Справа № 308/14336/25
18 листопада 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника адвоката - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді, кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071120000497 від 21 серпня 2025 року по обвинуваченню :
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, майстра практичного навчання ТОВ "ЗНЦ", одруженого, раніше не судимого, на утриманні двоє малолітніх дітей, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,-
06.09.2024 року близько 09:37 години ОСОБА_6 , зустрілась біля будівлі ТОВ «Закарпатський навчальний центр підготовки та перепідготовки кадрів», по вулиці Минайська 16, в місто Ужгороді, із майстром практичного навчання ТОВ «ЗНЦ» ОСОБА_4 де останній, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свої дії та їх караність, з корисливим мотивів, маючи умисел на незаконне збагачення запевнив її, що має вплив на службових осіб ТСЦ МВС №2142 та при наданні йому грошової винагороди в сумі 150 доларів США, (6191,3 гривні по курсу НБУ) ОСОБА_6 успішно складе іспит для здачі навичок керування транспортним засобом, завдяки незаконному сприянню екзаменаторів вказаного ТСЦ МВС, незалежно від реального рівня її навиків водія, та отримає посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії «В».
В такий спосіб , ОСОБА_4 прийняв обіцянку неправомірної вигоди для себе, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 369-2 КК України, як пособництво в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю та пояснив, що здійснив пособництво в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення посадовими особами Територіального сервісного центру . В скоєному злочині розкаюється, жалкує про свою злочинну поведінку та засуджує свої злочинні дії.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_4 , та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 369-2 КК України, як пособництво в одержанні неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкцій частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд відносить щире каяття, визнання своєї вини.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Окрім цього, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є умисним, не тяжким злочином, а особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, на обліку в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, працює, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Зважаючи на положення статті 50 КК України, якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень», враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, пом'якшуючі обставини, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 369 -2 КК України.
Речові докази по справі відсутні.
Запобіжний захід відосно обвинуваченого ОСОБА_4 судом не обирався .
Керуючись ст. ст. 100, 370, 373 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1