Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/2523/25
Провадження № 2-а/945/25/25
17 листопада 2025 року м. Миколаїв
Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Павленко І.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
17 листопада 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) через свого представника - адвоката Загороднього Сергія Сергійовича звернулися до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - відповідачі) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якій просили визнати протиправною та скасувати постанову № 2362 за справою про адміністративне правопорушення, складену 09 жовтня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь позивача витрати за сплату судового збору в розмірі 605,60 гривень.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 листопада 2025 року справа розподілена та передана головуючому судді (судді-доповідачу) Павленко І.В.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, у тому числі, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Дослідивши матеріали справи, вирішуючи питання про підсудність даної справи, суд приходить до висновку про направлення матеріалів справи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Центрального районного суду м. Миколаєва, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.
У позовній заяві представник позивача зазначає, що позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, до матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Арбузинським РС УДМС України в Миколаївській області від 25.09.2012 року на ім'я ОСОБА_1 з якого вбачається, що останній зареєстрований за адресою місця свого проживання.
Вказана адреса до територіальної юрисдикції (підсудності) Миколаївського районного суду Миколаївської області не відноситься.
За загальним правилом підсудності, визначеними ч. 2 ст. 26 КАС України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
В позовній заяві представник позивача зазначає відповідачем-1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , юридична адреса якого: АДРЕСА_2 , що територіально належить до Миколаївського (Корабельного) району м. Миколаєва, на яку поширюється юрисдикція Корабельного районного суду м. Миколаєва та відповідачем-2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , юридична адреса якого: АДРЕСА_3 , що територіально належить до Миколаївського (Центрального) району м. Миколаєва, на яку поширюється юрисдикція Центрального районного суду м. Миколаєва.
За вказаних обставин, цей позов не підсудний Миколаївському районному суду Миколаївської області, а враховуючи правила загальної підсудності та ст. 26 КАС України, компетентним судом, якому територіально належить розглядати дану адміністративну справу, є суд за місцем знаходженням відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким є Центральний районний суд м. Миколаєва.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність (рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24), у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справах Jorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64).
Положенням ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Отже, порушення адміністративним судом правил як предметної, так і територіальної підсудності, є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов'язує суд направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 6, 8 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Статтею 30 КАС України встановлено, що адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Керуючись статтями 25, 29, 171 КАС України, суд
Справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення направити за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Центрального районного суду м. Миколаєва.
Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.
Суддя І.В. Павленко