Номер провадження: 11-кп/813/1563/25
Справа № 495/1315/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
12 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 березня 2025року, у кримінальному провадженні №12025166240000033, внесеному до ЄРДР 29 січня 2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Сергіївка, Білгород-Дністровського району, Одеської області, громадянина України, українця,не одруженого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . раніше судимого 03 липня 2024 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за ч.1 ст. 190 КК України у виді 200 годин громадських робіт, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України,
установив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст. 72 та ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом переведення менш суворого виду покарання у більш суворий, призначене вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 липня 2024 року, з розрахунку один день обмеження волі за вісім годин громадських робіт, до призначеного покарання, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 липня 2024 року у виді десяти днів обмеження волі, та остаточно за сукупністю вироків призначено ОСОБА_7 покарання у виді 1 (одного) року 10 (десяти) днів обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбуття призначеного судом покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Відповідно до оскаржуваного вироку, згідно вироку Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.07.2024 справа №495/6141/22 номер провадження 1-кп/495/843/2024 обвинуваченого ОСОБА_7 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та призначено покарання у виді 200 (двісті) годин громадських робіт. Вирок суду набрав законної сили 05 серпня 2024 року та направлений для виконання до Білгород - Дністровського районного відділу філії Державної установи «Центру пробації» в Одеській області.
В подальшому засуджений ОСОБА_7 , будучи належним чином ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт на території Сергіївської селищної ради, відповідальністю за ухилення від відбування покарання, 24 жовтня 2024 року був ознайомлений з наказом КП «Курорт - Сервіс» Сергіївської селищної ради №13 про залучення до відпрацювання громадських робіт та графіком виходу на роботу на жовтень місяць.
Проте, будучи ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання, під підпис ознайомленим з розпорядженням про відбування покарання та графіком виходу на роботу, діючи умисно, свідомо ігноруючи покладений судом обов'язок, в порушення вимог п.п. 1-3 ч. 1 ст. 37 КВК України, абз. 1-3 пп. 1 п. 3 Розділу VII Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №272/5 від 29.01.2019, з метою ухилення від відбування покарання ОСОБА_7 , будучи неодноразово попередженим Білгород-Дністровським районним відділом філії Державної установи «Центру пробації» в Одеській області про притягнення його до кримінальної відповідальності за допущені порушення порядку та умов відбуття покарання, умисно, без поважних на те причин не прибув більше двох разів на виконання громадських робіт, а саме:
-у листопаді 2024 року: 26.11.2024 та 29.11.2024.
-у грудні 2024 року: з 03.12.2024 по 04.12.2024, з 11.12.2024 по 12.12.2025, 16.12.2025, з 19.12.2025 по 20.12.2025, з 23.12.2025 по 24.12.2025, 27.12.2025, 31.12.2025.
-у січні 2025 року: з 02.01.2025 по 03.01.2025, з 06.01.2025 по 10.01.2025, з 13.01.2025 по 17.01.2025, з 20.01.2025 по 24.01.2025, з 27.01.2025 по 31.01.2025.
- у лютому 2025 року з 03.02.2025 по 04.02.2025.
Станом на 28.01.2025 обвинувачений ОСОБА_7 , з 200 годин призначеного йому покарання у виді громадських робіт упродовж жовтня 2024, листопада 2024, грудня 2024, січня 2025 та лютого 2025 року, відбув за визначеним йому місцем в КП ««Курорт-Сервіс» Сергіївської селищної ради» лише 52 години, тим самим умисно, усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, ухилився від призначеного вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.07.2024 покарання у виді 200 годин громадських робіт.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок, а саме: умисне ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій, заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягав застосуванню.
В обґрунтування своїх доводів вказує, що суд, призначаючи ОСОБА_7 остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України та звільняючи від його відбування на підставі ст.75 КК України, звільнив обвинуваченого, у тому числі, і від невідбутого покарання за попереднім вироком від 03.07.2024 (справа №495/6141/22 номер провадження 1-кп/495/843/2024), яке він має відбувати реально. З урахуванням наведеного, судом безпідставно застосовано положення ст. 75 КК України до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення під час невідбутого покарання за попереднім вироком.
Крім того, мотивувальна частина вироку містить посилання на формулювання обвинувачення визнано судом доведеним, у той час, як вирок ухвалено за результатами спрощеного провадження. При цьому, вирок не відповідає вимогам статті 374 КПК України, а саме: у порушення вимог п.п. 2, п.2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку не зазначено статтю закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнано обвинуваченого ОСОБА_7 . Також, у вступній частині вироку неправильно зазначено стаття Закону про кримінальну відповідальність за обвинуваченням ОСОБА_7 .
На підставі викладеного прокурор просить скасувати оскаржуваний вирок та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати засудженим за ч. 2 ст. 389 КК України до покращання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.07.2024 - до покарання у виді 1 року 10 днів обмеження волі.
У вступній частині змінити статтю закону України про кримінальну відповідальність з ч. 2 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 389 КК України.
З мотивувальної частини вироку виключити фразу «формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним».
В абзаці 8 мотивувальної частині змінити дату вироку Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з 03.07.2025 на 03.07.2024.
В абзаці 8 та 28 мотивувальної частині судового рішення зазначити статтю Закону України про кримінальну відповідальність, винним у вчиненні якого визнано обвинуваченого, а саме ч. 2 ст. 389 КК України.
В іншій частині залишити вирок без змін.
Позиції учасників судового розі ляду.
У судовому засіданні прокурор підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Обвинувачений та захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги сторони обвинувачення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із матеріалів провадження, вирок суду щодо ОСОБА_7 постановлено у порядку спрощеного провадження, за правилами ст. ст. 381, 382 КПК України. Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, ніким не оспорюються, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, вони не є предметом апеляційного розгляду.
Перевіривши вирок суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи прокурора про порушення місцевим судом вимог закону при ухваленні вироку є обґрунтованими, з огляду на таке.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 381 КПК України, після отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку суд у п'ятиденний строк, а у разі затримання особи - у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно призначає судовий розгляд.
Суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа (ч. 3 ст. 381 КПК України).
Так, розглядаючи обвинувальний акт щодо кримінального проступку суд виходить із встановлених органом досудового розслідування обставини та встановлює їх відповідність ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченим диспозицією відповідної статті КК України.
Порівняльний аналіз положень КПК України щодо вимог до змісту мотивувальних частин вироків, ухвалених за результатами розгляду по суті (п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку, у разі визнання особи винуватою зокрема, має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке визнається судом доведеним), та за результатами спрощеного провадження (ч. 2 ст. 382 КПК України у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження), надає змогу дійти висновку про диференціацію законодавчих вимог та підходів до формулювання обвинувачення та його доведеності. Так, в мотивувальній частині вироку за результатами спрощеного провадження зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, тобто відсутня вимога вказувати обставини обвинувачення, які встановлювались судом, і визнаються судом доведеними при розгляді справи по суті; тобто в мотивувальній частині міститься лише те формулювання, яке беззастережно визнається обвинуваченим.
Зазначене додатково підтверджується змістом ч. 1 ст. 394 КПК України, відповідно до якої вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Отже, обставини вчинення кримінального проступку у вироку за результатами спрощеного провадження не встановлюються у результаті повного та всебічного дослідження доказів у межах змагальної процедури за участю всіх фігурантів інкримінованого правопорушення, а набувають значення правової презумпції через визнання цих обставин підозрюваним.
Із матеріалів справи вбачається, що у цьому провадженні суд першої інстанції не здійснював повного та всебічного дослідження доказів у межах змагальної процедури та не встановлював обставини, які можуть бути предметом доказування у кримінальному провадженні, оскільки основою при формулюванні обвинувачення стосовно ОСОБА_7 є саме викладені в обвинувальному акті обставини та їх беззаперечне визнання обвинуваченим, який надав згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку.
Отже, доводи прокурора про необхідність виключення з мотивувальної частини вироку фрази «формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним», апеляційний суд визнає обґрунтованими.
Окрім того, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду.
Відповідно до вимог ст. 374 КПК України у мотивувальній частині обвинувального вироку, у разі визнання особи винуватою зокрема, має бути зазначено статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений (п.2 ч.3 ст.374 КПК України).
Зазначених вимог кримінального процесуального закону під час постановленні вироку відносно ОСОБА_7 суд першої інстанції не дотримався, з огляду на наступне.
Як слідує зі змісту матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_7 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, а також погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. Із обмеженням права на апеляційне оскарження був ознайомлений. Не заперечував проти проведення розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Ухвалюючи вирок за результатами спрощеного провадження відносно ОСОБА_7 місцевий суд визнав останнього винним у пред'явленому обвинувачені, а саме, в умисному ухиленні від відбування покарання у виді громадських робіт, виклавши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження (зазначив місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального проступку, форму вини і мотиви кримінального проступку), разом з цим, всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, суд не зазначив частину статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за вчинений ОСОБА_7 кримінальний проступок.
Окрім того, ухвалюючи оскаржуваний вирок, суд першої інстанції у вступній частині вироку допустив описку у написанні статті закону України про кримінальну відповідальність, а також у мотивувальній частині щодо року ухвалення вироку Білгород-Дністровського міськрайоного суду Одеської області за ч.1 ст. 190 КК України.
При цьому, апеляційний суд наголошує на тому, що вимогами ч. 1 ст. 379 КПК України надано право учаснику кримінального провадження або іншій заінтересованій особі подати до суду заяву про виправлення допущеної в судовому рішенні цього суду описки, очевидної арифметичної помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Проте учасники кримінального провадження, зокрема, сторона обвинувачення, вищезазначеним правом, передбаченим ст. 379 КПК України, не скористалась, натомість, прийняла рішення про оскарження очевидної описки, допущеної в судовому рішенні, в апеляційному порядку.
В той же час, задля економії процесуальних засобів та недопущення порушення принципу розумності строків розгляду кримінального провадження, колегія суддів вважає за можливе внести відповідні зміни до резолютивної та мотивувальної частини оскаржуваного вироку.
Також, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальністю, є обґрунтованими, з огляду наступне.
Згідно з положеннями ст. 65 КК суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно ч.4 ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 раніше судимий вироком Білгород-Дністровського міськрайоного суду Одеської області від 03 липня 2024 року за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт.
Кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст. 389 КК України ОСОБА_7 вчинив до повного відбуття ним покарання у виді громадських робіт за вироком Білгород-Дністровського міськрайоного суду Одеської області від 03 липня 2024 року.
Колегія суддів звертає увагу, що звільняючи обвинуваченого від відбуття призначеного йому покарання з випробуванням, суд не врахував, що за вироком Білгород-Дністровського міськрайоного суду Одеської області від 03 липня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_7 було призначене покарання у виді громадських робіт, яке слід відбувати реально, а тому, повністю приєднавши до призначеного за новим вироком покарання невідбуту частину покарання за попереднім вироком та звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, суд фактично вдався до зміни попереднього вироку, який набрав законної сили.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю або частково та ухвалити новий вирок.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За приписами ч. 1 ст. 421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв' язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Зважаючи на вищевказане, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок - скасуванню в частині призначення покарання.
Керуючись ст. ст. 24, 370, 372, 376, 404, 405, 407,409,413,420,421 532, 615 КПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 березня 2025року, у кримінальному провадженні №12025166240000033, внесеному до ЄРДР 29 січня 2025 року, щодо ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, - скасувати в частині призначення покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 , вважати засудженим за ч.2 ст. 389 КК України до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Білгород-Дністровського міськрайоного суду Одеської області від 03 липня 2024 року, і остаточно призначити покарання ОСОБА_7 у виді 1 (один) рік 10 (днів) обмеження волі.
Вважати вірним, у вступній частині вироку статтю закону України про кримінальну відповідальність за якою обвинувачується ОСОБА_7 - ч. 2 ст. 389 КК України.
З мотивувальної частини вироку виключити фразу «формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнаного судом доведеним».
В абзаці 8 мотивувальної частині вважати вірним дату вироку Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області - 03 липня 2024 року.
Доповнити абзац 8 та 28 мотивувальної частині вироку частиною статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за вчинений ОСОБА_7 кримінальний проступок, а саме - ч. 2 ст. 389 КК України.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирав законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим у той самий строк з дня отримання копії вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору, інші учасники судового провадженням мають право отримати його в суді.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3