13 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 688/3288/25
Провадження № 22-ц/820/2425/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар судового засідання - Кошельник В.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №688/3288/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Підопригорою Романом Борисовичем, на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2025 року, в складі судді Стаднічук Н.Л., за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Управління соціальної та ветеранської політики, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , Адміністрація Державної прикордонної служби України, про встановлення факту перебування на дитини утриманні,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт перебування неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні вітчима ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по день його смерті.
В обґрунтування заяви зазначила, що з 22 квітня 2014 року по 10 червня 2019 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу вони примирилися і з вересня 2019 продовжували проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу, спільно виховували доньку заявниці від попереднього шлюбу, вели спільне господарство та підтримували один одного, мали спільний бюджет, спільні права та обов'язки. 13 грудня 2024 року заявниця та ОСОБА_4 вдруге зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , виконуючи бойове завдання, загинув. Від іншого шлюбу у заявниці є дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка вважає ОСОБА_4 своїм батьком. Біологічний батько дитини рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2015 року позбавлений батьківських прав, аліменти на утримання дитини не сплачує. Чоловік заявниці взяв повністю на себе всі обов'язки батька відносно її дочки, утримував її та вважав рідною дочкою. Встановлення факту перебування неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні вітчима ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , по день смерті, має для неї юридичне значення, оскільки забезпечить подальшу реалізацію її права на отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку із смертю військовослужбовця, який був годувальником.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2025 року в задоволенні заяви відмовлено.
Рішення суду мотивоване відсутністю доказів того, що мати дитини, дід, баба не могли надавати утримання ОСОБА_3 або таке утримання було недостатнім.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не в повній мірі дослідив докази, помилково стверджуючи, що з 2018 року ОСОБА_3 проживала з матір'ю та вітчимом ОСОБА_4 , не надав належної оцінки доводам заявниці, показам свідків, а саме, матері загиблого ОСОБА_2 , фотографіям, які підтверджують той факт, що малолітня ОСОБА_3 ще з 2011 року проживала разом з матір'ю та з ОСОБА_4 , який виховував та утримував малолітню ОСОБА_5 , вважав її своєю дочкою.
Суд першої інстанції не взяв до уваги копії довідок за реквізитами АТ КБ «ПриватБанк», які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та на які здійснював перекази грошових коштів ОСОБА_4 . Зазначає, що за період з 01 січня 2023 року по 03 червня 2025 року ОСОБА_4 перерахував 50730,00 грн, тобто фактично утримував неповнолітню ОСОБА_3 , щоб дочка могла самостійно оплачувати заняття з англійської мови та математики, купувати одяг, вчасно поповнювати мобільний рахунок та покривати інші підліткові потреби.
Апелянтка вважає, що суд надав неправильну оцінку тому, що вона є працездатною військовослужбовицею з доходом близько 20000 грн на місяць, і дійшов помилкового висновку про відсутність доказів неможливості нею надавати належне утримання дитині. Суд не проаналізував, чи її доходу вистачає для забезпечення належного утримання двох дорослих та дитини до дня загибелі ОСОБА_4 , який був членом сім'ї та годувальником, його дохід покривав значні постійні та періодичні витрати. Крім того, спільний бюджет забезпечував не лише потреби дитини, але й спільні побутові витрати (оплату житла, комунальні послуги, харчування, що, за довідкою ОСББ, вони сплачували разом). Зазначає, що внесок загиблого був основним джерелом для підтримання належного рівня життя дитини. Також посилається на те, що заявниця в судовому засіданні в суді першої інстанції пояснила, що її батьки померли, а з батьками біологічного батька доньки ні вона, ні дитина не спілкуються. Крім того, біологічний батько дочки ОСОБА_3 позбавлений батьківських прав з 2015 року, а з родичами біологічного батька дитина не підтримує жодного зв'язку і ніякої інформації про них не має, що абсолютно унеможливлює їхнє утримання дитини, тому ні баба, ні дід не могли бути основним чи додатковим джерелом утримання.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апелянтка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Підопригора Р.Б. про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлені, в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Управління соціальної та ветеранської політики Шепетівської міської ради, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , Адміністрація Державної прикордонної служби України про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлені, в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Шепетівського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області 21 травня 2009 року, актовий запис №246, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00036042991 від 05 липня 2022 року.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2015 року ОСОБА_6 позбавлений батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 22 квітня 2014 року ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 , який рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2019 року було розірвано.
З 13 грудня 2024 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Шепетівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 13 грудня 2024 року, актовий запис №336.
Згідно з довідкою ОСББ «ДОБРОДАР 39» від 04 червня 2025 року ОСОБА_1 до дня смерті ОСОБА_4 проживали разом з 2018 року, вели спільне господарство, виховували разом доньку ОСОБА_5 та сплачували комунальні платежі.
Згідно з витягом з особової справи молодшого сержанта (сержанта-посмертно) ОСОБА_4 про склад сім'ї: мати ОСОБА_2 , 1966 року народження, дружина ОСОБА_1 , 1992 року народження, донька ОСОБА_7 , 2009 року народження.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходила стоматологічне лікування в період з 03 червня 2024 року по 29 липня 2024 року, сума наданих стоматологічних послуг становить 25000,00 грн, які фактично сплачені ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою №1 ФОП ОСОБА_8 від 19 червня 2025 року.
Згідно з довідкою Ліцею №1 від 06 червня 2025 року №241 ОСОБА_3 навчається в 10 класі Ліцею №1 ім. Героя України М. Дзявульського Шепетівської міської ради Хмельницької області, її батько ОСОБА_4 опікувався, брав участь у її вихованні, цікавився навчанням доньки в школі, відвідував батьківські збори, спілкувався з класним керівником.
Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранень та травм №289 від 13 травня 2025 року, виданим Центральною військово-лікарською комісією Державної прикордонної служби України, - ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , військовослужбовець ДПСУ, загинув від поранення внаслідок вибухово-осколкової травми з термічною дією, під час військових дій від вибухів та уламків.
Згідно з листом Шепетівського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) станом на 11 червня 2025 року виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконанні у Шепетівському відділі державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не перебуває.
За інформацією про окремі операції по картці/рахунку НОМЕР_2 і додатком рахункам договору SAMDNWFC000155002089 від 10 березня 2015 року за період 01.03.2023-03.06.2025, інформації про окремі операції по картці/рахунку НОМЕР_3 і додатком рахункам договору SAMDNWFC00078155707 від 08 липня 2022 року за період 01.03.2023-03.06.2025, наданих АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 отримувала кошти від ОСОБА_4 .
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні вимог заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявниця не надала доказів того, що мати дитини, дід, баба не могли надавати утримання ОСОБА_3 або таке утримання було недостатнім.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).
Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі №753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року №335/4669/23.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні вітчима ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок поранення під час бойових дій в районі н.п. Басівка, Сумського району Сумської області.
Метою встановлення вказаного юридичного факту ОСОБА_1 зазначила призначення та отримання дочкою, як особою, яка перебувала на утриманні загиблого, виплат відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, яка діяла на час звернення ОСОБА_1 із заявою у цій справі) зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з абзацом першим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час смерті батька заявниці) Особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абзац 8 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»).
Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.
Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого також має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Аналогійний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі №644/1574/23.
Факт перебування фізичної особи на утриманні померлого може бути встановлено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до статті 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина 1 статті 268 СК України).
Отже, вітчим має обов'язок утримувати своїх падчерку та пасинків, прямо передбачений законом, лише за сукупності таких обставин: такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання; вітчим може надавати матеріальну допомогу.
У батьків дитини зберігається обов'язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при цьому такий обов'язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у справі не доведено обставин, що дитина позивачки не має батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, що виключає можливість виникнення у ОСОБА_4 обов'язку, передбаченого частиною 1 статті 268 СК України.
ОСОБА_4 , перебуваючи у шлюбі із заявницею, мав право на участь у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому обов'язок щодо її утримання у ОСОБА_4 (як вітчима) виникав за умови, якщо в дитини немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їй належного утримання.
Судом встановлено, що рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 липня 2015 рокубіологічний батько неповнолітньої дочки ОСОБА_3 позбавлений батьківських прав, однак вказана обставина не звільняє його від обов'язку на утримання дочки.
Посилання апелянтки на те, що ні вона, ні її дочка не спілкуються із бабою та дідом зі сторони біологічного батька не є підставою для встановлення факту перебування ОСОБА_3 на утриманні ОСОБА_4 .
Надані заявницею виписки по банківських рахунках ОСОБА_1 , зі змісту яких платник ОСОБА_4 перераховував на рахунок отримувача ОСОБА_1 грошові кошти, всього на загальну суму 50730,00 грн, не містять відомостей, що дані кошти були перераховані саме на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 .
З довідки за реквізитами АТ «КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_3 також не можливо встановити відомостей щодо платника коштів.
Таким чином, заявницею ОСОБА_1 не надано суду доказів, які б підтверджували, що загиблий ОСОБА_4 на постійній основі надавав утримання неповнолітній ОСОБА_3 та таке утримання було основним і постійним джерелом засобів її існування.
Не підтверджують зазначені обставини і долучені до заяви фотографії. Сам по собі факт проживання заявниці із ОСОБА_4 за однією адресою не може свідчити про перебування на його утриманні неповнолітньої дочки ОСОБА_3 .
Апелянтка не заперечує отримання нею щомісячного доходу близько 20 тис. грн. При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не з'ясував чи вказаного доходу достатньо для утримання двох дорослих та дитини, колегія суддів до уваги не бере, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що біологічний батько неповнолітньої дочки ОСОБА_3 з поважних причин не може надавати їй допомогу та належно утримувати її.
Оцінивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для встановлення факту перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні ОСОБА_4 .
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції ухвалив рішення суду з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Підопригорою Романом Борисовичем, залишити без задоволення.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 листопада 2025 року.
Судді: Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко