справа № 462/5260/25
18 листопада 2025 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові судовий розгляд у кримінальному провадженні №12025141390000577 з розгляду обвинувального акту про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє - 26.11.2019 року Залізничним районним судом м.Львова за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 24.01.2024 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
встановив:
ОСОБА_5 15.05.2025 року близько 13.00 год., перебуваючи біля будинку №218, що на вул.Городоцькій у м.Львові, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті раптового конфлікту із раніше знайомим ОСОБА_4 , наніс останньому один удар ножем, який тримав у правій руці, в праву сторону тулуба в районі живота, заподіявши потерпілому ОСОБА_4 одне колото-різане поранення живота в епігастральній ділянці праворуч, яке проникає в черевну порожнину з наскрізним ушкодженням 3-го сегменту печінки, довжиною 4 см., яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення.
Враховуючи, що учасниками судового провадженняне оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою, обмежившись лише допитом обвинуваченого.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.121 КК України, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті. При цьому, від давання показань відмовився. Зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому та просить суд його суворо не карати.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом?якшують і обтяжують покарання.
Положеннями ст.50, 65КК України визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Отже, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також даним та особливостям особистості винного.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з'ясування судом насамперед питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст.12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.
Беручи до уваги те, що у ст.12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення в санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд у ході призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету і засади його призначення.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Пропорційність дискреційних повноважень суду забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі.
Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст.66, 67 КК України), визначення «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України, тощо; індивідуалізація покарання Ї конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта (постанова об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 квітня 2022 року (провадження № 51-536кмо20).
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 , є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, вчиненим умисно; особу винного, який раніше судимий (а.с.106-107), неодружений, є військовослужбовем (а.с.121), перебуває у відпустці для лікування після важкого поранення, на обліку щодо узалежнень та в психоневрологічному диспансері не перебуває (а.с.111, 112), згідно службової характеристики характеризується виключно позитивно (а.с.126).
Крім цього суд бере до уваги позицію потерпілого ОСОБА_4 , що жодних матеріальних претензій до ОСОБА_5 він не має, з таким вже давно перебуває у дружніх відносинах, та після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 його підтримував, оплачував лікування, та у всьому допомагав. Просить призначити покарання обвинуваченому, не пов?язане з реальним позбавленням волі.
Виходячи з наведеного, враховуючи конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.1 ст.121 КК України.
Разом з тим, суд, приймаючи до уваги наведену обставину, яка пом'якшує покарання, відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого та його ставлення до вчиненого,вважає за можливе застосувати до ОСОБА_5 ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших кримінальних правопорушень. На переконання суду застосування відносно ОСОБА_5 звільнення від відбування покарання з випробуванням не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини та легітимна мета покарання.
Суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки, передбачені п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.
Відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України зарахування строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Як вбачається із протоколу затримання ОСОБА_5 був затриманий 16.05.2025 року (а.с.103) та ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 17.05.2025 року йому було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби (а.с.127-130).
Враховуючи, що суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, тому на підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_5 слід зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 16.05.2025 року по 17.05.2025 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.
Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні ухвалами слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 19.05.2025 року було накладено арешт на речові докази: дерев'яну рукоятку, довжиною 12,5 см., фрагмент аркуша паперу з РБК з друкованим текстом (а.с.82-84); куртку темно синього кольору із надписом білого кольору «adidas»; чорні шкіряні кросівки чорного кольору 42 розміру; труси білого кольору із надписом «lambrella» із плямами бурого кольору; штани чорного кольору із вставками коричневого кольору із ремнем; кепку чорного кольору із надписом білого кольору «Sunnyshine»; светр сірого кольору із капюшоном зі слідами речовини бурого кольору; футболку чорного кольору із надписом на коричневому тлі чорними буквами «Kozlo PARTY», окуляри коричневого кольору із плямами бурого кольору; телефон марки «Redmi» чорного кольору, на якому наявний чохол темно-синього кольору (а.с.87-89); кітель камуфляжного зелено-коричневого кольору забарвлення «Мультікам», штани камуфляжного забарвлення зелено-коричневого кольору з написом з внутрішньої сторони поясу «SMILO», мобільний телефон марки «Moto g24 power», ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , в якому наявна сім карта оператора «Vodafone» НОМЕР_4 (а.с.93-95); металевий предмет, схожий на ніж з лезом, довжиною 13 см., із слідами РБК на ньому, на руків'ї накладка гумова зеленого кольору, з маркуванням на руків'ї 4028 В, в чохлі зеленого кольору з маскуванням забарвленням темно-зеленого кольору та маркуванням «Резервіст» (а.с.99-101), суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати, вирішивши одночасно долю речових доказів, - дерев'яну рукоятку, довжиною 12,5 см., фрагмент аркуша паперу з РБК з друкованим текстом, металевий предмет, схожий на ніж з лезом, довжиною 13 см., із слідами РБК на ньому, на руків'ї накладка гумова зеленого кольору, з маркуванням на руків'ї 4028 В, в чохлі зеленого кольору з маскуванням забарвленням темно-зеленого кольору та маркуванням «Резервіст» - знищити, куртку темно синього кольору із надписом білого кольору «adidas»; чорні шкіряні кросівки чорного кольору 42 розміру; труси білого кольору із надписом «lambrella» із плямами бурого кольору; штани чорного кольору із вставками коричневого кольору із ремнем; кепку чорного кольору із надписом білого кольору «Sunnyshine»; светр сірого кольору із капюшоном зі слідами речовини бурого кольору; футболку чорного кольору із надписом на коричневому тлі чорними буквами «Kozlo PARTY», окуляри коричневого кольору із плямами бурого кольору; телефон марки «Redmi» чорного кольору, на якому наявний чохол темно-синього кольору - повернути ОСОБА_4 , як власнику, а кітель камуфляжного зелено-коричневого кольору забарвлення «Мультікам», штани камуфляжного забарвлення зелено-коричневого кольору з написом з внутрішньої сторони поясу «SMILO», мобільний телефон марки «Moto g24 power», ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , в якому наявна сім карта оператора «Vodafone» НОМЕР_4 , - повернути ОСОБА_5 , як власнику.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого на час ухвалення вироку обраний не був, клопотання про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили прокурором заявлено не було.
Керуючись ст.100, 174, 181, 194, 368-371, 373-375 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п?ять років.
Зарахувати ОСОБА_5 в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 16.05.2025 року по 17.05.2025 року, на підставі ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю два роки.
Зобов'язати ОСОБА_5 , відповідно до ст.76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за ОСОБА_5 , як військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби - на командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби - контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.
Скасувати накладений ухвалами слідчого судді Залізничного районного суду м.Львова від 19.05.2025 року арешт на майно і вирішити долю речових доказів наступним чином:
- кітель камуфляжного зелено-коричневого кольору забарвлення «Мультікам», штани камуфляжного забарвлення зелено-коричневого кольору з написом з внутрішньої сторони поясу «SMILO», мобільний телефон марки «Moto g24 power», ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , в якому наявна сім карта оператора «Vodafone» НОМЕР_4 , - повернути ОСОБА_5 , як власнику;
- куртку темно синього кольору із надписом білого кольору «adidas»; чорні шкіряні кросівки чорного кольору 42 розміру; труси білого кольору із надписом «lambrella» із плямами бурого кольору; штани чорного кольору із вставками коричневого кольору із ремнем; кепку чорного кольору із надписом білого кольору «Sunnyshine»; светр сірого кольору із капюшоном зі слідами речовини бурого кольору; футболку чорного кольору із надписом на коричневому тлі чорними буквами «Kozlo PARTY», окуляри коричневого кольору із плямами бурого кольору; телефон марки «Redmi» чорного кольору, на якому наявний чохол темно-синього кольору, - повернути ОСОБА_4 , як власнику;
- дерев'яну рукоятку, довжиною 12,5 см., фрагмент аркуша паперу з РБК з друкованим текстом, металевий предмет, схожий на ніж з лезом, довжиною 13 см., із слідами РБК на ньому, на руків'ї накладка гумова зеленого кольору, з маркуванням на руків'ї 4028 В, в чохлі зеленого кольору з маскуванням забарвленням темно-зеленого кольору та маркуванням «Резервіст», - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ч.2 ст.394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: ОСОБА_1