465/1318/25
2/465/2063/25
Іменем України
(заочне)
07.11.2025 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Мартьянової С.М.
при секретарі судового засідання - Безпяткової Р.О.
за участі:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Івашківа Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Івашківа Ю.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 жовтня 2014 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який рішенням Франківського районного суду м.Львова від 25.02.2020 розірвано. Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження сина - на початку 2018 року відповідач покинув сім'ю, фактично не цікавився дитиною, не проявляв турботи та уваги, а також не виявляв бажання бачитись з дитиною, а відтак син залишився проживати з позивачкою без батьківської уваги та опіки. Батьківську любов та увагу сину замінив ОСОБА_4 , який і до того був другом сім'ї та хресним батьком ОСОБА_5 . В подальшому, у позивачки склались ближчі стосунки з ОСОБА_4 та з 2019 вони почали спільно проживати, а 17.04.2021 між ними було укладено шлюб. Вказує, що про ОСОБА_2 сину майже нічого не відомо та вони не бачаться, оскільки біологічний батько зовсім відсутній в його житті; дитина перебуває на повному утриманні позивачки та її чоловіка - ОСОБА_4 , а відповідач ухиляється від виконання обов'язків по вихованню дитини. Зазначає, що протягом тривалого періоду часу позивачці не відоме місце фактичного проживання відповідача, з 2017 року відповідач не приймає участі у вихованні дитини, батьківської турботи не проявляє, не навідує дитину на свята, не цікавиться життям дитини, його успіхами та здоров'ям, за час навчання сина не навідував навчальний заклад та не цікавився його успіхами, не забезпечує необхідного харчування дитини, медичного догляду, лікування тощо.
Враховуючи вищевикладене, просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 21.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.
З метою виконання вимог ч.1 ст.189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.
Клопотання про виклик свідків задоволено.
Витребувано у Шевченківської районної державної адміністрації Львівської міської радии як органу опіки та піклування висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
23.04.2025 до суду з Шевченківської районної державної адміністрації Львівської міської радии як органу опіки та піклування надійшло клопотання про неможливість надання витребуваних судом доказів.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 28.04.2025 замінено у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третю особу Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради як орган опіки та піклування «служба у справах дітей» на службу у справах дітей Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області.
Зобов'язано Cлужбу у справах дітей Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області надати висновок щодо доцільності чи недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
29.07.2025 до суду надійшов Висновок комісії з питань захисту прав дитини Сокільницької сільської ради №9-7/1 від 17.06.2025.
Ухвалою суду від 26.09.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали, просили такий задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, щодо ухвалення заочного рішення суду не заперечили.
Відповідач по справі в судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили. Відзив на позовну заяву до суду також не надходив.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву про розгляд справи без їх участі.
У зв'язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечувала і сторона позивача по справі.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку позивачки та її представника, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04.11.2017 року Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 24.01.2020 року шлюб між сторонами було розірвано.
Окрім цього, рішенням Франківського районного суду м.Львова від 29.11.2018 року, залишеного в силі постановою Львівського апеляційного суду від 30.05.2019 року, вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн. щомісячно, з проведенням індексації відповідно до Закону починаючи з 17.04.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 17.04.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №131. Прізвище обох після укладення шлюбу - « ОСОБА_7 ».
Згідно Психолого-педагогічної характеристики від 30.01.2025, виданої класним керівником 1-К класу «Капелюшки» Ліцею імені Івана Пулюя Львівської міської ради ОСОБА_8 функції батька ОСОБА_3 повноцінно виконує вітчим - ОСОБА_4 , котрий є чоловіком мами хлопчика з раннього віку. Біологічний батько ОСОБА_2 , як вказано у свідоцтві про народження, не відомий колективу школи, жодного контакту чи згадки про нього не було. Вітчим відіграє важливу роль у вихованні ОСОБА_5 ; він є активним учасником навчального процесу сина, підтримує його у всіх починаннях. Регулярно допомагає хлопчику з виконанням рекомендованих завдань, залучає його до пізнавальних та творчих занять (дистанційно, а також очно впродовж відпусток від служби в Силах Оборони України). Проводить спільний час, займаючись спортом, читанням, розвиваючими іграми. Формує у сина правильні моральні цінності, вчить відповідальності та доброзичливості. Бере активну участь у житті класу, цікавиться успіхами дитини, підтримує комунікацію з учителями.
З висновку комісії з питань захисту прав дитини Сокільницької сільської ради Львівської області №9-7/1 від 17.06.2025 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що комісія вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не забезпечує здобуття сином освіти, не підтримує морально, не цікавиться станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини.
Зі змісту вказаного висновку також вбачається, що малолітній ОСОБА_3 проживає без реєстрації разом зі своєю матір'ю ОСОБА_1 та вітчимом ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 на засідання Комісії з питань захисту прав дитини Сокільницької сільської ради, які відбулись 03.06.2025 та 17.06.2025 не з'явився, про причини своєї відсутності не проінформував, хоча двічі був належним чином повідомлений.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала суду, що вона товаришує з позивачкою ОСОБА_10 з 2018 року. Зазначила, що біологічного батька дитини ОСОБА_5 - ОСОБА_2 вона жодного разу не бачила та їй відомо, що останній, окрім того, що сплачує аліменти, жодної участі у вихованні сина не бере. Вказала також, що ОСОБА_5 вважає своїм батьком ОСОБА_11 - теперішнього чоловіка ОСОБА_10 , дуже його любить. ОСОБА_12 , не зважаючи на участь у бойових діях, бере активну участь у виховані дитини, постійно спілкується з ним, робить з ним уроки.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Способи та методи ухилення від обов'язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
За змістом роз'яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.
Суд вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.
Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас, ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Суд вбачає, що відповідач ОСОБА_2 нехтує виконанням батьківських обов'язків по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_3 , не цікавиться його долею, участі у вихованні та розвитку не приймає, матеріально дитині не допомагає, тобто жодного контакту з сином не підтримує.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Разом з тим, відповідач в судові засідання з розгляду цивільної справи про позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього сина жодного разу не з'явився, хоча й належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення таких, свого відношення до позову на адресу суду не направив, що свідчить про факт відсутності заперечення відповідача щодо позбавлення його батьківських прав відносно сина.
Відповідно до ст. 166 СК України позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Відповідач жодних спроб на відновлення відносин з сином не робив, а тому враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі дитини.
Європейський суд з прав людини в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого зазначив, що головним критерієм при вирішенні таких справ є інтереси дитини.
Зважаючи на те, що батько не цікавиться життям сина, не приймає участі в його вихованні та утриманні, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, навчання та підготовку до самостійного життя, а також враховуючи, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та він не приймає участь в житті свого сина, що підтверджується в тому числі висновком про доцільність позбавлення його батьківських прав відносно малолітнього сина, виданого Комісією з питань захисту прав дитини Сокільницької сільської ради Львівської області, згідно з яким, комісія за результатами розгляду зібраних матеріалів, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , то є підстави для задоволення позову.
При задоволенні позову суд виходить із засад змагальності щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства. З аналізу представлених і наявних у цивільній справі письмових доводів, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Разом з тим суд вважає за доцільне, роз'яснити ОСОБА_2 положення ст. 169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи наведене та на підставі ст. ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 батьківських прав відносно його малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Роз'яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Найменування сторін та учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
Третя особа: служба у справах дітей Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, місцезнаходження за адресою: 81130, Львівська область, Львівський район, село Сокільники, вул. Січових Стрільців, б. 1, ЄДРПОУ 44700175
Повний текст рішення складено 17.11.2025
Суддя Мартьянова С.М.