Справа № 126/2327/24
Провадження №1-кп/148/53/25
12 листопада 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі колегії: головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря ОСОБА_4 ,
за участю сторін кримінального провадження-
з боку обвинувачення - прокурора ОСОБА_5 ,
з боку захисту: обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
за участю потерпілої ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Тульчина матеріали кримінального провадження №12024020000000357, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 9, ч. 2 ст. 115, п. 9, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ст. 348, ч. 4 ст. 408, ч. 4 ст. 410 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 408 КК України, -
встановив:
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він, проходячи військову службу на посаді солдата військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст, ст. З, 41, 68 Конституції України, ЗУ «Про Національну поліцію», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, та будучи обізнаним про введення в Україні воєнного стану, вчинив тяжкі та особливо тяжкі злочини за наступних обставин.
Так, ОСОБА_6 попередньо незаконно придбавши бойовий припас, маючи на меті приховати предмет скоєного кримінального правопорушення - ручний протитанковий гранатомет РПГ-22 «Нетто», у невстановлену дату та місці, але не пізніше квітня 2023, домовився із ОСОБА_7 здійснити його перенесення (перевезення) до житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_7 з метою подальшого зберігання.
Зокрема, у квітні 2023 (більш точні дата та час у ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні не встановлені) ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , обіймаючи посаду оперативного чергового штабу, а також ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, цієї ж військової частини, обіймаючи посаду телефоніста апаратної взводу зв'язку роти бойового управління, діючи за попередньою змовою групою осіб, із прямим умислом, особистих мотивів та метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність у них передбаченого законом дозволу, перенесли шляхом перевезення на транспортному засобі «Jeep Grand Cherokee» державний номерний знак « НОМЕР_2 », який належить на праві власності ОСОБА_7 , бойовий припас, а саме ручний протитанковий гранатомет РПГ-22 «Нетто» промислового виготовлення військового призначення, з невстановленого у ході досудового розслідування місця у смт. Гвардійське Одеського району Одеської області до житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_7 та почали його зберігати під землею на подвір'ї зазначеного житлового приміщення до 24.04.2024.
Крім того, ОСОБА_6 , попередньо вчинивши незаконне заволодіння зброєю та бойовими припасами військової частини НОМЕР_3 , та маючи на меті приховати предмети скоєного кримінального правопорушення, у невстановлену дату та місці, але не пізніше 19.04.2024, домовився із ОСОБА_7 здійснити їх перевезення до житлового приміщення,
що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_7 , з метою подальшого зберігання.
Зокрема, у період із 12:00 год. 19.04.2024 по 03:00 год. 20.04.2023 ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , обіймаючи посаду оперативного чергового штабу, а також ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, цієї ж військової частини, обіймаючи посаду телефоніста апаратної взводу зв'язку роти бойового управління, діючи за попередньою змовою групою осіб, із прямим умислом, особистих мотивів та метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про відсутність у них передбаченого законом дозволу, здійснювали перенесення, шляхом перевезення на транспортному засобі «Suzuki Grand Vitara» номерний знак « НОМЕР_4 », який належить на праві власності третій особі, бойових припасів, а саме бойових припасів до стрілецької нарізної вогнепальної зброї - автоматні патрони калібром 5,45x39 мм. у кількості 27000 одиниць, бойові припаси до нарізної вогнепальної зброї - гвинтівочні патрони калібром 7,62x53 мм. у кількості 1320 одиниць та оборонних осколкових ручних гранат Ф-1 промислового виготовлення військового призначення у кількості 107 одиниць та наступальну осколкову ручну гранату РГД-5 промислового виготовлення військового призначення у кількості 1 одиниці, з тимчасового місця зберігання у смт. Гвардійське Одеського району Одеської області (більш точне місце зберігання у ході досудового розслідування не встановлено) до житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_7 під час чого, близько 01 години 21 хвилин 20.04.2024 між селами Флорино та Яланець Гайсинського району Вінницької області були зупинені екіпажом поліції «Бетон - 51» на службовому автомобілі «Mitsubisi Outlander» з номерним знаком на синьому фоні НОМЕР_5 у складі інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_11 та поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області рядового поліції ОСОБА_12 .
У цей час ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що він спільно з ОСОБА_7 можуть бути викриті у своїй протиправній діяльності, вичинив напад на поліцейських із застосуванням фізичної сили та вогнепальної зброї, у результаті якого ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події, а ОСОБА_11 - тілесні ушкодження середньої тяжкості, після чого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зникли з місця події, а зазначені вище боєприпаси перевезли до с. Чорномин Тульчинського р-ну Вінницької обл., де приховали їх шляхом скидання у водойми.
Крім того, 19.04.2024 близько 12:00 капітан ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , обіймаючи посаду оперативного чергового штабу, а також солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, цієї ж військової частини, обіймаючи посаду телефоніста апаратної взводу зв'язку роти бойового управління, залишили територію військової частини без отримання дозволу її командування, з метою здійснення незаконного перенесення (перевезення) бойових припасів з тимчасового місця їх зберігання у смт. Гвардійське Одеського району Одеської області (більш точне місце зберігання у ході досудового розслідування не встановлено) до житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_7 .
З цією метою, близько 14.00 год. 19.04.2024. ОСОБА_6 , спільно з ОСОБА_7 , прибули до тимчасового місця їх зберігання у смт. Гвардійське Одеського р-ну Одеської обл. (більш точне місце зберігання у ході досудового розслідування не встановлено), де погрузили до багажного відділене транспортного засобу «Suzuki Grand Vitara» номерний знак « НОМЕР_4 » ряд бойових припасів та близько 21.00 год виїхали з м. Одеси до житлового приміщення, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Тульчинський район, с. Чорномин, пров. Лісовий, З,
У подальшому, близько 01.20 год. 20.04.2024 між селами Флорино та Яланець Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_7 та ОСОБА_7 були зупинені екіпажом поліції «Бетон - 51» на службовому автомобілі «Mitsubishi Outlander» з номерним знаком на синьому фоні НОМЕР_5 у складі інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_11 та поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області рядового поліції ОСОБА_12 .
Тоді ж, з метою приховання вчиненого кримінального правопорушення, а саме незаконного поводження з бойовими припасами, ОСОБА_6 у проміжок часу з 01:24:05 по 01:24:40 год. 20.04.2024 вчинив посягання на життя працівників правоохоронного органу із застосуванням фізичної сили та вогнепальної зброї, у результаті якого ОСОБА_12 загинув на місці події, а ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
У цей час, з метою не бути викритим у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів та ухилення від кримінальної відповідальності у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виник спільний злочинний умисел на самовільне залишення військової частини з метою ухилитись від проходження військової служби.
За для чого, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, із прямим умислом, із особистих мотивів та з метою ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, вирішили самовільно залишили територію військової частини НОМЕР_1 , що дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом неповернення до неї, та проводили час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, до їх затримання 21.04.2024 об 15:20 правоохоронними органами поблизу с. Чапаївка Подільського району Одеської області при спробі кримінально - протиправного перетину державного кордону України до Республіки Молдова.
При цьому, капітан ОСОБА_6 здійснив зазначене вище самовільне залишення військової частини зі зброєю, а саме короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю - самозарядним пістолетом конструкції Токарева (серії ЗЖ № 1632), що був ним отриманий згідно до накладної № 336 від 13.03.2023 у військовій частині НОМЕР_1 із метою виконання обов'язків військової служби.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 - у період із 12:00 19.04.2024 по 15:20 21.04.2024, капітан ОСОБА_6 та солдат ОСОБА_7 обов'язки військової служби не виконували, перебуваючи поза межами вказаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також вчинене ними самовільне залишення військової частини та інші кримінальні правопорушення, не повідомляли, проводили час на власний розсуд, у тому числі вчиняли дії з метою перетину державного кордону України до Республіки Молдова.
Отже, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні таких кримінальних правопорушень: у носінні, зберіганні, а також придбанні, вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК України); зберіганні, а також носінні, бойових припасів без передбаченого законом дозволу за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України); дезертирстві - самовільному залишенні військової частини з метою ухилитися від військової служби, зі зброєю та за попередньою змовою групою осіб, а також в умовах воєнного стану (- ч. 4 ст. 408 КК України).
Прокурор звернувся в суд з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, покладених на нього згідно ухвали Вінницького апеляційного суду від 10.07.2025.
Клопотання мотивоване тим, що згідно ухвали Вінницького апеляційного суду від 10.07.2025 продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 01.08.2025 та визначено заставу в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302800 гривень. За умови внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_7 покладено обовязки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон.
11.07.2025 ОСОБА_7 звільнений з-під варти у зв'язку із внесенням визначеної апеляційним судом застави.
15.09.2025 ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області ОСОБА_7 продовжено дію вищевказаних обовязків до 14.11.2025
Разом з тим, встановлені під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 ризики, на думку прокурора, не зникли та не зменшились.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів. Попередньо, переховуючись від органів Національної поліції після вчинення ряду кримінальних правопорушень, жодних заходів щодо з'явлення із зізнанням не вчиняв, діяв лише в з метою уникнення кримінальної відповідальності, та на даний момент, маючи стійкі соціальні зв'язки, перебуваючи на волі може продовжити переховуватись від суду, оскільки усвідомлює, що підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, покарання за які передбачено до 12 років позбавлення волі.
Крім того, за відсутності жодного контролю ОСОБА_7 , вільно пересуваючись, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їх достовірні анкетні дані, може здійснити реальний вплив, шляхом вмовляння, з метою їх спонукання до дачі неправдивих показань або відмовитись від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід судового розгляду. Може перешкоджати встановленню істини у вказаному кримінальному провадженні іншим чином, оскільки під час досудового розслідування не розголошував відомостей про інших осіб, які можуть бути причетними до вчинення кримінальних правопорушень, зокрема щодо фактів заволодіння вогнепальною зброєю та боєприпасами, місць їх тимчасового зберігання, а також відомостей про осіб, за допомогою /пособництвом яких вчиняв вказані діяння.
Вказане, на думку прокурора, свідчить про необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 обов'язків з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Клопотання прокурор підтримав у судовому засіданні та просив задовольнити.
Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , їх захисник, адвокат ОСОБА_8 , заперечили щодо продовження обовязків, визначених ч.5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 у звязку з внесенням застави, посилаючись на те, що ОСОБА_7 обовязків, встановлених щодо нього жодного разу не порушив. Щоразу повідомляв суд про залишення місця проживання у звязку з відвідуванням лікаря. Тому його процесуальна поведінка свідчить про те, що необхідності у продовженні обовязків немає.
Захисник ОСОБА_8 послався також на те, що ОСОБА_7 бажає влаштуватися на роботу, оскільки їх сімю фактично утримує лише його дружина, ОСОБА_13 , дружина сина хворіє. У звязку з цим усно заявив клопотанням про зменшення обвинуваченому ОСОБА_7 розміру застави та просив встановити його в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн. В обгрунтування данного клопотання посилається на те, що дослідженні в ході судового розгляду докази свідчать про відсутність в діях ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України. Про те, що він не має наміру переховуватись та уникати від суду свідчить те, що він вже чотири місяці знаходиться під заставою, кожного разу повідомляв суд про те, куди відлучався з місця проживання та зявлявся до суду, тобто належно виконує процесуальні обовязки.
Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання захисника підтрили та просили задовольнити.
Прокурор заперечив щодо вказаного клопотання, посилаючись на те, що ризики для обраного запобіжного заходу не зменшились, а питання щодо розміру застави було предметом розгляду і в апеляційному суді, однак в розмірі 20 прожиткових мінімумів застава визначнена не була. Вважає, що застава у розмірі 100 прожиткових мінімумів є обгрунтованою, такою, що забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Потерпілі ОСОБА_9 , представник потерпілого ОСОБА_14 , адвокат ОСОБА_10 , в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора та заперечили проти клопотання адвоката ОСОБА_8 . Вважають, що ризики, встановлені під час обрання запобіжного заходу, не зникли.
Вивчивши доводи клопотання прокурора, вислухавши клопотання захисника ОСОБА_8 , думку учасників щодо них, дослідивши представлені докази, суд доходить наступного висновку.
Відповідно ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам вчинити дії, зазначені в частині першій цієї статті: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Запобіжним заходом, у тому числі, є застава, яка відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави у разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно з положеннями ч.7 ст.194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Частиною 1 ст. 201 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням підозрюваного чи захисника є, в тому числі, зменшення встановлених в провадженні ризиків зі спливом досудового розслідування, зміни в майновому чи сімейному стані підозрюваного.
Судом встановлено, що в данному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_7 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою згідно ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.04.2024, який неодноразово продовжувався. Підставою для застосування такого запобіжного заходу стали ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України та обґрунтована підозра у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі від 3 до 7 років та особливо тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі від 5 до 12 років.
Також судом установлено, що ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10.07.2025 ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено заставу в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302800 гривень, за умови внесення якої обвинувачений може бути звільнений з-під варти. Також на обвинуваченого ОСОБА_7 згідно даної ухвали суду покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Згідно супровідного листа голови Вінницького апеляційного суду від 11.08.2025, адресованого ДУ "Вінницька установа виконання покарань № 1", слідує, що відповідно до квитанції № 77 від 10.07.2025 р. на депозитний рахунок Вінницького апеляційного суду 11.07.2025 надійшли кошти в сумі 302800 грн. від ОСОБА_15 , внесених як застава за ОСОБА_7 (а.п. 64 Т.11).
11.07.2025 ОСОБА_7 звільнений з ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» під заставу на підставі ухвали Вінницького апеляційного суду від 10.07.2025, про що свідчить лист начальника вказаної установи від 14.07.2025 №8470 (а.п. 97, 181 Т.11 ).
Отже, з 11.07.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_7 діє запобіжний захід - застава та обовязки, покладені судом, а саме: - прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні.
Дію даних обовязків відносно ОСОБА_7 було продовжено на два місяці Тульчинським районним судом Вінницької області 17.09.2025 до14.11.2025.
На переконання суду, не перестали існувати та не зменшились ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 , а саме: можливість обвинуваченого ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування), так як він обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого кримінальних правопорушеннях. Усвідомлюючи тяжкість інкримінованих злочинів, будучи обізнаними про покарання, яке загрожує у разі визнання виннуватим за вироком суду, може вжити заходів до переховування від суду для уникнення кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення. Окрім того, обвинувачений ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків та потерпілих, які ще не допитані судом, шляхом схиляння до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чи взагалі схиляння до відмови давати свідчення, чи їх спотворення на власну користь, оскільки деякі свідки у кримінальному провадженні є його знайомими та родичами, передшкодити кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 строк дії покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які є вагомим чинником для спонукання останнього дотримуватися належної процесуальної поведінки під час розгляду кримінального провадження, а перспектива втрати застави буде стимулюючим засобом для обвинуваченого будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Що стосується клопотання та доводів адвоката ОСОБА_8 про те, що розмір застави підлягає зменшенню у зв'язку з істотним зменшенням ризиків та належною процесуальною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_7 , то суд вважає, що такі доводи є суб'єктивною думкою захисника.
Адже при застосуванні та неодноразовому продовженні відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначення йому розміру застави судом, в тому числі і апеляційним, встановлено наявність обґрунтованої підозри, повідомленої ОСОБА_7 , наявність зазначених у ст. 177 КПК України ризиків та досліджено питання помірності для підозрюваного розміру застави.
Питання розміру застави, як альтернативи, триманню під вартою ОСОБА_7 було предметом розгляду апеляційного суду та визначено останнім відповідно до положень п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 302800 грн.
Крім того, згідно положень п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України мінімальний розмір застави, який може бути застосований до особи, яка підозрюється (обвинувачується) у вчиненні особливо тяжкого злочину, становить 80 прожиткових мінімумів для особи працездатного віку. Тож, з огляду лише на це, у суду немає підстав для визначення розміру застави в розмірі 20 прожитковимх мінімумів, тобто в меншому розмірі, ніж визначено законом, адже ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Оцінку доводам захисника ОСОБА_8 про необґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 за ст. 408 КК України (особливо тяжкий злочин), суд наразі надати не може, про що неодноразово зазначалося в ухвалах суду, в тому числі і апеляційного суду. Незважаючи на те, що суд дослідив ряд письмових доказів, однак не вправі наперед вирішувати питання про доведеність винуватості особи за пред'явленим обвинуваченням, зокрема і за ст. 408 КК України, оскільки такі висновки викладаються у судовому рішенні за наслідками розгляду кримінального провадження (вироку або ухвалі) після дослідження та оцінки всіх доказів у їх сукупності.
Що стосується доводів про скрутне матеріальне становище обвинуваченого ОСОБА_7 , то жодних нових доказів цьому стороною захисту не надано.
Також суд звертає увагу на те, що застава за обвинуваченого ОСОБА_7 не внесена особисто обвинуваченим, ні його дружиною, а заставодавцем ОСОБА_15 . Отже, стороною захисту не доведено того, як внесення застави за обвинуваченого ОСОБА_7 заставодавцем негативно відобразилося на його матеріальному становищі.
Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, внесення застави було правом, а не обов'язком заставодавця, а тому вказані захисником обставини не можуть слугувати підставами зменшення розміру застави як запобіжного заходу.
Належних доказів, які б свідчили про те, що ризики, які існували під час застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 суттєво зменшилися чи взагалі перестали існувати, а також, що на даний час з'явилися нові обґрунтовані обставини, які не були враховані під час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу та визначення йому розміру застави у сумі 302800 грн і можуть свідчити про неможливість подальшого застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави саме у такому розмірі суду не надано.
Суд вважає, що саме застосований до ОСОБА_7 розмір застави, достатньою мірою гарантує виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, та забезпечує його належну процесуальну поведінку у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 194, 197, 202, 331, 350, 372 КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю та жителю АДРЕСА_1 , дію обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, покладених на нього ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10.07.2025, строком на два місяці, до 10.01.2026 року, а саме:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
Усне клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про зменшення розміру застави - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повна ухвала складена 17.11.2025.
Судді ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3