Справа №766/3821/25
н/п 1-кп/766/3432/25
про продовження строку тримання під вартою
13.11.2025 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі колегії суддів:
головуючого судді: ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар: ОСОБА_4 ,
за участю: прокурора: ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченої: ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Херсоні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025231040000072 від 24.01.2025 року, за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебуває кримінальне провадження №12025231040000072 від 24.01.2025 року, за обвинуваченням: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 17.03.2025 року призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою від 03.10.2025 року справу призначено до судового розгляду.
Прокурором у судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такий закінчується 01.12.2025 року, у зв'язку з тим, що ризики, які були встановлені при обранні даного запобіжного заходу, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати на теперішній час.
Обвинувачена захисник проти клопотання прокурора заперечували.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про доцільність продовження щодо обвинуваченої терміну раніше обраного запобіжного заходу, заслухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Клопотання прокурора подано в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, відтак жодних порушень при внесенні клопотання прокурором немає.
При цьому, виходячи зі змісту статей 177, 178, 194, 196, 199 КПК України терміни «обрання запобіжного заходу» та «продовження запобіжного заходу» використовуються як синонімічні, за своїм правовим значенням. Крім того, обрання є первинним при застосуванні запобіжного заходу, який обирається на певний строк, а продовження вторинна стадія, яка наступає за певних умов, коли строк тримання під вартою закінчується. Вказана позиція висловлена в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 505/2898/19 від 23.01.2020.
Між тим, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченої, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
За матеріалами провадження ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким умисним злочином, за яке передбачене максимальне покарання строком від 7 до 15 років позбавлення волі.
Зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою за ч. 1 ст. 115 КК України - позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, суд погоджується з доводами прокурора, що наведені у наданому до суду клопотанні ризики продовжують існувати.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри чи обґрунтованого обвинувачення передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване» залежить від усіх обставин справи. Факти, які дають підставу для підозри і висунення обвинувачення не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи. У цьому випадку достатніми є докази, які об'єктивно зв'язують обвинуваченого з певним злочином і не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми для висунення звинувачення.
З огляду на положення ч. 3 ст. 199 КПК України, вирішуючи вказане питання, суд враховує обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд бере до уваги у сукупності обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою, зокрема за ч. 1 ст. 115 КК України (позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років), характеризуючі дані про її особу (у справі відсутні дані про те, що стан здоров'я обвинуваченої перешкоджає перебуванню нею у місці попереднього ув'язнення).
Доводи сторони захисту та обвинуваченої не спростовують доводів прокурора, не перевищують суспільного інтересу у справі, який також полягає і у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, встановленні істини у справі, забезпеченні виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобіганні процесуальних ризиків.
Суд вважає, що продовжують існувати ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Підстав вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченої може забезпечити і більш м'який запобіжний захід судом не встановлено.
З огляду на наведене, оцінивши у сукупності наведені обставини, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу на менш суворий і з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, а також запобігання його спробам будь - яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, вважає доцільним, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, продовжити його застосування в межах строку, визначеного законом - до 11.01.2026 року включно.
Керуючись ст. ст. 27, 176-178, 183, 197, 314-317,369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Строк тримання обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою продовжити до 11.01.2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченою, її захисником, прокурором, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченою протягом п'яти днів з моменту вручення їй копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченій, захиснику до відома та направити начальнику ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" для виконання.
Повний текст ухвали буде оголошено 13.11.2025 року о 15 год. 50 хв.
Головуючий суддяОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3