Справа № 306/1625/24
Провадження № 2/306/69/25
17 листопада 2025 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Уліганинця П.І.
за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно з розпискою від 06.03.2013 року подружжя відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - отримали від неї в борг 2000 доларів США, а потім, на думку позивачки, виманили ще 1300 доларів США пообіцявши у подальшому передати позивачці у власність земельну ділянку площею 0,10 га, яка перебуває у їх користуванні. Зазначає, що відповідачі обіцяли провести повний розрахунок за своїми борговими зобов'язаннями після продажу належної їм квартири в місті Києві. Надалі, в рахунок часткового погашення боргу, відповідач ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 01.02.2023 року передав у власність позивачці земельну ділянку площею 0,0657 га, кадастровий номер 2124010100:01:023:0056, за ціною 10 400 грн. Вказує, що, відповідно до національного курсу валют, на час пред'явлення позову, сума боргу відповідачів становила 135 425,73 грн. З урахуванням вартості переданої земельної ділянки (10 400 грн) залишок боргу складає 125 025,73 грн. які, разом із судовими витратами просила стягнути з відповідачів на свою користь.
У поданому відзиві представник відповідачів - адвокат Вердієв І.К. щодо задоволення позову заперечив. Не спростовуючи факту отримання відповідачами від позивача грошових коштів в розмірі 2000 дол. США та написання відповідної розписки, зазначив, що позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження своїх доводів. Стверджує, що фактично позивачка ОСОБА_1 користувалася земельною ділянкою відповідачів ще з 2012 року, встановила огорожу та вела господарську діяльність, вважаючи ділянку своєю. Вказує, що розписка від 06.03.2013 року була складена за наполяганням та під диктовку позивачки, а в рахунок виконання даного зобов'язання ними було передано у власність останньої вищевказану земельну ділянку. Крім того, відповідачі заперечують щодо передачі їм позивачкою грошових коштів у загальній сумі 1300 доларів США, вважають дану заяву наклепом. Відповідно, вважають доводи позивачки недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню. Також, посилається на те, що якщо гроші передано у березні 2012 року, а розписка написана у березні 2013 року, то трьохрічний строк позовної давності для звернення до суду давно сплив, що є самостійною підставою для відмови у позові (а.с. 38-42).
Позивачка в судовому засідання позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові та наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідачів в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, при ухваленні рішення просить врахувати подані ним письмові заперечення. (а.с.166).
Заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Як вбачається з росписки від 06.03.2013 року, наданої та підписаної особисто подружжям відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , останні отримали від позивача ОСОБА_1 у позику 2000 доларів США. (а.с.4).
Згідно даних нотаріально посвідченого договору від 01.02.2023 року, відповідач ОСОБА_2 як Продавець та позивач ОСОБА_1 як Покупець уклали договір купівлі-продажу належної на праві приватної власності продавцю земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.0657 га, кадастровий номер 2124010100:01:023:0056 за грошову суму за домовленістю сторін у розмірі 10400 гривень. (а.с.8-10).
З витягу з Державного реєстру речових прав сформованого 01.02.2023 року вбачається, що вищевказана земельна ділянка на праві власності належить позивачці ОСОБА_1 ; протоколу №1 про проведення перевірки набувача земельної ділянки сільськогосподарського призначення, ОСОБА_4 має право набути у власність земельну ділянку (а.с.11-12).
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
У постанові КЦС ВС від 27.11.2019 р. №752/19567/14-ц зазначено, що рописка про отримання в борг грошових коштів є документом, якиий видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошовоі? суми або речей.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
З урахуванням того, що строк повернення грошей у розписці встановлений не був, позивач (позикодавець) мав право вимагати повернення боргу у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у встановлений строк, а якщо строк не встановлений - протягом 30-ти днів з дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це. У такому випадку належить надіслати поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або вручити особисто боржнику письмову претензію про повернення боргу протягом 30-ти діб.
У судовому засіданні належними доказами встановлено, що позивачкою, 31.08.2023 року та 26.03.2024 року, було надіслано відповідачам претензії з вимогою погашеня боргу (а.с.6-7).
За статтями 76,77,81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У судовому засіданні належними доказами підтверджено отримання відповідачами у позику від позивачки грошових коштів у розмірі 2000 дол. США, позаяк дана обставина сторонами не заперечується. Однак, усупереч наведеним нормам закону, посилання позивачки на нібито отримання від неї шахрайським способом відповідачами ще 800 та 500 дол. США належними доказами не підтверджено і таких не здобуто протягом судового розгляду справи, а тому суд вважає, позовні вимоги у частині стягнення боргу в розмірі 1300 дол. США необгрунтованими.
За статтями 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 3 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
За правовим змістом згаданої норми закону, інформація щодо офіційного курсу валют, розміщена на сайті НБУ, є загальнодоступною, отриманою з відкритого публічного джерела. Використання таких даних судом не порушує принципу змагальності сторін, а навпаки - забезпечує повне, об'єктивне та всебічне встановлення фактичних обставин справи.
Як убачається з даних офіційного сайту Національного банку України, станом на дату подання позову, а саме 08.08.2024 року, офіційний курс долара США становив 40,9847 грн за 1 долар США.
Підсумовуючи вищевикладене та за встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, стягнувши з відповідачів на користь позивачки 71 569,40 грн., яка складається з суми вартості 2000 дол. США, згідно офіційного курсу НБУ на час пред'явлення позову, за мінусом 10 400,00 грн - суми вартості земельної ділянки відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу.
За статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 12, 18, 76, 81, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. 15, 16, 76-81, 1049 ЦК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , мешканки АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , мешканки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 суму боргу в розмірі 71 569 (сімдесят одну тисячу п'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 40 копійок, а також судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець
17.11.2025 року