Апеляційне провадження Справа № 753/19073/25
№33/824/5477/2025
17 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Алієвої Д.У.
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Лабика Руслана Романовича на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва Просилової О.М. від 15 жовтня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№43127122 серпня 2025 року о 21 годині 27 хвилин по вул. Тростянецька, 12 в місті Києві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Mondeo», номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку за згодою водія проводився з фіксацією на нагрудну бодікамеру із застосуванням приладу «Драгер», результат огляду - 1,68 %о. Так, ОСОБА_1 порушив п. 2.9(а) ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 431301, 22 серпня 2025 року о 21 годині 27 хвилин по вул. Тростянецька, 12 в місті Києві, водій ОСОБА_1 керуваючи транспортним засобом «Ford Mondeo», номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв наїзд на електроопору (вуличний ліхтар), що призвело до пошкодження транспортного засобу, чим порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та ст. 124 КУпАП.
Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн.
Не погоджуючись з постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Лабик Р.Р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року та прийняту нову, якою провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КупАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та перебував в автомобілі в якості водія. Так, на відеозаписах з нагрудних камер поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 заперечує факт перебування за кермом, і вказує, що за кермом перебував його товариш, який втік з місця події. Ці пояснення ОСОБА_1 є послідовними та не спростовані жодним доказом.
Пояснення свідка ОСОБА_2 не є належним доказом на підтвердження перебування ОСОБА_1 за кермом у якості водія, оскільки вона не вказує, що саме ОСОБА_1 був за кермом автомобіля.
Вважає, що відсутність прямих та беззаперечних доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, ставить під сумнів висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засідання ОСОБА_1 та його захисник Лабик Р.Р. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідальність за ст. 124 КпАП України передбачена у зв'язку з порушенням учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно п. 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно п. 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№431271 22 серпня 2025 року о 21 годині 27 хвилин по вул. Тростянецька, 12 в місті Києві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Mondeo», номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку за згодою водія проводився з фіксацією на нагрудну бодікамеру із застосуванням приладу «Драгер», результат огляду - 1,68 %о. Так, ОСОБА_1 порушив п. 2.9(а) ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 431301, 22 серпня 2025 року о 21 годині 27 хвилин по вул. Тростянецька, 12 в місті Києві, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Ford Mondeo», номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв наїзд на електроопору (вуличний ліхтар), що призвело до пошкодження транспортного засобу, чим порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, ст. 124 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№431271 від 22 серпня 2025 року;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22 серпня 2025 року;
даними проведеного тесту за допомогою приладу Drager Alcotest 6820, за результатами якого у ОСОБА_1 виявлено наявність алкоголю в розмірі 1,68‰;
відеозаписами з бодикамери;
поясненнями свідка ОСОБА_2 від 22 серпня 2025 року, в яких вона заначила, що стала свідком того, як автомобіль Форд сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 в'їхав в стовб, з водійського сидіння вийшов водій в нетверезому стані. В автомобілі більше громадян не було;
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 431301 від 22 серпня 2025 року;
схемою місця ДТП, яка сталася 22 серпня 2025 року, підписана ОСОБА_1 без заперечень.
Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та в своїй сукупності підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п.2.9а, п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України.
Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130, ст. 124 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та перебував в автомобілі в якості водія, апеляційний суд відхиляє, оскільки поясненнями свідка та відеозаписом з нагрудних камер поліцейських підтверджується факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .
Апеляційний суд зауважує, що на запитання поліцейського хто керував транспортним засобом, якщо не ОСОБА_1 , останній сказав «кєнт», однак на прохання поліцейського надати номер телефону та зазначити дані такої особи, ОСОБА_1 не відреагував та всіляко уникав відповіді на таке прохання. Апеляційний суд вважає, що такі дії ОСОБА_1 свідчать про відсутність будь-якої іншої особи, яка б керувала транспортним засобом «Ford Mondeo», номерний знак НОМЕР_1 , і водієм вказаного автомобіля був саме ОСОБА_1 .
Крім того, на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського зафіксовано, як свідок події вказує, що саме ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу Ford Mondeo», номерний знак НОМЕР_1 (час запису 21:46:54).
ЄСПЛ наголошує, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Конвенції водночас не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року). Однак вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази, тому завдання ЄСПЛ полягає, з-поміж іншого, в тому, щоб установити, чи було провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, справедливим у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Конвенція не встановлює норми про докази як такі. Отже, Суд не може, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи було провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 (mutatis mutandis рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, серія А № 140, сторінка 29, пункт 46).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Враховуючи, що суд оцінює докази у їх сукупності, на відеозаписі з нагрудної камери зафіксовано всі події, які необхідні для з'ясування та встановлення дійсних обставин справи, апеляційний суд вважає, що порушення п. 2.9а Правил дорожнього руху ОСОБА_1 підтверджений належними та допустимими доказами, а доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів на підтвердження наявності вини останнього є безпідставними.
Будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови суду першої інстанції не встановлено.
Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п.2.9а, п. п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, ст. 124 КУпАП доведена, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ст. 124 КУпАП апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Лабика Руслана Романовича - залишити без задоволення.
Постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 15 жовтня 2025 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В.В. Саліхов