Справа №578/193/25
Провадження № 1-кп/591/461/25
18 листопада 2025 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
учасники судового провадження:
секретар судового засідання ОСОБА_2
сторони кримінального провадження:
з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_3
з боку захисту:обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Суми у кримінальному провадженні за № 12024200000000485 від 25.11.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Могилів - Подільський Вінницької області, громадянство: України,у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України
клопотання прокурора Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
та установив:
На розгляді Зарічного районного суду м. Суми перебуває зазначене вище кримінальне провадження, яке надійшло у лютому 2025 року.
18.11.2025 прокурором було надано до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб без визначення розміру застави. Клопотання вмотивоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України. Прокурор стверджує, що наразі існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений не виконає покладенні на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу сторону, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Уважає, що зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід на даний час не є можливим з урахуванням вказаних ризиків.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- прокурор клопотання таке підтримала і просив задовольнити з наведених у ньому підстав;
- обвинувачений та його захисник не заперечували про задоволення клопотання такого.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до статті 12 Кртимінального кодексу України є особливо тяжким, характеризуються підвищеною суспільною небезпекою.
Тому вірогідність настання ризиків неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_4 , про які вказує прокурор, є досить високою.
Відповідно до положень статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно із статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан його здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи; репутацію; майновий стан.
Так, ОСОБА_4 не одружений, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період і має доступ до зброї; зареєстрований в м. Могилів - Подільський Вінницької області, однак це місце не є його місцем проживання, не судимий.
Оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п.1,3,5 частини першої статті 177 КПК України.
Таким чином, вирішуючи питання продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій, тому суд визнає доведеним існування ризику переховування від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, вплив на свідків.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.
Зазначене приводить до висновку, що встановлені вище обставини є вагомими для продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Жодних об'єктивних даних, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою та даних, які свідчать про наявність обставин, що можуть істотно вплинути на можливість продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 та стати підставою для скасування запобіжного заходу чи зміни запобіжного заходу на інший більш м'який, стороною захисту не надано та в ході судового розгляду справи не встановлено.
Таким чином, не роблячи передчасних висновків щодо вини обвинуваченого ОСОБА_4 , на даній стадії судового провадження, встановлені судом ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК Українипродовжують існувати, є реальними, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, що за таких обставин переважає принцип поваги до особистої свободи, а отже не суперечитиме вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці ЄСПЛ.
Отже, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу обвинуваченому як тримання під вартою, тому клопотання прокурора є підставним до задоволення. Обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити на строк до шістдесяти днів. Даних, які б унеможливлювали тримання обвинуваченого під вартою, матеріали кримінального провадження не містять.
При цьому, суд вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинуваченого не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинуваченого, оскільки вказаний запобіжний захід не буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії його належної процесуальної поведінки, з огляду на те, що інкримінований йому злочин спричинив загибель людини.
Запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 .
Відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Продовжуючи строк тримання під вартою ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки вказане кримінальне провадження порушено щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст. 7, 9, 177, 178, 181,193 - 196, 331, 350, 370, 372, 395, 532, 615 Кримінального процесуального кодексу України,
Постановив:
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Могилів - Подільський Вінницької області, громадянство: України, строком на 60 (шістдесят) днів до 16 січня 2026 року включно без визначення розміру застави.
Встановити строк дії ухвали в частині продовження обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 16 січня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1