Справа № 574/636/25
Провадження №2/574/328/2025
12 листопада 2025 року м. Буринь
Буринський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Гука Т.Р.,
з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовує тим, що 19.04.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем, укладено кредитний договір (оферти) №19.04.2024-100002009, відповідно до умов якого ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачу кредит у розмірі 13000 грн., строком на 98 днів, на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Кредитодавець свої зобов'язання надати кредит виконав у повному обсязі перерахувавши відповідачу 13000 грн.
Однак, відповідач належним чином не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором, а тому станом на момент пред'явлення позову за ним утворилась заборгованість в розмірі 39910 грн., яка складається з: 13000,00 грн. - основний борг; 19110,00 грн. - проценти; 1300,00 грн. - комісія; 6500,00 грн. - неустойка.
На підставі викладеного ТОВ «Споживчий центр» просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором №19.04.2024-100002009 від 19.04.2024 року в розмірі 39910,00 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 28.08.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
12.09.2025 від представника відповідача Спасьоненка О.В. до суду надійшов відзив на позов, в якому він заявлені позовні вимоги не визнав в повному обсязі, покликаючись на те, що матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про підписання саме відповідачем електронного договору. Матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме відповідачем цього одноразового ідентифікатора.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, як станом на 19.04.2024 року, так і на час розгляду даної справи, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відтак, вимога позивача про стягнення 6500,00 грн. неустойки не підлягає задоволенню.
До матеріалів справи позивачем не надано доказів дійсного надання конкретних послуг з обслуговування кредитної заборгованості, які не включені до послуг, які Кредитодавець зобов'язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. За вказаних обставин позивачем всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не доведено обставин щодо підстав для стягнення комісії за обслуговування кредиту в сумі 1300,00 грн. яка передбачена п. 8 Заявки та Акцепту. Окрім того, умова щодо комісії за надання кредиту (п. 8 Заявки та Акцепту) є нікчемною та кошти в сумі 1300,00 грн. не підлягають стягненню, адже чинним законодавством не наділено кредитодавця правом нарахування та стягнення таких коштів. Надання кредиту є обов'язком кредитодавця з метою виконання умов укладеного кредитного договору, що за своєю суттю не передбачає стягнення з позичальника комісії за вчинення таких дій.
З наведених підстав просить суд відмовити ТОВ «Споживчий центр» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стягнути з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_2 усі судові витрати понесені ним у зв'язку з розглядом даної справи.
18.09.2025 року від представника ТОВ «Споживчий центр» до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він покликається на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 19.04.2024 р.; 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору № 19.04.2024-100002009 (кредитної лінії) від 19.04.2024 р.; 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №19.04.2024-100002009 (кредитної лінії) від 19.04.2024 р. Таким чином, було укладено Кредитний договір №19.04.2024-100002009 від 19.04.2024 р. у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової.
Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора «E531», який надсилався у смс-повідомлені на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Відповідач не заперечує, що вказаний засіб зв'язку, а саме: номер телефону НОМЕР_1 належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв'язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.
Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID. Відтак, позивач є абонентом-надавачем послуг. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента- ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи BankID Національного банку. Заперечуючи про належність проведення ідентифікації відповідач не підтвердив це відповідними засобами доказування.
Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Квитанцією № 2451947407, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет- еквайрингу - Liqpay. Відтак, квитанція і є первинним платіжним документом. До суду було надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору №19.04.2024-100002009, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору №19.04.2024-100002009), підписані одноразовим ідентифікатором, які містить номер особистого електронного платіжного засобу Відповідача, а саме: 4149-49XX-XXXX-1141. Таким чином, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки.
Зазначає, що оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.
Комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. Так як ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.
Вказує, що кредитний договір відповідачем був укладений 19.04.2024 року, тобто після набуття чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отримані кредиту (позики), в той час як Закону України «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.
На підставі викладеного, представник позивача просить суд позовні вимоги задовольнити.
Представник ТОВ «Споживчий центр» в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив справу розглянути за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився та про причини неявки не повідомив.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив повністю відмовити в їх задоволенні, покликаючись на те, що кредитний договір відповідач не підписував, кредитні кошти не отримував, будь-яких погашень заборгованості не здійснював.
З врахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе справу розглянути у відсутності відповідача.
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що шляхом акцептування пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) 19.04.2024 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Споживчий центр» був укладений кредитний Договір №19.04.2024-100002009.
Кредитний договір підписаний ОСОБА_2 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Умовами пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) передбачено, що позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті (п.2.3.2); позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір (п.2.3.3); позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом, одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищезазначеному порядку (п.2.3.6).
Відповідно до умов заявки кредитного договору №19.04.2024-100002009 (кредитної лінії) від 19.04.2024 року, позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 19.04.2024 року; сума кредиту 13000 грн.; строк, на який надається кредит 98 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 25.07.2024 року; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1,18% = (15079,66/1300)/98 х 100%; проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку; комісія пов'язана з наданням кредиту - 10% від суми кредиту та дорівнює 1300,00 грн., комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Протягом строку дії договору тарифи та комісії за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 31064,94%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 28079,66 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 15079,66 грн. Неустойка: 130,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/ неналежного виконаного зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Розмір процентів відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України становить 365 % річних.
Вищевказані умови кредитування містяться в заявці, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (а.с.47-49).
ОСОБА_2 підтвердив, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід'ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №19.04.2024-100002009 від 19.04.2024 року, з якими попередньо уважно ознайомився.
Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 13000,00 грн. шляхом їх перерахунку 19.04.2024 року на банківську картку НОМЕР_2 , що підтверджується копію квитанції (а.с.40).
Отримання вказаних кредитних коштів відповідачем не спростовано.
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №19.04.2024-100002009 від 19.04.2024 позичальник ОСОБА_2 має заборгованість по кредитному договору №19.04.2024-100002009 від 19.04.2024 року в сумі 39910,00 грн., яка складається з: 13000,00 грн. - основний борг; 19110,00 грн. - проценти; 1300,00 грн. - комісія; 6500,00 грн. - неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 19.04.2024 р. по 25.07.2024 р. (а.с.23).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріалами справи підтверджено укладення відповідачем з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем кредитного договору з ТОВ «Споживчий центр».
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
Щодо доводів представника відповідача про те, що останній не підписував електронним цифровим підписом договір №19.04.2024-100002009 (кредитної лінії) від 19.04.2024 року, суд зазначає, що вказаний договір містить прізвище, ім'я, по батькові відповідача, дату народження, РНОКПП, паспортні дані, адресу та місце роботи, номер банківської картки, а також підпис у формі алфавітно-цифрової послідовності, що підтверджує факт укладення договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 .
Доказів того, що персональні дані відповідача (дані паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку здійснювалося перерахування грошових коштів, адреса реєстрації місця проживання), були використані товариством для укладення договору від його імені, відповідачем та його представником до суду не надані, як і не надано доказів того, що відповідач звертався до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення відносно нього шахрайських дій чи оскарження ним правомірності укладеного договору.
При цьому, представник відповідача, не вказував, що зазначений у договорі банківський рахунок не належать відповідачу, а тому враховуючи умови надання позики, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав можливість надати суду виписку зі свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від ТОВ «Споживчий центр» на виконання укладеного договору.
Таким чином, доводи представника відповідача про не доведення отримання відповідачем кредитних коштів не заслуговують на увагу.
Доводи представника відповідача про неправомірність нарахування позивачем комісії в розмірі 1300 грн. є безпідставними, виходячи з наступного.
10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим текст статті 11 цього Закону викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.
Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року по справі №496/3134/19 щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Оскільки, відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання ним своїх зобов'язань за вищевказаним договором по поверненню кредиту в розмірі 13000,00 грн. та сплаті комісії в розмірі 1300,00 грн., то вказані суми підлягають стягненню з нього на користь позивача.
При вирішенні позовних вимог про стягнення процентів в розмірі 19110,00 грн. та неустойки в розмірі, 6500,00 грн., суд виходить з наступного.
Згідно наданої представником відповідача копію довідки, виданої 06.09.2025 року командиром військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у вказаній військовій частині з 14.06.2022 року.
Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Крім того, згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, проценти за користування кредитними коштами в період проходження ОСОБА_2 військової служби за призовом під час мобілізації та неустойка стягненню не підлягають.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню (на 35,83%), відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог, понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 867,95 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №19.04.2024-100002009 від 19.04.2024 року в розмірі 14300 (чотирнадцять тисяч триста) грн. 00 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 867 (вісімсот шістдесят сім) грн. 95 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ: 37356833.
Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 17.11.2025 року.
Суддя Т.Р. Гук