Справа 752/13680/24 Головуюча в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/4489/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
06 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокуроки ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12024100010001626 від 29.08.2022 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року, -
Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, неодруженого, дітей на утриманні не маючого, працювавшого майстром в ТОВ «Новіком», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого:
засуджено за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено;
стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 12 000 грн на відшкодування матеріальної шкоди;
за правилами ст.72 КК України зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 26.05.2024 по 28.04.2025 включно з розрахунку день за день;
вирішене питання про речові докази.
Відповідно до вироку, ОСОБА_8 , в період дії воєнного стану, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 26 травня 2024 року, перебуваючи на майданчику за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, 74-А, разом з потерпілою ОСОБА_9 та її малолітньою дочкою, переслідуючи корисливі мотиви та скориставшись тим, що потерпіла відійшла, передавши останньому власну сумку, в якій містились 12 000 грн, особисті документи та інше, на зберігання, таємно, умисно, викрав вказане майно та грошові кошти.
Крім того, ОСОБА_8 , в період дії воєнного стану, 26 травня 2024 року близько 13 години 00 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , за відсутності власниці квартири - потерпілої ОСОБА_9 , повторно, таємно, умисно, шляхом вільного доступу викрав мобільний телефон вартістю 3 395 грн.
В подальшому, з місця злочину зник, викраденим майно розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 15 395 грн.
В апеляційній скарзі захисника указано на незаконність вироку у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість. В обгрунтування доводів скарги указав на те, що в судовому засіданні ОСОБА_8 вину визнав в повному обсязі, обставини обвинувачення не оспорював та щиро покаявся у скоєному. Крім того, обвинувачений на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, злочин вчинив вперше, а до затримання був працевлаштований майстром. Захисник зазначив, що обвинувачений з народження виховувався у дитячому будинку без батьківського піклування. Також захисник звернув увагу, що відшкодувати потерпілій збитки, завдані кримінальним правопорушення, неможливо в умовах ізоляції, оскільки відсутня можливість працювати та заробляти кошти, а також вказав, що потерпіла не зверталась до суду із заявою про відшкодування збитків, що на думку захисника, свідчить про те, що потерпіла не бажала стягувати збитки спричинені кримінальним правопорушенням. Крім того, судом першої інстанції встановлено обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, натомість обставин, що обтяжують покарання не встановлено. Просив вирок змінити в частині призначеного покарання та із застосуванням ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
захисника, який підтримав апеляційну скаргу, підтвердив її доводи та просив задовольнити;
прокурорки, яка апеляційну скаргу захисника вважала необгрунтованою та просила залишити її без задоволення;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Висновки суду першої інстанції в частині обставин вчинення злочину, доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину та правильності кваліфікації його дій учасниками судового розгляду не оспорюються, підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч.2 ст.404 КПК України колегія суддів не вбачає.
Щодо доводів апеляційних скарг про незаконність вироку в частині призначеного покарання, то вони не грунтуються як на матеріалах кримінального провадження, так і на вимогах закону.
Відповідно до положень ст.65 КК України, при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Цих вимог закону при призначенні ОСОБА_8 покарання суд першої інстанції дотримався у повному обсязі.
Так, при вирішенні питання про покарання обвинуваченого суд першої інстанції врахував те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин. Судом у повній мірі були враховані дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації, за місцем тимчасового проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, зі слів працював майстром до затримання, обставину, що пом'якшує покарання - визнання вини, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, а також обставини вчинення злочину, те, що шкода, станом на дату розгляду справи у суді першої інстанції, потерпілій не відшкодована, думку потерпілої під час надання показань.
Сукупність наведених обставин привели суд першої інстанції до обгрунтованого переконання про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку із чим суд, із урахуванням положень як закону України про кримінальну відповідальність, так і з урахуванням кримінального процесуального закону призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років, належним чином мотивувавши своє рішення. При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що виправлення ОСОБА_8 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень неможливе без ізоляції від суспільства.
Із указаними висновками колегія суддів погоджується повною мірою.
Апеляційна скарга захисника не містять доводів, які би указували на незаконність ухваленого судом вироку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обставини, на які посилається захисник у апеляційній скаргзі судом першої інстанції при вирішенні питання про покарання були враховані із належною повнотою, що дало суду першої інстанції обгрунтовані підстави призначити обвинуваченому покарання по мінімальній межі санкції ч.4 ст. 185 КК України.
Додатково колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що обвинувачений ОСОБА_8 спочатку скориставшись довірою потерпілої ОСОБА_9 , яка передала останньому власну сумку, в якій містились 12 000 грн, особисті документи та інше, на зберігання, таємно, умисно, викрав вказане майно та грошові кошти, а пізніше того ж дня за відсутності власниці квартириповторно викрав мобільний телефон вартістю 3 395 грн, тобто двічі умисно вчинив кримінальне правопорушення.
На думку колегії суддів, вид та розмір призначеного покарання відповідає як тяжкості вчиненого злочину, так і особі обвинуваченого. Призначене обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстав для пом'якшення цього покарання колегія суддів не вбачає.
Є такими, що не впливають на законність призначеного ОСОБА_8 покарання і доводи захисника про неможливість відшкодувати потерпілій збитки, завдані кримінальним правопорушення, в умовах ізоляції, оскільки відсутня можливість працювати та заробляти кошти, наведе хоча не може бути підставою для пом'якшення призначеного йому покарання, у тому числі і шляхом застосування до нього положень ст. 75 КК України.
Належних доводів для пом'якшення призначеного судом першої інстанції покарання шляхом застосування ст.75 КК України захисником у апеляційній скарзі не наведено і підстав для цього у ході апеляційного розгляду не встановленою. Це вказує на необгрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає у зв'язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_8 протягом того ж часу з моменту вручення копії даної ухвали.
_______________________ __________________________ _________________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4