Пересипський районний суд міста Одеси
Справа №523/13460/21
Провадження №1-кп/523/396/25
17 листопада 2025 року м. Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Пересипської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , обвинувачених та їх захисників - адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , під час судового розгляду у відкритому дистанційному судовому засіданні, в приміщенні суду, в режимі відеоконференції, об'єднаного кримінального провадження із звинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.199, ч.1 ст.209, ч.2 ст.307 КК України, а також ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.199 та ч.2 ст.307 КК України,
ОСОБА_7 обвинувачується у придбанні, зберіганні з метою збуту, а також збуті підробленої національної валюти України у виді банкнот, вчинених повторно, за попередньою змовою, групою осіб; а також у незаконному придбанні, зберіганні, пересиланні з метою збуту наркотичних засобів, психотропних речовин, вчинених повторно за попередньою змовою групою осіб, а також у збуті в місця позбавлення волі наркотичних засобів, психотропних речовин.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2025 року до ОСОБА_7 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляд тримання під вартою, з альтернативою внесення застави у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - на строк до 19 листопада 2025 року.
Прокурором заявлено клопотання про продовження строку застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого обвинувач послався на тяжкість вмінених діянь, обставини їх вчинення, а також наявні ризики переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Сторона захисту в обґрунтування заперечень послалася на незадовільний стан здоров'я підзахисного, наявність місця проживання в м. Одесі та тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого.
З'ясувавши протилежні думки сторін з приводу заявленого клопотання, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.ст.177 та 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений не виконає покладені на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку річ чи документ, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
При розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суду необхідно враховувати вимоги дотримання розумного строку як застосування такого запобіжного заходу, так і продовження строку його застосування. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, санкція яких передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Можлива причетність обвинуваченого до вчинення вмінених йому діянь була перевірена слідчими суддями під час первинного застосування запобіжного заходу, а також в даному засіданні судом.
Незважаючи на заяву обвинуваченого про хронічні захворювання, а також наявність місця проживання в м. Одесі, оцінюючи доводи прокурора про обґрунтованість існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у взаємозв'язку із тим, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити подальшу належну поведінку ОСОБА_7 та виконання ним процесуальних обов'язків в межах даного кримінального провадження, суд з цим погоджується, виходячи із наступного.
ОСОБА_7 , будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховування від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини. Вказана позиція цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини рішення (далі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» де зазначено що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Окрім того, у справі «W проти Швейцарії» ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки це свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.
Внаслідок збройної агресії російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року Україною згідно відкритих даних не контролюється орієнтовно 15-20% власної території, що створює додаткові можливості для залишення обвинуваченим території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
Вищезазначене, на думу слідчого судді, обґрунтовує продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
Обвинувачений не має легальних джерел для власного матеріального забезпечення, інкримінований йому злочин характеризується корисливою спрямованістю, а відтак продовжує існувати ризик можливого продовження злочинної діяльності, ймовірність настання чого із спливом часу не зменшилася.
Судовий розгляд в провадженні триває, для його належного завершення необхідно допитати свідків. При цьому, необхідно також виходити і із передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, ознайомившись зі змістом їх показань під час досудового розслідування, ОСОБА_7 матиме можливість з метою уникнення кримінальної відповідальності сам або за допомогою третіх осіб впливати на свідків з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання та/або змінити свої показання у суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжких злочинів.
Обвинувачений дійсно має ряд захворювань, проте, в умовах слідчого ізолятору ув'язненим особам забезпечується необхідна медична допомога відповідно до законодавства про охорону здоров'я, зокрема, положеннями наказу МЮ України №460/5 від 18 березня 2013 року «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», наказу МЮ України та МОЗ України №239/5/104 від 10 лютого 2012 року «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» встановлено, що керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
За встановлених обставин, враховуючи те, що ОСОБА_7 в умовах перебування під вартою в слідчому ізоляторі не позбавлений права на отримання кваліфікованої медичної допомоги, зазначена захисником обставина про незадовільний стан здоров'я не може слугувати достатньою підставою для висновку про необхідність застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу.
Суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, оскільки один із злочинів, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , згубно впливає на моральні принципи в суспільстві, сприяє поширенню наркотичної залежності громадян.
Окрім того, з урахуванням особи обвинуваченого та обставин вміненого тому правопорушення, слідчий суддя вважає за необхідне залишити попередньо визначений розмір застави у межах, передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, який передбачений для осіб, підозрюваних у вчиненні тяжкого злочину.
При цьому, не виключається, що заставодавцем можуть бути не лише обвинувачений, члени його сім'ї та близькі родичі, а й будь - які інші фізичні чи юридичні особи, чиє фінансове становище дозволить внести раніше визначений розмір застави.
З врахуванням викладеного клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.176-178,183,193,199,333,369-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк застосування стосовно обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.199 та ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з подальшим утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - на строк до 14 січня 2026 року включно.
Залишити без змін раніше визначений розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов'язків, передбачених КПК України - у розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн.
Обвинувачений або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу на рахунок: Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Код ЄДРПОУ отримувача: 26302945; р/р UA418201720355249001000005435; банк: Державна казначейська служба України; МФО 820172, після чого обвинувачений звільняється з-під варти.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченогонаступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі населеного пункту за місцем проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, місця роботи та контактні номери мобільного телефонного зв'язку; утримуватись від спілкування із свідками в даному провадженні - на строк до 17 січня 2026 року включно.
В разі внесення застави виконання ухвали покласти на начальника територіального органу поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Роз'яснити обвинуваченому або заставодавцю наслідки невиконання обов'язків, передбачених частинами 8, 10, 11 ст.182 КПК України, а саме: у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана впродовж п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії.
Суддя ОСОБА_1