Справа № 750/6232/25
Провадження № 2/750/1947/25
13 листопада 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Левченка К.С.,
за участю відповідача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії,
у травні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення суми надміру виплаченої пенсії в розмірі 16100 грн.
Обгрунтувано позов тим, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон України № 1058). Згідно із випискою МСЕК інвалідність відповідачу була встановлена до 01.06.2022. При цьому, враховуючи запроваджений на території України з березня 2020 року карантин, дія якого неодноразово продовжувалася, та беручи до уваги положення пункту 14-6 Прикінцевих положень Закону України № 1058, ОСОБА_1 з 01 червня 2022 року по 31.12.2022 було продовжено виплату пенсії по інвалідності у період карантину без результатів повторного огляду МСЕК. 15.12.2022 відповідач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про перехід на інший вид пенсії (за віком) та зазначила, що проходити повторний огляд у МСЕК не буде. Враховуючи викладене, з 01 січня 2023 року відповідачу було припинено виплату пенсії по інвалідності, а по особовому рахунку виникла переплата пенсії за період з 01.06.2022 по 31.12.2022 в розмірі 16100 грн., яка підлягає поверненню.
Також позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 16 Закону України №1058 застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміни даних та обставини, які спричиняють зміну статусу застрахованої особи в десятиденний строк з моменту їх виникнення. Дане зобов'язання також відображено в пам'ятці пенсіонера. Проте, оскільки ОСОБА_1 у визначений строк не повідомила органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну припинення виплати пенсії, а тому переплата пенсії підлягає стягненню з відповідача на підставі статей 1212, 1215 ЦК України.
Вказану справу було визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_2 .
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді ОСОБА_2 від 20 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Деснянського районного суду м. Чернігова відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 07.08.2025 та на підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.08.2025 № 6 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2025 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Рахманкуловій І.П.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 вересня 2025 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, вказавши, що позов підтримує та просить суд його задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що вона у травні 2022 року з'явилася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та повідомила про те, що не буде проходити переогляд на підтвердження групи інвалідності та просила перевести її на інший вид пенсії за віком, проте спеціалістом не було вирішено її питання та рекомендовано пройти МСЕК. З липня по листопад 2022 року вона щомісяця з'являлася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з питання переходу на інший вид пенсії, проте їй рекомендували йти на МСЕК. Лише у грудні 2022 року спеціаліст Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надала їй роз'яснення та допомогла оформити переведення на інший вид пенсії. Відповідач вказує, що не вчинила неправомірних дій при отриманні пенсії, своєчасно повідомила позивача про те, що не буде проходити МСЕК та просила перевести її на інший вид пенсії, проте позивач з власної ініціативи продовжував виплачувати пенсію по інвалідністі, а тому просила відмовити позивачу у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення відповідача та дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон України № 1058). Згідно із випискою МСЕК інвалідність відповідачу була встановлена до 01.06.2022 (а.с. 10).
02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-ІХ, яким Розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 доповнено пунктом 14-6 такого змісту: у разі пропуску в період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, строку повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності не зупиняється до закінчення терміну дії зазначених заходів з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої пенсії на підставі заяви та результатів переогляду особи з інвалідністю».
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 з 01 червня 2022 року по 31.12.2022 було продовжено виплату пенсії по інвалідності без результатів повторного огляду МСЕК.
Позивачем у позові підтверджено, що 15.12.2022 відповідач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про перехід на інший вид пенсії (за віком) та зазначила, що проходити повторний огляд у МСЕК не буде (а.с. 13 на звороті).
З 01 січня 2023 року ОСОБА_1 було припинено пенсії по інвалідності, а у зв'язку із перерахунком пенсії виникла переплата за період з 01.06.2022 по 31.12.2022 в розмірі 16100 грн.
03.01.2023 на адресу відповідача було направлено письмову вимогу про повернення переплаченої пенсії у розмірі 16100 грн. (а.с. 17). Проте, як зазначено у позовній заяві, відповідачем переплачена пенсія не повернута.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відносини, що виникають у процесі призначення, перерахунку і виплати пенсій регулюються Законами України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими, зокрема, визначений порядок та підстави повернення суми пенсій, виплачених пенсіонеру.
У статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» залежно від ступеня втрати працездатності визначено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.
За змістом статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.
При цьому, частиною третьою статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що органи медико-соціальної експертизи зобов'язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез'явлення цих осіб на зазначений огляд.
Отже, законодавець покладає обов'язок саме на органи медико-соціальної експертизи повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про результати повторного огляду осіб чи про їх нез'явлення на огляд.
Згідно з частиною першою статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно із частиною першою статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо) стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2014 року № 25-3) (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 3 цього Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 14-6, яким передбачено, що «у разі пропуску в період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, строку повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності не зупиняється до закінчення терміну дії зазначених заходів з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої пенсії на підставі заяви та результатів переогляду особи з інвалідністю».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.
У подальшому Постановами Кабінету Міністрів України строк карантину неодноразово продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на територію України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Тобто, карантин в Україні було безперервно встановлено з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Згідно зі статтею 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року в справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому, правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Як повідомила суду відповідач, вона вже у травні 2022 року повідомила орган Пенсійного фонду про те, що не буде проходити переогляд у МСЕК, адже дата чергового переогляду була 25.05.2022, у грудні 2022 року відповідач подала заяву та документи на призначення іншого виду пенсії. Тобто, відповідач повідомила орган, що здійснює виплату пенсії про припинення їй виплати у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Як зазначено вище, обов'язок повідомляти відповідну інформацію про огляд осіб, яким призначена пенсія по інвалідності чи про їхню неявку на огляд, покладено на самі ж органи МСЕК, а отже твердження позивача про несвоєчасність повідомлення відповідачем про невстановлення інвалідності є безпідставним.
З наведених у позові обставин слідує, що позивач самостійно прийняв рішення про продовження виплати пенсії відповідачу до 31.12.2022, керуючись пунктом 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що свідчить про добровільність дій щодо виплати пенсії зі сторони позивача.
Доказів того, що переплата пенсії відповідачу виникла внаслідок зловживань з боку відповідача та, що відповідач допустив недобросовісну поведінку чи надав недостовірні дані, позивачем не надано.
У пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Аналогічний висновок міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, у справі «Гаші проти Хорватії».
Враховуючи, що позивач не надав суду доказів неправомірної поведінки відповідача або подання нею неправдивих даних, беручи до уваги те, що нарахування пенсії проведено позивачем добровільно, за відсутності рахункової помилки та недобросовісності з боку набувача коштів, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 81, 83, 133, 141, 258, 259, 265, 279, 289, 354 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження: вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 21390940) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення переплати пенсії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 17.11.2025.
Суддя