Справа № 305/4242/25
Номер провадження 2-з/305/19/25
18.11.2025 року м. Рахів
Рахівський районний суд Закарпатської області, в складі судді Попової О.М., при секретарі судового засідання Верещак С.Л., розглянувши матеріали заяви представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Ємчук Лідії Вікторівни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ємчук Лідії Вікторівни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Рахівська державна наторіальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування рішення про проведену державну реєстрацію права власності, -
Представник позивачка - адвокат Ємчук Л.В., в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Рахівського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Рахівська державна наторіальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування рішення про проведену державну реєстрацію права власності.
Після подання позовної заяви від представника позивачки до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій остання просить: заборони ОСОБА_2 відчужувати земельну ділянку з кадастровим номером 2123655500:05:002:0426, загальною площею 0, 1293 грн., цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 54,08 кв.м. та житловою площею 30, 12 кв. м., які належать їй на праві власності.
В обґрунтування заяви зазначено, що Матір позивача - ОСОБА_3 17.07.2009 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу матір позивача залишила собі дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 . За час шлюбу, а саме 14.10.2013 року ОСОБА_4 було укладено договори купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2123655500:05:002:0426, загальною площею 0, 1293 грн., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 54,08 кв. м., житловою площею - 30, 12 кв. м. Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вказані об'єкти нерухомого майна на праві власності належать ОСОБА_4 . У відповідності до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. ІНФОРМАЦІЯ_1 матір позивача - ОСОБА_3 померла. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй на праві спільної сумісної власності майно. 07.09.2018 року за заявою дочки ОСОБА_1 була заведена спадкова справа №89/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . 27.10.2025 року позивачка звернулась із заявою на отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері. Для вчинення такої нотаріальної дії позивачем було подано правовстановлюючі документи на майно, що належало померлій матері ОСОБА_3 та її чоловіку - ОСОБА_4 на підставі спільної сумісної власності. При підготовці до видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом, нотаріусом було встановлено, що майно, яке належить на підставі спільної сумісної власності подружжя, померлій ОСОБА_3 та її чоловіку - ОСОБА_4 , на даний момент належить іншій особі. У зв'язку із чим, постановою від 27.10.2025 року нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_3 . Згідно витягу з Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вказане майно зареєстроване на праві власності за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.09.2025 року № 1-2213, виданого Рахівською державною нотаріальною конторою. 15.02.2020 року відповідач ОСОБА_2 уклала шлюб із ОСОБА_4 за актовим записом №36, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 . Оскаржуване свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_2 порушує права позивачки як спадкоємця за законом на належну її матері частку на підставі спільної сумісної власності. Видача відповідачу свідоцтва про право на спадщину на зазначене нерухоме майно в цілій частині та реєстрація права власності надає відповідачу можливість розпорядитися спадковим майном на власний розсуд і в такому разі невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що відповідач до вирішення судом спору про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом може здійснити відчуження спірного нерухомого майна третім особам, що в свою чергу ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позову та визнання недійсним оскаржуваного свідоцтва.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина сьома статті 153 ЦПК України).
Зі змісту частини першої статті 150 ЦПК України слідує, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Як вказано у частині третій статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У свою чергу співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час розгляду питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги як права позивача, на захист яких вжито заходів забезпечення позову, так і права інших учасників процесу, права яких можуть бути порушені застосовуваними заходами.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
З аналізу наведених норм слідує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у цій справі, у разі задоволення позовних вимог у справі.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
З матеріалів справи слідує, що відповідачкою порушено право позивачки на отримання частки нерухомого майна за законом після смерті матері.
Позивачем до позовної заяви додано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 450285232 від 02.11.2025 року.
Із наданої інформації слідує, що відповідачці ОСОБА_2 на праві власності належить земельну ділянку з кадастровим номером 2123655500:05:002:0426, загальною площею 0, 1293 грн., цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 54,08 кв.м. та житловою площею 30, 12 кв. м..
З огляду на зазначене суд вважає, що заборона на відчудження на зазначене нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 буде співмірним із заявленими позовними вимогами. Невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.
Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд, -
Заяву, про забезпечення позову, - задовольнити.
Заборони ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , відчужувати земельну ділянку з кадастровим номером 2123655500:05:002:0426, загальною площею 0, 1293 грн., цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 54,08 кв.м. та житловою площею 30, 12 кв. м., які належать їй на праві власності.
Копії ухвали надіслати сторонам по справі.
Ухвала може бути оскаржена разом до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя О.М. Попова