Справа № 199/14725/25
(3-зв/199/8/25)
іменем України
17.11.2025 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Дяченко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро заяву судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Воробйова Володимира Леонідовича про самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
В провадженні судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Воробйова В.Л. перебуває справа про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
14.11.2025 суддею Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Воробйовим В.Л. заявлено самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в обґрунтування якого він зазначає, що особа, відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_1 в період часу з 2014 по 2018 роки працював прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури міста Дніпра № 1, яку в подальшому перейменували на Лівобережну прокуратуру міста Дніпра, на якого були покладені обов'язки з підтримання публічного обвинувачення в суді, тобто в межах територіальної юрисдикції Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра. Під його, судді Воробйова В.Л., головуванням неодноразово розглядалися кримінальні справи, обвинувачення у яких підтримувалося ОСОБА_1 у якості процесуального керівника,
Разом з тим суддя Воробйов В.Л. зазначає, що вказана обставина хоча і не є такою, яка безумовно викликає сумнів у його неупередженості як судді, проте може розглядатися як така, що вказує на наявність підстав для об'єктивно виправданих побоювань учасників справи та можливого складання у них вражень у відсутності безсторонності судді, а також стосується забезпечення довіри до судової влади не лише в учасників справи, а й в суспільства в цілому, тому з метою усунення будь-яких сумнівів з боку стороннього спостерігача в об'єктивності та неупередженості під час судового розгляду він підлягає відводу.
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 надав заяву від 17.11.2025, відповідно до якої просить суд розглядати заяву судді Воробйова В.Л. про його самовідвід у його відсутність та вирішити її на розсуд суду.
Суддя Воробйов В.Л. надав суду заяву від 17.11.2025, відповідно до якої просив розглядати вказану заяву про самовідвід без його участі.
Вивчивши заяву судді Воробйова В.Л. про самовідвід, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Нормами КУпАП не врегульовано процесуальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають можливість для учасників справи заявити відвід судді, а також для головуючого судді, у кого в провадженні перебуває справа, можливість заявити собі самовідвід і, відповідно не передбачають порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід) судді, однак інші кодекси України, зокрема, Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України), містить відповідні правові норми, тому суд вважає, що при розгляді даного питання підлягає застосуванню аналогія закону, а саме положення КПК України.
Положеннями статей 75,76 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за який суддя не може брати участь у кримінальному провадженні.
Так, згідно з пунктами 1-5 частини 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно з частиною 1 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участь у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій, крім випадків перегляду ним в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, яка була постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
За наявності вищевказаних підстав суддя зобов'язаний заявити самовідвід. (ч. 1 ст. 80 КПК України).
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про безсторонність суду.
Визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий, що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Європейський Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі.
Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
У Коментарі до Бангалорських принципів поведінки суддів, зокрема, зазначено:
- справа може викликати суперечливі настрої в суспільстві та привернути надмірну увагу ЗМІ, і суддя може опинитися в ситуації, яку можна описати як "центр урагану". Іноді вага суспільної думки може схилятися в сторону конкретного бажаного результату. Однак, виконуючи суддівську функцію, суддя повинен бути стійким до впливу такого суспільного резонансу. Суддя не повинен брати до уваги те, наскільки застосовні закони чи сторони судового розгляду популярні чи непопулярні в суспільстві, серед ЗМІ, посадових осіб чи власної сім'ї або друзів судді. Суддя не може коливатися під впливом партійних інтересів, суспільного тиску чи страху критики. Незалежність суддів передбачає незалежність від усіх форм зовнішнього впливу (п.28);
- будь-які спроби впливу на суд мають відбуватися привселюдно у залі судового засідання, виключно сторонами чи їхніми адвокатами. У певних випадках сторонні особи можуть спробувати вплинути на рішення судді в питаннях, які розглядає суд. Такі спроби слід однозначно відхиляти, від кого б вони не надходили - міністрів, політиків, державних службовців, журналістів, сім'ї чи з інших джерел. Загроза незалежності суддів може іноді набирати форму непомітної спроби впливу на ставлення судді до певної справи або ж спроб якимось чином отримати прихильність судді. Слід однозначно відхиляти будь-які спроби такого стороннього впливу на суддю, прямого чи непрямого. У деяких випадках, особливо якщо після відмови здійснено повторні спроби, судді слід повідомити про такі спроби відповідні органи. Суддя не може дозволити будь-яким родинним, суспільним чи політичним зв'язкам впливати на будь-яке судове рішення (п.29);
- іноді може бути складно визначити, що саме становить неналежний вплив. Підтримуючи належну рівновагу між, наприклад, необхідністю захистити судовий процес від спотворення і тиску - політичного, медійного чи з інших джерел - та інтересами публічного обговорення питань, що становлять суспільний інтерес у публічному житті та у вільних ЗМІ, суддя повинен прийняти той факт, що він чи вона є публічною особою, і, відповідно, не може бути надто вразливим чи чутливим. Демократії притаманна критика осіб, які займають державні посади. Отож, у визначених законодавством межах, судді не можуть розраховувати на відсутність критики їхніх рішень, обґрунтування та мотивування та способу ведення справи (п.30);
- якщо суддю сприймають як упередженого, громадську довіру до судової влади буде підірвано. Відтак, суддя повинен утримуватися від будь-яких дій, які дають підстави вважати, що на його рішення можуть впливати зовнішні чинники на кшталт особистих відносин з тією чи іншою стороною чи зацікавленості у результатах розгляду справи (п.55);
- неупередженість пов'язана не лише з фактичною відсутністю ознак упередженості та наявності упереджених міркувань, але і з враженням відсутності таких ознак. Такий двоїстий аспект можна виразити за допомогою часто повторюваного вислову, що правосуддя має бути не лише здійсненим, але й однозначно сприйматися як здійснене. Критерій, який зазвичай застосовується, полягає в тому, чи виникли б у розумного спостерігача, який реалістично і практично дивиться на справу, побоювання щодо браку об'єктивності з боку судді. Питання в тому, чи існують побоювання щодо упередженості, має вирішуватися з точки зору розумного спостерігача (п.56);
- суддя має вести справу впорядковано та ефективно, не зловживаючи процесуальними правилами. Для цього потрібна певна твердість. Суддя, що має ефективно вести процес і водночас запобігати створенню у розумної, справедливої та поінформованої особи будь-якого враження про брак неупередженості, має зберігати чітку рівновагу. Слід уникати будь-яких дій, які, на думку розумного спостерігача, викликали б (або могли викликати) обґрунтовану підозру про те, що під час виконання своїх суддівських обов'язків суддя не виявляє належної об'єктивності. Якщо виникають такі враження, вони відбиваються не лише на сторонах судового провадження, але й на довірі громадськості до судової системи в цілому (п.61);
- суддя має бути готовим приймати рішення у справах, які предстають перед судом. Однак бувають ситуації, коли з метою захисту прав сторін і збереження громадської упевненості в чесності судової влади виникає необхідність відсторонення судді від участі у розгляді певної справи та винесення рішення в ній. З іншого боку, часті відводи суддів можуть викликати осуд суду та особисто судді з боку громадськості та призвести до необґрунтованого завантаження колег таких суддів. У сторін судового провадження може виникнути враження, що вони можуть знайти та обрати суддю для розгляду їхньої справи, а це небажано. Відтак, суддя повинен так облаштувати свої особисті й ділові справи, щоб звести до мінімуму можливість їх несумісності з суддівськими обов'язками (п.66);
- для судді не менш важливо забезпечити, щоб правосуддя сприймалося як здійснене, адже це є одним із головних принципів права й публічного порядку. Відтак, суддя повинен вести судовий розгляд таким чином, щоб відсутність упередженості, об'єктивність і справедливість були очевидними для всіх, кого цікавить процес і його результат, аж надто для особи, яка подала клопотання. Відповідно, суддя, щодо якого подали клопотання про відвід, має пам'ятати, що від нього вимагають очевидної об'єктивності, особливо під час розгляду клопотання про відвід (п.87).
Як вбачається із заяви судді Воробйова В.Л. про самовідвід від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідність його самовідводу обґрунтовується лише тим, що ОСОБА_1 в період часу з 2014 по 2018 роки обіймав посаду прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1, яку в подальшому було перейменовано на Лівобережну окружну прокуратуру міста Дніпра, юрисдикція якої поширюється на територію, де розташований Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Отже, суд констатує, що станом на день розгляду заяви про самовідвід судді Воробйова В.Л. - 17.11.2025, особа, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 вже тривалий час, який становить більше 7 років, не обіймає посаду прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра. Водночас матеріали заява про самовідвід судді Воробйова В.Л. не містить об'єктивних даних, які б свідчили про наявність об'єктивних обставин, котрі б викликали сумнів в упередженості або необ'єктивності судді; неможливості забезпечити суддею ефективний, неупереджений, безсторонній і справедливий розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому заява судді Воробйова В.Л.про самовідвід задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 280 КУпАП, суд
У задоволенні заяви судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра Воробйова Володимира Леонідовича про самовідвід від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмовити.
Постанова набирає чинності негайно та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя: І.В. Дяченко