Унікальний номер справи 755/1191/23
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/15464/2025
Головуючий у суді першої інстанції О.В. Гаврилова
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
17 листопада 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
сторони:
позивач ОСОБА_1
відповідач Київська міська рада
розглянув в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року за нововиявленими обставинами, постановлену у складі судді О.В. Гаврилової в приміщенні Дніпровського районного міста Києва,
11 квітня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва було ухвалено рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - державний реєстратор Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузора А.В., про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, поновлення права власності.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2023 року залишено без змін.
30 квітня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 «про нововиявлену обставину».
Заява обґрунтована тим, що 17 квітня 2025 року позивач дізнався про нововиявлену обставину, яка не була йому відома на момент розгляду справи та яка може вплинути на вирішення справи, а саме: 25 листопада 2021 року державним реєстратором було розглянуто заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 19 листопада 2021 року за реєстровим номером 49242650, яку подала ОСОБА_2 для проведення державної реєстрації права власності на квартиру з реєстраційним номером 1104320380000, що розташована в АДРЕСА_1 , та встановлено, що подані документи, в тому числі рішення у справі №755/12071/18, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №20527040 від 17.05.2017, не дають змоги встановити набуття або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки наявний запис про право власності на цю квартиру за ОСОБА_1 , але на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за іншим номером, відмінним від номеру рішення, що вказаний у рішенні суду. Позивач вважає ці обставини істотними та нововиявленими для справи, оскільки рішення у справі №755/1191/23 мотивоване тим, що рішенням у справі №755/12071/18 скасоване рішення № 20527040 від 17.05.2017. За доводами заяви, на теперішній час встановлено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме за №35304536 від 22.05.2017, на підставі якого внесено запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру, не скасовано.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2025 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року у справі №755/1191/23 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа - державний реєстратор Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузора А.В., про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, поновлення права власності залишено в силі.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нове судове рішення про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що висновок суду про те, що рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (індексний №35304536 від 22.05.2017), що здійснене на підставі судового рішення №742/765/17 від 24.03.2017, нібито скасоване, є юридично необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутнє будь-яке судове рішення, яким прямо скасовано рішення державного реєстратора № 35304536 від 22.05.2017, на підставі якого було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на квартиру.
Окрім того, на думку апелянта, судом не враховано, що наявність запису про припинення речового права у Державному реєстрі речових прав не є безумовним доказом правомірності такого припинення, якщо відсутнє відповідне судове рішення про скасування попередньої реєстрації.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що в рішенні, на яке посилається суд (у справі № 755/12071/18), не зазначено про скасування саме реєстраційного запису за № 35304536, а йдеться про інший номер - № 20527040 , що створює правову невизначеність.
Вказані обставини, на думку апелянта, (зокрема, відмова державного реєстратора у 2021 році у проведенні реєстрації на підставі судового рішення через наявність чинного запису за іншим номером) не були предметом розгляду у справі №755/12071/18, а тому мають ознаки нововиявлених обставин відповідно до ст. 423 ЦПК України.
Київською міською радою через представника ОСОБА_3 подано до суду письмові пояснення.
Зазначено, що відсутні підстави вважати, що рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1 , здійснене на підставі рішення суду № 742/765/17 від 24.03.2017, не скасоване.
Зауважує, що наявність або відсутність на час розгляду справи відомостей про рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 61835035 від 25.11.2021 не могло потягнути ухвалення іншого за змістом судового рішення.
22 жовтня 2025 року у судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, про час та дату розгляду справи сторони повідомлені належним чином.
З метою дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи та їх представників, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи та їх представників, оскільки неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, та скласти постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувалися судом 22.10.2025.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Так, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи наявна Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 325354420, сформована 10.03.2023 (т. 1 а.с. 56-59), в якій відображено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35304536 від 22.05.2017 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі рішення суду №742/765/17 від 24.03.2017, із номером відомостей про речове право: 20527040 та датою державної реєстрації: 17.05.2017, а також відображено припинення цього речового права та реєстрацію права власності на цю квартиру за територіальною громадою в особі Київської міської ради.
Суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1 , здійснене на підставі рішення суду №742/765/17 від 24.03.2017, не скасоване.
Отже, наявність або відсутність на час розгляду справи відомостей про рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №61835035 від 25 листопада 2021 року не могло потягнути ухвалення іншого за змістом судового рішення. Таким чином заявником не доведено, що обставини, на які він посилається, як на підставу для перегляду рішення суду є нововиявленими, а тому такі обставини не можуть бути підставами для перегляду рішення суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з огляду на таке.
Так, за змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії»).
Діяльність суду при здійсненні судочинства в цивільних справах відбувається у чіткій послідовності, визначеній нормами ЦПК України.
Перегляд рішень, постанов або ухвал за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.
Тобто перегляд справи за нововиявленими обставинами має на меті не лише усунення судових помилок, а й перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Порядок перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами у цивільних справах регулюється главою 3 розділу 5 ЦПК України.
Відповідно до приписів частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.
Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття ново виявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі, або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами.
Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року у справі №752/4995/17 дійшла висновку про те, що нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не саме це рішення як юридичний факт, а обставина, яку у ньому встановив суд. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що вони можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надав суд у такому рішенні.
У справі, яка переглядається, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.04.2023 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Київської міської ради, третя особа - державний реєстратор Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кузора А.В., про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, поновлення права власності.
Постановою Київського апеляційного суду від 20.09.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 08.02.2024 рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.04.2023 та постанову Київського апеляційного суду від 20.09.2023 залишено без змін.
30 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.04.2023 за нововиявленими обставинами.
Як на підставу перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилався на те, що 17 квітня 2025 року він дізнався про нововиявлену обставину, яка не була йому відома на момент розгляду справи та яка може вплинути на вирішення справи, а саме: 25 листопада 2021 року державним реєстратором було розглянуто заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 19 листопада 2021 року за реєстровим номером 49242650, яку подала ОСОБА_2 для проведення державної реєстрації права власності на квартиру з реєстраційним номером 1104320380000, що розташована в АДРЕСА_1 , та встановлено, що подані документи, в тому числі рішення у справі №755/12071/18, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №20527040 від 17.05.2017, не дають змоги встановити набуття або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки наявний запис про право власності на цю квартиру за ОСОБА_1 , але на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за іншим номером, відмінним від номеру рішення, що вказаний у рішенні суду. Позивач вважає ці обставини істотними для справи, оскільки рішення у справі №755/1191/23 мотивоване тим, що рішенням у справі №755/12071/18 скасоване рішення №20527040 від 17.05.2017. За доводами заяви, на теперішній час встановлено, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме за №35304536 від 22.05.2017, на підставі якого внесено запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру, не скасовано.
Так, при вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424, 426 ЦПК України.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.
Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, тобто ті, що взагалі не були предметом розгляду у цивільній справі.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Так, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції у тому, що зазначені обставини, на які посилається заявник у своїй заяві, не є підставами для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, передбаченими ст. 423 ЦПК України, та ці обставини не спростовують факти, встановлені судом на час розгляду справи і покладені в основу судового рішення, та не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту комунальної власності м. Києва ВО КМР (КМДА) Кузори А.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 62203461 від 10.12.2021, яким за Територіальною громадою м. Києва в особі КМР зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки оспорюване рішення державного реєстратора було прийнято з дотриманням вимог Закону № 1952-IV, на виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 11 березня 2019 року у справі № 755/12071/18, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року та постановою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року, і підстави для відмови в державній реєстрації права комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради були відсутні.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що в матеріалах справи наявна Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №325354420, сформована 10.03.2023 (т. 1 а.с. 56-59), в якій відображено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35304536 від 22.05.2017 про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 , на підставі рішення суду №742/765/17 від 24.03.2017, із номером відомостей про речове право: 20527040 та датою державної реєстрації: 17.05.2017, а також відображено припинення цього речового права та реєстрацію права власності на цю квартиру за територіальною громадою в особі Київської міської ради.
Правомірність проведення державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 встановлено також і постановою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року.
Таким чином, слід дійти висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в скарзі заявника доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваної ухвали суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що заявником не доведено наявність нововиявлених обставин (факту наявності існування обставин, які існували на момент ухвалення судового рішення, проте не були відомі позивачу), в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 та перегляду судового рішення у цій справі за нововиявленими обставинами.
Судом першої інстанції постановлено ухвалу відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер, та з урахуванням вимог ст. 423 ЦПК України. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваній ухвалі, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, здійснив належне правосуддя, в судовому рішенні виклав у достатній мірі мотиви, на яких воно базується, тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, наведено обґрунтування ухваленого судового рішення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).
Отже, заявником не мотивовано та не доведено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2025 року, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно є підставою для залишення апеляційної скарги заявника без задоволення, а ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2025 року без змін.
Питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає його апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна