Справа №523/6813/24
Провадження №1-кп/523/719/25
10 листопада 2025 року м. Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
в присутності обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.189, ч.2 ст.353 КК України,
В провадженні Пересипського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.189, ч.2 ст.353КК України.
В ході судового розгляду прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , яке обґрунтоване тим, що останній може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 та ч. 2 ст. 353 КПК України, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Відтак, існує об'єктивний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що останній зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, в тому числі виїхати за межі території України. Така позиція узгоджується із висновками Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування;
- впливати на потерпілого у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину впливати на потерпілого шляхом схилення останього не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у суді, адже ОСОБА_4 наразі обвинувачується, зокрема, у вчиненні злочину, пов'язаного із погрозою застосування насильства, потерпілий безпосередньо судом допитаний не був, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обгрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України. Таким чином, ОСОБА_4 перебуваючи не під вартою, може здійснювати вплив на потерпілого з метою зміни його показань чи відмови від них;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, штучно затягуючи судовий розгляд, та створюючи штучні перешкоди у проведенні процесуальних дій, тим самим заважати проведенню всестороннього, об'єктивного та неупередженого судового розгляду.
В ході судового розгляду захисник ОСОБА_5 заперечував проти клопотання прокурора та просив про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт;
обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, а також дослідивши матеріали справи та перевіривши надані прокурором на теперішній час докази обвинувачення, суд вважає необхідним продовжити запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою за наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Згідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст.178 КПК України.
Відповідно до ст.17 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України Кримінальне Процесуальне Законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на стадію судового провадження та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень. Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 , на даній стадії судового провадження обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії нетяжких та особливо тяжкого злочинів.
Вирішуючи питання про продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, перебуваючого в цивільному шлюбі, утримуючого малолітню дитину 2021 року народження, працевлаштованого за контрактом.
Суд приймає до уваги викладені підстави та наведені і встановлені в судовому засіданні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується; вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні нетяжких та особливо злочинів та наявності доведених прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На даний час по справі триває судовий розгляд, який зважаючи на категорію складності справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, адже на даний час не досліджено докази по справі і судом вживаються всі необхідні дії для розгляду справи в розумні строки.
Керуючись ст.ст.27, 314, 369-372 КПК України,-
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів - до 08.01.2026 року, включно.
Копію ухвали направити для виконання начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор», а також надати іншим учасникам судового процесу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1