Справа № 487/6361/25
Провадження № 2/487/3126/25
17.11.2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит - Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
29.08.2025 року, представник ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - Усенко М.І., шляхом формування у системі «Електронний суд», звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою, у якій просив стягнути ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором №5109791 від 28.03.2021 року у розмірі 66562,50 грн. Також просив стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн..
В обґрунтування позову зазначив, що 28.03.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №5109791, в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно з умовами вказаного договору, відповідач отримав 15000 грн., зі обов'язком сплати процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Зі своєї сторони, ТОВ «МІЛОАН» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит на потрібну йому суму. В свою чергу, відповідач не виконав умов вказаного Кредитного договору та відповідно до графіку сплати кредитних коштів, комісії і процентів платежів не здійснював, внаслідок чого утворилась заборгованість.
02.07.2021 року, між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ ФК «Кредит - Капітал»» укладено договір відступлення прав вимоги №73-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ ФК «Кредит - Капітал»» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Кредитним договором №5109791 від 28.03.2021 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 ..
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на 29.08.2025 становить 66562 грн. 50 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15000 грн. 00 коп.; заборгованість за процентами - 50062 грн. 50 коп.; заборгованість за комісією -1500 грн. 00 коп.
Зазначенні обставини слугували підставою для звернення до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою суду від 08.09.2025 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
14.10.2025 року, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Павлюк С.О., шляхом формування в системі "Електронний суд", подала Додаткові пояснення у справі, в яких проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що позивачем не надано суду належних доказів того, що позивач має право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 5109791, укладеним між Відповідачем та ТОВ "МІЛОАН" - 28.03.2021 року. В обґрунтування викладеного зазначила, що оскільки позивачем надано до суду копію витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 73-МЛ від 02.07.2021 року, у формі яка не передбачена цим договором, то неможливо встановити, що позивачу за договором відступлення права вимоги дійсно перейшло право вимоги щодо Відповідача і саме в тих розмірах, які він заявляє.
Також, не погодилась із сумою нарахованим позивачем відсотків, зазначивши, що згідно наданого розрахунку заборгованості, сума заборгованості за процентами становить 50062,50 грн., що втричі перевищує розмір основної суми боргу. Таким чином вважає, що ТОВ "МІЛОАН", як фінансова установа, скориставшись юридичною необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб відповідача на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які він не міг оцінити належно.
Тому вважає, що встановлений розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті п.5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та таким, що суперечить принципам розумності та добросовісності, і є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, а тому розмір відсотків повинен бути зменшеним.
Крім того просила провести розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.
21.10.2025 представник позивача ТОВ ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. шляхом формування у системі "Електронний суд", подав відповідь на Відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що відсотки за Кредитним договором №5109791 нараховувались у відповідності до його умов та вимог чинного законодавства, а тому їх зменшення є не обґрунтованими.
Крім того, зазначив, що згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору № 5109791 від 28.03.2021 року - Позикодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. Тому, 28.03.2021 року між ТОВ «Мілоан» та позивачем, відповідно до чинного законодавства України, було укладено Договір відступлення прав вимоги № 73-МЛ від 02 липня 2021 року, який є чинним.
При цьому, звернув увагу на те, що Витяг з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги № 73-МЛ від 02.07.2021 року, виготовлений представником позивача та відповідає вимогам чинного законодавства, проте оскільки в ньому містяться персональні дані інших осіб, Позивач не може надати повний реєстр, що по своїй суті не може слугувати підставою для заперечення права вимоги ТОВ ФК «Кредит-Капітал» до відповідача.
Наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.
До судового засідання представник позивача, не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у позовній заяві та відповіді на відзив, просив провести розгляд справи за його відсутності.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник відповідача - адвокат Павлюк С.О. у своїх Додаткових поясненнях до позовної заяви, просила провести розгляд справи за її та позивача відсутності.
Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного.
28.03.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №5109791 в електронній формі, шляхом прийняття пропозиції про надання (отримання) кредиту на сайті (або в інформаційно-телекомунікаційній системі) позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської карти, на рахунок якої, позикодавець перерахував грошові кошти у розмірі 15000 грн. 00 коп., договір кредиту надається строком на 27 днів до 28.03.2021, проценти за користування кредитом - 5062 грн. 50 коп., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за користування кредитом.
Відповідно до графіка платежів за Кредитним договором №5109791 від 28.03.2021, сума кредиту за договором становить 15000 грн. 00 коп., проценти за користування позикою становлять 5062 грн. 50 коп., комісія за надання кредиту становить 1500 грн. 00 коп., сума платежу за розрахунковий період складає 21562 грн. 50 коп.
Паспорт споживчого кредиту №5109791 містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію.
Відповідно до анкети-заяви на кредит №5109791 від 28.03.2021 відповідач просив надати йому кредит у розмірі 15000 грн. 00 коп.; строк кредиту - 27 днів; дата повернення кредиту - 24.04.2021; сума до повернення 21562 грн. 50 коп.. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 1500,00 грн., нараховується одноразово за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом - 5062 грн. 50 коп., нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно Довідки сформованої - ТОВ «МІЛОАН» від 12.06.2025 року, ОСОБА_1 , з яким укладено договір №5109791 від 28.03.2021, ідентифікований товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН». Акцепт договору позичальником підписаний із застосуванням ЕП одноразовим ідентифікатором - V81390 відправленим на номер телефону НОМЕР_1 від 28.03.2021 року о 14-22 год..
Відповідно до платіжного доручення №42555139 від 28.03.2021, ТОВ «МІЛОАН» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 15000 грн. 00 коп., на банківську карту № НОМЕР_2 , згідно договору №5109791.
02.07.2021 року, між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ ФК «Кредит - Капітал»» укладено договір відступлення прав вимоги №73-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ ФК «Кредит - Капітал»» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Кредитним договором №5109791 від 28.03.2021 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 ..
Так, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №73-МЛ від 02.07.2021 року, загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5109791 від 28.03.2021 року складає: 66562 грн. 50 коп., з яких : заборгованість за тілом кредиту складає 15000 грн 00 коп., заборгованість за процентами - 50062 грн. 50 коп., заборгованість по комісії 1500 грн. 00 коп.
Згідно наданого ТОВ ФК «Кредит - Капітал»» розрахунку заборгованості (відомості про щоденні нарахування та погашення) здійсненого ТОВ «МІЛОАН», заборгованість за період з 28.03.2021 - 23.06.2021 року, складає 66562,00 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту складає 15000 грн. 00 коп., заборгованість за процентами 50062 грн. 00 коп., заборгованість по комісії 1500 грн. 00 коп..
Відповідно до вимог статті 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований частиною 1 статті 1048 ЦК України.
Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредитом у розмірі 15 000 грн. 00 коп., за процентами у розмірі 50062 грн. 00 коп., а всього: 65062 грн. 00 коп.
Щодо стягнення з відповідача комісії, суд виходить з наступного.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Так, згідно п.1.5.1. договору №5109791 про споживчий кредит (Кредитний договір) від 28.03.2021 року комісія за надання кредиту становить 1500 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Платежі за супровідні послуги кредитодавця, а саме комісія за надання кредиту - 1500 грн. також передбачена у Паспорті споживчого кредиту №5109791.
Між тим, ні в договорі про споживчий кредит, ні в Паспорті не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія.
Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі №755/11636/21 (провадження №61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі №168/349/20 (провадження №61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі №755/9486/21 (провадження №61-5581св22).
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога про стягнення заборгованості по комісії у розмірі - 1500 грн. є необґрунтованою, не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Щодо заперечень представника відповідача - адвоката Павлюк С.О. стосовно того, що представником позивача не надано суду належних доказів того, що він має право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 5109791, зокрема в матеріалах справи відсутній належним чином оформлений Витяг з реєстру боржників, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно з п. 3.2.6. Кредитного договору - позикодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.
Відповідно до ч. 2. ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Так, згідно з частинами 1 і 2 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до п. 1 ст.14 ЗУ «Про захист персональних даних», поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних.
Відповідно до наведених вимог закону на підтвердження позовних вимог позивач надав копії договору відступлення права вимоги та витягу з Реєстрів боржників до договору відступлення права вимоги (містить підписи обох сторін договору), які містять інформацію щодо предмета доказування.
За такого, заперечення представника відповідача, щодо відсутності доказів на підтвердження наявності у позивача права вимоги до відповідача є безпідставними.
Суд вважає, що за умов наявності в матеріалах справи як договору про відступлення права вимоги, так і доказів його виконання (оплати, передачі реєстру боржників) наявність лише витягу з реєстру боржників стосовно ОСОБА_1 не спростовує факту передачі права вимоги до відповідача, оскільки умовами договору відступлення прав вимоги №72-МЛ передбачено, що реєстр боржників є додатком до Договору, який погоджений сторонами з переліком персональних даних боржників (ім'я, прізвище, ідентифікаційний номер) і розмірів грошових зобов'язань кожного з них, а також інші дані про боржника у разі їх наявності у кредитора.
Щодо заперечень представника відповідача - адвоката Павлюк С.О., суми нарахованих відсотків, суд виходить з наступного.
Так, не погоджуючись з позовними вимогами в частині суми стягнення відсотків, представник позивача посилаючись на п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначила, що заборгованості за процентами становить 50062,50 грн., що втричі перевищує розмір основної суми боргу, а тому підлягає зменшенню.
Відповідно до п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Так, відповідно до п. 1.3, 1.4 Кредитного договору, кредит надавався строком на 27 день з 28.03.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 24.04.2021.
Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору, загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 6562.00 грн. в грошовому виразі та 591.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 21562.50 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Відповідно до п.п 1.5.2, 1.6, 1.7 Кредитного договору, проценти за користування кредитом: нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.
Згідно з п. 2.3.1.2 Кредитного договору, Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій).
Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Продовжуючи користуватися, наданими грошовими коштами, після строку визначеного в п.1.3. Кредитного договору, ОСОБА_1 фактично здійснив його пролонгацію на стандартних базових умовах передбачену п. 2.3.1.2. Кредитного договору, а тому строк кредитування було продовжено на 60 днів.
Так, в своїх запереченнях, представник відповідача - адвокат Павлюк С.О. зазначає про те, що за змістом статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, і такі умови продавець не повинен включати у договори із споживачем.
За такого, вказані доводи відхиляються судом, оскільки сторони, укладаючи договір про надання кредиту, погодили всі його умови, в тому числі щодо порядку нарахування та сплати процентів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором.
Позивач обґрунтовано нараховував проценти у розмірі та в межах строку, визначених кредитним договором, що відображено у розрахунку заборгованості.
Слід зазначити, що статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Перелік несправедливих умов договорів із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» зазначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Однак, дана норма стосується вимог щодо нарахування пені, яку позивач не нараховував.
Так, згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Однак, відповідач не заявляв зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв'язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, суд відхиляє доводи представника відповідача в цій частині, оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів, однак ОСОБА_1 цим, правом споживача відмовитись в односторонньому порядку протягом 14 днів не скористався та продовжував користуватися кредитом на погоджених сторонами умовах.
За такого вказані заперечення представника відповідача є безпідставними.
Щодо заявленої вимоги про відшкодування понесених судових, суд зазначає наступне.
Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 04червня 2021року по справі №380/887/20).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У позовній заяві, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн. та 2422,40 грн. сплаченого судового збору за поданням даного позову.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду Договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Апологет», Актом наданих послуг №Д/812, Детальним описом наданих послуг до Акту наданих послуг №Д/812 за Договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року,
Таким чином, враховуючи, що дана справа про стягнення заборгованості за кредитним договором є малозначною, ціна позову не перевищує ста прожиткового мінімуму для працездатних осіб, незначні обсяги виконаної роботи, види наданих послуг, надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в даній справі зводилося до складання позовної заяви, ознайомленням з матеріалами кредитної справи, усної консультації клієнта. Виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.
Крім того, відповідача та його представник - адвокат Павлюк С.О. не висловлювали заперечень щодо стягнення витрат на правову допомогу та обґрунтованості їх суми.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 2367,79 грн.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит - Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит - Капітал»» заборгованість за кредитним договором №5109791 від 28.03.2021 року у розмірі - 65062 грн. 00 коп., з яких заборгованість за тілом кредитом у розмірі 15 000 грн. 00 коп., за процентами у розмірі 50062 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит - Капітал»» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2367,79 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит - Капітал»» витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит - Капітал»», місце знаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, код ЄДРПОУ: 41557199;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуючий суддя: І.О. Притуляк