Номер провадження: 11-сс/813/2149/25
Справа № 947/31168/25 1-кс/947/15896/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваногоОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 289 КК України, в рамках кримінального провадження № 12025163480000535, внесеного до ЄРДР 20 серпня 2025 року,-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до 20 листопада 2025 року, в межах строку досудового розслідування, з утриманням в Державній установі "Одеській слідчий ізолятор", без визначення розміру застави.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявністю ризиків, передбачених п. 1 та 3 ч.1 ст. 177 КК України, які були встановлені під час застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, які не зменшилися та продовжують існувати, а в рамках кримінального провадження необхідно провести ще ряд процесуальних дій, тому є необхідність подальшого тримання під вартою підозрюваного.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказану ухвалу захисникОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу в якій вказують на те, що оскаржена ухвала є необґрунтованою, з огляду на наступне:
- слідчим у клопотанні та прокурором при судовому розгляді не доведено, що обставини, зазначені у ч. 3 ст. 199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою;
- при постановленні оскаржуваної ухвали слідчим суддею не взято до уваги, той факт, що прокурором не надано жодного доказу, того, що підозрюваний може вчиняти дії, передбачені пунктами 1 та 3 ч.1 ст.177 КПК України, натомість: тяжкість покарання, відповідно до сталої практики ЄСПЛ не може слугувати єдиною підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу; відповідно до ч.3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу); потерпілий ОСОБА_10 отримав компенсацію моральної шкоди, надав свідчення стороні захисту та не наполягає на реальному відбутті покарання ОСОБА_8 ;
- з часу застосування запобіжного заходу були проведені усі необхідні слідчі дії: свідок у справі - допитаний; протоколи впізнання - складені; речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення - вилучені; експертизи - призначені;
- слідчим суддею не взято до уваги, що підозрюваний вперше вчинив кримінальне правопорушення, щиро кається в вчиненому, має усталені відносини з членами сім'ї, має постійне місце проживання, неофіційно працював, позитивно характеризується з місця проживання, хворіє на цілу низку захворювань та, перебуваючи в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор», не може проходити всі необхідні медичні обстеження, отримувати консультації лікарів вузької спеціалізації та відповідне лікування, чим щоденно наражає себе на небезпеку елементарно не дожити до закінчення судового розгляду справи;
Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , домашній арешт в нічний час з 21 год до 07 год.
Крім того, разом з апеляційною скаргою заявлене клопотання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2025 року, яке обґрунтоване тим, що станом на 21 жовтня 2025 року сторона захисту не отримала повний текст оскаржуваної ухвали.
Позиції учасників судового розгляду.
У судовому засіданні захисник підтримала доводи та вимоги поданої апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи вимоги і доводи апеляційної скарги та правову позицію, висловлену в оскаржуваній ухвалі слідчого судді, апеляційний суд повинен перевірити доводи апеляційної скарги (1) щодо наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, та за наявності підстав для його поновлення - (2) щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді.
Щодо клопотання на поновлення строку апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді може бути подано протягом п'яти днів з дня її оголошення (пункт 3 частини 2 статті 395 КПК України).
Зі змісту матеріалів кримінального провадження убачається, що оскаржена ухвала постановлена 16 жовтня 2025 року, а апеляційна скарга надійшла до канцелярії Одеського апеляційного суду 21 жовтня 2025 року та зареєстрована за вх.№29607/25-Вх від 21.10.2025 року, тобто протягом п'яти днів з дня її оголошення. На підставі наведеного, колегія суддів констатує, що строк для подання апеляційної скарги дотримано відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, тому відсутні підстави для його поновлення.
Щодо законності та обґрунтованості ухвали слідчого судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Серед інших, до заходів забезпечення кримінального провадження, віднесено запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 6 та 7 ст. 176 цього Кодексу (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжено слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку передбаченому цим Кодексом.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що: обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою (ч. 3 та 5 ст. 199 КПК України).
В ухвалі про застосування запобіжного заходу, так і в ухвалі про продовження запобіжного заходу, слідчий суддя зазначає відомості про: кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється особа; обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; запобіжний захід, який застосовується (ч. 1 ст. 196 КПК України).
Колегія суддів установила, що слідчий суддя вирішив правильно всі питання, що підлягали з'ясуванню під час розгляду клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою.
Відповідно до клопотання у проваджені ВП №4 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12025163480000535, внесеного до ЄРДР 20 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 289 КК України (а.с.6 т.1).
В рамках вказаного кримінального провадження 21 серпня 2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 289 КК України (а.с. 108-111 т.1).
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 28 серпня 2025 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року, до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу (а.с.122 т.1).
Постановою керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, тобто до 21 листопада 2025 року (а.с. 161-165 т.1).
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 до 20 листопада 2025 року без визначення розміру застави.
Оскільки в апеляційній скарзі сторони захисту не оспорюється обґрунтованість пред'явленої підозри, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу слідчого судді у цій частині та констатує, що підозра пред'явлена ОСОБА_8 , яка після застосування запобіжного заходу не змінювалась, є обґрунтованою.
В оскаржуваному рішенні слідчий суддя дійшов висновку, що наявні ризики переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні.
Апеляційний суд погоджується із мотивами ухвали слідчого судді щодо висновку про те, що не зменшилися та продовжують існувати вищевказані ризики, які обумовлені: тяжкістю покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої; характер та ступень суспільної небезпеки інкримінованого кримінального правопорушення, а також фактичні обставини справи - замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з погрозою застосування насильства, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого; дані про особу підозрюваного, який у віці 30 років, офіційно не працевлаштований, не має джерела доходу, не одружений, дітей не має, у власності нерухомого або рухомого майна немає, що свідчить про відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, які можуть утримати останнього за місцем свого проживання.
Ураховуючи, що в оскаржуваному рішенні слідчий суддя, виходячи з доводів сторони обвинувачення, зазначив достатні підстави, наявність яких підтверджується дослідженими доказами, продовження існування встановлених при застосуванні запобіжного заходу ризиків підтвердилося. Адже, як вважає колегія суддів, ймовірність настання наведених ризиків не зазначена абстрактно, а переконливо продемонстрована. Й сторона захисту не навела фактів, які б вказували, що ймовірність настання ризиків відсутня.
Вказане не свідчить, що поза всяким сумнівом ОСОБА_8 здійснюватиме відповідні дії. Але наведені факти, котрі підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, сторона захисту в ході апеляційного перегляду не спростувала.
Тому, колегія суддів відхиляє аргументи щодо недоведеності продовження існування ризиків, наявність яких правильно встановив слідчий суддя.
Колегія суддів також враховує, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, чого можливо досягнути лише за умови нівелювання ризиків кримінального провадження. За таких обставин, необхідним є саме тримання підозрюваного під вартою, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні буде недієвим. Домашній арешт, у тому числі цілодобовий, пов'язаний з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, що також може завадити виконанню завдань кримінального провадження на цьому його етапі.
Тому, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що продовження строку дії виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Щодо неможливості перебування підозрюваного ОСОБА_8 під вартою стороною захисту не надано доказів для підтвердження указаного твердження.
Так, відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2.6 Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Відповідно до п. 2.8 зазначеного Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Крім того, питання щодо госпіталізації особи та перевезення її до закладу охорони здоров'я, де може бути надана екстрена медична допомога особам, узятим під варту, врегульоване Порядком надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, від 21 листопада 2012 року № 1122.
А тому, за відсутності зазначених вище документів нема підстав для висновку про неможливість утримання підозрюваного в умовах СІЗО.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів, дотримуючись вимог ст.404 КПК України, оцінивши у сукупності доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, а апеляційна скарга захисника не містить переконливих доводів зворотного. У зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін.
В силу вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись статями 24, 176, 177, 178, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 409,419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 289 КК України, в рамках кримінального провадження № 12025163480000535, внесеного до ЄРДР 20 серпня 2025 року,- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4