79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"05" листопада 2025 р. Справа №914/561/25
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Сигляк І.Я.,
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Рівнетрансбуд» б/н від 10.06.2025,
на рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2025, суддя Козак І.Б., м.Львів, повний текст рішення складено 21.05.2025
у справі № 914/561/25
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Рівнетрансбуд», м.Рівне,
до відповідача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Львів,
про визнання недійсним і скасування в частині рішення від 27.12.2024 №63/209-р/к,
Короткий зміст позовних вимог позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю “Рівнетрансбуд» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним і скасування рішення від 27.12.2024 №63/209-р/к в частині, що стосується позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.04.2024 № 63/6-р/к у справі № 63/5-р-02-02-24 позивача притягнуто до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій, передбачених пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Підставою для прийняття рішення стало твердження відповідача про узгодження дій позивача та ТОВ «Адамантбуд» під час участі у трьох торгах, проведених у системі «PROZORRO» (UA-2022-09-06-005832-а, UA-2021-11-15-013849-а, UA-2021-08-28-005213-а). За результатами розгляду справи на позивача накладено штраф у сумі 204 000,00 грн. Позивач вважає що це рішення не відповідає вимогам щодо законності та обгрунтованості, усі висновки, викладені у ньому, грунтуються на надуманих та не пов'язаних між собою доводах відповідача, що в сукупності є підставою для скасування такого рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.05.2025 відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду обґрунтоване тим, що ТОВ «Рівнетрансбуд» та ТОВ «Адамантбуд» під час участі у торгах діяли узгоджено, що підтверджується зібраними доказами - використання спільної ІР-адреси, наявність спільних працівників, використання спільних номерів телефонів, наявність господарських відносин між учасниками закупівлі, наявність дефектів друку та/або сканування поданих документів, синхронність дій двох учасників під час входу в аукціон та подання тендерних пропозицій для участі у торгах.
Сукупність зазначених обставин свідчить про координацію поведінки відповідачів, що призвело до усунення конкуренції та спотворення результатів торгів, чим порушено вимоги пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення АМКУ №63/209-р/к від 27.12.2024 є законним і обґрунтованим, а позовні вимоги - безпідставними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення відповідача
10.06.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Рівнетрансбуд» б/н від 10.06.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2025 у справі №914/561/25.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення відповідача є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки про вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій з ТОВ «Адамантбуд» зроблені на підставі припущень і не підтверджені належними та допустимими доказами.
Апелянт зазначає, що встановлення факту подання тендерних пропозицій з однієї ІР-адреси не може свідчити про узгодженість дій учасників, оскільки така адреса могла використовуватись різними користувачами, зокрема іншими орендарями приміщення офісного центру, в якому знаходиться зокрема і позивач. Крім того, схожість сканованих документів, виявлена відповідачем, пояснюється використанням спільного офісного обладнання (сканера, принтера), що не є доказом координації поведінки суб'єктів господарювання.
Апелянт також вказує, що встановлені відповідачем схожості у відбитках печаток, підписах та технічних дефектах друку є наслідком однакових налаштувань обладнання, а не результатом спільних дій. Посилання на наявність телефонних з'єднань між керівниками товариств не може вважатися доказом змови, оскільки відсутні будь-які підтвердження змісту розмов.
Крім того, господарські відносини між позивачем та ТОВ «Адамантбуд» (зокрема укладені договори поставки та фінансової допомоги) мають звичайний діловий характер і не свідчать про порушення конкурентного законодавства. Апелянт підкреслює, що відповідач не здійснив економічного аналізу ринку та не перевірив альтернативні пояснення схожості дій учасників.
У зв'язку з цим апелянт вважає, що рішення відповідача про притягнення до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій є безпідставним і таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
10.07.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2025 у справі №914/561/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 справу №914/561/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г..
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 з підстав, що визначені ч. 2 ст. 260 ГПК України апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Рівнетрансбуд» б/н від 10.06.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2025 у справі №914/561/25 залишено без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Рівнетрансбуд» б/н від 10.06.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2025 у справі №914/561/25.
Ухвалою від 10.07.2025 призначено справу №914/561/25 до розгляду у судовому засіданні на 10.09.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 розгляд справи відкладено на 05.11.2025.
У судове засідання 05.11.2025 з'явився представник відповідача, позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України.
Представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамантбуд» та товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетрансбуд» подали заявки на участь у торгах за ідентифікаторами закупівель:
UA-2022-09-06-005832-a (Торги 1);
UA-2021-11-15-013849-a (Торги 2);
UA-2021-08-28-005213-a (Торги 3).
По торгах 1 відповідачем встановлено:
·Використання відповідачами однієї ІР-адреси: під час завантаження тендерних пропозицій, під час надсилання податкової звітності, під час входу до автоматизованої системи дистанційного самообслуговування «Клієнт-банк»;
·Наявність спільних працівників: відповідно до інформації Головного управління Пенсійного фонду у Рівненській області (лист від 07.02.2024 № 1700-0705-5/7953, вхідний від 09.02.2024 № 63-01/101кі) у ТОВ «Рівнетрансбуд» та ТОВ «Адамантбуд» основна частина працівників працювала з певною системністю, а саме працівники розпочинали здійснювати свою трудову діяльність у ТОВ «Рівнетрансбуд», потім працевлаштовувались до ТОВ «Адамантбуд». Також перехід працівників від одного учасника закупівлі до іншого свідчить про фактичне ведення спільної господарської діяльності, наявність тісної комунікації між ними.
·Використання Відповідачами спільних телефонних номерів;
·Наявність господарських відносин протягом 2021-2022 (до, під час та після проведення торгів), що позиціонує учасників торгів не як конкурентів, а як партнерів;
·Наявність однакових дефектів друку та/або сканування документів, що завантажувалися на торги (за результатами аналізу документів, що завантажувались Відповідачами для участі у Торгах 2 встановлено, що документи, які містяться в електронних файлах, мають однакові дефекти друку та/або сканування, а саме: дві чорні крапки посередині нижнього краю аркуша);
По торгах 2 відповідачем встановлено:
Використання Відповідачами однієї ІР-адреси: під час завантаження тендерних пропозицій, під час надсилання податкової звітності, під час входу до автоматизованої системи дистанційного самообслуговування «Клієнт-банк»;
·Наявність спільних працівників: відповідно до інформації Головного управління Пенсійного фонду у Рівненській області у ТОВ «Рівнетрансбуд» та ТОВ «Адамантбуд» основна частина працівників працювала з певною системністю, а саме працівники розпочинали здійснювати свою трудову діяльність у ТОВ «Рівнетрансбуд», потім працевлаштовувались до ТОВ «Адамантбуд». Також перехід працівників від одного учасника закупівлі до іншого свідчить про фактичне ведення спільної господарської діяльності, наявність тісної комунікації між ними.
·Використання Відповідачами спільних телефонних номерів;
·Наявність господарських відносин протягом 2021-2022 (до, під час та після проведення торгів), що позиціонує учасників торгів не як конкурентів, а як партнерів;
·Наявність однакових дефектів друку та/або сканування документів, що завантажувалися на торги (за результатами аналізу документів, що завантажувались Відповідачами для участі у Торгах 1, встановлено, що документи, які містяться в електронних файлах, мають однакові дефекти друку та/або сканування, а саме: дві чорні крапки посередині нижнього краю аркуша);
По торгах 3 відповідачем встановлено:
·Синхронність дій двох товариств під час входу в аукціон та подання тендерних пропозицій,
·Використання Відповідачами однієї ІР-адреси: під час завантаження тендерних пропозицій, під час входу в аукціон, надсилання податкової звітності, під час входу до автоматизованої системи дистанційного самообслуговування «Клієнт-банк»;
·Наявність спільних працівників: відповідно до інформації Головного управління Пенсійного фонду у Рівненській області у ТОВ «Рівнетрансбуд» та ТОВ «Адамантбуд» основна частина працівників працювала з певною системністю, а саме працівники розпочинали здійснювати свою трудову діяльність у ТОВ «Рівнетрансбуд», потім працевлаштовувались до ТОВ «Адамантбуд». Також перехід працівників від одного учасника закупівлі до іншого свідчить про фактичне ведення спільної господарської діяльності, наявність тісної комунікації між ними.
·Використання Відповідачами спільних телефонних номерів;
·Наявність господарських відносин протягом 2021-2022 (до, під час та після проведення торгів), що позиціонує учасників торгів не як конкурентів, а як партнерів;
·Наявність однакових дефектів друку та/або сканування документів, що завантажувалися на торги (за результатами аналізу документів, що завантажувались Відповідачами для участі у Торгах 1, встановлено, що документи, які містяться в електронних файлах, мають однакові дефекти друку та/або сканування, а саме: дві чорні крапки посередині нижнього краю аркуша).
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2025 у цій справі оскаржується позивачем в повному обсязі.
Предметом позову у даній справі є вимога товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетрансбуд» про визнання недійсним та скасування рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2024 № 63/209-р/к у частині, якою позивача притягнуто до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій та накладено штраф у розмірі 204 000,00 грн.
Рішенням Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/209 р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 27.12.2024 по справі №63/2-01-73-2024 відповідач притягнув позивача до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції -, яке передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та наклало на позивача штраф на загальну суму 204 000,00 грн. (по 68000,00 грн. за порушення по кожному із торгів).
Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Закону України "Про захист економічної конкуренції", Законом України "Про Антимонопольний комітет України", Законом України "Про публічні закупівлі".
Частиною 3 статті 42 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" однією з основних засад внутрішньої політики в економічній сфері є розвиток конкуренції як основного чинника підвищення ефективності економіки.
Відповідно до приписів Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210-III) економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1); узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (абзац перший частини першої і частина друга статті 5); антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6); антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6); порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50); порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51); за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону №2210-III.
Тобто, конкуренцією є таке змагання суб'єктів господарювання, яке призводить або може призвести до отримання такими суб'єктами певних економічних переваг. При цьому такі переваги забезпечуються завдяки їх власним досягненням. Наслідком такого змагання є те, що споживачі отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання (учасники конкурентного змагання) не визначають та не диктують умов реалізації товару чи послуг на ринку.
Закон України "Про публічні закупівлі" установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Стаття 3 аналізованого закону визначає принципи здійснення закупівель, до яких належать, зокрема: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Суб'єкти господарювання, які беруть участь у публічних закупівлях, є конкурентами. Змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією.
ТОВ «Рівнетрансбуд» та ТОВ «Адамантбуд» брали участь у трьох торгах і по кожному з них відповідач встановив порушення, перелічені вище, визнав узгодження поведінки двох учасників під час підготовки та участі, наклав штраф по 68 000,00 грн за участь у кожному з торгів.
Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.
Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому. Пунктом 4 частин 2 статті 6 вказаного Закону, визначено, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 1 ст. 50 цього Закону).
Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до приписів Закону "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51); за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону.
Для кваліфікації дій суб'єкта господарювання, як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону.
У розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб'єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов'язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб'єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.
Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами). Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу. Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації.
З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов'язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією. Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи № 924/381/17, від 12.06.2018 зі справи № 922/5616/15, від 18.10.2018 зі справи № 916/3214/17, від 18.12.2018 зі справи № 922/5617/15, від 05.03.2020 зі справи № 924/552/19, від 11.06.2020 зі справи № 910/10212/19, від 22.10.2019 зі справи № 910/2988/18, від 07.11.2019 зі справи № 914/1696/18, від 02.07.2020 зі справи № 927/741/19, від 09.12.2021 зі справи № 916/3366/20, від 14.06.2022 зі справи № 910/1667/21 і підстави для відступу від них відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи комітету: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.
Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності. Питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України. Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.08.2019 у справі № 916/2670/18, від 05.08.2019 у справі № 922/2512/18, від 04.02.2021 у справі №910/17126/19, від 14.06.2022 у справі № 910/1667/21, від 11.04.2023 у справі № 910/21627/21.
Також Верховний Суд неодноразово вказував, що перевіряючи дії Антимонопольного комітету України на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМКУ, з'ясовує і визнає наявність/відсутність, а отже доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання недійсним рішення Комітету.
Враховуючи вищенаведене, господарські суди при розгляді справ про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України не повинні перебирати непритаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМКУ, але зобов'язані перевіряти правильність застосування відповідних правових норм.
Специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів таких торгів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з'ясовується питання наявності/ відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Суд наголошує, що змагальність виключається шляхом встановлення таких обставин:
- одночасна пов'язаність трудовими відносинами декількох працівників;
- використання відповідачами спільного доменного імені;
- спільне використання однієї електронної поштової скриньки;
- спільні господарські відносини;
- пропонування однакового товару;
- завищення цінових пропозицій;
- подання однакових документів у складі своїх пропозицій;
- отримання банківських гарантій в одному й тому ж самому банку;
- обмін інформацією (Постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №910/1668/19).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМКУ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, а також досліджувати вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі в їх сукупності. Тобто питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій суди мають досліджувати з огляду на всю сукупність обставин і доказів, з'ясованих та досліджених у справі, в їх взаємозв'язку. Близький за змістом висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 910/2988/18, від 5 серпня 2019 року у справі № 922/2513/18, від 7 листопада 2019 року у справі № 914/1696/18, і Верховний Суд у цій справі не знайшов підстав відступити від нього.
Судом встановлено, що відповідно інформації, яка міститься у листі ДП «ПРОЗОРРО» №206/01/201204 від 02.02.2024 початкові пропозиції для участі в торгах ТОВ «Адамантбуд» та ТОВ «Рівнетрансбуд» подавали з авторизованого електронного майданчика «Дердзакупівлі.Онлайн».
ТОВ «Дердзакупівлі.Онлайн» листом від 01.03.2024 №010324-6 надало інформацію щодо IP-адрес, з яких відповідачі завантажували тендерні пропозиції на торги, з якої вбачається, що ними використовувалась однакова IP-адреса, а саме - 176.241.139.94. Враховуючи вищенаведене, використання ТОВ «Рівнетрансбуд» та ТОВ «Адамантбуд» під час участі у торгах однієї IP-адреси 176.241.139.94, а саме: під час завантаження тендерних пропозицій на торги, під час входу до автоматизованої системи дистанційного самообслуговування «Клієнт-банк» та подання податкової звітності відповідачами в період проведення торгів, свідчить про наявність спільної точки доступу до мережі Інтернет, а також про наявність умов для обміну інформацією між ними.
В зазначеному вище листі ТОВ «Дердзакупівлі.Онлайн» від 01.03.2024 №010324-6 також, наявна інформація щодо дати та часу подання відповідачами тендерних пропозицій для участі в торгах, з аналізу якої прослідковується синхронність дій відповідачів, а саме подання тендерних пропозицій в однакові дати та з незначним проміжком часу (годин) їх подання.
Окрім того, за результатами аналізу документів, що завантажувались відповідачами для участі у торгах, встановлено, що документи, які містяться в електронних файлах, мають однакові дефекти друку та/або сканування, а саме: дві чорні крапки посередині нижнього краю аркуша.
Доказами наявності спільних працівників є лист Головного управління пенсійного фонду у Рівненській області від 07.02.2024 №1700-0405-5/7953 в якому міститься перелік працівників, пов'язаних трудовими відносинами з ТОВ «Адамантбуд» та ТОВ «Рівнетрансбуд». З наявної у вищевказаному листі інформації прослідковується перехід працівників від одного учасника закупівлі до іншого, що свідчить про фактичне ведення спільної господарської діяльності та наявність тісної комунікації між ними. В умовах справжньої конкуренції суб'єкти господарювання, які позиціонують себе як конкуренти стосовно один одного, будуть уникати ситуації щодо наявності спільних працівників, оскільки такі працівники та матеріальні або інші вигоди можуть вдаватися до збирання інформації, у тому числі комерційної таємниці, розголошення якої завдасть шкоди суб'єкту господарювання або надасть неправомірні переваги у конкуренції, в інтересах кого ця інформація збиралася.
Доказами наявності господарських відносин між учасниками закупівлі є, зокрема, зареєстровані банківські операції, під час та після проведення торгів, що підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк» ( лист від 15.03.2024 №20.1.0.0.0/7-240325/15234).
Під час проведення торгів та підготовки до їх участі між телефонними номерами, які були зазначені як контактні, між ТОВ «Адамантбуд та ТОВ «Рівнетрансбуд» -здійснювалися регулярні телефонні з'єднання, що вбачається з листа ПрАТ'Київстар» від 23.09.2024 №25896/01 та є свідченням, що між учасниками торгів існував обмін інформацією.
Наведені факти у своїй сукупності слугували підґрунтям для висновків АМК, що товариства під час підготовки документів для участі у торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії, а конкурентне змагання, що є обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України «Про публічні закупівлі», було відсутнє, тому їх поведінка під час участі становить антиконкурентні узгоджені дії, які спотворюють результати торгів, та кваліфікується як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2210-ІІІ, за що, зокрема, на позивача накладено штраф у розмірі 204 000,00 грн.
Наведені в апеляційній скарзі позивачем доводи щодо безпідставності наведення відповідачем використання однієї ІР-адреси, одинакових дефектів направлених документів, наявності спільних працівників, господарських відносин, користування мобільними телефонами не спростовують висновків адміністративної колегії та спростовуються доказами поданими відповідачем.
Отже судом першої інстанції правомірно зазначено, що кількість та характер виявлених співпадінь виключають можливість того, що пропозиції конкурсних торгів готувались двома товариствами окремо і без обміну інформацією між учасниками, які узгодивши свою поведінку та пропозиції, обмінювались інформацією в ході проведення аукціону, тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою. Такі дії були спрямовані на спотворення результатів проведення торгів, як наслідок порушення прав замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а отже, позивачем вчинено антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції» (далі - ЗУ «Про захист економічної конкуренції», Закон), що є підставою для кваліфікації дій позивача як антиконкурентних, а тому підстав для скасування оспорюваного ріщення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/209 р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» від 27.12.2024 по справі №63/2-01-73-2024, апеляційний суд не вбачає.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлені Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету у рішенні №63/209-р/к від 27.12.2024 по справі №63/2-01-73-2024 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» факти у їх сукупності свідчать про узгодження відповідачами своєї поведінки при підготовці та участі у аукціоні. Така поведінка позивача призвела до усунення між учасниками конкуренції під час проведення аукціону замінивши ризик, який породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки. У результаті наведеного спотворений основний принцип аукціону - здійснення конкурентного відбору учасників, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені, пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку.
У зв'язку з вищевикладеним апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/209-р/к від 27.12.2024 у справі №63/2-01-73-2024, яким встановлено узгоджені дії суб'єктів господарювання, що є порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно визнав рішення відповідача щодо накладення на позивача штрафів обґрунтованим, а поданий позов - безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції, погоджується з ними та вважає їх такими, що відповідають встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а заперечення відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу були підтвердженні дослідженими матеріалами справи.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2025 у справі №914/561/25 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Рівнетрансбуд» б/н від 10.06.2025 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 20.05.2025 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.11.2025.
Головуючий суддя Бойко С.М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.