Справа № 445/831/25
провадження № 2/445/726/25
(заочне)
13 листопада 2025 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Сивака В. М.
секретаря судового засідання Захарчук Н.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом ТзОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. Позовні вимоги мотивує тим, що 05.05.2024 між ТзОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем було укладено договір позики № 79676215, згідно якого відповідачу товариством було надано кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта. 14.06.2021 між ТзОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, згідно якого до позивача перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і до відповідача. Внаслідок невиконання відповідачем умов договору щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом у строки передбачені договором, у нього виникла заборгованість за договором позики № 79676215 від 05.05.2024 в розмірі 16235,00 грн., з яких 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1245,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 9990,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Окрім того, 16.05.2024 між ТзОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7896413, згідно якого відповідачу товариством було надано грошові кошти у безготівковій формі шляхом їх перерахування на платіжну картку клієнта. 22.01.2025 між ТзОВ "Авентус Україна" та ТзОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" було укладено договір факторингу № 22012025/1, згідно якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7896413. Внаслідок невиконання відповідачем умов договору щодо повернення грошових коштів та відсотків за користування кредитом у строки передбачені договором, у нього виникла заборгованість за кредитним договором № 7896413 в розмірі 40 590,00 грн., з яких 12300,00 грн. - основна сума боргу; 22140,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6150,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Окрім того, 18.01.2024 між ТзОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 5882114, згідно якого відповідачу товариством було надано кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта. 30.07.2024 між ТзОВ "Мілоан" та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 30072024/2, згідно якого до позивача перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і до відповідача. Внаслідок невиконання відповідачем умов договору щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом у строки передбачені договором, у нього виникла заборгованість за кредитним договором № 5882114 від 18.01.2024 в розмірі 8335,40 грн., з яких 4668,98 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2793,42 грн. - сума заборгованості за відсотками; 873,00 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту.
Позивач зазначає, що відповідач не вживає жодних заходів, які свідчать про наміри виконувати зобов'язання, передбачені договорами, ухиляється від виконання зобов'язань перед позивачем. У зв'язку з чим, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» загальну суму заборгованості за кредитними договорами в розмірі 65 160,40 грн. та понесені судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позові просив про розгляд справи у його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв'язку, та оголошенням про виклик, в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2024 між ТзОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 79676215, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн. строком на 30 днів, зі сплатою процентів: 0,83 % - денна процентна ставка, 2,70 % - процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день.
14.06.2021 між ТзОВ "1 безпечне агентство необхідних кредитів" та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, згідно якого до позивача перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і до відповідача.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 25.09.2024 до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, ТзОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16235,00 грн., з яких 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1245,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 9990,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Згідно розрахунку заборгованості за договором позики № 79676215 від 05.05.2024 за період з 25.09.2024 по 28.02.2025, заборгованість відповідача становить 16235,00 грн., з яких 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1245,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 9990,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
16.05.2024 між ТзОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 7896413, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 12300,00 грн. строком на 360 днів, зі сплатою процентів: 1,425 % - знижена процентна ставка; 1,50 % - стандартна процентна ставка.
22.01.2025 між ТзОВ "Авентус Україна" та ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 22012025/1, за яким останнє набуло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами ТзОВ "Авентус Україна", в тому числі і до відповідача.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 22012025/1 від 22.01.2025, ТзОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 40 590,00 грн., з яких 12300,00 грн. - основна сума боргу; 22140,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6150,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 7896413 від 16.05.2024 за період з 22.01.2025 по 28.02.2025, заборгованість відповідача становить 40 590,00 грн., з яких 12300,00 грн. - основна сума боргу; 22140,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 6150,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.
18.01.2024 між ТзОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 5882114, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 7000,00 грн. строком на 180 днів, зі сплатою процентів: 320,00 % річних на фактичну заборгованість за кредитом.
Кредитні кошти у розмірі 7000,00 грн. надані відповідачу згідно платіжного доручення № 120614702 від 18.01.2024.
30.07.2024 між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу № 30072024/2, у відповідності до умов якого ТзОВ «Мілоан» передає (відступає) ТзОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТзОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТзОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними в реєстрі боржників.
Згідно витягу з Реєстру боржників № 1 від 30.07.2024 до договору факторингу № 30072024/2 від 30.07.2024, ТзОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 8335,40 грн., з яких 4668,98 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2793,42 грн. - сума заборгованості за відсотками; 873,00 грн. - заборгованість за комісією за надання кредиту.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (які сторонами вчиняються усно та виконуються повністю у момент їх вчинення).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України, передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦПК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені Законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Із положень ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» вбачається, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
За змістом ч. 11 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар. Підтвердження вчинення електронного правочину повинно містити такі відомості: умови і порядок обміну (повернення) товару або відмови від виконання роботи чи надання послуги; найменування продавця (виконавця, постачальника), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії щодо товару, роботи, послуги; гарантійні зобов'язання та інформація про інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом товару або з виконанням роботи чи наданням послуги; порядок розірвання договору, якщо строк його дії не визначено.
В силу ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За положеннями ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.
Згідно приписів ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частин 1 та 2 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно до частини 1 статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За приписами ч.1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 -3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень ст. 77-80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1,5,6,7 ст. 81, ч. 1, 3 ст. 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Таким чином, звертаючись із вказаним позовом, саме на позивача покладено обов'язок доведення належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами обставини, що входять до предмета доказування.
Враховуючи, що позивачем доведено факт отримання відповідачем обумовлених сум позики, переказаних останньому на його банківську карту за кредитним договором від 18.01.2024 № 5882114 на суму 7000,00 грн, а також факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язання щодо повернення позики та сплати процентів, набуття позивачем права вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором, суд приходить до висновку, що заявлений позов є підставним та підлягає до задоволення в частині стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 5882114 від 18.01.2024.
Разом з тим, суд акцентує увагу на тому, що позивачем не надано жодного доказу, який підтверджував би факт надання грошових коштів відповідачу ОСОБА_1 у заявленому позовом розмірі, зокрема ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на підставі договору № 79676215 від 05.05.2024 у розмірі 5 000,00 грн. та ТзОВ «Авентус Україна» на підставі договору № 7896413 від 16.05.2024 у розмірі 12 300,00 грн.
Як вже було зазначено вище, відповідно до обох кредитних договорів, кредит видається в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів в сумах і на рахунки відповідача.
Суд констатує, що позивачем не надано жодних виписок, платіжних доручень, квитанцій, тощо, які б засвідчували факт перерахування відповідачу кредитних коштів, в порядку, передбаченому кредитними договорами.
Варто зазначити, що розрахунок заборгованості та реєстри боржників не є первинними бухгалтерськими документами та не є доказами видачі/отримання кредиту позичальником та самі по собі, без вказаних первинних документів не підтверджують право вимоги до позичальника.
Оцінивши надані позивачем докази, суд вважає їх очевидно недостатніми, оскільки вони не підтверджують існування обставин на які посилається позивач, в частині заборгованості за договорами, укладеними із ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на підставі договору у № 79676215 від 05.05.2024 у розмірі 5 000,00 грн. та ТзОВ «Авентус Україна» на підставі договору № 7896413 від 16.05.2024 у розмірі 12 300,00 грн., і з них не можна встановити заборгованість відповідача та чи існує така взагалі, а тому позов в частині стягнення заборгованості за даними договорами до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на сплату судового збору в розмірі 387,28 грн., що становить 12,79 % від суми задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 15, 16, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 76-83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд -
Позов ТзОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість за кредитним договором № 5882114 від 18.01.2024 у розмірі 8335,40 грн. (вісім тисяч триста тридцять п'ять гривень 40 копійок), а також 387,28 грн. (триста вісімдесят сім гривень 28 копійок) судового збору.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом передбачених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.11.2025.
Суддя В. М. Сивак