Справа № 766/17019/24
н/п 2/766/6769/25
13 жовтня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
Головуючого судді Булах Є.М.
Секретар судового засідання Кошева А.П.
Справа №766/17019/24; провадження №2/766/6769/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за
позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
до
відповідача: ОСОБА_2 (РНОКПП: не зазначено, останнє відоме місце проживання зазначене позивачем: АДРЕСА_2 );
відповідача: ОСОБА_3 (РНОКПП: не зазначено, останнє відоме місце проживання зазначене позивачем: АДРЕСА_2 );
відповідача: ОСОБА_4 (РНОКПП: не зазначено, останнє відоме місце проживання зазначене позивачем: АДРЕСА_2 );
відповідача: ОСОБА_5 (РНОКПП: не зазначено, останнє відоме місце проживання зазначене позивачем: АДРЕСА_2 );
відповідача: ОСОБА_6 (РНОКПП: не зазначено, останнє відоме місце проживання зазначене позивачем: АДРЕСА_2 )
предмет та підстави позову: про визнання угоди дійсною та визнання права власності на житловий будинок
учасники справи: не з'явилися
негайно після закінчення судового розгляду по суті, ухвалив рішення про наступне та,-
встановив:
І. Виклад позиції позивача та відповідачів.
09 жовтня 2024 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою до Білозерської селищної ради Херсонської області про визнання права власності на житловий будинок, у якій, з урахуванням заяви від 01.04.2025 року про усунення недоліків подав уточнену позовну заяву у новій редакції до відповідачів, у якій просить:
визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 , який було посвідчено 16.02.1998 року на Херсонській Товарній біржі «Ізумруд» за №3622;
визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , придбаний ним у ОСОБА_2 , що діяв в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також продавцями були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідчивши договір купівлі-продажу №3622 від 16.02.1998 року на Херсонській Товарній біржі «Ізумруд».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 лютого 1998 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №3622, посвідченому 16 лютого 1998 року на Херсонській Товарній біржі «Ізумруд», а саме: житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_2 .
Право власності на житловий будинок зареєстровано 16.02.1998 року Херсонським міжміським бюро технічної інвентаризації за реєстровим №63.
З моменту посвідчення договору купівлі-продажу позивач, разом із сім'єю оселився у будинку і проживав у ньому до 2022 року.
Після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, позивач разом із сім'єю виїхав до села Кінецьпіль Первомайського району Миколаївської області де був зареєстрований як внутрішньо-переміщена особа.
На теперішній час вказаний будинок зруйновано в результаті військових дій, що ведуться на території Білозерського району Херсонської області і позивач бажає звернутися до державних органів для отримання грошової компенсації вартості втраченого майна.
Однак, звернувшись для оформлення компенсації за зруйнований будинок, позивач отримав роз'яснення від компетентних органів, про неможливість її отримання, оскільки право власності на нерухоме майно не зареєстровано відповідно до вимог законодавства.
Оскільки, сторони договору купівлі-продажу досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов'язання за договором сторонами виконанні в повному обсязі, договір зареєстрований в Херсонському бюро технічної інвентаризації, тому позивач на підставі статті 47 ЦК УPCP в ред. 1963 року, який діяв на той час, набув право власності на житловий будинок і правомірно володіє ним.
У зв'язку із змінами у законодавстві, укладений між сторонами договір купівлі-продажу не є належним документом, що посвідчує право власності, державні установи не визнають дійсними договори купівлі-продажу будинків, які зареєстровані товарними біржами, що позбавляє позивача реалізувати своє право власності на нерухоме майно.
За вказаних обставин позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Відповідачі відзиву на позов не подали, були належним чином повідомленими про судовий розгляд справи.
ІІ. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10.10.2024 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу 5-денного строку для усунення недоліків.
13.02.2025 року та 01.04.2025 року позивач через канцелярію суду подав заяви на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, які відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції передано головуючому судді 02.04.2025 року.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 05.05.2025 року.
05.05.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області працював у дистанційному режимі у зв'язку із ускладненням безпекової ситуації в центральній частині міста. Розгляд справи не відбувся, судове засідання призначено на 04.06.2025 року.
02.06.2025 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Причини своєї неявки не повідомили.
У зв'язку із неявкою відповідачів судове засідання відкладено на 05.08.2025 року.
04.08.2025 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
У зв'язку із зайнятістю Головуючого судді з розгляду іншої цивільної справи, розгляд справи не відбувся. Судове засідання призначено на 22.09.2025 року.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Раніше подав заяви про розгляд справи без його участі.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Причини своєї неявки не повідомили.
У зв'язку із неявкою відповідачів та відсутності ознак повторності неприбуття їх у судове засідання, розгляд справи відкладено на 13.10.2025 року.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Раніше подав заяви про розгляд справи без його участі.
У судове засідання у час призначений для розгляду справи за суттю, відповідачі повторно не з'явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем його проживання, відомий суду номер телефонного зв'язку, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125.
Як передбачено п.2 ч. 7ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
ЄСПЛ у рішенні у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16) визначив, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання, то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб - сторінка суду, а тому право такої особи на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод порушено не було.
Положеннямист.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідачі які повідомлялися належним чином про розгляд справи відносно них, відзиву на позов не подавали про причини неможливості вчинення процесуальних дій суду не повідомлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, враховуючи згоду позивача про розгляд справи у його відсутності у заочному порядку із ухвалення рішення при заочному розгляді справи на підставі поданих позивачем документів та повторної неявки у судове засідання належним чином повідомленого про день, час та місце судового розгляду справи відповідача і відсутності будь-яких заяв від нього, суд постановив розглянути справу за відсутності учасників справи із ухваленням заочного рішення, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
ІІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
Судом встановлено, що відповідно до технічного паспорту КП «Херсонське міжміське БТІ» складеного 25.08.1993 року бувшому власнику ОСОБА_2 належало 1,0 частка домобудівлі АДРЕСА_2 та яке складається з 3 кімнат житловою площею 34,1 кв.м., у тому числі: 1-а кімната - 10,0 кв.м., 2-а кімната -13,9 кв.м., 3-я кімната 10,2 кв. м., кухні площею - 6,3 кв.м., ванної кімнати площею - 4,4 кв.м., коридор - 6,4 кв.м., загальна площа - 58,5 кв.м. Сарай літ. «Б», сарай літ. «В». В плані земельної ділянки зазначено, що літ. Б, В самовільні забудови.
Вказаний будинок розташований на земельній ділянці за вказаною адресою, площею під забудовами використано 125 кв.м.
16 лютого 1998 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на Херсонській товарній біржі «Ізумруд» укладено договір купівлі-продажу нерухомості, а саме: домоволодіння з надвірними будівлями, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . В цілому домоволодіння складається із житлового будинку: літера «А», житловою площею 34,1 кв.м., сараїв - літери «Б», «В», огороджень та споруд №1-4.
Договір зареєстровано на Херсонській товарній біржі «Ізумруд» в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю, реєстраційний номер 3622 від 16.02.1998 року та того ж дня зареєстрований у Херсонському міжміському Бюро технічної інвентаризації в книзі за реєстровим №63.
Копії документів з Інвентарної справи наданих суду для дослідження відомостей про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не містить.
ІV. Оцінка Суду.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.
Згідно зі ст.153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
За ст.227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу, договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Статтею 47 УРСР (в редакції 1963 року) встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього Кодексу.
Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:
а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;
б) якщо її учасниками є члени біржі;
в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.
Зі змісту договору купівлі-продажу №3622 від 16 лютого 1998 року вбачається, що його укладено у відповідності до вимог ст.15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстровано на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню він не підлягав. У відповідності до вимог ст. 227 ЦК України зареєстрований в органах технічної інвентаризації.
До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов'язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло.
Закон України «Про товарну біржу» в редакції, діючій на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об'єктів нерухомості.
При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об'єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.
У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст.15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.
Встановлення дійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна, віднесено до компетенції суду.
Також, відповідно до п. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними», з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу.
Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що після укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, сторони, досягнули згоди з усіх істотних умов договору, та фактично виконали умови угоди, тому підстав для сумніву в правомірності та дійсності укладеної угоди суд не вбачає.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що сторони домовилися про усі істотні умови договору купівлі-продажу від 16.02.1998 року, відбулося повне виконання договору. Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту посвідчення договору, або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору дійсним, якщо договір відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
За частиною 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
До 01.01.2013 року виникнення права власності на нерухоме майно не пов'язувалося з його державною реєстрацією. Державна реєстрація здійснювалася за фактом права власності, яке вже виникло. При цьому, права, зареєстровані до 1 січня 2013 року, залишаються дійсними.
Відповідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З досліджених судом доказів встановлено, що за ОСОБА_1 не зареєстровано право власності на домоволодіння АДРЕСА_2 , яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Херсонською товарною біржею «Ізумруд» 16.02.1998 року за р. №3622. Інформації на час вирішення спору про те, що відомості про право власності позивача внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно у суду відсутні.
Тобто станом на час звернення до суду позивач у розумінні ст. 334 ЦК України та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є власником спірного домоволодіння і це право не зареєстровано у встановленому Законом порядку, а тому позовні вимоги заявлені до відповідачів про визнання правочину дійсним та визнання права власності позивача на спірне домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , є такими, що підлягають задоволенню.
V. Заходи забезпечення позову (заяви).
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
VІ. Розподіл судових витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.
Позивачем не заявлено вимогу про відшкодування судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 41, 47, 128, 224 ЦК УРСР, ст. 392 ЦК України, ст. 120, 125 ЗК України, ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 274-284, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: не зазначено, останнє відоме місце проживання зазначене позивачем: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: не зазначено, останнє відоме місце проживання зазначене позивачем: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: не зазначено, останнє відоме місце проживання зазначене позивачем: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_5 (РНОКПП: не зазначено, останнє відоме місце проживання зазначене позивачем: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_6 (РНОКПП: не зазначено, останнє відоме місце проживання зазначене позивачем: АДРЕСА_2 ), про визнання угоди дійсною та визнання права власності на житловий будинок - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , зареєстрований на Херсонській товарній біржі «Ізумруд» за №3622 16 лютого 1998 року.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та яке складається з 3 кімнат житловою площею 34,1 кв.м., у тому числі: 1-а кімната - 10,0 кв.м., 2-а кімната -13,9 кв.м., 3-я кімната 10,2 кв. м., кухні площею - 6,3 кв.м., ванної кімнати площею - 4,4 кв.м., коридор - 6,4 кв.м., загальна площа - 58,5 кв.м. Сарай літ. «Б», сарай літ. «В». В плані земельної ділянки зазначено, що літ. Б, В самовільні забудови.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: не зазначено, останнє відоме місце проживання зазначене позивачем: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: не зазначено, останнє відоме місце проживання зазначене позивачем: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП: не зазначено, останнє відоме місце проживання зазначене позивачем: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП: не зазначено, останнє відоме місце проживання зазначене позивачем: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_6 , РНОКПП: не зазначено, останнє відоме місце проживання зазначене позивачем: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 13.10.2025 року.
СуддяЄ. М. Булах