Справа № 127/35461/25
18 листопада 2025 року суддя Вінницького міського суду Вінницької області Федчишен С.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Вінницької філії товарної біржі «Українська біржа нерухомості» про визнання договору купівлі -продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Вінницької міської ради, Вінницької філії товарної біржі «Українська біржа нерухомості» про визнання договору купівлі -продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.
Ухвалою суду від 12.11.2025 року позовну заяву залишено без руху з підстав відсутності звіту про оцінку майна та сплати судового збору.
На виконання ухвали суду від 17.11.2025 року представник позивача надав суду квитанцію про сплату судового збору № 8826-8549-7035-5529 від 15.11.2025 року та Звіт про оцінку майна висновок про вартість об'єкту оцінки.
Дослідивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 2, 9 ч. 1ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Виходячи зі змісту ст. 176 ЦПК України ціна позову повинна визначатися, виходячи із дійсної вартості зазначеного нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 12постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Відповідно до ч. 1ст.3Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.
Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. (ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Згідно зі ст.5Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема, суб'єкти господарювання зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Відповідно ч. 1ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
Відповідно ч. 1, 2ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав, та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Отже, саме звіт про оцінку майна є документом, що підтверджує вартість майна.
Постановою КМ України від 10 вересня 2003 року N 1440 затверджено Національний стандарт N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі Засади).
Відповідно до пункту 51 Засад незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:
укладення договору на проведення оцінки;
ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки;
ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів;
вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування;
узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів;
складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки;
доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Зі змісту пункту 56 Засад убачається, що Звіт про оцінку майна повинен містити, серед іншого, Висновок про вартість майна.
Пункт 60 Засад закріплює вимоги до Висновку про вартість майна.
Таким чином, суд зазначає, що Висновок про вартість майна є одним зі складових елементів Звіту про оцінку майна як цілісного документа, підготовлено у передбаченому вище законодавством порядку.
Позивач на підтвердження та обгрунтованості сплати судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб надав лише копію висновку про вартість об'єкта оцінки, відповідно до якого оціночна вартість квартири АДРЕСА_1 становить 649 903,00грн.
На переконання суду, визначена у наданому Висновку вартість нерухомого майна, очевидно, не відповідає дійсній ринковій вартості цього майна і є значно заниженою.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовна заява, хоча і містить ціну позову, проте відсутні належні докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна та ціни позову. А, отже, відсутні належні докази сплати судового збору у передбаченому законодавством розмірі.
Підсумовуючи викладене, суд не визнає долучений до позову лише висновок про вартість об'єкту оцінки належним і достатнім доказом обгрунтованості визначення ціни позову та, відповідно, сплати судового збору у визначеному законодавством розмірі.
Суд приходить до висновку, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду та не надано доказів в підтвердження дійсної ринкової вартості спірного майна та, відповідно, сплати судового збору у визначеному законодавством розмірі, а тому суд приходить до висновку, що позивачем не усунено недоліки вказані в ухвалі суду від 12.11.2025року.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Суд зазначає, що згідно ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. 185, 260, 261 ЦПК України, суд -
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, Вінницької філії товарної біржі «Українська біржа нерухомості» про визнання договору купівлі -продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - вважати неподаною та повернути позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.