Справа № 199/15403/25
(1-кп/199/1440/25)
іменем України
17.11.2025 м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження № 12025047220000446 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.11.2025, відносно:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпропетровську, громадянина України, із вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, одруженого, не маючого на утриманні малолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого у квартирі АДРЕСА_1 та проживаючого у будинку АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, відповідальність за який передбачена ч.1 ст.125 КК України,
24 жовтня 2025 року, близько о 11 годині 40 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував за адресою: місто Дніпро, вулиця Любарського, будинок 4, разом зі своєю колишньою дівчиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він зустрівся, щоб повернути борг 200 грн., але повернув тільки 100 грн., в результаті чого на фоні раніше неприязних побутових відносин між ними стався словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на умисне спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
Так, ОСОБА_3 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільну небезпеку та бажаючи настання таких наслідків щодо здоров?я потерпілої, а саме спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , у цей же день, приблизно о 11 годині 44 хвилини, знаходячись неподалік будинку № 4 по вулиці Любарського в місті Дніпро, перебуваючи у безпосередній близькості стоячи обличчям до спини потерпілої ОСОБА_3 , діючи умисно, почав бігти в сторону потерпілої та вхопивши її своєю правою рукою за комір куртки одягнутої на ній, потягнув потерпілу на себе, в ході чого ОСОБА_7 впала на асфальтне покриття при цьому вдарившись правим коліном. Вважаючи свої умисні дії доведеними до кінця, ОСОБА_3 покинув місце вчинення кримінального правопорушення.
Внаслідок своїх умисних дій, ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_6 згідно висновку судово-медичної експертизи № 3347е від 10.11.2025, тілесні ушкодження у вигляді: три садна правого колінного суглобу, що відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки.
До обвинувального акту, який надісланий до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, додані:
- письмова заява ОСОБА_3 , складена в присутності його захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
- письмова заява потерпілої ОСОБА_8 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
За результатами дослідження змісту відповідних заяв та матеріалів дізнання, у суду не виникло сумнівів в тому, що зазначені заяви як обвинуваченого, так і потерпілої, є усвідомленими, відповідають їх внутрішній волі, а їх процесуальна позиція сформувалася без будь-якого стороннього неправомірного впливу на них.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження. Встановлені органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання. Вищенаведені фактичні обставини поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку в обсязі обвинувачення, яке було сформульоване прокурором, і суд кваліфікує умисні дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 125 КК України, як такі що виразилися в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого проступку, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, суд враховує ступінь тяжкості та обставини вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 умисного кримінального проступку, характер та ступінь тяжкості, відомості про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, за місцем проживання скарг не надходило, раніше не судимий.
Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:
вищенаведені обставини, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України , - суд вважає за необхідне призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 125 КК України.
Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Призначення ж більш суворішого виду покарання буде становити надмірний тягар для обвинуваченого ОСОБА_3 .
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 - не обирався.
Процесуальні витрати та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 7-29, 94, 302, 368, 374, 381-382 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 ( вісімсот п'ятдесят) гривень.
Речові докази:
-DVD-R диск з відеозаписом з камер спостереження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Вирок в іншій частині може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя Амур-Нижньодніпровського
районного суду м. Дніпра ОСОБА_9