Справа №443/1057/25
Провадження №2/443/687/25
іменем України
(заочне)
11 листопада 2025 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Равлінка Р.Г.,
секретар судового засідання Рибакова І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, П'ядицька сільська рада про позбавлення батьківських прав,-
за участю:
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки адвоката Курко М.М.,
представника третої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору П'ядицька сільська рада Каглян В.В.
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, П'ядицька сільська рада, в якій просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Обґрунтування позовних вимог.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 11.07.2011 вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 від спільного подружнього проживання у них народились діти: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які проживають разом з нею і перебувають на її утриманні. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 01.12.2020 шлюб між позивачкою та відповідачем розірвано, неповнолітніх дітей залишено проживати з останньою. Починаючи з 2020 року, вони з відповідачем почали проживати окремо і останній перестав надавати будь-яку матеріальну допомогу в тому числі і на утримання неповнолітніх дітей. Діти ростуть, потребують багато додаткових витрат, однак відповідач з 2020 року жодного разу матеріальної допомоги дітям не надавав. Крім того з часу фактичного окремого проживання відповідач, перестав цікавитися дітьми, не виявляв бажання займатись їх вихованням. Позивачка весь час з моменту коли відповідач залишив їх одна піклувалась про їхніх дітей, навіть на день народження, різдвяні свята, «Новий Рік та «Святого Миколая» від відповідача їхні діти не отримували жодних подарунків. Відповідач жодного разу дітей не провідав та не поцікавився станом здоров'я дітей. Відповідач свідомо не бажає брати участь у вихованні дітей, виявляти турботу, щодо них. Будь-яких перешкод чи заборони щодо побачень з дітьми відповідачу ніхто не чинить. Відповідач з 2020 року і по даний час, не спілкується з дітьми, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не дбає про їх нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». Крім того відповідач по справі свідомо не бажає брати участь у вихованні дітей, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, не телефонує, не листується та не відвідує їх вдома, чим злісно ухиляється від участі у вихованні їхніх дітей. Також відповідач будь-якого контакту із закладом шкільної освіти не підтримує, участі у вихованні та навчанні не бере, із вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує, вихованням дітей позивачка займається сама, що підтверджується повідомлення П'ядицького ліцею імені Степана Мельничука П'ядицької сільської ради №19 від 20.06.2024. Позивачка за місцем свого проживання характеризується позитивно та згідно акту обстеження матеріально-побутових та сімейних обставин, від 13.06.2025, є всі умови для проживання дітей. Крім того даним актом підтверджено, що батько ОСОБА_2 не проживає з дітьми, участі у вихованні дітей не бере.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г. від 17.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження на 10.09.2025 /а.с.36-38/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 10.09.2025 закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09.10.2025 /а.с.51-52/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 09.10.2025 у зв'язку з клопотанням позивачки справу розглядом відкладено на 11.11.2025 / а.с.66-67/.
Розгляд справи по суті відбувся 11.11.2025 за участі позивачки ОСОБА_1 представника позивачки адвоката Курко М.М., представника третої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору П'ядицька сільська рада Каглян В.В..
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі
Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що має двох дітей від іншого чоловіка ОСОБА_6 , який є генетичним батьком ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , але він помер від онкології та двох дітей від ОСОБА_2 .. З ОСОБА_2 не проживають з 2016 року, а офіційно розлучились у 2020 році. З 2023 року проживає разом з іншим чоловіком. Де зараз відповідач їй невідомо, оскільки не бачила його з 2016 року. Востаннє телефонував коли ОСОБА_9 йшов у перший клас. Батько дітям не допомагає, їхнім життям не цікавиться, а тому просить позбавити його батьківських прав.
Представник позивачки адвокат Курко М.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі із мотивів наведених у позові та просила позов задовольнити в повному обсязі.
Діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначили, що ОСОБА_10 для них був як батько, ОСОБА_2 не знають і не бачили, номера телефону його не мають та не хочуть з ним спілкуватись.
Представник третої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору П'ядицька сільська рада ОСОБА_11 у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечила.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, на виклик суду повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подав, правом на подання відзиву не скористався.
Згідно відомостей Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, місце реєстрації ОСОБА_2 є с. Баківці, Львівського району Львівської області. Судом скеровувались виклики у судові засідання на зазначену адресу та конверти з рекомендованими повідомленнями поверталися до суду із відміткою засобу зв'язку «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним врученням виклику у судове засідання.
Відтак, суд вважає, що наявні умови для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі даних та доказів, що відповідає вимогам частини 4 статті 223 та статті 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06.09.2018, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що зроблено відповідний актовий запис № 350, а її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с.9/.
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого повторно 17.11.2021, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис № 37, а його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с.10/.
Згідно з свідоцтвом про народження, виданого 03.02.2017, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблено відповідний актовий запис № 57, а його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с.11/.
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 12.02.2014, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено відповідний актовий запис № 07, а його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 /а.с.12/.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 30.11.2024, ОСОБА_12 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 30.11.2024, про що було зроблено відповідний актовий запис №561 /а.с.19/.
Згідно з рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.12.2020 у справі №345/3341/20, позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 11.07.2011 у виконкомі Підмихайлівської сільської ради Калуського району Івано-Франківській області, актовий запис №7 - розірвано. Дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дочку ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_6 залишено проживати з матір'ю ОСОБА_1 .. Після розірвання плюбу прізвище позивача залишити « ОСОБА_13 » /а.с.20-22/.
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов стану сім'ї від 13.06.2025, житловий будинок складається з 3 кімнат, кухні, коридору, ванної кімнати. Для дітей облаштовано місце для навчання, дозвілля, спальне місце. Батько дітей ОСОБА_2 не проживає з дітьми, участі у виховнні дітей не бере. Діти забезпечені всіма засобами для навчання і дозвілля /а.с.25/.
Відповідно до відповіді на запит №19 від 20.06.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 є учнями П'ядицького ліцею імені Степана Мельничука П'ядицької сільської ради. ОСОБА_2 - батько вищевказаних дітей участі освітньому процесі не бере, адже за весь час навчання дітей у ліцеї ОСОБА_2 з учителями не спілкувався, батьківські збори не відвідува не брав участі у жодних класних та шкільних заходах. успішністю у навчанні та відносинами власних дітей з однолітками не цікавився /а.с.24/.
Згідно з договором купівлі-продажу будинку від 28.04.2025, ОСОБА_1 купила у ОСОБА_14 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 /а.с.25-28/.
Згідно з висновком комісії з питань захисту прав дитини служби у справах дітей П'ядицької сілької ради про доцільність позбавлення батьківських прав, вважають за доцільність позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , 01.01.1988 стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с.47/.
Відповідно до рішення виконавчого комітету П'ядицької сільської ради №72 від 14.08.2025 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, підтримано рішення комісії з питань захисту прав дитини служби у справах дітей П'ядицької сільської ради, затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с.46/.
Норми чинного законодавства та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує також висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема у постанові Верховного суду від 26.01.2024 у справі №203/0305/19.
Під час застосування наведених норм права суд враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70), Верховним Судом у постановах від 26.12.2018, 13.03.2019 та 06.05.2020 при розгляді справ № 404/6391/16-ц, № 631/2406/15-ц та № 753/2025/19, відповідно до яких ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Згідно зі ст. 3 «Конвенції про права дитини», прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року (набрала чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем заяви про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи грунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Згідно зі статтею 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміниться поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Зважаючи на вищенаведене, суд пройшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам дітей, так як відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків, зокрема не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їхній фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їхнього нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу; не створює умов для отримання ними освіти, а тому останнього слід позбавити батьківських прав, що не позбавляє відповідача у відповідності зі статтею 169 СК України звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміниться його поведінка та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Враховуючи відсутність у прохальній частині позову вимог позивачки про стягнення на її користь з відповідача понесених судових витрат, тому суд вважає за можливе залишити витрати зі сплати судового збору за позивачкою.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, П'ядицька сільська рада про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.
У зв'язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17.11.2025.
Суддя Р.Г. Равлінко