Справа № 609/1073/25
1-кп/609/117/2025
17 листопада 2025 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді: ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 17 квітня 2025 року за №12025025180000038, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Вілія, Острозького району, Рівненської області, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , громадянки України, із середньо-спеціальною освітою, непрацює, одруженої, депутатом не являється, на утриманні має малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -
Орієнтовно на початку лютого 2025 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ОСОБА_3 ) жительки АДРЕСА_1 ,виник умисел на незаконне збагачення, а саме заволодіння грошовими коштами, шляхом обману, під приводом працевлаштування осіб за винагороду на роботу за кордоном.
Реалізуючи свій умисел, переслідуючи мету незаконного збагачення, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_3 у не встановлений досудовим розслідуванням час та місці створила оголошення в соціальній мережі «Facebook» про надання послуг працевлаштування за кордоном від імені ОСОБА_3 , з номером мобільного телефону НОМЕР_1 .
В лютому 2025 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) оголошення з приводу влаштування за кордон, яке створила ОСОБА_3 побачила ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_2 (надалі - ОСОБА_5 ), яка зателефонувала на вказаний в оголошенні номер телефону НОМЕР_1 .
На телефонний дзвінок ОСОБА_5 відповіла жінка, яка представилася ОСОБА_3 в ході телефонної розмови, ОСОБА_5 проявила зацікавленість умовами працевлаштування.
Реалізовуючи свій умисел ОСОБА_3 через мобільний додаток «Вайбер» в ході листування надіслала ОСОБА_5 номер банківської карти № НОМЕР_2 , куди необхідно було перерахувати грошові кошти в сумі 6750 грн. за бронювання робочого місця.
Погодившись на вказану пропозицію ОСОБА_5 , будучи введеною в оману та впевненою у виконанні ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань щодо працевлаштування за кордоном, 15.02.2025 о 21 год. 47 хв. в якості бронювання місця за допомогою онлайн-банкінгу «Ощад 24» з банківської карти № НОМЕР_3 , здійснила переказ власних грошових коштів в сумі 6750 грн. на банківську карту № НОМЕР_2 .
Після цього, ОСОБА_3 отримавши від ОСОБА_5 гроші в сумі 6750 грн., працевлаштування останньої на роботу за кордоном не виконала, вказані грошові кошти обернула на свою користь, завдавши ОСОБА_5 матеріальної шкоди на вище вказану суму.
Крім того, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого єдиного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами необмеженого кола потерпілих осіб шляхом обману, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння грошовими коштами потерпілих, якими в подальшому розпоряджалась на власний розсуд, використовуючи мобільний телефон, у не встановлений досудовим розслідуванням час та місці створила оголошення в соціальній мережі «Facebook» про надання послуг працевлаштування за кордоном від імені ОСОБА_3 , з номером мобільного телефону НОМЕР_1 .
На початку березня 2025 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) оголошення з приводу влаштування за кордон, яке створила ОСОБА_3 прочитала ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 ( надалі - ОСОБА_6 ), яка зателефонувала на вказаний в оголошенні номер телефону НОМЕР_1 .
На телефонний дзвінок ОСОБА_6 відповіла жінка, яка представилася ОСОБА_3 в ході телефонної розмови, ОСОБА_6 проявила зацікавленість умовами працевлаштування.
Реалізовуючи свій умисел ОСОБА_3 через мобільний додаток «Вайбер» в ході листування надіслала ОСОБА_7 номер банківської карти № НОМЕР_4 , куди необхідно було перерахувати грошові кошти в сумі 9900 грн. за бронювання робочого місця.
Погодившись на вказану пропозицію ОСОБА_6 , будучи введеною в оману та впевненою у виконанні ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань щодо працевлаштування за кордоном, 07.03.2025 о 11 год. 26 хв. в якості бронювання місця у відділенні АТ КБ «ПриватБанку», що знаходиться за адресою: вул. Миколи Леонтовича, 46, м. Тульчин Вінницької області, здійснила переказ власних грошових коштів в сумі 9900 грн. на банківську карту № НОМЕР_4 .
Після цього, ОСОБА_3 отримавши від ОСОБА_6 гроші в сумі 9900 грн., працевлаштування останньої на роботу за кордоном не виконала, вказані грошові кошти обернула на свою користь, завдавши ОСОБА_6 матеріальної шкоди на вище вказану суму.
Крім того, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого єдиного умислу, спрямованого на заволодіння грошовими коштами необмеженого кола потерпілих осіб шляхом обману, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх негативні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння грошовими коштами потерпілих, якими в подальшому розпоряджалась на власний розсуд, використовуючи мобільний телефон, у не встановлений досудовим розслідуванням час та місці створила оголошення в соціальній мережі «Facebook» про надання послуг працевлаштування за кордоном від імені ОСОБА_3 , з номером мобільного телефону НОМЕР_1 .
На початку березня 2025 року (точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) оголошення з приводу влаштування за кордон, яке створила ОСОБА_3 прочитала ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителька АДРЕСА_4 ( надалі - ОСОБА_7 ), яка зателефонувала на вказаний в оголошенні номер телефону НОМЕР_1 .
На телефонний дзвінок ОСОБА_7 відповіла жінка, яка представилася ОСОБА_3 в ході телефонної розмови, ОСОБА_7 проявила зацікавленість умовами працевлаштування.
Реалізовуючи свій умисел ОСОБА_3 через мобільний додаток «Вайбер» в ході листування надіслала ОСОБА_7 номер банківської карти № НОМЕР_2 , куди необхідно було перерахувати грошові кошти в сумі 9900 грн. за бронювання робочого місця.
Погодившись на вказану пропозицію ОСОБА_7 , будучи введеною в оману та впевненою у виконанні ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань щодо працевлаштування за кордоном, 08.03.2025 о 16 год. 00 хв. в якості бронювання місця за допомогою онлайн-бакінгу «Ощад 24» зі своєї банківської карти № НОМЕР_5 здійснила переказ власних грошових коштів в сумі 9900 грн. на банківську карту № НОМЕР_2 .
Після цього, ОСОБА_3 отримавши від ОСОБА_7 гроші в сумі 9900 грн., працевлаштування останньої на роботу за кордоном не виконала, вказані грошові кошти обернула на свою користь, завдавши ОСОБА_7 матеріальної шкоди на вище вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_3 , вчинила кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч.1 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
Всі вищенаведені обставини не оспорюються учасниками судового провадження.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 190 КК України, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № №12025025180000038 від 17 квітня 2025 року у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Просить призначити ОСОБА_3 покарання відповідно до санкції ч.1 ст.190 КК України у виді громадських робіт на строк 200 годин.
Згідно з письмовими заявами потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 не заперечували відносно розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 , беззаперечно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, не оспорює встановлені під час дізнання обставини вчиненого нею кримінального проступку, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.1 ст. 394 КПК України, та за участі захисника - адвоката ОСОБА_8 подала до суду письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні за її відсутності. З покаранням у виді громадських робіт на строк 200 годин погодилася.
З огляду на позицію обвинуваченої, прокурора та потерпілих, враховуючи положення ст.ст. 381-382 КПК України, суд приходить до висновку про наявність законодавчо визначених підстав для розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутністю учасників судового провадження.
Таким чином, встановлені органом досудового розслідування обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання.
З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали обвинувального акта та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченої ОСОБА_3 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена поза розумним сумнівом і її дії вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ознакою заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
Згідно з ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Ухвалою судді від 04 листопада 2025 року призначено судовий розгляд обвинувального акта у даному кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні та відсутності учасників судового провадження.
Частиною 4 статті 107 КПК України передбачено, що у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Відповідно до ч.2 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
При призначенні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.ст. 65, 66, 67 КК України, суд враховує тяжкість вчиненого правопорушення, особу обвинувачену, те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину у вчиненому визнала повністю, щиро розкаялася, та вважає, що їй слід призначити покарання у виді громадських робіт.
Суд вважає, що дане покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею нових злочинів.
Також при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Цивільний позов не заявлено.
Речові докази та судові витрати, пов'язані із залученням експерта у даному кримінальному провадженні відсутні.
Підстав для застосування до обвинуваченої запобіжних заходів немає.
Керуючись ст.ст. 374, 382, 394, 395 КПК України, суддя, -
ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
На вирок може бути подана апеляція протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Шумський районний суд Тернопільської області з урахуванням особливостей, передбачених частиною 1 статті 394 КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Копію вироку направити обвинуваченій та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1