Справа № 513/1476/25
Провадження № 1-кп/513/158/25
Саратський районний суд Одеської області
18 листопада 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, кримінальне провадження №12025167240000073 від 27 жовтня 2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселівка Саратського району Одеської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
ОСОБА_5 27 жовтня 2025 року приблизно о 10 годині 45 хвилин, знаходячись на подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_1 в ході раптово виниклої сварки з ОСОБА_4 , переслідуючи злочинний умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та те, що його дії спрямовані на спричинення шкоди здоров'ю потерпілій, перебуваючи навпроти неї за допомогою правої руки схопив ОСОБА_6 за шию та стискаючи пальцями рук, утримуючи останню. У результаті своїх умисних, неправомірних дій ОСОБА_5 спричинив потерпілій ОСОБА_4 , тілесні ушкодження у вигляді: синця лівої бічної поверхні середньої третини шиї. Це ушкодження не було небезпечним для життя, має незначні, скороминучі наслідки, що тривають не більше 6 днів і за цим критерієм, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995р.) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 вину у вчиненому визнав, дав показання у відповідності з встановленими обставинами, погодився з обсягом здобутих по справі доказів і не оспорював їх. Суду пояснив, що не хотів настання таких подій, але так трапилось.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 суду показав, що 27 жовтня 2025 року приблизно о 10 годині 45 хвилин, знаходячись на подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_1 в ході раптово виниклої сварки ОСОБА_5 спричинив її легкі тілесні ушкодження.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України та приймаючи до уваги, що показання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідають фактичним обставинам, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, зміст цих обставин вказаними особами розуміється правильно, сумнівів стосовно добровільності та істинності їх позиції у суду немає, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого та потерпілої, дослідженням матеріалів які характеризують особу обвинуваченого, що узгоджується з ч.3 ст.349 та ст.351 КПК України.
Учасникам кримінального провадження роз'яснено, що вони в такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Інші докази по справі, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, судом не досліджувалися, оскільки фактичні обставини кримінального провадження та розмір матеріальних збитків ніким не оспорювався.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд «поза розумним сумнівом» переконався, що вина обвинуваченого у інкримінованому йому кримінальному проступку, знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.1 ст. 125 КК України, як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження.
Мотивів для зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом в ході судового розгляду не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 50, 65 КК України, згідно яких, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс /StevenWillcox/ та Скот Харфорд /ScottHurford/ проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, відповідно до вимог кримінального закону і передбачених ним санкцій, виходячи із принципів законності, справедливості та індивідуалізації покарання, згідно зі ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховує наслідки та обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який має третю групу інвалідності, раніше не судимий, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Пом'якшуючими покарання обставинами відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігти його злочинній діяльності можливо без його ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч.1 ст.125 КК України.
При цьому суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, буде цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину, особі винного.
Обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжні заходи не обиралися, в судовому засіданні прокурором не було заявлено такого клопотання, а тому підстави для застосування запобіжних заходів до набрання вироком законної сили відсутні.
Речові докази у справі відсутні.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Керуючись ст. ст. 349, 369-370 КПК України, суд
Визнати винним ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює сумі 850 (вісімсот п'ятдесят десять) гривень.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили до ОСОБА_5 не застосовувати.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Речові докази по справі відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити прокурору і засудженому.
Суддя ОСОБА_1