Cправа № 127/35407/25
Провадження № 1-кс/127/13755/25
Іменем України
12 листопада 2025 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12025020000000467 внесеного до ЄРДР 18.03.2025, за відсутності фіксації судового розгляду технічними засобами, -
До суду надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором, про накладення арешту на майно.
Клопотання мотивовано тим, що у провадженні органу досудового розслідування перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020000000467 від 18.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 149, ст. 336 КК України, у зв'язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно.
Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що у зв'язку із повномасштабним вторгненням 24.02.2022 російської федерації на територію України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого неодноразово продовжено, востаннє до 03.02.2026.
Пунктом 3 Указу передбачено, окрім іншого, що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватись конституційні права й свободи людини та громадянина, передбачені ст. 33 Конституції України.
Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оголошено загальну мобілізацію.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з?явитися на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені у повістках.
З 04.07.1995 року ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 (колишня назва ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Будучи військовозобов'язаним, ОСОБА_4 з початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 російської федерації на територію України неодноразово отримував повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , пройшов ВЛК, яка визнана його придатним до військової служби. Усвідомлюючи за таких обставин можливість його мобілізації до лав Збройних Сил України та не бажаючи цього, ОСОБА_4 почав підшуковувати способи уникнення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Так, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, маючи на меті ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, у жовтні-листопаді 2024 року, більш точної дати та часу слідством не встановлено, але не пізніше 21.11.2024, звернувся до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з пропозицією за грошову винагороду укласти фіктивний шлюб з її сестрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є інвалідом ІІ групи (безтерміново) з діагнозом «Розумова відсталість помірна - значне порушення поведінки, вимагаюче догляду і лікування», з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, на що остання надала свою згоду.
Надавши свою згоду на втягнення своєї сестри в злочину діяльність, ОСОБА_5 , не пізніше 21.11.2024, більш точної дати та часу слідством не встановлено, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 , використовуючи її уразливий стан, викликаний інвалідністю ІІ групи зумовленою психічним захворюванням, а саме розумовою відсталістю, вмовила її укласти фіктивний шлюб із ОСОБА_4 , який у подальшому 23.12.2024 був зареєстрований Відділом надання адміністративних послуг Центру надання адміністративних послуг Гайворонської міської ради Кіровоградської області, чим усунула перешкоду ОСОБА_4 у незаконному отриманні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, 25.12.2024, точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_4 надав до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , заяву, яка датована 23.12.2024, у якій вказав, що є особою, яка на підставі п. 11 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову до військової служби під час мобілізації, долучивши серед інших копії документів щодо укладення шлюбу з ОСОБА_6 та щодо наявності у неї ІІ групи інвалідності.
На підставі наданих документів ОСОБА_4 10.01.2025 незаконно отримав відстрочку від проходження військової служби до 07.02.2025, строк дії якої неодноразово продовжувався, востаннє до 03.02.2026, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» ОСОБА_4 є військовозобов'язаним та підлягає призову за мобілізацією, довідкою ВЛК № 188/2757 від 14.09.2023 він визнаний придатним до військової служби та входить до рядового складу з військовим званням рядовий, про що 14.09.2023 внесено відомості в облікову картку № 161220200693973500007 до військового квитка (військово-облікового документу) серія НОМЕР_1 .
Пунктом 11 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Таким чином, ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним та придатним до військової служби під час загальної мобілізації, скориставшись фізичним станом ОСОБА_6 , 10.01.2025 отримав відстрочку від проходження військової служби до 07.02.2025, строк дії якої неодноразово продовжувався, востаннє до 03.02.2026, чим ухилився та продовжує ухилятися від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Крім цього, у жовтні-листопаді 2024 року, але не пізніше 21.11.2024, більш точної дати та часу слідством не встановлено, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , звернувся до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з пропозицією укладення фіктивного шлюбу з її сестрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка є інвалідом ІІ групи (безтерміново) з діагнозом «Розумова відсталість помірна - значне порушення поведінки, вимагаюче догляду і лікування», за що обіцяв щомісячну грошову винагороду у сумі 3000 грн та продуктовий набір. Уклавши фіктивний шлюб з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 мав намір отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про що повідомив ОСОБА_5 .
На вказану пропозицію ОСОБА_5 погодилась.
Після чого, не пізніше 21.11.2024, більш точної дати та часу слідством не встановлено, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , реалізуючи спільний умисел, перебуваючи за місцем проживання ОСОБА_6 , що по АДРЕСА_2 , використовуючи її уразливий стан, викликаний інвалідністю ІІ групи, зумовленою психічним захворюванням, а саме розумовою відсталістю, завербувала її з метою подальшої експлуатації у формі втягнення у злочинну діяльність щодо ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
У подальшому, 23.12.2024 ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 на невстановленому транспортному засобі перевезли ОСОБА_6 з місця її проживання, що по АДРЕСА_2 , до Відділу надання адміністративних послуг Центру надання адміністративних послуг Гайворонської міської ради Кіровоградської області, що за адресою: площа Героїв Майдану, 5 у м. Гайворон Голованівського району Кіровоградської області, де між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено фіктивний шлюб без наміру створити сім'ю, на підставі раніше поданої ними заяви від 21.11.2024.
Вчинивши всі дії для отримання необхідних документів, а саме свідоцтва про шлюб з ОСОБА_6 та довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, виданої на її ім'я, ОСОБА_4 подав їх, серед інших, до ІНФОРМАЦІЯ_4 та незаконно отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим спільно з ОСОБА_5 втягнув ОСОБА_6 у злочинну діяльність.
У подальшому ОСОБА_4 , будучи військовозобов'язаним та придатним до військової служби під час загальної мобілізації, незаконно використовуючи фізичний стан ОСОБА_6 , продовжує до цього часу ухилятися від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та використовувати останню у злочинній діяльності.
В межах даного кримінального провадження, ОСОБА_4 06.11.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336, ч. 2 ст. 149 КК України.
Окрім того, 07.11.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 242 240 грн.
Завданнями кримінального провадження, згідно зі статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожен, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положеннями статті 131 КПК України передбачено, що заходи із забезпечення кримінального провадження застосовують з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном підозрюваним, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає конфіскації для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Згідно частини 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Санкцією ч. 2 ст. 149 КК України встановлено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Зокрема, за отриманими відомостями із Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів, підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 РНОКПП НОМЕР_2 , є власником наступного транспортного засобу:
марка та модель «SUZUKI JIMNY», д.н.з. НОМЕР_3 .
Крім того, відповідно до інформаційної довідки №451268296 від 10.11.2025 року з витягу «Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна», підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 РНОКПП НОМЕР_2 , має у власності наступне нерухоме майно:
земельна ділянка кадастровий номер 0520410100:00:013:1115 площею 0.4764 га;
будівля загальною площею 926.1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;
земельна ділянка кадастровий номер 0520410100:00:013:0907 площею 0.01 га;
житлового будинку загальною площею 122.7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 ;
земельної ділянки кадастровий номер 0520410100:00:013:0644 площею 0.1112 га;
нежитлова будівля загальною площею 20.5 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
З метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, вказане майно, яке перебуває у власності ОСОБА_4 в силу ч. 2 ст. 149 КК України та згідно положень пунктів 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України підлягає арешту.
Разом із тим, сторона обвинувачення вважає, що розгляд даного клопотання необхідно провести без повідомлення власника майна, оскільки майно, про арешт якого йдеться в клопотанні, не вилучалося, а розгляд клопотання за його відсутності є необхідним для забезпечення арешту майна, тобто існує реальна загроза приховування, відчуження цього майна зі сторони підозрюваного та/або третіх осіб, тобто, усвідомлюючи максимально можливу міру покарання за інкримінований злочин, ОСОБА_4 може вчиняти активні дії, спрямовані на його приховування та відчуження, що відповідно, негативно вплине на повноту досудового розслідування кримінального провадження.
Враховуючи викладене вище, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, керуючись положеннями ст. 131, 132, 170, 171 КПК України, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити.
В судове засідання слідчий не з'явився, завчасно подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність.
Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Так, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В силу ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що майно належить підозрюваному ОСОБА_4 , а санкція статті по якій останньому повідомлено про підозру, передбачає конфіскацію майна, тому, з метою унеможливлення подальшого відчуження підозрюваним майна на час досудового розслідування та судового розгляду, а також з метою забезпечення відшкодування завданої кримінальним правопорушення шкоди та забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно підозрюваного, підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 131, 132, 170, 171, 172, 174, 175 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12025020000000467 внесеного до ЄРДР 18.03.2025, а саме:
транспортний засіб марка та модель «SUZUKI JIMNY», д.н.з. НОМЕР_3 ;
земельну ділянку кадастровий номер 0520410100:00:013:1115 площею 0.4764 га;
будівлю загальною площею 926.1 кв.м, що розташована за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, м. Бершадь, вул. Каденюка Леоніда, будинок 16-В;
земельну ділянку кадастровий номер 0520410100:00:013:0907 площею 0.01 га;
житлового будинку загальною площею 122.7 кв.м, що розташований за адресою: Вінницька область, Бершадський район, м. Бершадь, вул. Пархоменка, будинок 21;
земельної ділянки кадастровий номер 0520410100:00:013:0644 площею 0.1112 га;
нежитлову будівлю загальною площею 20.5 кв.м, що розташована за адресою: Вінницька область, Бершадський район, м. Бершадь, вул. Пархоменка, будинок 23.
Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 .
Зобов'язати слідчого повідомити заінтересованих осіб про накладання арешту на вищевказане майно.
Арешт майна може бути скасований - підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником, законним представником, іншим власником або володільцем майна, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, за їх клопотанням до суду про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Вінницького міського суду
Вінницької області ОСОБА_7