витребування об'єкта нерухомого майна з чужого володіння в порядку віндикації.
При цьому рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11. 2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (провадження № 12-25гс21, пункт 38)).
У цій справі відповідач є особою, за якою зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості, та за принципом реєстраційного підтвердження володіння є володільцем такого об'єкта. Натомість територіальна громада, за якою не зареєстроване право власності на такий об'єкт, не є його володільцем. Договірні відносини між Міською радою і Товариством щодо спірного майна відсутні, адже останнє набуло спірне майно від власника, який його придбав, шляхом внесення до статутного капіталу створеного ним товариства. Звідси належному способу захисту прав у спірних правовідносинах відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, за яким зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості.
Враховуючи наведене, судова палата відступає від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №918/1141/22, від 12.06.2024 у справі № 918/744/23, від 27.11.2024 у справі №922/221/24, від 11.12.2024 у справі №927/1089/23, від 16.01.2025 у справі №922/660/24, від 29.01.2025 у справі №927/1128/23, від 11.02.2025 у справі № 922/985/24 та від 11.02.2025 у справі №918/1358/23 щодо правової кваліфікації вимоги про повернення нерухомого майна, яке є захисною спорудою, як такої, що опосередковує негаторний позов. Підстав же для відступу від висновків, викладених у постанові від 11.09.2024 у справі №906/1052/22 судова колегія не вбачає."
Отже, у вказаній постанові викладено висновки щодо віндикаційного позову як належного способу захисту права власності держави або територіальної громади на захисну споруду (протирадіаціне укриття), володільцем якої за принципом реєстраційного підтвердження володіння є приватна особа.
Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Акціонерне товариство "Укртелеком" є особою, за якою зареєстроване право власності на спірне майно, та за принципом реєстраційного підтвердження володіння є володільцем такого об'єкта. Натомість держава (зокрема, в особі Фонду державного майна України), за якою не зареєстроване право власності на спірний об'єкт, не є його володільцем. Договірні відносини між державою та Акціонерним товариством "Укртелеком" щодо спірного майна відсутні, оскільки останнє було набуте відповідачем в процесі приватизації (корпоратизації).
За таких обставин, виходячи з обставин цієї конкретної справи, єдиним належним способом захисту прав у спірних правовідносинах є позовна вимога про витребування нерухомого майна від Акціонерного товариства "Укртелеком", за яким зареєстроване право власності на спірне майно.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор у цій справі, що розглядається, звернувся з негаторним позовом про усунення перешкод позивачеві як власникові у здійсненні права користування та розпорядження комунальним майном шляхом зобов'язання АТ "Укртелеком" повернути протирадіаційне укриття.
За обставинами цієї справи, в якій подано апеляційну скаргу, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, належному способу захисту прав у спірних правовідносинах відповідає позовна вимога про витребування нерухомого майна від товариства - відповідача (віндикаційний позов), з якою прокурор у цій справі не звертався.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц).
Відмовляючи у позові через неналежний спосіб захисту суд має утриматися від встановлення фактів та надання правових оцінок, які створять преюдицію для сторін конфлікту у разі звернення з іншим позовом (постанови Верховного Суду від 11.09.2025 у справі №916/4532/24, від 13.06.2024 у справі №924/620/23 та від 07.02.2024 у справі №925/1368/22).
З огляду на те, що обрання прокурором неналежного способу захисту прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, то висновки суду першої інстанцій та, відповідно, аргументи прокурора, які стосуються суті спору, не беруться колегією суддів до уваги, оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Крім того, прокурором не враховано, що вимоги про визнання недійсними рішень Виконавчого комітету, які виконані на час звернення з позовом до суду шляхом оформлення права власності за Акціонерним товариством "Укртелеком" з видачею останньому відповідного свідоцтва, є неефективним способом захисту прав. Зазначені рішення вичерпали свою дію виконанням, а можливість їх скасування не дозволить ефективно усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні спірним майном.
Аналогічний правовий висновок суду касаційної інстанції відображений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20.
Зазначеним спростовуються доводи прокурора про належність обраного ним способу захисту у вигляді заявлених в межах цієї справи вимог негаторного характеру.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що заявлені прокурором у цій справі позовні вимоги не є належними та ефективними способами захисту, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Доводам апеляційної скарги щодо недоведеності обставин, які мають істотне значення для вирішення спору, зокрема, щодо статусу спірного приміщення як протирадіаційного укриття та посилання на відсутність доказів, на підставі яких такі обставини могли би бути встановлені, недопустимість доказів, поданих прокурором , помилковість висновків суду першої інстанції про віднесення приміщення до категорії протирадиаційних укриттів як захисних споруд цивільного захисту апеляційний суд оцінки не надає, з огляду на наявність зазначених вище підстав для відмови у позові.
Щодо порушення прокурором права відповідача на мирне володіння майном, гарантоване будь-якій особі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, апеляційний суд вважає, що оцінку доводів правомірності втручання у право володіння майном і дотримання «справедливого балансу» у розумінні рішень ЄСПЛ у випадках такого втручання може бути надано лише у межах розгляду позову, заявленого з урахуванням відповідності способу судового захисту.
За таких обставин, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укртелеком» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2025 у справі №916/3858/24 слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на Одеську обласну прокуратуру.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Укртелеком» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2025 у справі №916/3858/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2025 у справі №916/3858/24 - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Стягнути з Одеської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 03528552, вул. Пушкінська, 3 м. Одеса, 65026) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (ЄДРПОУ 21560766, бул. Т. Шевченка, м. Київ, 1801601) 33 524,91 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.11.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська