Справа №932/10574/25
Провадження №2/932/3538/25
(заочне)
09 жовтня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра
в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,
за участю секретаря: Підопригори Р.А.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , Дніпровська міська рада в особі Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
До Шевченківського районного суду міста Дніпра 26 серпня 2025 року надійшов вищезазначений позов, в якому позивач просить суд визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 29 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Стислий виклад позиції позивача зазначеної у позові.
Чоловік позивача є головним квартиронаймачем за адресою АДРЕСА_2 . В даній квартирі зареєстровані також: ОСОБА_5 - наймач, ОСОБА_6 -дружина, ОСОБА_4 - син, ОСОБА_7 - сестра. Відповідачка ОСОБА_7 у 2009 році вийшла заміж за ОСОБА_8 та того ж року переїхала до чоловіка на постійне проживання за адресою АДРЕСА_3 . Таким чином з 2009 року відповідачка втратила зв'язок зі спірною квартирою, в ній відсутні її особисті речі, витрати на утримання квартири вона не несе, перешкод у користуванні їй ніхто не чинить.
Позивач та її представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Відповідач до судового засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належи чином. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі.
Третя особа ДМР в особі Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради у судове засідання не з'явилася, про дату час та місце розгляду повідомлена належним чином, причини не явки не повідомила.
На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.
Фактичні обставини встановлені судом.
Згідно з розпорядженням АТ «Дніпрошина» №323 від 04.07.2000 р. укладено договір найму на три кімнатну квартиру АДРЕСА_4 з померлого основного квартиронаймача на сина ОСОБА_5 зі складом сім'ї 4 особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .
Згідно актів не проживання особи за місцем реєстрації від 2009, 2010, 2011, 2012 складених КП «Жилсервіс-4» та актом складеним КП «Жилсервіс-5» за 2025 рік, за якими встановлено, що ОСОБА_3 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 2009 року, її особистих речей там немає.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,, ОСОБА_11 які підтвердили обставини викладені в позові, в квартирі АДРЕСА_1 проживали сім'я чоловік - ОСОБА_5 , дружина - ОСОБА_6 та син - ОСОБА_12 . Сестра ОСОБА_13 в квартирі не проживала.
Будь-яких перешкод у проживанні за місцем реєстрації відповідачу ніхто не чинить, добровільно з реєстрації ОСОБА_3 не знімається.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
Норми права, що застосував суд.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до положень статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України визначено поняття права власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно ст. 391 ЦК України визначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до статті 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз статей 71, 72 ЖК України, дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Процесуальний закон покладає обов'язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, від 22 грудня 2021 року у справі № 758/12823/17.
У постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 209/2642/18 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, судам необхідно враховувати причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Крім того, згідно ст.156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Висновки суду.
З огляду на те, що відповідач не пов'язаний з позивачем спільним побутом, не проживає у вказаній квартирі тривалий час, що свідчить про наявність іншого житла, з метою недопущення порушення прав власника на вільне розпорядження своїми правами, як наймача житла, заявлені вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України суд -
Позов - задовільнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складений 09 жовтня 2025 року.
Суддя: В.І.Цитульський