Справа № 645/7852/25
Провадження № 2-а/645/65/25
Іменем України
18 листопада 2025 р. м. Харків
Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Федорової О.В.
за участі секретаря судового засідання Федоровської Д.І.
представника відповідача - Федюка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу в порядку спрощеного провадження за адміністративним позовом:
ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд скасувати постанову серії ЕНА №6012522 від 25.10.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. В обґрунтування позову зазначено, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6012522 від 25.10.2025, винесену інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в Полтавської області Дендебера В.В., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за ч. 2 ст.122 КУпАП. Так, відповідно до постанови, 25.10.202 року об 11:36:54 ОСОБА_1 керував автомобілем PEUGEOT 3008 АХ 0423 НТ по дорозі Київ-Харків-Довжанський М03 207км без ввімкнення ближнього світла фар поза межами населеного пункту, чим порушив п.9.8. Правил дорожнього руху - поза населеними пунктами повинні бути ввімкненні денні ходові вогні або ближнє світло фар. ОСОБА_1 вважає, що вказано постанова є незаконною, а також такою, що грубо порушує права позивача, оскільки позивач був безпідставно зупинений без пояснення причин зупинки, без роз'яснення прав на отримання юридичної допомоги, без пред'явлення доказів вчинення адміністративного правопорушення, а також, через те, що відповідно до технічний характеристик його автомобіля ходові вогні вмикаються автоматично при запуску двигуна та рух без ходових вогнів неможливий.
17.11.2025 року до матеріалів справи надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача Дужик В.О. просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з долученням відеофайлу події вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. У відзиві сторона відповідача посилалася на те, що 25.10.2025 року о 11 год. 36 хв. на 207 км а/д М-03 «Київ-Харків- Довжанський» керуючи транспортним засобом PEUEGOT 3000, номерний знак НОМЕР_1 , рухався без увімкненого ближнього світла фар поза межами населеного пункту чим порушив п. 9.8 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. Згідно з п. 9.8. ПДР України під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: а) у колоні; б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; 5)на транспортному засобі, що буксирує; г) у тунелях. На всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Вище вказане підтверджується фіксацією самого правопорушення (відео додається). На відео з бодікамери зафіксовано порушення ПДР України транспортним засобом PEUEGOT 3000, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . На відео зафіксовано автомобіль Позивача від моменту порушення і до зупинки транспортного засобу працівниками поліції, що є беззаперечним доказом вчиненого правопорушення. Так, на відео зафіксовано порушення позивачем п. 9.8 ПДР України. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що він рухався, ніби-то, з увімкненими денними ходовими вогнями. Проте, вище вказане спростовується наданими відповідачам відео доказами. На бодікамеру зафіксовано, що позивач рухався на автомобілі без увімкненого ближнього світла фар та без увімкнутих денних ходових вогнів. Також, під час розгляду справи ОСОБА_1 було повідомлено причину зупинки, ознайомлено із усіма правами, передбаченими ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Позивач відповідно до ст. 268 КУпАП мав можливість на місці ознайомитись із усіма наявними матеріалами справи, надати пояснення, докази, заявити клопотання та отримати правову допомогу. Вище сказане підтверджується матеріалами відео фіксації.
Позивач ОСОБА_1 та його уповноважений представник Кадигроб В.О. в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. 17.11.2025 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій він просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Також під час винесення рішення представник просив врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, згідно з якою в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Представник відповідача Дужик В.О. в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, у відзиві просила суд відмовити в задоволенні позову, з підстав, вказаних у відзиві, а також розглянути справу без її участі.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи та наданий відеозапис, втсановив наступне.
Судом встановлено, що 25.10.2025 року поліцейським 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області сержантом поліції Дендебера В.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не а автоматичному режимі серії ЕНА №6012522 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, за те, що 25.10.2025 року о 25.10.2025 року об 11:36:54 на 207 км а/д Київ-Харків-Довжанський водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Peugeot 3008, державний номерний знак НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п. 9.8 ПДР України.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 гривень.
Разом із відзивом, відповідачем долучено відеозапис з бодікамери №469247 моменту скоєння ОСОБА_1 правопорушення (25/10/25, час 11:36).
Також суд зазначає, що переглянутий відеозапис дійсно підтверджує факт того, що автомобіль рухався без увімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, та під час розгляду адміністративного матеріалу (відеозапис №469247, 25/10/2025, час 11:44) притягуваний не заперечував, що забув ввімкнути фари.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За приписами частини другої статті 19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України "Про Національну поліцію".
Згідно із п. 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року N 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КабінетуМіністрів України від 10жовтня 2001року N1306 .
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Аналогічне передбачено пунктом 1.3 ПДР згідно якого учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а відповідно до п.1.5ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із п. 9.8 ПДР України під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене: а) у колоні; б) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; в) на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; г) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; ґ) на транспортному засобі, що буксирує; д) у тунелях. На всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах можна ввімкнути дальнє світло фар або додатково протитуманні фари за умови, що це не буде засліплювати інших водіїв.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно із ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016 у справі N 816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі N 760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі N 536/583/17).
Так відповідачем надано відзив на позовну заяву у якому останній вказує на законність притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, вказує про правомірність дій відповідача та наявність доказів вини особи.
Аналізуючи докази у справі суд виходить із того, що долучені разом із відзивом відеозаписи в повному обсязі підтверджують факт руху транспортного засобу поза населеним пунктом без ввімкнених денних ходових огнів або ближнього світла фар.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про національну поліцію" поліцейський вправі зупиняти транспортні засоби за порушення водієм Правил дорожнього руху, а відповідно до п. 3 ч. 1 ст.23 цього ж закону поліція вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх.
Оскільки у діях ОСОБА_1 наявне порушення вимог п. 9.8 а ПДР України, поліцейський вправі був зупинити автомобіль, виявивши таке порушення, що і було зроблено поліцейськими після того, як вони виявили, що по дорозі рухається автомобіль без ввімкнених денних ходових огнів або ближнього світла фар.
Тобто зупинка автомобіля, за виявлене порушення, відповідала вимогам закону та посадових інструкцій і була спрямована на дотримання безпеки дорожнього руху.
Також, наданий до матеріалів справи відеозапис спростовує доводи позивача, що йому не були роз'яснені його права та не надані докази вчинення адміністративного правопорушення (відеозапис №469247, 25/10/2025, час 11:45).
Суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а також підтверджує законність дій працівників поліції при винесенні оскаржуваної постанови.
Адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 у розмірі, визначеному санкцією ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Дослідивши надані сторонами докази, суд доходить висновку, що відповідачем доведено належними, достатніми та допустимими доказами, законність винесення оскарженої постанови. Також ця постанова винесена у межах повноважень відповідача, в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуваннях усіх обставин справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
За таких обставин, приймаючи до уваги, те що дотримання ПДР України є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд вважає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позов без задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, виходячи з положень ст. 139 КАС України та з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, суд не вбачає підстав для відшкодування понесених позивачем судових витрат.
Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 139, 242-246, 286 КАС України суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
відповідач - Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, юридична адреса: 03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, будинок 3.
Повний текст рішення складено та оголошено 18.11.2025 року.
Суддя О.В. Федорова