Справа № 216/5782/25
провадження №2/216/2696/25
06 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Стартановича Д.В.,
за участю: секретаря судового засідання Клименко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
18 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 30 серпня 2003 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, та мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період спільного проживання подружжя, було придбано квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; та садовий будинок з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 . Садовий будинок загальною площею 14,4 кв.м. Земельна ділянка для колективного садівництва, кадастровий номер 1211000000:08:687:0088, площею 0,0427 га. Вищевказане майно було зареєстровано на ім'я відповідача.
В даний час у сторін виникли трудності у стосунках, особисте непорозуміння та взаємні претензії, які в подальшому можуть призвести до розірвання шлюбу. При обговоренні питань майнового характеру позивачка зіткнулась з непорозумінням з боку чоловіка щодо правового режиму спільного майна, оскільки відповідач не визнає її право на частку у їх спільному майні, та відмовляється вирішувати це питання в позасудовому порядку, а тому вона змушена звернутись до суду за захистом свого права. Посилаючись на вищевказані обставини позивачка просила суд задовольнити позов.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, не заперечувала проти винесення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно i повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких гарантуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи i вирішення спору по суті, дійшов висновку, що в заочному порядку, позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 30 серпня 2003 року, що підтверджено свідоцтвом про одруження, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Очаківського міського управління юстиції Миколаївської області, актовий запис № 66.
Сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається із свідоцтва про народження, виданого Центрально-Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 1023.
ОСОБА_2 належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 , та садовий будинок, позначений на плані літерою А-1, загальною площею 14,4 кв.м, з господарськими спорудами: уборнею Б, огорожею № 1-2, замощенням І, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0427 га, з кадастровим номером: 1211000000:08:687:0088, цільове призначення: для колективного садівництва, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 27.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А., реєстраційний номер 3701, та договором купівлі-продажу садового будинку з земельною ділянкою від 08.06.2016, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, номер в реєстрі 618.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя, який може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом в постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18.
Статтею 368 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Таким чином враховуючи те, що кватира, та садовий будинок з земельною ділянкою придбанні у період шлюбу сторін, за їх спільні кошти, відповідно є спільною сумісною власність подружжя.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч. 1 ст. 69 СК України).
Нормою частини 1 статті 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Аналіз зазначених вимог закону свідчить про те, що нерухоме майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, хто з них є титульним його володільцем, якщо не буде встановлено інших обставин, а отже, у випадку, якщо вони не домовилися про порядок його поділу в натурі, спір може бути вирішений судом, зокрема, шляхом визначення їх часток у ньому.
З матеріалів справи встановлено, що спірну кватиру, та садовий будинок з земельною ділянкою було придбано під час перебування сторін у шлюбі, а питання про його поділ в натурі сторони не порушували.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необхідність поділу спільної сумісної власності подружжя між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, та визнання за кожним з них права на 1/2 частку спірного нерухомого майна.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з позовом позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 3930,43 грн, який підлягає стягненню з відповідача на її користь.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 60, 63, 69, 70, 71 СК України, ст. 368 ЦК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.
Поділити майно подружжя та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності по 1/2 частині за кожним з них на:
- квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- садовий будинок, з земельною ділянкою, кадастровий номер: 1211000000:08:687:0088, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3930 (три тисячі дев'ятсот тридцять) грн 43 (сорок три) коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СТОРОНИ ПО CПPABI:
позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Д.В.Стартанович