Справа № 473/3532/25
"18" листопада 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі судді Лузан Л.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про відвід судді Лузан Людмили Вікторівни від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів оренди,
у липні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів оренди, укладених 02 січня 2023 року між фізичною особою-підприємцем (ФОП) ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 , окремо між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_6 , а також 01 травня 2023 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стосовно передачі у строкове користування торговельних площ приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Автоматизованою системою документообігу розгляд даної справи розподілено на суддю Булкат М.С.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 вересня 2025 року провадження по вказаній справі було закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 вересня 2025 року в частині закриття провадження скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, але в іншому складі суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 жовтня 2025 року цивільну справу розподілено на суддю Лузан Л.В.
Ухвалою суду від 05 листопада 2025 року обумовлена справа прийнята до провадження, підготовче засідання призначено на 27 листопада 2025 року,15.00 год.
17 листопада 2025 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 (представниця відповідачки ОСОБА_3 ) (зареєстрована в системі «Електронний суд» 14 листопада 2025 року) про відвід судді Лузан Л.В. у вищевказаній цивільній справі. Заява обґрунтована тим, що заявниця 11 листопада 2025 року отримала відповідь Вознесенського РУП ГУНП у Миколаївській області, з якої вбачається, що за фактом повідомлення судді Лузан Л.В. щодо втручання в діяльність судді з метою перешкодити виконанню службових обов'язків до ЄРДР були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 376 КК України, кримінальне провадження № 42025152040000017 від 14 квітня 2025 року (в межах вказаного кримінального провадження відповідачка ОСОБА_3 була допитана як свідок). Крім того, адвокат Прилуцька Н.М. в інтересах відповідачки ОСОБА_3 зверталася зі скаргою на дії судді Лузан Л.В. до Вищої ради правосуддя, рішення по якій наразі не прийнято. Наведені обставини, на думку заявниці, свідчать про наявність особистого конфлікту між вказаними особами та суддею, тому з огляду на положення п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України наявні підстави для відводу судді Лузан Л.В.
Згідно ч. 2 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36,37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 7-9, 11 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Суд відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України вважав можливим вирішити питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи обґрунтованість заяви про відвід, суд виходить з наступного.
Як зазначалося вище, суддя підлягає відводу (самовідводу) за наявності обставин, встановлених, зокрема, п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України.
Метою відводу судді є уникнення будь-яких ситуацій, які б свідчили про зацікавленість у розгляді справи, впливали на об'єктивність під час оцінки обставин справи та прийняття у ній рішення.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді, до яких, зокрема, належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 9 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Так, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою. З суб'єктивного погляду суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання. Об'єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.
Разом з тим, як неодноразово наголошував Верховний Суд, істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи ч.4 ст. 39 ЦПК України, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
При цьому, за загальним правилом, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості потрібно довести наявність суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Водночас, не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Як убачається з поданої заяви про відвід, остання, по суті обґрунтована тим, що на думку заявниці, подальший розгляд справи відбуватиметься в умовах реального конфлікту інтересів. Разом з тим, звернення судді до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора з повідомленням про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя на виконання вимог ч.4 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також подання учасником судового провадження скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя (справа № 473/2979/24) само по собі не є обставиною, яка може свідчити про упередженість судді, про наявність конфлікту інтересів, отже не є перешкодою для продовження судового розгляду справедливо та безсторонньо, відповідно до закону та з дотриманням засад і правил судочинства. В оцінці ситуацій щодо конфлікту інтересів наявний усталений підхід: ситуації, які стосуються всіх суддів, а не конкретного судді, не вважаються конфліктом інтересів.
Водночас, не встановлено будь-яких підстав стверджувати, що суддя Лузан Л.В. має та виявляє особисту упередженість під час розгляду обумовленої справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявницею не надано.
При цьому, ОСОБА_1 не навела жодних обставин, які б свідчили про упередженість судді Лузан Л.В. під час розгляду справи № 473/3532/25 у контексті ст. 36 ЦПК України, а припущення про можливі мотиви та дії судді не можуть бути підставою для її відводу, оскільки не підтверджують наявність сумнівів у її неупередженості та не підтверджені жодними належними доказами.
Отже, проаналізувавши доводи заяви про відвід судді, вважаю, що заявлений відвід є необґрунтованим, не підтверджений доказами, а тому процесуальні підстави для його задоволення відсутні.
Керуючись ст.ст.36, 39,40,258-260 ЦПК України, суд
визнати необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід судді Лузан Людмили Вікторівни від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів оренди.
Заяву ОСОБА_1 від 14 листопада 2025 року про відвід судді Лузан Людмили Вікторівни передати до канцелярії суду для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді для розгляду заяви про відвід.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.В.Лузан