Cправа № 127/35597/25
Провадження № 1-кс/127/13828/25
Іменем України
12 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки обласної прокуратури ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 22025020000000024 внесеного до ЄРДР 20.01.2025, про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася в с. Новокам'янка Великоолександрівського району Херсонської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
яка обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111 - 1 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 ..
Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що слідчим відділенням проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025020000000024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, та на теперішній час обвинувальний акт по кримінальному провадженні перебуває в суді.
Досудовим розслідуванням встановлено, що слідчим відділом УСБУ у Вінницькій області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 22025020000000024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
Досудове розслідування у зазначеному провадженні закінчено, про що 07.11.2025 стороні захисту повідомлено, 10.11.2025 виконано вимоги ст. 290 КПК України, обвинувальний акт затверджено та його передано на розгляд до суду 11.11.2025.
Кримінальне провадження територіально підсудне Бериславському районному суду Херсонської області, проте відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Вища рада правосуддя рішенням від 30.05.2023 № 566/0/15-23 змінила територіальну підсудність судових справ на Великоолександрівський районний суд Херсонської області, куди й надіслано обвинувальний акт.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що вона, будучи громадянкою України у період часу з березня 2022 року до 9 жовтня 2022 року під час окупації збройними силами російської федерації с. Нова Кам'янка Милівської сільської територіальної громади Бериславського району Херсонської області, залишившись за місцем свого проживання, усвідомлюючи, що російська федерація веде інтервенцію та агресивну війну проти України, будучи прихильником окупації російською федерацією частини території України та встановлення на окупованих територіях незаконно створених російською федерацією органів влади, налагодивши стійкі ідеологічні зв'язки з представниками регулярних збройних формувань держави-агресора, заручившись їх довірою та підтримкою, умисно та добровільно здійснювала колабораційну діяльність шляхом організації розселення та забезпечення життєдіяльності російських окупаційних військ.
За свою колабораційну діяльність ОСОБА_4 отримала привілейоване ставлення від військовослужбовців збройних сил російської федерації, зокрема безперешкодно переміщувалася по окупованій території разом з військовими та користувалася їх захистом та підтримкою серед односельчан.
Так, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел на вчинення умисних дій щодо надання матеріальних ресурсів військовослужбовцям держави-агресора, добровільно, відкривши магазин, неодноразово надавала продукти харчування, інші побутові послуги військовослужбовцям збройних сил російської федерації, а саме військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_2 ( НОМЕР_1 ОБрБО, в/ч НОМЕР_2 ) 22-го армійського корпусу Чорноморського флоту ВМС російської федерації, які після окупації базувалися в с. Нова Кам'янка, де облаштували військову базу, накопичували техніку для подальшого наступу на територію України та здійснювали звідти регулярні обстріли населених пунктів Херсонської області.
У подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи єдиний злочинний умисел, добровільно та з власної ініціативи, переслідуючи мету надання допомоги представникам збройних сил російської федерації, та маючи демонстративний та відкритий перед населенням громади села постійний зв'язок з представникам збройних формувань держави-агресора, навесні 2022 року, але не раніше 22 квітня 2022 року, точні дата та час слідством не встановлені, достовірно володіючи відомостями про власників домогосподарств у її населеному пункті, разом з трьома невстановленими військовослужбовцями вищевказаної бригади збройних сил російської федерації у військовій формі зразка армії рф з розпізнавальними знаками, прийшовши до будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає її односельчанка - ОСОБА_6 , достовірно знаючи про наявність в останньої ключів від вхідних дверей будинку АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_7 , наказала ОСОБА_6 віддати ключі.
Після чого, отримавши ключі від будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , без відомо та згоди власника, передала їх військовослужбовцям збройних сил російської федерації, тим самим надала будинок, належний ОСОБА_6 у користування невстановленим представникам командного складу збройних формувань держави-агресора, зокрема військовослужбовцю з позивним « ОСОБА_8 », які користувалися житлом у період тимчасової окупації вищевказаного села з метою забезпечення власної життєдіяльності.
Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи єдиний злочинний умисел, добровільно та з власної ініціативи, переслідуючи мету надання допомоги представникам збройних сил російської федерації, навесні 2022 року, точні дата та час слідством не встановлені, надала невстановленим військовослужбовцям зазначеної бригади збройних сил російської федерації для проживання належний її батькам будинок АДРЕСА_1 . Військовослужбовці російської федерації користувалися житлом у період тимчасової окупації вищевказаного села з метою забезпечення власної життєдіяльності.
Вказані умисні, колабораційні дії, що полягали у передачі матеріальних ресурсів невстановленим військовослужбовцям збройних сил російської федерації, ОСОБА_4 вчиняла добровільно, без застосування відносно неї або членів її родини фізичного чи психологічного впливу, а також без погроз застосування зброї представниками збройних сил російської федерації.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме у передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням держави-агресора.
Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколами допиту свідків; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; протоколами оглядів та обшуку; тощо.
ОСОБА_4 18.09.2025 затримано в порядку ст. 208, 615 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.09.2025 до підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів (до 16.11.2025).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 30.09.2025 відмовлено в задоволені апеляційної скарги захисника ОСОБА_4 та ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.09.2025 про застосування до підозрюваної запобіжного заходу - залишено без змін.
Так, на даний час підготовче судове засідання за обвинуваченням ОСОБА_4 в місцевому суді не призначено та не проведено. Здійснити зазначені дії неможливо до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 .
У той же час ризики, які слугували підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування, не зменшились.
Так, ОСОБА_4 продовжує обвинувачуватися у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.111-1 КК України, що згідно з ст. 12 КК України є нетяжким умисним злочинами, покарання за який передбачено до 5 років позбавлення волі.
У той же час стосовно ОСОБА_4 вбачається наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- підозрювана/обвинувачена може переховуватись від суду;
- незаконно впливати на свідків, задля уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчать такі обставини:
- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 в разі визнання судом її винуватою у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення;
- вагомість наявних доказів про вчинення нею кримінального правопорушення;
- спосіб вчинення злочину (вчинила умисно, під час воєнного стану, що має негативні наслідки для всієї територіальної громади та України в цілому, що з великою часткою ймовірності спонукатиме її до втечі у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу);
- ОСОБА_4 є ВПО та може переїздити з однієї області в іншу.
Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчать те, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності, пом'якшення їй покарання.
Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчить поведінка підозрюваної ОСОБА_4 , яка виражається у вчиненні кримінального правопорушення умисно з ідеологічних мотивів, що вказує на свідомо обрану антиукраїнську позицію, яка може стати підґрунтям для вчинення інших злочинів проти основ національної безпеки України.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тобто є обґрунтовані підстави вважати, що обвинуваченій ОСОБА_4 з метою запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4,ч. 1 ст. 177 КПК України, слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Тобто є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_4 , з метою запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, доцільно продовжити тримання під вартою строком 60 днів.
Запобігти даним ризикам можливо лише шляхом застосування стосовно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Іншими обставинами, що сукупно вказують на можливість та необхідність застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, також, є: 1) вік та добрий стан здоров'я, відсутність постійного місця проживання, роботи, навчання, тобто ті фактори, які дають змогу безперешкодно застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; 2) ОСОБА_4 є жінкою та уродженкою Херсонської області, де і зареєстрована, що є чинником, який сприяє їй за можливості безперешкодно виїхати в іншу місцевість або за кордон на проживання і таким чином ухилятися від слідства та суду, тощо.
Тому, з метою забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків та за сукупності наведених обставин, вважаю, за доцільне продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.
Таке обмеження права ОСОБА_4 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Згідно з ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами ст. 199 КПК України.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 36, 131, 132, 176-178, 183, 184, 194, 199 КПК України, прокурор просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_4 строк тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , оскільки вчинено особливо тяжкий злочин, заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, зокрема обвинувачена може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачена та її захисник в судовому засіданні заперечили проти клопотання прокурора, просили застосувати більш м'який запобіжний захід.
Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
У разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувальний акт по кримінальному провадженню направлено до суду, проте підготовче судове засідання не проведено, а строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого спливає.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування продовження застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам ухилитися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
З аналізу зібраних по кримінальному провадженню доказів, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111 - 1 КК України.
Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, раніше не судима, одружена, до затримання працювала.
Стороною обвинувачення в ході розгляду клопотання наведено низку ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
В ході розгляду клопотання встановлено, що строк тримання ОСОБА_4 під вартою закінчується 16.11.2025.
Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного не тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи наведене, а також обставини кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_4 , наслідки в результаті кримінального правопорушення, тому слідчий суддя вважає, що ризики в обґрунтування тримання під вартою обвинуваченої не зменшилися, тривають та ОСОБА_4 може ухилятися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання їй більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а тому вказані ризики виправдовують необхідність продовження ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики не зменшилися та є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, тому слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення застави.
Крім того, слідчий суддя враховує, що у відповідності до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 183, 193, 197, 199 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 09 години 00 хвилин 10 січня 2026 року, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали визначити до 10 січня 2026 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Вінницького міського суду
Вінницької області ОСОБА_9