Справа № 589/5219/25
Провадження № 1-кп/589/906/25
14 листопада 2025 року м. Шостка
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:
суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.187 КК України,
03.11.2025 до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025200490001161 від 25.08.2025 за вищевказаним обвинуваченням.
Ухвалою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 призначено підготовче судове засідання на 12.11.2025 о 15 год. 30 хв.
У підготовчому засіданні задоволено клопотання обвинуваченого про ознайомлення з клопотанням прокурора про продовження строку тримання під вартою.
В подальшому обвинуваченим було заявлено відвід судді ОСОБА_1 , в задоволенні якого було відмовлено.
За клопотанням обвинуваченого визначено колегію з розгляду кримінального провадження у складі суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Прокурор просив призначити судовий розгляд, просив задовольнити клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, яке обгрунтовував наявністю ризиків переховування від суду, можливого впливу на потерпілих та свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Захисником було заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з мотивів неповноти проведеного досудового розслідування, неповного викладу фактичних обставин в обвинувальному акті та неправильної кваліфікації дій його підзахисного.
Заперечив проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
Прокурор просив відмовити в задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту за необгрунтованістю.
Потерпілі в підготовче засідання не з'явились, через прокурора надали заяви про проведення підготовчого та судового розгляду за їхньої відсутності.
Заслухавши думку сторін, колегія суддів за наслідками проведеного підготовчого засідання приходить до таких висновків.
Відповідно до пункту 3 ч. 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
Зокрема, згідно вимог ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити, з поміж іншого: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого(прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. До обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, тощо.
Встановлено, що при складанні обвинувального акту стороною обвинувачення дотримано вимог ст. 291 КПК України, оскільки обвинувальний акт містить відомості, які передбачені п.1-9 ч.2 ст.291 КПК України, підписаний процесуальним прокурором і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки, зокрема реєстр матеріалів досудового розслідування, що містить перелік проведених процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень тощо, у зв'язку із чим відсутні підстави для повернення обвинувального акту прокурору.
По суті, захисник не погоджується з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, вказуючи на те, що обвинувальний акт не відповідає нормам КПК України. Однак, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення процесуальний закон пов'язує з суб'єктивною оцінкою - переконанням прокурора про встановлення в процесі досудового розслідування цих обставин, тобто, формулювання обвинувачення та фактичні обставини викладено так, як прокурор вважав за потрібне в межах вимог ст. 291 КПК України з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності.
При цьому сторона захисту не позбавлена права доводити перед судом, зокрема, недопустимість будь-якого доказу, а так само, обгрунтовувати іншу версію подій саме під час судового розгляду.
Відсутність в обвинувальному актів відомостей щодо громадянства потерпілих є несуттєвим недоліком, який може бути усунутий безпосередньо в процесі судового розгляду.
Таким чином, підстав для прийняття рішення, передбаченого п. 3 ч. 3 статті 314 КПК України, під час підготовчого судового засідання не встановлено, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про необгрунтованість клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору, а інші обставини, які б перешкоджали призначенню судового розгляду відсутні, суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін кримінального провадження та потерпілих.
Колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою враховуючи таке.
Запобіжні заходи відносяться до заходів забезпечення кримінального провадження (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 2 ст. 131 цього кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно із частинами 1, 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу згідно до ч. 1 ст. 194 КПК України суд зобов'язаний встановити 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, 2) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України - нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинили розбій, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану.
З обвинвального акту вбачається, що ОСОБА_7 неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, в т.ч., крадіжок, грабежів та злочинів в сфері назаконного обігу наркотичних засобів.
03.12.2024 (менше року тому) ОСОБА_7 звільнено з місць відбування покарання.
Наразі в Шосткинському міськрайонному суді Сумської області триває розгляд кримінального провадження (суддя ОСОБА_1 ) за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України.
Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_7 демонстрував агресивну поведінку, ображав прокурора, заподіяв собі ушкодження, що зумовило виклик "швидкої" та зрив засідань в інших справах, які мали розглядати судді зі складу колегії.
Крім того, як вбачається з інформації в загальнодоступному режимі на сайті Судової влади України в розділі "Інформація щодо стану розгляду справ", ОСОБА_7 також є обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні (592/3114/25), яке перебуває на розгляді в Ковпаківському районному суді м. Суми (за ч. 2 ст. 255-1, ч.2 ст. 307 КК України).
При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
В рішенні ЄСПЛ у справі «Бессієв проти Молдови» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність же покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти. Отже важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, який інкримінується обвинуваченому.
У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Санкція цього кримінального правопорушення передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна. Отже, ця обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Суд також приходить до висновку про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а саме, вдатись до насильницьких дій щодо потерпілих та свідків з метою домогтися зміни показань на свою користь.
З урахуванням репутації обвинуваченого як особи, схильної до протиправної поведінки, суд приходить до висновку, що ризик вчинення ним нових кримінальних правопорушень є достатньо високим, що прямо вбачається з кількості кримінальних проваджень та епізодів протиправних дій.
Враховуючи ці обставини колегія суддів приходить до висновку, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не здатно забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки кількість епізодів злочинних дій, нехтування тим, що він є обвинуваченим в інших кримінальних провадженнях, вказує на схильність ОСОБА_7 до протиправної поведінки та на його реальну нездатність виконувати процесуальні обов'язки, чому так запобіжні заходи як домашній арешт, особисте зобов'язання завадити не зможуть.
Керуючись ст. 2, 314, 315 КПК України,
В задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.
Кримінальне провадження призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 08 грудня 2025 року о 15 годині. Викликати прокурора, обвинуваченого, його захисника та потерпілих.
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 24 години 12 січня 2026 року.
Ухвала в частині вирішення клопотання про продовження тримання під вартою може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк з дня отримання її копії.
Судді: ОСОБА_1
ОСОБА_3
ОСОБА_2