Номер провадження: 11-сс/813/2308/25
Справа № 947/27876/25 1-кс/947/15511/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
про відмову у відкритті апеляційного провадження
17.11.2025 року м. Одеса
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши на відповідність вимогам ст.ст. 392, 396 КПК України апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2025 року в кримінальному провадженні №12025163480000480 від 23.07.2025 року,
встановив:
оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на постанову першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 від 30.09.2025 року про відмову в задоволенні клопотання про призначення комплексної судово-медичної експертизи в кримінальному провадженні №12025163480000480 від 23.07.2025 року.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник подала апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою скасувати постанову прокурора та зобов'язати слідчого призначити комплексну судово-медичну експертизу в кримінальному провадженні.
Перевіривши матеріали судового провадження, зміст апеляційної скарги та її доводи, суддя-доповідач вважає, що у відкритті провадження за скаргою слід відмовити, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, захисник звернувся в порядку ст.303 КПК України до слідчого судді зі скаргою на постанову прокурора про відмову у задоволенні клопотання, поданого в порядку ст.220 КПК України про призначення комплексної судово-медичної експертизи в кримінальному провадженні №12025163480000480 від 23.07.2025 року.
Слідчим суддею відмовлено у задоволенні скарги захисника.
Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні ч.2 ст.55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Відповідно до ст. 7 КПК України (далі - КПК) зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. При цьому згідно з положеннями ст. 24, ч. 3 ст. 392 КПК, забезпечення гарантованого права на оскарження процесуальних рішень слідчого судді здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок та перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування регламентовано §2 Глави 26 КПК.
Частина 1 ст. 24 КПК встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Статтею 309 КПК визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, при цьому частиною третьою статті 309 КПК прямо передбачено, що скарги та інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді. Тобто у випадку незгоди сторін з іншими ухвалами слідчого судді, їх законність підлягає перевірці судом першої інстанції під час підготовчого провадження.
Водночас зміст вказаної норми закону кореспондується з положеннями ч.3 ст.307 КПК, згідно якої ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Приймаючи до уваги наведене, керуючись ч.1 ст.5 КПК, яка визначає, що апеляційний суд зобов'язаний прийняти рішення згідно з положеннями КПК, чинними на момент прийняття такого рішення та, виходячи зі змісту ст.309 КПК, яка містить вичерпний перелік судових рішень, які відповідно до діючого КПК, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, виконуючи вимоги ч.4 ст.399 КПК, суддя-доповідач вважає, що у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні скарги на постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання, поданого в порядку ст.220 КПК, слід відмовити, оскільки таке рішення слідчого судді, відповідно до положень ст.309 КПК, оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 5, 309, 392, 399 КПК України, суддя-доповідач,
постановив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за скаргою захисника ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.11.2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги поданої в порядку ст.303 КПК України на постанову першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 від 30.09.2025 року про відмову у задоволенні клопотання про призначення комплексної судово-медичної експертизи в кримінальному провадженні №12025163480000480 від 23.07.2025 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, разом з апеляційною скаргою та долученими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її прийняття.
Суддя
Одеського апеляційного суду ОСОБА_2