Справа № 383/1044/25
Номер провадження 2/383/546/25
06 листопада 2025 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді - Бондаренко В.В.,
при секретарі судового засідання - Могиленко В.М.,
за участю представника позивача - Морозової В.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтований тим, що 10.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (далі - ТОВ «Служба миттєвого кредитування») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір №2110028495831, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 1700 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
ТОВ «Служба миттєвого кредитування» належним чином виконав свої зобов'язання за договором.
Крім того, 08.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено договір позики №639349, за умовами якого позичальнику надано у власність грошові кошти в сумі 1500 грн. 00 коп., шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю проценти від суми позики.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» належним чином виконав свої зобов'язання за договором позики.
01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») укладено договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за договором №2110028495831.
23.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір №23/02/2022/1, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за договором позики №639349.
В подальшому 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за договорами №2110028495831, №639349.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договорами №2110028495831, №639349.
Відповідач умови договорів не виконує, грошові кошти не повертає та проценти за користування коштами не сплачує, у зв'язку з чим виникла заборгованість за договорами в загальному розмірі 33231 грн. 71 коп., з яких: 29300 грн. 69 коп. - заборгованість за кредитним договором №2110028495831, що складає 1697 грн. 64 коп. - тіло кредиту, 27603 грн. 05 коп. - проценти на дату відступлення права вимоги; 3931 грн. 02 коп. - заборгованість за договором позики №639349, що складає 1500 грн. 00 коп. - заборгованість за основним зобов'язанням, 2430 грн. 90 коп. - проценти на дату відступлення права вимоги, 0,12 грн. - 3% річних.
У зв'язку із вищевикладеним позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договорами в загальному розмірі 33231 грн. 71 коп., а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 21.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін (а.с.84-85).
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04.11.2025 року задоволено заяву представника позивача Морозової Вікторії Валеріївни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.123-124).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. 02.10.2025 року подав заяву про застосування строків позовної давності, в якій просив розглянути справу за його відсутності (а.с.96-98). В обґрунтування пропуску строку позовної давності зазначив, що відповідно до укладеного договору №2110028495831 зобов'язався повернути кредит та відповідні платежі на протязі 17 днів. Остання сплата тіла кредиту та відсотків була 29.04.2021 року. Таким чином початком перебігу позовної давності є 29.04.2021 року, трирічний строк якої сплив 29.04.2024 року, натомість позивач звернувся до суду з позовом лише в серпні 2025 року, тобто після спливу строку позовної давності, при цьому не вказав поважних причин пропуску строку.
07.10.2025 року представник позивача подав заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, згідно яких просив залишити заяву без задоволення, оскільки строки позовної давності у даній справі не пропущено (а.с.105-107).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.04.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг №2110028495831 «Стандартний» (далі кредитний договір) (а.с.8-10). Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно із п.1.1 кредитного договору товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 1700 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
Відповідно до п.1.2 кредитного договору кредит надається на строк, зазначений в заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною.
Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що орієнтовний строк повернення кредиту - 17 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 17 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.
Згідно із п.1.4 кредитного договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:
а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;
б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4 а);
в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4 б);
г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4 в);
д) тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п.п. 1.4.1, 1.4.2 кредитного договору нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 17-й день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 17 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
Згідно п.1.9 кредитного договору граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік.
Відповідно до п.4.3 кредитного договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Додатками №№ 1, 2, 3 до кредитного договору є заява-анкета (а.с.10 зворот), графік платежів (а.с.11) та паспорт споживчого кредиту (а.с.12-13), які підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано інформацію щодо порядку (процедури), хронологія дій щодо укладання електронного договору, вчинених товариством та заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій (а.с.14).
Також до кредитного договору додано правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (а.с.15-17).
Факт отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 1700 грн. на картковий рахунок підтверджується листом ТОВ «ФК «Вей фор пей» від 05.03.2025 року (а.с.25).
На підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором №2110028495831 ТОВ «Служба миттєвого кредитування» складено розрахунку заборгованості, згідно якого загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 30.11.2021 року складає 12373 грн. 53 коп. Також з розрахунку заборгованості вбачається, що всього нараховано тіло 1700 грн., відсотки 11439 грн. 53 коп., з яких відповідачем сплачено 2,36 грн. на погашення тіла кредиту, 763 грн. 64 коп. - на погашення відсотків (а.с.25 зворот - а.с.27).
01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників, що підтверджується: вказаним договором факторингу, платіжним дорученням, актами приймання-передавання реєстру боржників (а.с.37-39).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 року та відповідного до нього витягу, ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2110028495831 від 10.04.2021 року в сумі 12373 грн. 53 коп., з яких: 1697 грн. 64 коп. - тіло кредиту, 10675 грн. 89 коп. - проценти (а.с.40-41, а.с.49 зворот).
На підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором №2110028495831 ТОВ «Вердикт Капітал» складено розрахунку заборгованості згідно якого загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 року складає 29300 грн. 69 коп., з яких: 1697 грн. 64 коп. - тіло кредиту, 27603 грн. 05 коп. - проценти (а.с.35 зворот).
10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 та 19.11.2024 року додаткову до нього угоду №6, відповідно до яких ТОВ «Вердикт капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до боржників вказаних у реєстрі боржників, що підтверджується: вказаним договором факторингу, актом прийому-передачі реєстру боржників, актом зарахування зустрічних однорідних вимог, додатковою угодою (а.с.50-55).
Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, змін до нього та відповідного до нього витягу ТОВ «Коллект Центр» прийняло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2110028495831 від 10.04.2021 року в сумі 29300 грн. 69 коп., з яких: 1697 грн. 64 коп. - тіло кредиту, 27603 грн. 05 коп. - проценти (а.с.42, а.с.55 зворот - а.с.59).
На підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором №2110028495831, ТОВ «Коллект Центр» складено розрахунку заборгованості, згідно якого загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 06.08.2025 року складає 29300 грн. 69 коп., з яких: 1697 грн. 64 коп. - тіло кредиту, 27603 грн. 05 коп. - проценти (а.с.36).
Крім того, 08.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №639349 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) (далі - договір позики), за умовами п.1 якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику), на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (а.с.18). Договір позики підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно п.2 договору позики, сума позики 1500 грн. 00 коп.; строк позики 20 днів; дата повернення позики 28.09.2021 року; процентна ставка за перший день користування позикою 27,81%; базова процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики (фіксована) 2,00%; знижена процентна ставка з другого дня користування позикою до дати повернення позики 0,01%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день 2,70%.
Пунктом 5 договору позики визначено, що знижена процента ставка з другого дня користування позикою встановлюється позичальнику відповідно до умов акції «Економ». У разі порушення позичальником умов зазначеної акції, позичальник є таким, що не відповідає умовам акції, відтак не має права на отримання зниженої процентної ставки, визначеної в п.2 договору, у зв'язку із чим нараховані згідно умов договору проценти за зниженою процентною ставкою підлягають перерахуванню до базової процентної ставки та підлягають оплаті позичальником в повному обсязі на загальних умовах, незалежно від запропонованих особливих умов.
Відповідно до п.13 договору позики цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Додатком №1 до договору позики визначено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, підписану відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, з якої вбачається, що строк кредитування становить 20 днів (а.с.18 зворот).
Також до договору позики додано правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за допомогою мобільного додатку (а.с.19-24).
Свої зобов'язання за договором позики ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало, що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 21.08.2024 року №21/08-2024-1/ТНПП про переказ коштів 08.09.2021 року на суму 1500 грн. 00 коп. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 (а.с.28).
На підтвердження розміру заборгованості за договором позики ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» складено розрахунку заборгованості, згідно якого станом на 23.02.2022 року загальна сума заборгованості відповідача складає 3930 грн. 00 коп., з яких 1500 грн. 00 коп. - заборгованість за основним боргом, 2430 грн. 90 коп. - заборгованість по відсотках (а.с.31-33). Також з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем на погашення відсотків сплачено кошти в загальній сумі 869 грн. 10 коп.
23.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №23/02/2022/1, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників, що підтверджується: вказаним договором факторингу, актами приймання-передавання реєстру боржників, платіжним дорученням (а.с.43-46).
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №23/02/2022/1 від 23.02.2022 року та відповідного до нього витягу, ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №639349 в сумі 3930 грн. 00 коп., з яких 1500 грн. 00 коп. - заборгованість за основним боргом, 2430 грн. 90 коп. - заборгованість по відсотках (а.с.46 зворот - а.с.49).
На підтвердження розміру заборгованості за договором позики №639349 ТОВ «Вердикт Капітал» складено розрахунку заборгованості, згідно якого загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 23.02.2022 року складає 3931 грн. 02 коп., з яких: 1500 грн. 00 коп. - заборгованість за основним боргом, 2430 грн. 90 коп. - заборгованість по відсотках, 0,12 грн. - 3% річних (а.с.35).
В подальшому право вимоги за договором позики №639349 було відступлено користь ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року та додаткової до нього угоди №6 від 19.11.2024 року, укладених між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект Центр»(а.с.50-55).
Відповідно до реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, змін до нього та відповідного до нього витягу ТОВ «Коллект Центр» прийняло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №639349 в сумі 3931 грн. 02 коп., з яких: 1500 грн. 00 коп. - заборгованість за основним боргом, 2430 грн. 90 коп. - заборгованість по відсотках, 0,12 грн. - 3% річних (а.с.42 зворот, а.с.55 зворот - а.с.59).
На підтвердження розміру заборгованості за договором позики №639349 ТОВ «Коллект Центр» складено розрахунку заборгованості, згідно якого загальний розмір заборгованості станом на 06.08.2025 року складає 3931 грн. 02 коп., з яких: 1500 грн. 00 коп. - заборгованість за основним боргом, 2430 грн. 90 коп. - заборгованість по відсотках, 0,12 грн. - 3% річних (а.с.36 зворот).
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Таким чином, уклавши договори на умовах, викладених у них, відповідач як позичальник, тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в них закріплені.
Слід також зазначити, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За змістом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Судом встановлено, що договори укладено в електронній формі, підписано електронним підписом відповідача, шляхом використання одноразового ідентифікатора, що відповідає наведеним вище вимогам закону, унаслідок чого у сторін виникли права та обов'язки.
Умови договорів первісними кредитодавцями виконані, грошові кошти перераховані на платіжну картку відповідача, що не заперечувалось останнім.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Отже, у ході передачі прав вимоги за договорами факторингу право вимоги за договором позики перейшло до ТОВ «Коллект Центр», що свідчить про факт отримання позивачем права грошової вимоги до відповідача.
Щодо розміру заборгованості за договором про надання фінансових послуг №2110028495831 від 10.04.2021 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:
- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);
- регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (пункти 95, 96 постанови);
- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови);
- у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови);
- в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає (пункт 108 постанови);
- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).
Суд аналізуючи положення договору про надання фінансових послуг №2110028495831 від 10.04.2021 року виходить з наступного.
За змістом пункту 1.2 кредитного договору сторони погодили, що кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід'ємною його частиною.
Відповідно до положень заяви-анкети (додаток 1 до кредитного договору) орієнтовний строк повернення кредиту - 17 днів з моменту отримання кредиту. Нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 17 день з моменту отримання кредиту (а.с.10 зворот). Також відповідно до заяви-анкети відповідач строком на 365 днів з правом повернення достроково зобов'язався повернути кредит у розмірі 1700 грн. та сплатити проценти у розмірі 578 грн.
Як вбачається з графіку платежів, який є невід'ємною частиною договору, строк кредитування становить 17 днів, проценти за користування кредитом 578 грн. (а.с.11).
З паспорту споживчого кредиту також слідує, що строк кредитування становить 17 днів (а.с.12-13).
Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору орієнтовний строк повернення кредиту - 17 днів з моменту отримання кредиту.
В свою чергу пунктом 1.9 кредитного договору передбачено, що граничний строк кредитування (строк дій кредитного договору) становить 1 рік.
Також кредитним договором передбачено право кредитодавця здійснити автоматичне продовження строку дії кредитного договору на наступний термін за умови сплати позичальником (або за умови договірного списання) нарахованих за договором відсотків без оформлення/підписання будь-яких додаткових угод (пункт 2.1.1.11).
На підставі аналізу вказаних положень кредитного договору суд приходить до висновку, що сторони погодили надання кредиту строком на 17 днів, що відповідає пункту 1.3 договору, заяві-анкеті, графіку платежів, паспорту споживчого кредиту.
Водночас умови кредитного договору також передбачають можливість кредитодавця здійснити автоматичне продовження строку дії кредитного договору, проте за умови сплати позичальником нарахованих за договором відсотків (пункт 2.1.1.11). При цьому можливість пролонгації договору обмежена граничним строком кредитування в 1 рік (пункт 1.9 договору).
Саме у такий спосіб сторони погодили 17-денний строк протягом якого у позичальника існувала можливість правомірно не сплачувати кредитодавцю кредит.
У наведених висновках суд керується тим, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
За обставин цієї справи ОСОБА_1 покладаючись на пункт 1.3 договору, заяву-анкету, графік платежів, паспорт споживчого кредиту, міг розраховувати на необхідність виконання ним обов'язку щодо повернення кредиту до 26.04.2021 року та сплати грошових сум, зазначених у графіку платежів, а саме 1700 грн. (тіло кредиту) та 578 грн. (проценти за користування кредитом).
В зв'язку з наведеним суд приходить до висновку, що сторони в кредитному договорі погодили строк правомірного користування кредитними коштами до 26.04.2021 року (17 днів).
Як слідує з наданого ТОВ «Коллект Центр» розрахунку заборгованості, проценти за період поза межами строку кредитування, починаючи з 27.04.2021 року товариство нараховує саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.
Зазначене узгоджується із вищенаведеними висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року.
Судом встановлено, що за умовами кредитного договору №2110028495831 від 10.04.2021 року відповідач повинен сплати грошові суми, зазначені у графіку платежів, а саме 1700 грн. (тіло кредиту) та 578 грн. (проценти за користування кредитом).
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №2110028495831 від 10.04.2021 року, складеного ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (а.с.25-27) вбачається, що відповідачем сплачено 2,36 грн. на погашення тіла кредиту, 763 грн. 64 коп. - на погашення відсотків.
Відтак суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період строку дії кредитного договору №2110028495831 від 10.04.2021 року за відрахуванням виплачених відповідачем сум, в розмірі 1512 грн. 00 коп., що складає заборгованість за тілом кредиту.
Щодо розміру заборгованості за договором позики №639349 від 08.09.2021 року, суд зазначає наступне.
Судом установлено, що за умовами договору позики сторони визначили, що позика надається строком на 20 днів, тобто до 28.09.2021 року. За користування позикою позичальник повинен сплатити товариству базову процентну ставку: 27,81% за перший день користування позикою; 2,00% з другого дня користування позикою до дати повернення позики.
З огляду на викладене вище, правомірним є нарахування позивачем процентів за користування позикою на підставі ст.1048 ЦК України лише протягом погодженого сторонами строку надання позики упродовж 20 днів.
З розрахунку заборгованості за договором позики, складеного ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вбачається, що відповідачем на погашення відсотків сплачено кошти в загальній сумі 869 грн. 10 коп. (а.с.31-33).
Відтак суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період строку дії договору позики №639349 від 08.09.2021 року
за відрахуванням суми погашених процентів в розмірі 1618 грн. 05 коп., з яких: заборгованість за сумою позики - 1500 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 118 грн. 05 коп.
Щодо стягнення 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 0,12 грн. суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач, у позовній заяві не наводить обставин нарахування 3% процентів річних за користування грошовими коштами в сумі 0,12 грн. та період прострочення виконання грошового зобов'язання, за який здійснено нарахування.
Надані позивачем документи (розрахунки заборгованості) лише констатують заборгованість у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.
За таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних не підлягає задоволенню.
Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності суд відхиляє з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.ст.256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Автономія волі при збільшенні позовної давності не обмежена. Можливість збільшення позовної давності стосується як загальних, так і спеціальних строків позовної давності.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Отже, положеннями ч.1 ст.259 ЦК України визначено право сторін збільшити позовну давність.
Сторони кредитного договору №2110028495831 від 10.04.2021 року скористалися своїм правом та збільшили строк звернення до суду з вимогою про захист цивільного права з трьох до десяти років (п.4.12 договору).
Судом встановлено, що строк повернення грошових коштів за кредитним договором №2110028495831 від 10.04.2021 року сторонами визначено до 26.04.2021 року, а тому звернувшись до суду з позовом 19.08.2025 року, позивач не пропустив строк позовної давності.
Також судом встановлено, що строк повернення грошових коштів за договором позики №639349 від 08.09.2021 року сторонами визначено 28.09.2021 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом України від 30.03.2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 року №540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30.06.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120-ІХ, який набрав чинності 17.03.2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який зупиняв перебіг позовної давності на час воєнного стану, виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025 року, який набрав чинності з 04.09.2025 року.
Таким чином, з огляду на те, що з 02.04.2020 року набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023 року, а з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, на строк дії якого був зупинений перебіг позовної давності, який відновлено з 04.09.2025 року, а також на встановлені судом обставини, а саме звернення позивача з даним позовом 19.08.2025 року, тому трирічний строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за договором позики №639349 від 08.09.2021 року у даній справі позивачем не пропущено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем, до якого перейшло право вимоги за договорами, тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 3130 грн. 05 коп., з яких:
за договором про надання фінансових послуг №2110028495831 від 10.04.2021 року у розмірі 1512 грн. 00 коп., що складає заборгованість за тілом кредиту;
за договором позики №639349 від 08.09.2021 року у розмірі 1618 грн. 05 коп., з яких: заборгованість за сумою позики - 1500 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 118 грн. 05 коп.
Щодо стягнення судових витрат.
Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).
Так, на підтвердження надання позивачу правничої допомоги у розмірі 13000 грн. до матеріалів справи долучено копії: договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с.64-65); заявки на надання юридичної допомоги №377 від 01.07.2025 року на суму 13000 грн. (а.с.67); витягу з акту №12 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025 року, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» понесло судові витрати на правничу допомогу в сумі 13000 грн. (а.с.67 зворот); прайс - листа АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» (а.с.65 зворотній бік - а.с.66).
З урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, а саме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження факту понесених витрат на правничу допомогу, ураховуючи принцип пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат та зважаючи на те, що позов задоволено частково, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню на суму 1170 грн. 00 коп.
Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги та їх обсягом, значенням справи для сторони. Розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Також при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.
За результатом розгляду справи позовні вимоги задоволено частково, тому з урахуванням принципу пропорційності розміру задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку, що на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору з відповідача в сумі 218 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість:
за договором про надання фінансових послуг №2110028495831 від 10.04.2021 року у розмірі 1512 (одна тисяча п'ятсот дванадцять) грн. 00 коп., що складає заборгованість за тілом кредиту;
за договором позики №639349 від 08.09.2021 року у розмірі 1618 (одна тисяча шістсот вісімнадцять) грн. 05 коп., з яких: заборгованість за сумою позики - 1500 грн. 00 коп., заборгованість за відсотками - 118 грн. 05 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» пропорційно розміру задоволених позовних вимог 218 (двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору та 1170 (одна тисяча сто сімдесят) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні іншої частини вимог позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 11.11.2025 року.
Суддя В.В. Бондаренко