Справа 757/418/24-к Головуюча в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/5128/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ? ОСОБА_2
13 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , захисниківобвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року, -
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року ОСОБА_8 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч.4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_13 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307; ч. 1 ст. 263 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 27 вересня 2025 року, без визначення розміру застави.
Дане рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які є тяжкими та особливо тяжкими, тому обвинувачені, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, будуть мати можливість переховуватися від суду. Також судом враховано сталість злочинної організації та зв'язки її членів в кримінальному середовищі, в тому числі і в правоохоронних органах, обвинувачені, перебуваючи на волі, зможуть вжити заходів конспірації або втечі. Крім того існує ризик впливу на свідків, які ще не допитані судом.Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який судом не встановлено.
Не погодившись із постановленою ухвалою, захисник ОСОБА_7 подав на неї апеляційну скаргу, у якій вказав на її незаконність та необґрунтованість. В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказав, що клопотання прокурора містить лише формальний перелік ризиків, передбачених ст.177 КПК України без жодних доказів та доводів щодо їх наявності. Окрім того, стороною обвинувачення не наведено жодних об'єктивних підстав, які б свідчили, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не сприятиме виконанню обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Звернув увагу, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки. Просив ухвалу скасувати, та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів (242 240 грн).
Не погодившись із постановленою ухвалою, захисник ОСОБА_7 подав на неї апеляційну скаргу, у якій вказав на її незаконність та необґрунтованість. В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказав, що судом першої інстанції допущено неповноту судового розгляду, оскільки усі подані стороною захисту клопотання, включаючи допит свідків в забезпечення розгляду клопотання, поданого в порядку ст.201 КПК України, судом були необґрунтовано відхилені. На переконання захисника, судом належним чином не перевірено обґрунтованість клопотання прокурора, та всупереч вимог діючого законодавства, продовжено застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за відсутності доказів на підтвердження існування ризиків. Звернув увагу, що дане кримінальне провадження, як і клопотання про продовження строку тримання під вартою, не підсудне Святошинському районному суду міста Києва та за правилами підсудності має розглядатися Печерським районним судом міста Києва. Просив ухвалу скасувати та скасувати постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі з покладенням на нього обов'язків передбачених ст.194 КПК України.
Не погодившись із постановленою ухвалою, захисник ОСОБА_12 подав на неї апеляційну скаргу, у якій вказав на її незаконність та необґрунтованість. В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник вказав на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що вказані прокурором у клопотанні ризики є надуманими, оскільки ОСОБА_11 не має наміру переховуватися від суду, адже має на меті довести свою невинуватість. Вказує на відсутність ризику впливу на свідків, оскільки щодо них застосовано заходи безпеки. Окрім того, зазначив про відсутність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки прокурором не надано будь-яких доказів підготовки ОСОБА_11 до вчинення іншого злочину або наміру продовження злочину, в якому він обвинувачується. Наголошує про можливість визначення застави, оскільки за версією прокурора ОСОБА_11 знаходився в нижчій ланці ієрархії злочинної організації, ніж ті обвинувачені, яким суд вже визначив розмір застави. Просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження ОСОБА_11 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково та продовжити останньому запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб, визначивши заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України
Не погодившись із постановленою ухвалою, захисниця ОСОБА_10 подала на неї апеляційну скаргу, у якій вказала на її незаконність та необґрунтованість у зв'язку неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисниця вказала, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив клопотання прокурора та продовжив обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою, за відсутності в матеріалах кримінального провадження доказів, які вказують на існування заявлених прокурором ризиків. Вказала, що прокурором не наведено обставин, які свідчать про наявність ризиків, визначених ст.177 КПК України та не доведено, що заявлені раніше ризики не зменшились чи з'явились нові ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою. Звернула увагу, що ризик переховування обвинуваченого від суду нічим не підтверджений, оскільки відсутні докази його існування. Крім цього, ряд осіб, які обвинувачуються у вчиненні таких же кримінальних правопорушень в даному кримінальному провадженні, на даний час вже не перебувають під вартою, що у свою чергу фактично нівелює ризик переховування ОСОБА_8 від суду. На переконання захисниці, відсутній ризик впливу на свідків також, оскільки всі свідки в даному кримінальному провадженні є особами зі зміненими анкетними даними, при цьому їхні особи відомі лише стороні обвинувачення. Звернула увага, на особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, має міцні соціальні зв'язки, є батьком трьох дітей, займається волонтерською діяльністю. Звертає увагу, що обвинувачений тримається під вартою більше двох років, під час тримання його під вартою як в ІТТ ГУНП в м. Києві, так і в Київському слідчому ізоляторі, відсутні будь-які зауваження щодо його поведінки. На переконання захисниці, наведені обставини свідчать про те, що судом належним чином не перевірено обґрунтованість клопотання прокурора, та всупереч практики Європейського суду з прав людини, за відсутності передбачених законом підстав продовжено застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Просила ухвалу скасувати та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою, із визначенням застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Учасники судового провадження, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового розгляду до суду не з'явилися, у зв'язку із чим, суд вважав за можливе провести апеляційний розгляд за правилами положень ч.4 ст.4221 КПК України - без участі сторін кримінального провадження.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг захисників.
Як вбачається із апеляційних скарг захисниками порушене питання про зміну оскаржуваної ухвали, застосувавши щодо обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу. Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що ухвала судом першої інстанції була постановлена 30 липня 2025 року, строк тримання обвинувачених був визначений до 27 вересня 2025 року. У подальшому щодо обвинувачених діяла інша ухвала, а оскаржувана ухвала втратила свою чинність. На день розгляду провадження судом апеляційної інстанції ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 під вартою фактично втратила чинність. Висновки, які були зроблені у цій ухвалі, на сьогоднішній час втратили своє юридичне значення, що указує на неможливість скасування цієї ухвали судом апеляційної інстанції.
Необхідність продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 під вартою суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій (поведінки підозрюваного, обвинуваченого), перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах, про імовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у одним із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому. Проте, існування можливості такої протидії на майбутнє, повинно підтверджуватися доказами станом на момент ухвалення відповідного рішення. Це твердження знайшло своє підтвердження у ряді статей діючого КПК України. Зокрема, аналіз положень ч. 2 ст. 177, ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 196, ч. 3 ст. 199 КПК України дає підстави стверджувати те, що як у випадку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і у випадку продовження строку дії цього запобіжного заходу суд вирішує питання про існування ризиків станом на час ухвалення відповідного рішення. У зв'язку із цим, колегія суддів вважає, що перевірка висновків суду першої інстанції про існування того чи іншого ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, можлива лише під час дії ухвали про застосування запобіжного заходу чи продовження строку тримання під вартою, тобто у час, коли ці ризики дійсні та існує реальна можливість перевірки їх існування. Та обставина, що станом на час розгляду провадження оскаржувана ухвала втратила чинність унеможливлює скасування цієї ухвали, що указує на необґрунтованість вимог захисника в частині зміни цієї ухвали. Колегія суддів також зважає на те, що у відповідності із вимогами ст. 407 КПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги відноситься прийняття рішення пов'язаного виключно із втручанням у судове рішення шляхом його зміни чи скасування або невтручання, шляхом залишення цього рішення без змін. Цією нормою закону не передбачено можливості встановлення будь-яких фактів, констатації порушень закону, тощо без прийняття апеляційним судом свого рішення щодо рішення суду першої інстанції. У зв'язку із цим, за відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення, як такого яке втратило чинність, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості ухвалити будь-яке рішення щодо тих обставин, які наведені захисниками в апеляційних скаргах.
Колегія суддів зважає і на те, що нормами КПК України не передбачається можливості залишення апеляційних скарг без розгляду. Наведені вище обставини не дають також підстав для закриття апеляційного провадження.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг у зв'язку із неможливістю скасування ухвали слідчої судді Святошинського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 до 27 вересня 2025 року, а тому колегія суддів залишає апеляційні скарги без задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422? КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 до 27 вересня 2025 рокузалишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
____________ ______________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4