Справа № 682/1596/25
Провадження № 2/682/996/2025
10 листопада 2025 року
Славутський міськрайонний суд
Хмельницької області у складі:
головуючої судді Мотонок Т.Я.,
за участю секретаря судових засідань Мелашенко О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Волкова С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Славута цивільну справу № 682/1596/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Волков Сергій Вікторович до Крупецької сільської ради, про визнання права власності,
До суду надійшов позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Волков С.В. до Крупецької сільської ради, про визнання права власності.
В обґрунтування поданого позову вказано, що в 2010 році позивач займався пошуками для набуття у власність житлового будинку в селі Комарівка та віднайшов покинутий будинок АДРЕСА_1 , де давно ніхто не проживав, будинок був у занедбаному стані та фактично непридатним до проживання. Звернувшись до сільської ради позивачу вдалось знайти родичку попередніх власників ОСОБА_2 , яка підтвердила, що вказаний будинок 40/100 частин належали її батькам, які померли, а інші 60/100 частин належали її дядьку та тітці, які також давно померли. В процесі спілкування ОСОБА_2 повідомила позивачу, що вказаний будинок нікому не потрібен, а тому вона готова його віддати тому, хто його відновить, приведе до ладу та буде там жити, та пообіцяла, що після оформлення своїх спадкових прав подарує успадковану нею частку та посприяє віднайти інших родичів. На підтвердження вказаної домовленості ОСОБА_2 10.05.2013 написала власноручну розписку. З 2010 року позивач почав користуватись будинком АДРЕСА_1 , зайнявся його відновленням, почав там постійно проживати, користуватись будинком, вести домашнє господарство, обробляти город.
В свою чергу, позивач забезпечив для ОСОБА_2 оформлення її спадкових прав на 40/100 частин спірного будинку, та 16.06.2023 ОСОБА_2 подарувала для позивача 40/100 частин вказаного житлового будинку, що було оформлено договором дарування, посвідченого Мельником А.П., державним нотаріусом Нетішинської державної нотаріальної контори та зареєстрованому в реєстрі за № 709.
В той же час, починаючи з 2010 року до дня подання позову, позивач намагався знайти осіб, які могли б вважатись спадкоємцями ОСОБА_3 , яка була власником 60/100 частин вказаного вище будинку, але такі намагання позивача є безрезультатними. Протягом цього часу позивач постійно та безперервно користується зазначеним вище житловим будинком та проживає у ньому. За цей час будь-хто ні особисто позивачу, ні в органи місцевого самоврядування не висловлював будь-яких заперечень щодо користування позивачем спірним будинком.
Зважаючи на те, що позивач є безтитульним володільцем 60/100 частин спірного будинку, власник майна помер, а спадкоємці відсутні, а позивач добросовісно заволодів вказаною частиною будинку, і продовжує відкрито та безперервно ним володіти більше десяти років, позивач просить суд визнати за ним, ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю, на 60/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 23.06.2025 провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання на 18.07.2025.
18.07.2025 підготовче судове засідання у справі закрито та призначено судовий розгляд на 30.09.2025.
30.09.2025 розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача.
10.11.2025 під час судового засідання представник позивача, адвокат Волков С.В., підтримав позов із викладених у ньому підстав. Додатково повідомив, що позивач більше 10 років добросовісно володіє та користується житловим будинком АДРЕСА_1 . За договором дарування позивач набув право власності на 40/100 частин вказаного будинку, на інші 60/100 частин - право власності ні за ким не оформлено. Спадкоємці попередніх власників померли, інших осіб, які могли б претендувати на вказане майно, немає. Протягом усього часу користування позивачем вказаним будинком ніхто не заявляв своїх претензій щодо цього та не перешкоджав позивачу добросовісно та безперервно володіти будинком повністю. Тому, зважаючи на ці обставини, представник позивача вважає, що наявні усі підстави для визнання за позивачем права на 60/100 частин будинку за набувальною давністю.
Позивач ОСОБА_1 підтримав поданий позов та позицію свого представника.
Від Крупецької сільської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника. При розгляді справи покладаються на розсуд суду.
Окрім того, в судовому засіданні у якості свідків були допитані: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 , яка проживає в с. Комарівка, повідомила, що вже тривалий час знайома із позивачем ОСОБА_1 , який близько 20 років проживає в будинку АДРЕСА_1 . Попередніх жителів будинку вона не знає, оскільки вони постійно змінювалися. Це були люди, які не мали власного житла, тому тимчасово проживали у вказаному будинку. Хто був власником будинку їй не відомо. ОСОБА_1 проживає за вказаною адресою разом із дружиною та двома дітьми. Він займається облаштуванням будинку та його ремонтом. За весь час ніхто не висловлював претензій щодо користування даним будинком ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 повідомила, що будинок АДРЕСА_1 належав її дідові та бабі, після смерті яких у двох частинах будинку проживали її батько та інший син. Після смерті свого батька вона оформила спадкові права та подарувала належну їй частину позивачу ОСОБА_1 , інша частина будинку належала брату її батька та в подальшому його сину, її двоюрідному брату, який також давно помер. Після його смерті спадкоємців немає, ніхто не заявляв свої права на цю частку будинку. ОСОБА_1 продовжує користуватись обома частинами будинку, займається його відновленням та ремонтом. Ніхто не заперечував та не перешкоджав ОСОБА_1 близько 15 років володіти та користуватись даним будинком.
ОСОБА_4 , житель с. Комарівка, повідомив, що ОСОБА_1 тривалий час, близько 15 років, проживає в будинку АДРЕСА_1 . Він користується всім будинком, займається його утриманням та ремонтом. Попередні власники цього будинку йому не відомі, але ОСОБА_1 весь цей час ніхто не забороняв та не перешкоджав користуватись даним будинком.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
З матеріалів справи слідує, що згідно із записами погосподарської книги № 1 за 1996-2000 роки АДРЕСА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , Полянської сільської ради, головою домогосподарства являлася ОСОБА_6 1905 р.н. (відмітка померла АЗ с. Оженіно), яка була власником вказаного будинку (а.с. 61, 44). Після смерті ОСОБА_7 спадкова справа не заводилась (а.с. 86).
ОСОБА_2 , як спадкоємиця власника, надала дозвіл на проживання, користування з подальшим даруванням житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , про що свідчить її власноручна розписка (а.с. 53).
Надалі на підставі договору дарування від 16.06.2023 позивач ОСОБА_1 отримав у дарування від ОСОБА_2 40/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .
Вищевказана частка житлового будинку належала дарувальнику ( ОСОБА_2 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Нетішинською державною нотаріальною конторою Хмельницької області 19.05.2023 року за реєстровим № 598, номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 50333111 від 19.05.2023 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2737066868060.
Зазначений договір посвідчено Мельником А.П., державним нотаріусом Нетішинської державної нотаріальної контори Хмельницької області, та зареєстровано в реєстрі за № 709 (а.с. 45-46).
Право власності позивача на 40/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 16.06.2023 (а.с. 46).
Згідно довідки Крупецької сільської ради від 10.06.2025 № 636, гр. ОСОБА_1 з 2010 року проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 47).
З 23.11.2023 ОСОБА_1 є користувачем послуг з постачання електричної енергії за вказаною вище адресою, про що свідчить відповідь ТОВ «Хмельницькенергозбут» від 28.10.2024 (а.с. 48, 49, 55, 56-60).
Отже, відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно з ч.4 ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
При вирішенні спорів про набувальну давність необхідно враховувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися у повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. Позов про право власності за давністю володіння не може пред'явити законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Така правова позиція викладена у п. 6 Постанови спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» за №24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 вищезазначеної постанови Пленуму, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди мають враховувати, що для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до зазначеної статті повинні існувати наступні ознаки: володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю; володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків.
Таким чином, ознаками володіння, необхідними для набуття права власності за набувальною давністю є добросовісне, відкрите та безперервне володіння, які повинні мати місце одночасно.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, прийшов до висновку, що виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи, і які повинен довести позивач, є такі: 1) майно може бути об'єктом набувальної давності; 2) добросовісність володіння; 3) відкритість володіння; 4) давність володіння та його безперервність; 5) відсутність інших осіб, які претендують на це майно; 6) відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.
Безтитульність володіння передбачає, що право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено. Тобто, під безтитульністю володіння слід розуміти фактичне володіння, яке не спирається на які-небудь правові підстави володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, але не позбавляє особу можливості набути право власності на таке майно у визначеному позасудовому порядку. Наявність у володільця певного юридичного документа, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування положень частини першої статті 344 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 214/3083/18, від 24 червня 2021 року у справі № 219/49/20, від 23 вересня 2021 року у справі № 206/1759/20 , від 05 квітня 2022 року у справі № 642/3930/20
Таким чином, дослідивши матеріали справи та заслухавши свідків, суд вважає встановленим, що попередні власники 60/100 частин будинку АДРЕСА_1 померли, позивач за договором дарування набув право власності на 40/100 вказаного будинку та продовжує більше 10 років безперервно, добросовісно та відкрито володіти іншою частиною - 60/100 вказаного будинку, право власності на яке за жодною особою не оформлено, сільська рада не зверталась до суду із позовами про визнання права власності на вказану частину будинку та не перешкоджала позивачу проживати в будинку та користуватись ним. Тому, з урахуванням усіх викладених вище обставин, суд вважає за можливе визнати право власності за позивачем на 60/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Керуючись ст.ст. 4-13, 17, 18, 263, 265, 352-355 ЦПК України, суд
Позов - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю, на 60/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Крупецька сільська рада (адреса вул. Б. Хмельницького, 106, с. Крупець, Шепетівський район, Хмельницька область, 30068, ЄДРПОУ 04405030).
Повний текст рішення складено: 18.11.2025.
Суддя Мотонок Т. Я.