Справа № 643/14561/25
Провадження № 2/643/5952/25
18.11.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря судового засідання Ісоєва К.М., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів
Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (позивач) просить стягнути з ОСОБА_2 (відповідач) аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 16000,00 грн. щомісячно, які підлягають індексації відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подання позову, а саме з 29.08.2025.
Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги
З червня 2022 року по вересень 2024 року позивач та відповідач проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. На початку вересня 2024 року вказані стосунки було остаточно розірвано та з цього часу вони не проживають однією сім'єю. В період неофіційного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 , який проживає з позивачем, перебуває повністю на її утриманні, забезпеченні та вихованні. Позивач самостійно займається дитиною та самостійно забезпечує їй як фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, так і достатній рівень життя. Майже з самого народження позивач самостійно займається дитиною, забезпечує, здійснює всебічний розвиток. Зокрема, в цілях безпеки внаслідок війни, а саме активних бойових дій на території Харківщини, зокрема в місті Харкові, наприкінці 2023 року позивач з сином виїхала за кордон та перебували певний час в Австрії. Вказана поїздка, в тому числі її фінансова складова, була повністю організована та забезпечена позивачем. У подальшому, оскільки відповідач не захотів приїжджати до них з дитиною в Австрію, вони з сином повернулися до України у квітні 2024 року. На початку вересня 2024 року спільне проживання сторін однією сім'єю завершилося та вони з дитиною переїхали і стали проживати окремо від відповідача. Через складну обстановку в країні через війну, небажання відповідача допомагати позивачу у вихованні сина в такі тяжкі часи, навіть не живучи спільно однією сім'єю, позивач з сином в жовтні 2024 року знову поїхали за кордон та перебували за межами України до 21.05.2025. Зокрема, з жовтня по січень у Німеччині, з січня 2025 року в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії. Поїздка за кордон вдруге була також організована та фінансово забезпечена позивачем. Наразі вони з дитиною повернулися в Україну, в тому числі через ряд життєвих, непередбачуваних, несправедливих обставин, а також наполегливої пропозиції відповідача повернутися. Забезпечення дитини комфортними умовами проживання, сплата оренди, комунальних платежів, базовими речами, такими як покупка продуктів, одягу, предметів гігієни, в тому числі памперсів, інших необхідних речей, ліків, у випадку необхідності, відвідування лікарів тощо також здійснювалось та здійснюється повністю позивачем. Є очевидним та беззаперечним, що дитина зростає та регулярно, постійно кожен день потребує усіх описаних вище речей, зокрема, гарних умов проживання та в першу чергу якісних продуктів харчування, вітамінів, фруктів, овочів, молочних продуктів, круп, збагачених необхідними мікроелементами, м'яса, риби тощо; одягу, засобів гігієни, іграшок, ліків у випадку необхідності, якщо виписує педіатр чи інший лікар тощо, а не один раз в місяць чи раз у декілька тижнів. І всі ці речі, не враховуючи відвідування різноманітних культурних закладів та заходів, оздоровлюючих поїздок, купівлі необхідних ліків та лікування при необхідності, коштує не 3000,00 грн., а набагато, значно більше. Проте на всі ці важливі аспекти життєдіяльності, гарні умови життя, забезпечення, виховання їх спільного сина ОСОБА_4 , відповідач особливу увагу не звертав, приймати належну участь у вихованні, фінансовому забезпеченні їх дворічного сина ОСОБА_4 не бажає та не має намір забезпечувати достатній рівень його життя, а досягти згоди з відповідачем з приводу належного фінансового стабільного забезпечення ОСОБА_4 не вбачається за можливе.
Основні процесуальні дії у справі
Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 10.09.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків.
Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 15.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Стислий виклад позиції сторін в ході судового провадження
21.10.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування відзиву зазначено, що за час їх спільного проживання з позивачем, відповідач фінансово забезпечував позивача з сином та займався його вихованням. За час перебування позивача з сином за кордоном з грудня 2023 року по квітень 2024 року відповідач фінансово допомагав позивачу з сином. Крім того, позивач отримувала виплати в Німеччині та Австрії. Оскільки він переказував грошові кошти через термінал, то чеки не збереглися. У квітні 2024 року позивач звернулась до відповідача з проханням сплатити їй та їх сину дорогу з Італії до Харкова. Відповідач звернувся по допомогу до своєї рідної сестри, та остання здійснила переказ коштів в розмірі 19283,00 грн. на карту позивача. Після повернення позивача до України, відповідач фінансово допомагав позивачу, забезпечував їх, брав участь у вихованні дитини. Під час перебування позивача з сином за кордоном в період з жовтня 2024 року по 21.05.2025 відповідач надсилав грошові кошти позивачу на її проживання з дитиною за кордоном. Після повернення позивача з сином із Великобританії до Харкова у травні 2025 року відповідач також фінансово їм допомагав. Крім того, відповідач сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 11.07.2023 до досягнення дитиною повноліття. Відповідач є пенсіонером, у нього на утриманні мати похилого віку.
Позивач у судовому засіданні 05.11.2025 позовні вимоги та доводи, викладені в позові, підтримала у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні 05.11.2025 проти позовних вимог частково заперечував. Зазначив, що не заперечує утримувати дитину, проте не має фінансової можливості сплачувати аліменти в розмірі, визначеному позивачем. Пояснив, що в нього не має постійного заробітку. На уточнююче запитання суду, в якому розмірі він готовий сплачувати аліменти, відповідь не надав, зазначивши, що не може визначити цю суму та покладається на розсуд суду. Крім того, пояснив, що він добровільно сплачує кошти на утримання дитини та у ситуаціях, коли в позивача виникала термінова необхідність в грошових коштах, запозичував кошти у друзів, щоб передати їх позивачу на утримання дитини.
Основні фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені
Згідно з Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , позивач є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач є його батьком.
Згідно з виписками з рахунку позивача, сформованими АТ КБ «Приватбанк», на рахунок позивача від відповідача в період з 01.06.2025 по 30.06.2025 надходили грошові кошти з коментарем «Аліменти на ОСОБА_3 червень 2025» в наступному розмірі: 03.06.2025 на суму 3130, 00; 12.06.2025 - 1000,00 грн.; 20.06.2025 - 1000,00 грн.; 24.06.2025 - 1000,00 грн.
Відповідно до виписок з рахунку позивача, сформованих АТ КБ «Приватбанк», на рахунок позивача від відповідача в період з 01.09.2024 по 30.09.2024 надходили грошові кошти з коментарем «Аліменти на ОСОБА_3 вересень 2024» в наступному розмірі: ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 3130,00 грн.
Згідно з виписками з рахунку позивача, сформованими АТ КБ «Приватбанк», на рахунок позивача від відповідача в період з 01.07.2025 по 31.07.2025 надходили грошові кошти з коментарем «Аліменти на ОСОБА_3 липень 2025» в наступному розмірі: 01.07.2025 в сумі 3130,00 грн.; 05.07.2025 - 1000,00 грн.; 13.07.2025 - 1000,00 грн.; 15.07.2025 - 2000,00 грн.; 26.07.2025 - 2000,00 грн.; 30.07.2025 - 2000,00 грн.; 31.07.2025 - 3130,00 грн.
Згідно з Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , відповідач є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 11.07.2023 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.07.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 11.08.2023.
З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.10.2025 вбачається, що відповідач не перебуває на обліку в ГУПФ України в Харківській області як отримувач пенсії, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг.
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 09.10.2025, інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відносно відповідача за період з січня 2025 по серпень 2025 відсутня.
Як вбачається з виписки з рахунку відповідача, сформованої АТ КБ «Приватбанк», на рахунок позивача ( НОМЕР_3 ) від відповідача в період з 01.12.2024 по 12.10.2025 переказувались грошові кошти в якості сплати аліментів у загальному розмірі 147070,17 грн.
Відповідачем також надавались копії квитанцій про переказ грошових коштів позивачу, а саме: 2000,00 грн. від 30.10.2024, 3145,73 грн. від 01.11.2024, 1000,00 грн. від 25.10.2024, 4000,00 грн. від 10.10.2024, 2000,00 грн. від 02.10.2024, 2000,00 грн. від 05.10.2024, 3130,00 грн. від 01.10.2024, 1500,00 грн. від 22.10.2024, 502,51 грн. від 05.04.2024, 2000,00 грн. від 04.04.2024, 7741,10 грн. від 04.04.2024, 9045,23 грн. від 04.04.2024.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є матір'ю відповідача, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .
Згідно з Висновком ЛКК № 1849, виданим КНП «Центр первинної медико - санітарної допомоги», ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , потребує постійного стороннього догляду.
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Суд зобов'язаний керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів. Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з'ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанови Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 661/2532/17, від 11.08.2021 у справі № 723/826/19, від 13.08.2021 року в справі № 638/20102/16, від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19).
Згідно з ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Положеннями ст. 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ст. 141 СК батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.
Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Як вбачається з роз'яснень, викладених в п.17 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025», встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення дітей віком до 6 років - 2563 гривні.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).
Позиція суду
Судом встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач є його матір'ю.
Також судом встановлено, що відповідач відповідно до рішення Київського районного суду міста Харкова від 11.07.2023 сплачує аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу). Відповідно до даних Пенсійного фонду України пенсію, страхові виплати, соціальні послуги, житлові субсидії та пільги не отримує. Згідно з даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків доходів за період з січня 2025 по серпень 2025 року не отримував.
Оцінюючи інші надані сторонами докази, суд керується таким.
Доводи позивача відносно того, що наявність у відповідача відповідного доходу та можливість сплачувати аліменти в розмірі, зазначеному в позові, підтверджується даними візитівки відповідача, згідно з якою він здійснює діяльність з купівлі-продажу книг, нагород, антикваріату, суд відхиляє з огляду на таке.
Відповідач не заперечував, що здійснює вказану діяльність, проте зазначив, що на даний час доходів від неї фактично не отримує.
Для стягнення аліментів у розмірі, який просить позивач, необхідно довести наявність у відповідача можливості сплачувати аліменти в такому розмірі.
Проте сам по собі факт здійснення відповідачем діяльності з купівлі-продажу книг, антикваріату тощо, без надання даних щодо конкретного рівня доходів від такої діяльності, не може підтверджувати наявність у відповідача фінансової можливості сплачувати аліменти в розмірі, визначеному позивачем.
Надані позивачем чеки та квитанції, складені іноземною мовою, суд до уваги не приймає, оскільки позивач не надала суду належним чином завірений переклад вказаних документів на державну (українську) мову. Ураховуючи наведене, суд позбавлений можливості встановити зміст вказаних документів, а відтак - надати їм вмотивовану оцінку.
Оцінюючи надані позивачем квитки на балет та в дельфінарій «Немо», суд керується таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, який дорівнює станом на час вирішення справи 2563,00 грн., може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Виходячи з вказаних положень законодавства України, ключовим критерієм для визначення розміру аліментів, який перевищує мінімальний гарантований, є достатність заробітку (доходу) відповідача, а не розмір витрат позивача на утримання дитини. Інакше кажучи, відповідач не позбавлена права і можливості витрачати на утримання дитини грошові кошти у розмірі, який вона вважає за необхідне, виходячи в тому числі із розміру власного доходу та власних фінансових можливостей, проте вказані витрати не обумовлюють виникнення у відповідача обов'язку сплачувати аліменти у пропорційному розмірі - адже розмір аліментів має визначатись, виходячи з фінансових можливостей відповідача (якщо аліменти стягуються в розмірі, який перевищує мінімальний гарантований), а не виходячи з фактичних витрат позивача на утримання дитини.
Ураховуючи наведене, суд відхиляє посилання позивача на вказані вище докази як на підставу для стягнення аліментів у розмірі 16000,00 грн.
Доводи відповідача відносно того, що на його утриманні знаходиться матір похилого віку, та надані на підтвердження вказаних доводів докази, суд відхиляє з огляду на таке.
Відповідач надав суду докази, згідно з якими його матір потребує постійного стороннього догляду.
Проте всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України доказів того, що відповідач у встановленому законодавством України порядку визнаний особою, яка здійснює догляд за матір'ю, суду не надано. Крім того, суд враховує, що матір позивача має отримувати пенсію за віком, а відтак - має самостійний дохід.
Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували, що саме його фінансова допомога є основним джерелом існування матері, зокрема рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання матері.
Ураховуючи наведене, суд відхиляє аргументи відповідача про те, що він здійснює догляд за матір'ю та несе у зв'язку з цим додаткові витрати.
Посилання відповідача на те, що він згодний сплачувати аліменти у частці від доходу, суд відхиляє, оскільки виходячи з приписів ч. 3 ст. 181, ч. 1 ст. 184 СК України та релевантної судової практики, саме позивач визначає спосіб виконання відповідачем обов'язку утримувати дитину - у частці від доходу відповідача або у твердій грошовій сумі.
Ураховуючи наведене, бажання відповідача сплачувати аліменти у частці від його доходу не має правового значення в даній справі, адже вибір способу сплати аліментів є виключною прерогативою позивача.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які мають стягуватись з відповідача, суд виходить з такого.
Суд у судовому засіданні роз'яснив позивачу положення ст. 12, 13, 81 ЦПК України, в тому числі звернув увагу, що саме на позивача покладається процесуальний обов'язок доказати наявність у відповідача фінансової можливості сплачувати аліменти в розмірі 16000,00 грн. Учасники справи на уточнююче запитання суду пояснили, що в них відсутні заяви і клопотання.
За таких обставин суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
Позивач не надала суду докази наявності на праві власності, володіння та/або користування у відповідача майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, не надала докази витрат відповідача, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, на підставі яких суд міг би встановити наявність у відповідача такого рівня заробітку (доходу), який дозволяє сплачувати аліменти в розмірі 16000,00 грн., враховуючи при цьому наявність на його утриманні іншої дитини, на яку він вже сплачує аліменти.
За таких обставин з метою визначення розміру аліментів, які відповідач має можливість сплачувати, суд орієнтується на фактично сплачені ним аліменти, розмір яких відображений у наданих суду виписках з рахунку.
При цьому суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 05.08.2025 у справі № 390/2379/24 вказав, що «поза увагою судів залишилось те, що інші квитанції посилання на аліменти у призначенні платежу не містять. У призначенні платежу у зазначених квитанціях зазначено: «переказ власних коштів», що не дає можливості ідентифікувати грошові кошти як такі, що спрямовані на сплату аліментів».
Ураховуючи наведене, суд досліджує перекази, з яких можливо встановити, що відповідні грошові кошти сплачувались саме як аліменти.
Як вбачається з наданої відповідачем виписки з рахунку, ним у період з 01.12.2024 по 12.10.2025, тобто за 11 місяців, сплачено в якості аліментів грошові кошти в розмірі 147070,17 грн. При цьому суд враховує, що вказані у виписці транзакції узгоджуються з даними виписок по рахунку позивача, які надавались останньою.
Крім того, відповідно до виписки з рахунку позивача, відповідач у вересні 2024 року сплатив аліменти в загальному розмірі 3130,00 грн.
Також з наданих відповідачем квитанцій, в яких у якості призначення платежу вказано «аліменти», суд встановив, що відповідач у листопаді 2024 сплатив 3130,00 грн., у жовтні 2024 року - 3972,04 грн., 1986,02 грн., 1986,02 грн., 3130,00 грн., 1489,51 грн., всього за жовтень - 12563,59 грн.
Таким чином, відповідач в якості аліментів за 14 місяців 2024-2025 року сплатив грошові кошти в загальному розмірі 165893,76 грн. Виходячи з цього, середній розмір аліментів за 1 місяць складає 11849,55 грн. (165893,76 грн. поділити на 14 місяців).
Крім вказаних вище аліментів, відповідач згідно з наданими суду доказами за вказаний вище період сплатив на користь позивача грошові кошти в загальному розмірі 13572,93 грн., які не є аліментами, що складає в середньому 969,50 грн. на місяць (13572,93 грн. поділити на 14 місяців). Вказані грошові кошти суд оцінює в якості інших обставин, що мають істотне значення, а саме в якості доведених витрат відповідача, отримувачем яких була позивач - тобто витрат, які не пов'язані безпосередньо із забезпеченням необхідних умов життя та існування відповідача (витрат відповідача на проживання, харчування, придбання одягу, лікування тощо).
Квитанції, в яких у якості платника грошових коштів зазначені інші особи, ніж відповідач, суд не оцінює, оскільки сплата іншими особами грошових коштів на користь позивача не може бути визнана належним та допустимим доказом на підтвердження того, що вказані витрати поніс відповідач.
Таким чином, суд встановив, що середній розмір аліментів, які відповідач фактично сплачував на утримання спільного з позивачем сина, складає 11849,55 грн. на місяць. Крім аліментів, відповідач на користь позивача в середньому сплачував грошові кошти в розмірі 969,50 грн. в місяць. Всього відповідач фактично сплачував на користь позивача грошові кошти в середньому в сумі 12819,05 грн. на місяць (11849,55 грн. плюс 969,50 грн.).
За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності за взаємозв'язку, а також керуючись завданням якнайкращого забезпечення інтересів дитини та засадами справедливості, добросовісності і розумності цивільного судочинства, суд дійшов висновку щодо наявності у відповідача достатнього заробітку (доходу) для сплати аліментів у розмірі 12800,00 грн. на місяць.
У стягненні аліментів у більшому розмірі суд відмовляє, оскільки всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивач не надала суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності у відповідача фінансової можливості сплачувати аліменти у розмірі, який перевищує 12800,00 грн. на місяць.
Одночасно суд роз'яснює сторонам, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним Кодексом України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення аліментів. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Ураховуючи наведене, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір за розгляд позовних вимог про стягнення аліментів, керуючись при цьому таким.
Виходячи з положень п. 3, п. 6 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, вказаний позов має майновий характер.
Мінімальний розмір судового збору за пред'явлення фізичними особами позовних вимог майнового характеру складає 1211,20 грн.
Ураховуючи наведене, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь держави судовий збір в мінімальному розмірі, передбаченому для позовних вимог майнового характеру, а саме в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 12800,00 грн. щомісячно з щорічною індексацією вказаної суми відповідно до закону, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 29.08.2025 і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
В іншій частині позову - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.А. Крівцов