Справа № 683/2972/25
2/683/1679/2025
17 листопада 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Кутасевич О.Г.,
з участю секретаря судового засідання Братенка В.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/2972/25, 2/683/1679/2025 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, а також судових витрат у справі.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вказувало, що 22 лютого 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6412414, згідно з умовами якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 10000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов'язувався сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
29 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №109-МЛ, у відповідності до умов якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №6412414, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 22 лютого 2024 року.
Ураховуючи викладене, оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов'язань за договором кредиту №6412414 від 22 лютого 2024 року, просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 24594,4 грн заборгованості, з яких: 7600 грн заборгованість за сумою кредиту, 15994,4 грн - заборгованість за відсотками, 1000 грн заборгованість за комісією, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн та 8000 грн витрат на правову допомогу.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 01 жовтня 2025 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали не надав відзив на позов в порядку, визначеному ст. 178 ЦПК України.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За змістом статей 626, 628 ЦК України оговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» N675-VIII від 03.09.2015 року (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Згідно ч.1ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Судом встановлено, що 22 лютого 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6412414, згідно з умовами якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 10000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, та зобов'язувався сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 10000 грн, строк кредиту 105 днів і складається з пільгового і поточних періодів, пільговий період складає 15 днів і завершується 08 березня 2024 року, процентна ставка протягом пільгового періоду 1,7 відсотків від фактичного залишку кредиту, поточний період складає 90 днів та закінчується 06 квітня 2024 року, процентна ставка протягом поточного періоду 2,3% від фактичного залишку кредиту, загальні витрати за пільговий період 3550 грн, орієнтована загальна вартість кредиту складає 34250 грн, денна процентна ставка за весь строк кредитування 2,31%.
Згідно п. 2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Кредитний договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (п.6.1 договору).
При укладанні кредитного договору відповідачем вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.
Відповідно до платіжного доручення 123672599 ТОВ «Мілоан» 22 лютого 2024 року на рахунок № НОМЕР_1 перерахувало кошти в сумі 10000 грн.
29 серпня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №109-МЛ, у відповідності до умов якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №6412414, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 22 лютого 2024 року.
Відповідно до акту приймання передачі Реєстру боржників до договору факторингу №109-МЛ та Реєстру боржників, ТОВ «ФК «Кредит-капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту №6412414, в сумі 24594,4 грн заборгованості, з яких: 7600 грн заборгованість за сумою кредиту, 15994,4 грн - заборгованість за відсотками, 1000 грн заборгованість за комісією.
На підтвердження оплати за договором відступлення прав вимоги позивачем надано платіжну інструкцію № 5484 від 29 серпня 2024 року.
З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Отже, досліджені судом докази свідчать про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та ТОВ «Мілоан», невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань.
ТОВ «Мілоан», правонаступником якого у зобов'язанні є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», належним чином виконував свої обов'язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконував свої обов'язки за договором.
Звертаючись в суд з позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вказував, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за договором кредиту №6412414 в сумі 24594,4 грн заборгованості, з яких: 7600 грн заборгованість за сумою кредиту, 15994,4 грн - заборгованість за відсотками, 1000 грн заборгованість за комісією.
Разом з тим, суд не погоджується з таким розміром заборгованості, з огляду на таке.
Як убачається зі змісту договору, сума кредиту складає 10000 грн, строк кредиту 105 днів і складається з пільгового і поточних періодів, пільговий період складає 15 днів і завершується 08 березня 2024 року, процентна ставка протягом пільгового періоду 1,7 відсотків від фактичного залишку кредиту, поточний період складає 90 днів та закінчується 06 квітня 2024 року, процентна ставка протягом поточного періоду 2,3% від фактичного залишку кредиту, загальні витрати за пільговий період 3550 грн, орієнтована загальна вартість кредиту складає 34250 грн, денна процентна ставка за весь строк кредитування 2,31%.
Проте, як убачається із розрахунку заборгованості, проценти нараховані ТОВ «Мілоан» за період з 22 лютого 2024 року до 24 червня 2024 року, тобто за межами строку кредитування, який закінчився 06 квітня 2024 року.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання, відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила правову позицію, згідно якої надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно достатті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування»передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5розділу Іцього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Договір про споживчий кредит №6412414,укладений 22 лютого 2024 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Проспоживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.
Разом з тим, зі змісту положень ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» убачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Частиною 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту;t - строк кредитування у днях.
Пунктом 1-2 ч. 1ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття «денна процентна ставка» як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Тобто, денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом.
Згідно з п.1.5. договору, денна процентна ставка при застосуванні стандартної процентної ставки та комісії дорівнює 2,31% та розраховується в процентах з використанням формули, наведеної в Законі України «Про споживче кредитування» ДПС=(ЗВСК/ЗРК)/tх100=(24250/10000)/105х100=2.31
Таким чином, з урахуванням положень ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», розрахунок заборгованості за відсотками за договором про надання споживчого кредиту слід проводити з урахуванням максимальної денної процентної ставки 1% визначеної ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Тобто, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором про надання споживчого кредиту від 22 лютого 2024 року в межах строку кредитування становить 10500 грн (10000 грн *1% *105 дні).
Крім того, як убачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, відповідачем в рахунок сплати заборгованості сплачено 07, 12, 18, 25 березня 2024 року, 01 квітня та 01 травня 2024 року по 400 грн в рахунок сплати тіла кредиту, по 300 грн заборгованості за процентами та по 300 грн в рахунок сплати комісії.
Тобто відповідачем сплачено 2400 грн заборгованості по тілу кредиту, 1800 заборгованості за процентами та 1800 грн комісії.
Відтак стягненню на користь позивача з відповідача, з урахуванням сплачених коштів підлягає заборгованість за тілом кредиту 7600 грн (10000-2400), заборгованість за процентами 7900 грн (10500-1800-800 (зайво сплачена комісія), а всього 15500 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).
Для підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надані: Договір № 0107 від 01.07.2025 року про надання правничої допомоги, який укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Аполегет», Акт наданих послуг від 20.08.2025 року та детальний опис наданих робіт та їх вартість, яка складає - 8 000 грн.
Як видно з детального опису наданих послуг, які надавалися адвокатом, вони складаються, зокрема із усної консультації, ознайомлення з матеріалами справи, погодження правової позиції, складення позовної заяви та подання позову до суду.
Ознайомлення з матеріалами справи, погодження правової позиції охоплюється послугою складення позовної заяви та подання позову до суду, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу у вказані справі мають становити 6000 грн.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на правничу допомогу у разі часткового задоволення позову, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було сплачено 2422,40 грн судового збору, ціна позову становила 24594,4 грн, позов задоволено на суму 15500 грн грн, тобто на 63,02% (15500х100:24594,4), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1526,59 грн (2422,40 х 63,02%) судового збору та 3 781,20 грн витрат на правову допомогу адвоката.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором кредиту №6412414 від 22 лютого 2024 року в сумі 15500 грн, з яких: 7600 грн заборгованість за сумою кредиту, 7900 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 1526,59 грн судового збору та 3 781,20 грн витрат на правову допомогу адвоката.
У решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького,1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя: