Справа № 487/8322/23
Провадження № 4-с/487/33/25
18.11.2025 Заводський районний суд у складі:
головуючого судді - Лагоди А.А.,
при секретарі - Ходикіна М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» на дії головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіна Олега Юрійовича,
КП «Миколаївкомунтранс» звернулось до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіна О.Ю., в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого листа стягувачу від 30.10.2025 у виконавчому провадженні №78971921 з виконання рішення суду від 20.12.2023 у справі №487/8322/23 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь КП «Миколаївкомунтранс» боргу за надані послуги з вивезення побутових відходів у розмірі 5235,48 грн. та судового збору у розмірі 2684,00 грн. На підставі заяви КП «Миколаївкомунтранс» головним державним виконавцем 01.09.2025 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78971921. 30.10.2025 головним державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану в зв'язку з відсутністю у боржника майна, доходів та коштів на які може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна та доходів виявилися безрезультатними (місця роботи, джерела доходу боржника, коштів та майна не виявлено, виконання рішення неможливе).
Скаржник вважає, що головний державний виконавець не здійснював пошук належного боржнику майна, оскільки одноразово виконавцем здійснено запити щодо нерухомого майна боржника без дотримання періодичності такої перевірки, акти про відсутність іншого майна відсутні. Проаналізувавши дії виконавця з виконання рішення скаржник вважає, що державний виконавець припустився протиправної бездіяльності, а тому постанова, за наявності у боржника майна, суперечить приписам п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на вищевказане, скаржник просить задовольнити заявлені вимоги.
Ухвалою суду від 05.11.2025 скаргу прийнято до судового розгляду.
11.11.2025 до суду від державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіна О.Ю. надійшло заперечення на скаргу без додатків. У запереченні представник виконавчої служби просить відмовити у задоволені скарги, зазначає про вчинення ним всіх необхідних дій з примусового виконання рішення суду починаючи з 01.09.2025, наводить перелік вчинених ним дій щодо розшуку майна (коштів, нерухомості) шляхом направлення запитів та отримання відповідей. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встановлено, вказаного як адреса боржника, а саме: АДРЕСА_1 - інформація про власника - відсутня. Поштові повідомлення про вручення постанови про відкриття виконавчого провадження, станом на 11.11.2025 - не надходили. Згідно даних Реєстру цивільних повітряних суден України, станом на 30.10.2025 за боржником повітряних суден - не зареєстровано. Згідно даних Регістру судноплавства України, станом на 30.10.2025 за боржником річкових або морських суден - не зареєстровано. Згідно даних Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, станом на 30.10.2025 діяльність як ФОН боржником ОСОБА_1 , - не зареєстровано. Інші данні щодо підприємницької діяльності боржника - відсутні. До АСВГІ не додаються усі матеріали автоматично. Матеріали виконавчого провадження містять акт державного виконавця про відсутність майна у боржника, регулятивна частина якого прописана в постанові державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконавець не зміг знайти майно виконавець, на яке можна звернути стягнення, і його спроби виявилися безрезультатними, виконавчий документ може бути повернуто стягувану, а скаргу на це повернення суд визнає необґрунтованою. Вжиття заходів примусового виконання рішень тривалий час унеможливлювалось через воєнний стані пов'язаних з цим наслідків, стягував не позбавлений права на повторне пред'явлення виконавчого листа. Сторони виконавчого провадження мають право знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, стягував не сприяв виконанню виконавчого провадження №78971921. Графіки сумісних виїздів стягувач не погоджував, будь-яку інформацію про боржника не надавав, зі скаргами до начальника відділу не звертався.
14.11.2025 до суду від державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіна О.Ю. надійшов відзив на скаргу ідентичний запереченню вказану вище.
Представник КП «Миколаївкомунтранс» в судове засідання не з'явився, надано до суду заяву, в якій просив скаргу задовольнити та слухати справу без їх участі.
Представник Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, просив суд здійснити розгляд справи без участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд вважає за можливе проводити розгляд скарги за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.12.2023 по справі № 487/8322/23 задоволено позовні вимоги КП «Миколаївкомунтранс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за надані послуги з вивезення побутових відходів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Миколаївкомунтранс» заборгованість у розмірі 5235,48 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.
02.02.2024 судом видано представнику КП «Миколаївкомунтранс» виконавчий лист № 487/8322/23 від 02.02.2024.
На підставі заяви КП «Миколаївкомунтранс» від 28.08.2025 головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіним О.Ю. 01.09.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78971921 щодо виконання виконавчого листа №487/8322/23 від 02.02.2024. В системі АСВП наявні документи в/п № НОМЕР_1 де у виконавчому листі по справі №487/8322/23 наявна відмітка від 27.03.2024 державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
30.10.2025 головним державним виконавцем Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіним О.Ю., на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану в зв'язку з відсутністю у боржника майна, доходів та коштів на які може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна та доходів виявилися безрезультатними (місця роботи, джерела доходу боржника, коштів та майна не виявлено, виконання рішення неможливе).
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8)співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
У відповідності до частини 1 статті 10 Закону № 1404-VIII встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Згідно з ч. 1, п. 1, п. 5 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього ж Закону та пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 , під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
З метою захисту інтересів стягувача виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону).
Згідно з абз. 2 п. 1 розділу II Інструкції, виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Посилаючись на протиправність постанови від 30.10.2025 про повернення виконавчого документу стягувачу, скаржник вважає, що державний виконавець припустився протиправної бездіяльності за наявності у боржника майна. Протиправність постанови від 30.10.2025 скаржник пов'язує з відсутністю інформації в матеріалах виконавчого провадження про здійснення державним виконавцем пошуку нерухомого та іншого майна боржника, запити щодо виявлення рахунків здійснювались одноразово, щодо нерухомого майна запити відсутні, відносно іншого майна відповідні акти відсутні. Скаржник вважає, що періодичність проведення перевірок майнового стану боржника не має вчинятись державним виконавцем одноразово, а відбуватись в межах строків зазначених в ч.8 ст.48 Закону (щодо виявлення рахунків не рідше ніж один раз на два тижні, щодо нерухомого та рухомого майна не рідше ніж один раз на три місяці). Також скаржник зазначає, що жодних актів на підтвердження здійснення виконавцем заходів щодо розшуку майна боржника та їх результатів матеріали виконавчого провадження не містять.
Одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження відносно боржника - фізичної особи виконавцем за допомогою автоматизованої системи формується та подається запит про надання Державною податковою службою України інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків - боржників - фізичних осіб або серію (за наявності) та номер паспорта боржників - фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті відповідно до Порядку надання інформації Державною податковою службою України на запити органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 21 липня 2020 року № 2483/5/436, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 липня 2020 року за № 690/34973, за виконавчими документами, у яких відсутні такі дані. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець за допомогою автоматизованої системи може сформувати узагальнену інформацію про боржника, його майно, доходи та кошти. Така інформація формується автоматизованою системою на підставі наявних у ній на дату формування відомостей, отриманих виконавцями з реєстрів, баз даних та інших інформаційних систем державних органів, банків або інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг в ході примусового виконання рішень. (п.5 Р.ІІІ Інструкції).
Відповідно до п.20 Р.ІІІ Інструкції, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Закон України "Про виконавче провадження" передбачає право стягувача, у разі повернення йому виконавчого документу, повторно пред'явити виконавчий документ до виконання (частина п'ята статті 37 Закону № 1404-VIII), у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.
Суд звертає увагу сторін, що підставою винесення постанови від 30.10.2025 є застосування виконавцем положень п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» після проведення ряду виконавчих дій.
Так, в рамках виконавчого провадження №78971921 головним державним виконавцем Головіним О.Ю. одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 01.09.2025 було винесено постанову про арешт коштів боржника. Як свідчить відповідь ПФУ від 01.09.2025 відносно боржника ОСОБА_1 особу знайдено в РЗО, але відсутні дані на отримання доходу. За інформацією МВС України від 01.09.2025 відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. За інформацією ДПС України від 01.09.2025 боржник за вказаним у запиті податковим номером в органах ДФС не перебуває, інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого на користь фізичних осіб податковим агентом в Державному реєстрі відсутня. Крім того, виконавцем здійснено запити до банківських установ на отримання інформації, що становить банківську таємницю, а саме стосовно наявності електронних гаманців, рахунків ОСОБА_2 , відповідь від банківських установ не надходила.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 3 Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема таких засад - розумності строків виконавчого провадження.
Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати (ст.11 Закону).
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом (ст.13 Закону).
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ст.48 Закону).
Виконавчий лист було повернуто на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" з тих підстав, що у боржника відсутнє майно, доходи та кошти на рахунках в банківських установах, на які можливо звернути стягнення, що не виключає можливість повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання, виконавче провадження не є закінченим.
Разом з тим, в матеріалах в/п № НОМЕР_1 наявні платіжні інструкції №4898 від 02.09.2025 на суму 9042,53грн., №4899 від 02.09.2025 на суму 9042,53грн., №12328 від 30.10.2025 на суму 8942,53грн., №12330 від 30.10.2025 на суму 8942,53грн. (з посиланням на в/п № НОМЕР_1 ), які повернуті банком без виконання.
До заперечення на скаргу головним державним виконавцем не надано доказів вчинення виконавчих дій за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходження його майна в т.ч. за адресою: АДРЕСА_1 , а також не надано доказів зловживання стягувачем в рамках виконавчого провадження. Вчинені виконавчі дії є недостатніми та неповними, а повернення виконавчого документу стягувану є передчасним.
Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України щодо обов'язковості судових рішень.
Оскільки примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов'язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець діяв із порушенням вказаного Закону, при цьому прийняв неправомірне рішення про повернення виконавчого листа, тому підстави для визнання незаконними дій виконавця з винесення постанови від 19.06.2024 та її скасування наявні.
Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Керуючись ст. ст. 13, 447-451 ЦПК України, суд,
Скаргу Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» на дії головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіна Олега Юрійовича - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця
Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Головіна Олега Юрійовича про повернення виконавчого листа стягувачу від 30.10.2025 у виконавчому провадженні № 78971921 з виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.12.2023 у справі № 487/8322/23 про стягнення заборгованості на користь КП «Миколаївкомунтранс» з ОСОБА_1 в розмірі 5235,48 грн. та судового збору 2684,00 грн.
Ухвала суду набирає законної з моменту її підписання суддею, проте може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А.А. Лагода