Справа №443/1538/25
Провадження №2/443/942/25
іменем України
(заочне)
17 листопада 2025 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Равлінка Р.Г.,
секретар судового засідання Рибакова І.І..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Представник позивача Акціонерного товариства «Таскомбанк» Гнип В.В. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з останньої на користь акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором, яка станом на 01.07.2025 становить 50 444,84 грн, а саме: заборгованість по тілу кредиту 40 451,98 грн; заборгованість по річним процентам - 4,11 грн; заборгованість по щомісячним процентам- 9 988,75 грн та стягнути з відповідачки понесені судові витрати.
Обґрунтування позовних вимог.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача Гнип В.В. зазначає, що 29.10.2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №5395031932. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Згідно з п. 1.2., 1.3. Кредитного договору Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах передбачених Кредитним договором. Згідно з п. 3.5. Кредитного договору всі інші умови кредитного договору викладені в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР». Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору Позичальнику надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту - 44 215,34 гривень; строк користування - 48 місяців; річні проценти - 0,01 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти - 2,49 % від суми кредиту. Кредит надається безготівковим шляхом, протягом 3 (трьох) банківських днів від дня укладення договору (п. 1.2., 1.4. Кредитного договору). Кредит відповідачкою було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в Кредитному договорі (п.1.4. Кредитного договору), отже Кредитодавець, свої обов'язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі. Права вимоги за Кредитним договором відступлені АТ «Таскомбанк» на підставі Договору про відступлення права вимоги №01/09/21 від 01.09.2021. Умови вищезазначеного Кредитного договору Позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернуті. Неодноразовими телефонними повідомленнями Банку Позичальника було сповіщено про наявність заборгованості за кредитом та про необхідність її погашення у стислі терміни. Як наслідок, станом на 01.07.2025 заборгованість Позичальника за Кредитним договором №5395031932 від 29.10.2020, становить 50 444,84 грн, в тому числі: заборгованість по тілу кредиту (в тому числі прострочена) - 40 451,98 грн; заборгованість по річним процентам (в тому числі прострочена) - 4,11 грн; заборгованість по щомісячним процентам (в тому числі прострочена) - 9 988,75 грн, що підтверджується відповідним Розрахунком заборгованості по кредитному договору та Виписками. Таким чином, Позичальником було грубо порушено умови Кредитного договору №5395031932 від 29.10.2020.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 12.09.2025 справу прийнято до розгляду та призначеного до відкритого судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 14.10.2025 /а.с.55-56/.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 14.10.2025 у зв'язку з першою неявкою відповідачки справу розглядом відкладено на 12.11.2025 /а.с.63/.
Розгляд справи по суті відбувся 12.11.2025 без участі сторін.
Представник позивача акціонерного товариства «Таскомбанк» у позовній заяві просить розглядати справу без його участі.
Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду на виклики суду повторно не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності не подала, правом на подання відзиву не скористалася.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру місце реєстрації ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 . Судом скеровувались виклики ОСОБА_1 у судове засідання на зазначену адресу та конверти з рекомендованими повідомленнями, повернулись до суду із відміткою засобу поштового зв'язку «Укрпошта» «адресат відмовився» та «адресат відсутній за вказаною адресою» що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним врученням виклику у судове засідання,
Відтак, суд вважає, що наявні умови для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі даних та доказів, що відповідає вимогам частини 4 статті 223 та статті 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Небажання відповідачки надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема, з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Згідно ч.1 ст. 223 ЦК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставинах суд визнав неявку відповідачки неповажною та розглянув справу за її відсутності, провівши на підставі вимог ст. 281 ЦПК України заочний розгляд справи.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 12.11.2025, є дата складення повного тексту судового рішення - 17.11.2025 .
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідачки не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до заяви-анкети позичальника ОСОБА_1 надала згоду ТОВ «Фінансова Компанія «Центр фінансових рішень» свої контактні дані, які були необхідні для подальшого укладення кредитного договору /а.с.46/.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.10.2020 між ТОВ «Фінансова Компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5395031932, відповідно до п.1.1. якого: кредитодавець ТОВ «Фінансова Компанія «Центр фінансових рішень» зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Відповідно до п.1.2. вказаного кредитного договору, сторонами було узгоджено суму кредиту у розмірі 44 215,34 грн, строк на який надається кредит - 48 місяців.
Підписавши цей договір позичальник доручив кредитодавцю виплатити/сплатити за рахунок отриманого кредиту такі суми грошових коштів за реквізитами:
- ТОВ «Фінансова Компанія «Центр фінансових рішень» сума 22 105,23 на погашення поточної заборгованості за діючим кредитним договором №7384205171 від 30.09.2019.
- ТОВ «Фінансова Компанія «Центр фінансових рішень» сума 7 300,92 грн на погашення поточної заборгованості за діючим кредитним договором №5364935329 від 13.03.2020.
- ПАТ «Страхова компанія «ТАС» сума 13 409,20 грн оплата страхового платежу за договором страхування №5395031932-С від 29.10.2020;
- ПАТ «Страхова компанія «ТАС» сума 800,00 грн оплата страхового платежу за договором страхування №5395031932-С від 29.10.2020;
- ТОВ «Фінансова Компанія «Центр фінансових рішень» сума 600 грн. оплата за електронний ключ доступу до додатку «SUPPORT.UA», «SU5395031932 від 29.10.2020»;
Згоду з усіма вказаними умовами цього договору відповідачка посвідчила своїм власноручним підписом у кредитному договорі, з огляду на наведене суд вважає встановленим та доведеним, що сторони, діючи вільно, на власний розсуд, уклали кредитний договір /а.с.10 на звороті/.
Також сторонами було погоджено графік платежів, згідно якого загальна вартість кредиту становить 70 060,18 грн /а.с.11/.
У паспорті споживчого кредиту визначені, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення та інша додаткова інформація /а.с.10/.
Також до матеріалів справи позивачем долучено умови отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» /а.с.37-40 на звороті/
Згідно з договором факторингу №171221 від 17.12.2021, між ТОВ ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» укладено договір відповідно до якого фактор зобов'язується передати клієнту суму фінансування, а клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах визначених цим договором /а.с.24-30,31-34 на звороті/.
Відповідно до меморіального ордеру №833437008 від 17.12.2021 ТОВ ФК «Центр фінансових рішень» перерахувало АТ «Таскомбанк» 467 336 417,92 грн згідно договору факторингу №171221 від 17.12.2021 /а.с.36/.
Відповідно до реєстру прав вимоги до договору факторингу №171221 від 17.12.2021, укладеного між ТОВ ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк», АТ «Таскомбанк» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 /а.с.13/.
Відповідно до виписки по особовим рахункам кредитного договору №5395031932 від 29.10.2020 за період з 29.10.2020 по 03.06.2025 вбачається що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами /а.с.17-23 на звороті/.
Згідно з розрахунком заборгованості по кредитному договору №5395031932 від 29.10.2020 заборгованість ОСОБА_1 станом на 03.06.2025 становить 50 444,84 грн, з яких 40 451,98 грн - по тілу кредиту, 4,11 - заборгованість по відсотках; 9 988,75 грн - заборгованість по щомісячним процентам /а.с.14-16 на звороті/.
Відповідно до повідомлення-вимоги, АТ «Таскомбанк» звернулось до ОСОБА_1 та вимагало повністю повернути кредит протягом 30 днів, а саме 40 451,98 грн - по тілу кредиту, 4,11 - заборгованість по відсотках; 9 988,75 грн - заборгованість по щомісячним процентам /а.с.12/.
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем (АТ «Таскомбанк») за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч. 1 ст. 513 цього Кодексу правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконала свої зобов'язання, у звязку з чим її заборгованість по кредитному договору №5395031932 від 29.10.2020, внаслідок чого заборгованість останньої станом на 03.06.2025 становить 50 444,84 грн, з яких 40 451,98 грн - по тілу кредиту, 4,11 - заборгованість по відсотках; 9 988,75 грн - заборгованість по щомісячним процентам.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Відповідачкою наведені розрахунки не заперечено, власних не проведено, доказів їх неправильності не надано. З огляду на таке у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем.
З урахуванням презумпції правомірності правочинів (ст. 204 ЦК України), яка не спростована відповідачкою (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010), взятих на себе відповідачкою зобов'язань за кредитним договором, які ним не виконувалися належним чином, та обов'язковості договору для сторін, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» вказану вище заборгованість за Кредитним договором.
Таким чином, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред'явлення вищевказаної позовної заяви до суду, матеріали даної справи не містять.
На підставі статей 207, 526, 549, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, ЄДРПОУ: 09806443) заборгованість за кредитним договором №5395031932 від 29.10.2020 у сумі 50 444 (п'ятдесят тисяч чотириста сорок чотири) гривні 84 копійки та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору, а всього: 52 867 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят сім) гривень 24 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Р.Г. Равлінко