10 листопада 2025 року м. Київ
Справа № 753/1768/25
Провадження: № 22-ц/824/16390/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Боднар Альони Миколаївни в інтересах ОСОБА_1
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Сирбул О. Ф.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації,
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що він український журналіст, співзасновник та голова громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_1», що займається питаннями вищої освіти, антикорупції та захисту прав студентів, експредставник українських студентів в Європейській раді студентів. ІНФОРМАЦІЯ_5, йому стало відомо, що у соціальній мережі Instagram ОСОБА_1 у своєму профілі Instagram «ІНФОРМАЦІЯ_3» було розміщено інформаційні матеріали (сторіз) про ОСОБА_2 , які порушують право на недоторканість честі, гідності та ділової репутації, а саме (в тексті наводиться стенограма зі сторіз (instagram-розповідь): «...Автор помийки, яка називається ГО «ІНФОРМАЦІЯ_1». Висловлююся емоційно, бо колись ця «організація» в часи мого студентства організовувала на мене масову травлю із залученням ботів за популяризацію української мови і за відео, де я кажу, що Крим - це Україна. А ще вони нечесними методами брутально впливали на вибори ректора.
Ці люди ще від 2019 року систематично намагаються збудувати тиранію в студентських колах традиційними КДБістськими методами...»
«ПРО ОСОБА_2.
На цьому етапі з'являється анонімний телеграм-канал « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який почав брутально впливати на вибори ректора і всі студентські процеси.
Шантажем і нечесною боротьбою вони добилися керованої більшості, руками якої змінили всю документацію таким чином, що відібрали свободу у таких студентів якими були ми.
Вони стравлювали нас, шантажували, погрожували, чинили шалений психологічний тиск.»
«А тепер найцікавіше. З'являється анонімний телеграм-канал « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Так звана громадська організація, очільником якої є ОСОБА_2 . Той самий ОСОБА_2 , який так само і зараз в усіх цих процесах, є однією з ключових оцих персон. І в цьому телеграм-каналі починається гігантська, по-перше, травля мене, як очільника студентського парламенту і жорсткий такий... нечесними методами вплив на вибори ректора і на вибори очільника всього студентського парламенту всього університету, якому підпорядковуються інші структурні підрозділи (факультети, інститути). Ось, і вони поставили своїх людей, вони збудували механізм, в якому абсолютно не було цього тепер простору для творчості і змін, і все це перетворилося просто в боротьбу з ними. Довелося полишити цю творчість і креативність, і просто почати боротися».
«Як тільки цим гнидам вдалося цю свою змінну систему просочити всюди, отримавши шантаж на всіх, якісь компромати про особисте життя, про ще... Ви не уявляєте як їх боялися студенти. В якому тиску перебували студенти. Вони лишали свої посади вони не висловлювалися пубічно. Ніхто не написав там жодного допису про те, що відбувалося. Навіть коли я писав ці дописи, я не мав під ними жодної підтримки. Тобто у мене були там друзі, у мене була команда, як, там підтримували мене в дружньому спілкуванні але публічно здавалося, що я один проти тисячі людей. І по коментарях також воно так здавалося. Тепер то я розумію, що це все боти. Це все боти. Це очевидно, тому що навіть російські паблики, які поширювали мої відео, там не було таких упоротих російських коментарів».
«То вони одразу ж скасували обов'язковість спілкування українською мовою в студентському парламенті. російська мова знову зазвучала. Їм цього не вистачило Вони почали лізти в інститут журналістики. Самоврядний інститут журналістики, який обрав свого голову, який будує своє середовище. Не я, інститут будує своє середовище. Таке середовище, де коли абітурієнт вступає на перший курс... у нас 100% студентів першокурсників говорили українською мовою. Це був їхній вибір, їх ніхто не змушував. Тому що говорити українською мовою було класно і модно в цьому середовищі, бо у них було розуміння нащадками яких діячів вони є, до якого простору вони належать. Були відповідні заходи, події, вечірки, медіаполе. Тобто було просто сприятливе середовище для реалізації їхнього творчого потенціалу і прав бути українцями в українському університеті. І все. Це все почало бути мішенню цих пабліків. І зрештою, і семіх студентів почали переконувати, що в усіх бідах винен, ОСОБА_1!»
«Ось так вже і підходило до завершення моє навчання в інституті журналістики. Лишалося кілька місяців до мого випуску і завершення моїх повноважень у голові студентського парламенту. Ця вся система сама збудувала таку бюрократичну систему, застосувавши яку, вони зняли мене з посади буквально за кілька тижнів до того, як я мав із неї піти. Це було суто символічно. Ви уявляєте, на той час безпрецедентною кількістю голосів мене обрали у голову студентського парламенту з такою підтримкою Ще жоден голова студентського парламенту не приходив на цю посаду. Я теж тому дуже тішився і радів. І попри цю підтримку і думку студентства, яка була згодом абсолютно змінена, що мені аж довелося видалятися з чату інституту журналістики студентського, мене було знято з посади. Мій наступник, до якого я був дуже відкритий, прийшовши на посаду, абсолютно видалив те, що ми робили, змінив айдентику, і наче і сліду не було».
«Зрештою мене нечесними методами зняли з посади, вилинули на наступника, що він аж видалив з усіх сторінок нашу айдентику, наче і сліду від тих років діяльності не було.
Вплинули і на думку студентства. Накрутили їх настільки, що мені довелося видалятися з студентського чату, щоб просто не було так боляче те все читати.»
«Тепер ви знаєте, які процеси відбувалися в університеті Шевченка в той час, 2019 рік. Одразу після президентських виборів в Україні, Росія, ОСОБА_4 одразу розгортають свій план підготовки до повномасштабного вторгнення. Цей план був відкладений через ковід, але таки був проваджений. Таких середовищ, як університет Шевченка, є багато в Україні. Подібні процеси відбувалися на той момент всюди. Коли зараз ОСОБА_2 повертається з-за кордону і я знов чую його прізвище, і знову спостерігаю подібні процеси, і мені зараз студенти пишуть, що щось подібне відбувається в інших університетах, я розумію, що Росія розгортає якийсь черговий план. Подивіться мені в очі і скажіть, що тут немає російського інтересу. Він очевидний тут».
«Подивіться мені в очі і скажіть, що тут не було російського інтересу.»
Фактично, дані твердження, висвітлені відповідачем в інформаційних матеріалах (сторіз) у своєму профілі Instagram «ІНФОРМАЦІЯ_3» створюють у читачів враження про те, що нібито ОСОБА_2 було вчинено ряд протиправних дій, спрямованих на вплив на вибори ректора та студентського самоврядування Київського національного університету ім. Тараса Шевченка шляхом використання шантажу, погроз, використання компромату та інших дій. Також, у висловлюваннях відповідача чітко простежується пов'язування його, ОСОБА_2 , з анонімним телеграм-каналом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та стверджування його причетності до маніпуляцій у структурі студентського самоврядування з метою усунення відповідача від посади та причетності до реалізації інтересів Російської Федерації. До того ж, фразою «традиційними КДБістськими методами» відповідачем стверджується про пов'язаність його особи з інституцією СРСР чи її правонаступницями. Водночас, підкреслює, що відповідач, позиціонуючи себе як блогер, має право на вільне вираження думки, проте не має права поширювати завідомо неправдиві фактичні твердження, що завдають шкоди діловій репутації та честі іншої особи. Крім відеозаписів за участі ОСОБА_1 , сторіз містять текстові твердження, що безпосередньо стосуються позивача, ОСОБА_2 , які характеризують його як особу, що «шантажем і нечесною боротьбою» впливала на вибори ректора, «чинить тиск», «погрожує», тощо. Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_7 стало відомо, що наведений пост зазначених інформаційних матеріалів (сторіз) від ОСОБА_1 збережено й у профілі студентського самоврядування Українського католицького університету (Instagram-акаунт "ІНФОРМАЦІЯ_6"), що підтверджується фактом існування відповідного хайлайту під назвою "заява про ЕРС". У ньому міститься частина відеозаписів і текстових фрагментів з висловлюваннями відповідача про позивача, ОСОБА_2 . Вказані сторіз перебувають у публічному доступі й станом на день звернення до суду з позовом, тож, будь-яка особа, яка переглядає профіль "ІНФОРМАЦІЯ_6", мала змогу ознайомитись із цією недостовірною інформацією.
Зазначена інформація про позивача, ОСОБА_2 , є такою, що порушує його особисті немайнові права, принижує його честь, гідність та порочить ділову репутацію, у зв'язку з чим, просив суд визнати недостовірними та такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 вищенаведені відомості, поширені ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 у соціальній мережі Instagram на його персональній сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та зобов'язати відповідача розмістити на сторінці Instagram спростування шляхом розміщення у сторіз та збереженням в «Актуальних» (highlights) протягом 7 днів з моменту ухвалення судового рішення.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недостовірними та такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 відомості, поширені ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 у соціальній мережі Instagram на його персональній сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_3 », у той же спосіб, у який вона була поширена протягом 7 (семи) днів з дня набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, а саме:
- «...Автор помийки, яка називається ГО «ІНФОРМАЦІЯ_1». Висловлююся емоційно, бо колись ця «організація» в часи мого студентства організовувала на мене масову травлю із залученням ботів за популяризацію української мови і за відео, де я кажу, що Крим - це Україна. А ще вони нечесними методами брутально впливали на вибори ректора.
Ці люди ще від 2019 року систематично намагаються збудувати тиранію в студентських колах традиційними КДБістськими методами...»
-«ПРО ОСОБА_2.
На цьому етапі з'являється анонімний телеграм-канал « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який почав брутально впливати на вибори ректора і всі студентські процеси.
Шантажем і нечесною боротьбою вони добилися керованої більшості, руками якої змінили всю документацію таким чином, що відібрали свободу у таких студентів якими були ми.
Вони стравлювали нас, шантажували, погрожували, чинили шалений психологічний тиск.»
- «А тепер найцікавіше. З'являється анонімний телеграм-канал « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Так звана громадська організація, очільником якої є ОСОБА_2 . Той самий ОСОБА_2 , який так само і зараз в усіх цих процесах, є однією з ключових оцих персон. І в цьому телеграм-каналі починається гігантська, по-перше, травля мене, як очільника студентського парламенту і жорсткий такий... нечесними методами вплив на вибори ректора і на вибори очільника всього студентського парламенту всього університету, якому підпорядковуються інші структурні підрозділи (факультети, інститути). Ось, і вони поставили своїх людей, вони збудували механізм, в якому абсолютно не було цього тепер простору для творчості і змін, і все це перетворилося просто в боротьбу з ними. Довелося полишити цю творчість і креативність, і просто почати боротися».
- «Як тільки цим гнидам вдалося цю свою змінну систему просочити всюди, отримавши шантаж на всіх, якісь компромати про особисте життя, про ще... Ви не уявляєте як їх боялися студенти. В якому тиску перебували студенти. Вони лишали свої посади вони не висловлювалися публічно. Ніхто не написав там жодного допису про те, що відбувалося. Навіть коли я писав ці дописи, я не мав під ними жодної підтримки. Тобто у мене були там друзі, у мене була команда, як, там підтримували мене в дружньому спілкуванні але публічно здавалося, що я один проти тисячі людей. І по коментарях також воно так здавалося. Тепер то я розумию, що це все боти. Це все боти. Це очевидно, тому що навіть російські паблики, які поширювали мої відео, там не було таких упоротих російських коментарів».
- «То вони одразу ж скасували обов'язковість спілкування українською мовою в студентському парламенті. російська мова знову зазвучала, їм цього не вистачило Вони почали лізти в інститут журналістики. Самоврядний інститут журналістики, який обрав свого голову, який будує своє середовище. Не я, інститут будує своє середовище. Таке середовище, де коли абітурієнт вступає на перший курс... у нас 100% студентів першокурсників говорили українською мовою. Це був їхній вибір, їх ніхто не змушував. Тому що говорити українською мовою було класно і модно в цьому середовищі, бо у них було розуміння нащадками яких діячів вони є, до якого простору вони належать. Були відповідні заходи, події, вечірки, медіаполе. Тобто було просто сприятливе середовище для реалізації їхнього творчого потенціалу і прав бути українцями в українському університеті. І все. Це все почало бути мішенню цих пабліків. І зрештою, і семіх студентів почали переконувати, що в усіх відах винен, ОСОБА_1!»
- «Ось так вже і підходило до завершення моє навчання в інституті журналістики. Лишалося кілька місяців до мого випуску і завершення моїх повноважень у голові студентського парламенту. Ця вся система сама збудувала таку бюрократичну систему, застосувавши яку, вони зняли мене з посади буквально за кілька тижнів до того, як я мав із неї піти. Це було суто символічно. Ви уявляєте, на той час безпрецедентною кількістю голосів мене обрали у голову студентського парламенту з такою підтримкою Ще жоден голова студентського парламенту не приходив на цю посаду. Я теж тому дуже тішився і радів. І попри цю підтримку і думку студентства, яка була згодом абсолютно змінена, що мені аж довелося видалятися з чату інституту журналістики студентського, мене було знято з посади. Мій наступник, до якого я був дуже відкритий, прийшовши на посаду, абсолютно видалив те, що ми робили, змінив айдентику, і наче і сліду не було».
- «Тепер ви знаєте, які процеси відбувалися в університеті Шевченка в той час, 2019 рік. Одразу після президентських виборів в Україні, Росія, путін одразу розгортають свій план підготовки до повномасштабного вторгнення. Цей план був відкладений через ковід, але таки був впроваджений. Таких середовищ, як університет Шевченка, є багато в Україні. Подібні процеси відбувалися на той момент всюди. Коли зараз ОСОБА_2 повертається з-за кордону і я знов чую його прізвище, і знову спостерігаю подібні процеси, і мені зараз студенти пишуть, що щось подібне відбувається в інших університетах, я розумію, що Росія розгортає якийсь черговий план. Подивіться мені в очі і скажіть, що тут немає російського інтересу. Він очевидний тут».
- «Подивіться мені в очі і скажіть, що тут не було російського інтересу.»
- «Зрештою мене нечесними методами зияли з посади, вилинули на наступника, що він аж видалив з усіх сторінок нашу айдентику, наче і сліду від тих років діяльності не було. Вплинули і на думку студентства. Накрутили їх настільки, що мені довелося видалятися з студентського чату, щоб просто не було так боляче те все читати.»
Зобов'язано ОСОБА_1 спростувати поширену недостовірну інформацію у соціальній мережі Instagram на його персональній сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а саме:
- «...Автор помийки, яка називається ГО «ІНФОРМАЦІЯ_1». Висловлююся емоційно, бо колись ця «організація» в часи мого студентства організовувала на мене масову травлю із залученням ботів за популяризацію української мови і за відео, де я кажу, що Крим - це Україна. А ще вони нечесними методами брутально впливали на вибори ректора.
Ці люди ще від 2019 року систематично намагаються збудувати тиранію в студентських колах традиційними КДБістськими методами...»
-«ПРО ОСОБА_2.
На цьому етапі з'являється анонімний телеграм-канал « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який почав брутально впливати на вибори ректора і всі студентські процеси.
Шантажем і нечесною боротьбою вони добилися керованої більшості, руками якої змінили всю документацію таким чином, що відібрали свободу у таких студентів якими були ми.
Вони стравлювали нас, шантажували, погрожували, чинили шалений психологічний тиск.»
- «А тепер найцікавіше. З'являється анонімний телеграм-канал « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Так звана громадська організація, очільником якої є ОСОБА_2 . Той самий ОСОБА_2 , який так само і зараз в усіх цих процесах, є однією з ключових оцих персон. І в цьому телеграм-каналі починається гігантська, по-перше, травля мене, як очільника студентського парламенту і жорсткий такий... нечесними методами вплив на вибори ректора і на вибори очільника всього студентського парламенту всього університету, якому підпорядковуються інші структурні підрозділи (факультети, інститути). Ось, і вони поставили своїх людей, вони збудували механізм, в якому абсолютно не було цього тепер простору для творчості і змін, і все це перетворилося просто в боротьбу з ними. Довелося полишити цю творчість і креативність, і просто почати боротися».
- «Як тільки цим гнидам вдалося цю свою змінну систему просочити всюди, отримавши шантаж на всіх, якісь компромати про особисте життя, про ще... Ви не уявляєте як їх боялися студенти. В якому тиску перебували студенти. Вони лишали свої посади вони не висловлювалися пубічно. Ніхто не написав там жодного допису про те, що відбувалося. Навіть коли я писав ці дописи, я не мав під ними жодної підтримки. Тобто у мене були там друзі, у мене була команда, як, там підтримували мене в дружньому спілкуванні але публічно здавалося, що я один проти тисячі людей. І по коментарях також воно так здавалося. Тепер то я розумию, що це все боти. Це все боти. Це очевидно, тому що навіть російські паблики, які поширювали мої відео, там не було таких упоротих російських коментарів».
- «То вони одразу ж скасували обов'язковість спілкування українською мовою в студентському парламенті. Російська мова знову зазвучала, їм цього не вистачило Вони почали лізти в інститут журналістики. Самоврядний інститут журналістики, який борав свого голову, який будує своє середовище. Не я, інститут будує своє середовище. Таке середовище, де коли абітурієнт вступає на перший курс... у нас 100% студентів першокурсників говорили українською мовою. Це був їхній вибір, їх ніхто не змушував. Тому що говорити українською мовою було класно і модно в цьому середовищі, бо у них було розуміння нащадками яких діячів вони є, до якого простору вони належать. Були відповідні заходи, події, вечірки, медіаполе. Тобто було просто сприятливе середовище для реалізації їхнього творчого потенціалу і прав бути українцями в українському університеті. І все. Це все почало бути мішенню цих пабліків. І зрештою, і семіх студентів почали переконувати, що в усіх відах винен, ОСОБА_1!»
- «Ось так вже і підходило до завершення моє навчання в інституті журналістики. Лишалося кілька місяців до мого випуску і завершення моїх повноважень у голові студентського парламенту. Ця вся система сама збудувала таку бюрократичну систему, застосувавши яку, вони зняли мене з посади буквально за кілька тижнів до того, як я мав із неї піти. Це було суто символічно. Ви уявляєте, на той час безпрецедентною кількістю голосів мене обрали у голову студентського парламенту з такою підтримкою Ще жоден голова студентського парламенту не приходив на цю посаду. Я теж тому дуже тішився і радів. І попри цю підтримку і думку студентства, яка була згодом абсолютно змінена, що мені аж довелося видалятися з чату інституту журналістики студентського, мене було знято з посади. Мій наступник, до якого я був дуже відкритий, прийшовши на посаду, абсолютно видалив те, що ми робили, змінив айдентику, і наче і сліду не було».
- «Тепер ви знаєте, які процеси відбувалися в університеті Шевченка в той час, 2019 рік. Одразу після президентських виборів в Україні, Росія, путін одразу розгортають свій план підготовки до повномасштабного вторгнення. Цей план був відкладений через ковід, але таки був впроваджений. Таких середовищ, як університет Шевченка, є багато в Україні. Подібні процеси відбувалися на той момент всюди. Коли зараз ОСОБА_2 повертається з-за кордону і я знов чую його прізвище, і знову спостерігаю подібні процеси, і мені зараз студенти пишуть, що щось подібне відбувається в інших університетах, я розумію, що Росія розгортає якийсь черговий план. Подивіться мені в очі і скажіть, що тут немає російського інтересу. Він очевидний тут».
- «Подивіться мені в очі і скажіть, що тут не було російського інтересу.»
- «Зрештою мене нечесними методами зняли з посади, вилинули на наступника, що він аж видалив з усіх сторінок нашу айдентику, наче і сліду від тих років діяльності не було. Вплинули і на думку студентства. Накрутили їх настільки, що мені довелося видалятися з студентського чату, щоб просто не було так боляче те все читати.»
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Боднар А. М. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду просила скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові та покласти на позивача судові витрати, зокрема, на правничу допомогу та за проведення судової експертизи.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не встановив наявності всіх елементів складу правопорушення, які є підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації. Тобто, для встановлення факту порушення честі, гідності чи ділової репутації шляхом поширення недостовірної інформації та вимагання її спростування необхідно довести наявність сукупності вищезазначених чотирьох обставин.
У скарзі детально проаналізовано висловлювання, які позивач вважає образливими. Скаржник підкреслює, що ці вислови є оціночними судженнями, а не фактичними твердженнями, тобто, вони не підлягають спростуванню відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію». Зауважує, що спірна інформація носить характер оціночних суджень, є суб'єктивною думкою відповідача щодо діяльності позивача та не може бути ним спростована. Також, наголошує, що висловлювання «...виконання своїх службових обов'язків викликало численні питання у суспільства...» та «...відомий своїми сумнівними рішеннями...» мають більш емоційний і критичний характер, що є невід'ємною частиною публічної дискусії, а не твердженнями про факти.
Посилається на практику ЄСПЛ (Handyside v. United Kingdom), підкреслюючи, що свобода вираження поглядів охоплює не лише нейтральну інформацію, а й ідеї, які можуть «ображати, шокувати або турбувати».
Крім того, вказує, що позивач є публічною особою, тому, межі допустимої критики стосовно нього є ширшими.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У наданих суду поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що висловлювання відповідача містили конкретні звинувачення у протиправній поведінці, які можуть бути перевірені й мають серйозні наслідки, що свідчить про їх фактичний, а не оціночний характер. У зв'язку з цим, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.
30 жовтня 2025 року від адвоката Бондар А. М. в інтересах ОСОБА_1 , надійшло клопотання про долучення доказів, а саме, адвокат просила долучити до матеріалів справи та дослідити лінгвістичний висновок експерта № 056/201 від 24 жовтня 2025 року.
У клопотанні зазначено, що вказаний висновок є необхідним для правильного вирішення справи, оскільки судом не було враховано лінгвістичний аспект висловлювань, що, у свою чергу, призвело до їх помилкової кваліфікації як предмета дифамаційного спору. Відповідачу стало відомо про відповідні висновки суду лише після ознайомлення з мотивувальною частиною рішення, тому зазначений експертний висновок не міг бути наданий суду першої інстанції раніше, оскільки був складений вже на підставі мотивів, викладених у рішенні суду.
Від ОСОБА_2 надійшло заперечення на подане представником ОСОБА_1 клопотання про долучення висновку експерта, обгурнтоване тим, що він не має наперед встановленої сили і за своїм процесуальним статусом є висновком експерта, складеним на замовлення учасника справи, а не судовою експертизою, призначеною ухвалою суду, отже, належить до письмових доказів і підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Крім того, такий висновок виходить за межі лінгвістичних знань та містить оцінки, які належать до виключної компетенції суду.
В судовому засіданні адвокат Бондар А. М. в інетерсах ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 є журналістом, співзасновником та головою громадської організації «ІНФОРМАЦІЯ_1», що займається питаннями вищої освіти, антикорупції та захисту прав студентів, експредставник українських студентів в Європейській раді студентів.
21 листопада 2024 року та 22 листопада 2024 року соціальній мережі Instagram ОСОБА_1 у своєму профілі Instagram «ІНФОРМАЦІЯ_3» було розміщено інформаційні матеріали (сторіз) про ОСОБА_2 , а саме:
- «...Автор помийки, яка називається ГО «ІНФОРМАЦІЯ_1». Висловлююся емоційно, бо колись ця «організація» в часи мого студентства організовувала на мене масову травлю із залученням ботів за популяризацію української мови і за відео, де я кажу, що Крим - це Україна. А ще вони нечесними методами брутально впливали на вибори ректора.
Ці люди ще від 2019 року систематично намагаються збудувати тиранію в студентських колах традиційними КДБістськими методами...»
-«ПРО ОСОБА_2.
На цьому етапі з'являється анонімний телеграм-канал « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який почав брутально впливати на вибори ректора і всі студентські процеси.
Шантажем і нечесною боротьбою вони добилися керованої більшості, руками якої змінили всю документацію таким чином, що відібрали свободу у таких студентів якими були ми.
Вони стравлювали нас, шантажували, погрожували, чинили шалений психологічний тиск.»
- «А тепер найцікавіше. З'являється анонімний телеграм-канал « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Так звана громадська організація, очільником якої є ОСОБА_2 . Той самий ОСОБА_2 , який так само і зараз в усіх цих процесах, є однією з ключових оцих персон. І в цьому телеграм-каналі починається гігантська, по-перше, травля мене, як очільника студентського парламенту і жорсткий такий... нечесними методами вплив на вибори ректора і на вибори очільника всього студентського парламенту всього університету, якому підпорядковуються інші структурні підрозділи (факультети, інститути). Ось, і вони поставили своїх людей, вони збудували механізм, в якому абсолютно не було цього тепер простору для творчості і змін, і все це перетворилося просто в боротьбу з ними. Довелося полишити цю творчість і креативність, і просто почати боротися».
- «Як тільки цим гнидам вдалося цю свою змінну систему просочити всюди, отримавши шантаж на всіх, якісь компромати про особисте життя, про ще... Ви не уявляєте як їх боялися студенти. В якому тиску перебували студенти. Вони лишали свої посади вони не висловлювалися пубічно. Ніхто не написав там жодного допису про те, що відбувалося. Навіть коли я писав ці дописи, я не мав під ними жодної підтримки. Тобто у мене були там друзі, у мене була команда, як, там підтримували мене в дружньому спілкуванні але публічно здавалося, що я один проти тисячі людей. І по коментарях також воно так здавалося. Тепер то я розумію, що це все боти. Це все боти. Це очевидно, тому що навіть російські паблики, які поширювали мої відео, там не було таких упоротих російських коментарів».
-«То вони одразу ж скасували обов'язковість спілкування українською мовою в студентському парламенті. Російська мова знову зазвучала, їм цього не вистачило Вони почали лізти в інститут журналістики. Самоврядний інститут журналістики, який обрав свого голову, який будує своє середовище. Не я, інститут будує своє середовище. Таке середовище, де коли абітурієнт вступає на перший курс... у нас 100% студентів першокурсників говорили українською мовою. Це був їхній вибір, їх ніхто не змушував. Тому що говорити українською мовою було класно і модно в цьому середовищі, бо у них було розуміння нащадками яких діячів вони є, до якого простору вони належать. Були відповідні заходи, події, вечірки, медіаполе. Тобто було просто сприятливе середовище для реалізації їхнього творчого потенціалу і прав бути українцями в українському університеті. І все. Це все почало бути мішенню цих пабліків. І зрештою, і семіх студентів почали переконувати, що в усіх бідах винен, ОСОБА_1!»
- «Ось так вже і підходило до завершення моє навчання в інституті журналістики. Лишалося кілька місяців до мого випуску і завершення моїх повноважень у голові студентського парламенту. Ця вся система сама збудувала таку бюрократичну систему, застосувавши яку, вони зняли мене з посади буквально за кілька тижнів до того, як я мав із неї піти. Це було суто символічно. Ви уявляєте, на той час безпрецедентною кількістю голосів мене обрали у голову студентського парламенту з такою підтримкою Ще жоден голова студентського парламенту не приходив на цю посаду. Я теж тому дуже тішився і радів. І попри цю підтримку і думку студентства, яка була згодом абсолютно змінена, що мені аж довелося видалятися з чату інституту журналістики студентського, мене було знято з посади. Мій наступник, до якого я був дуже відкритий, прийшовши на посаду, абсолютно видалив те, що ми робили, змінив айдентику, і наче і сліду не було».
- «Тепер ви знаєте, які процеси відбувалися в університеті Шевченка в той час, 2019 рік. Одразу після президентських виборів в Україні, Росія, ОСОБА_4 одразу розгортають свій план підготовки до повномасштабного вторгнення. Цей план був відкладений через ковід, але таки був впроваджений. Таких середовищ, як університет Шевченка, є багато в Україні. Подібні процеси відбувалися на той момент всюди. Коли зараз ОСОБА_2 повертається з-за кордону і я знов чую його прізвище, і знову спостерігаю подібні процеси, і мені зараз студенти пишуть, що щось подібне відбувається в інших університетах, я розумію, що Росія розгортає якийсь черговий план. Подивіться мені в очі і скажіть, що тут немає російського інтересу. Він очевидний тут».
- «Подивіться мені в очі і скажіть, що тут не було російського інтересу.»
- «Зрештою мене нечесними методами зияли з посади, вплинули на наступника, що він аж видалив з усіх сторінок нашу айдентику, наче і сліду від тих років діяльності не було. Вплинули і на думку студентства. Накрутили їх настільки, що мені довелося видалятися з студентського чату, щоб просто не було так боляче те все читати.»
Отже, ОСОБА_2 вважав своє право порушеним тим, що відповідач у соціальній мережі Instagram поширив інформаційні матеріали (сторіз), які, на його думку, містять недостовірні фактичні твердження щодо його особи, приписують йому здійснення шантажу, погроз, психологічного тиску, неправомірного втручання у виборчі процеси ректора та органів студентського самоврядування, а також пов'язують його із реалізацією «російського інтересу» та використанням «КДБістських методів». На переконання ОСОБА_2 , такі твердження формують у суспільства негативне уявлення про нього, порушують його честь, гідність та ділову репутацію і не підтверджуються жодними доказами.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що поширена відповідачем інформація дійсно має характер категоричних фактичних тверджень, може бути перевірена на предмет відповідності дійсності, не містить ознак оціночних суджень, а тому підлягає судовому захисту. Суд встановив, що відповідачем не доведено достовірності поширених ним відомостей, водночас, їх зміст за своїм характером є негативним, формує уявлення про позивача як про особу, що вчиняє протиправні дії, та таким чином порушує особисті немайнові права ОСОБА_2 . У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про необхідність визнання відповідної інформації недостовірною та зобов'язання відповідача її спростувати, водночас відмовивши у задоволенні решти вимог як таких, що не знайшли підтвердження належними та допустимими доказами.
Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції, колегія сддів виходить з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У ст. 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Згідно зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Отже, відповідно до ст. 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
ЄСПЛ констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила ( Bohmer v. Germany. 54, 56, Nestak v . Slovakia , 88-89). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин ( Ismoilov and Others v . Russia, № 2947/06 від 24 квітня 2008 року).
Отже, для встановлення факту порушення честі, гідності чи ділової репутації шляхом поширення недостовірної інформації та вимагання її спростування необхідно довести наявність сукупності вищезазначених чотирьох обставин. Тому при відсутності хоча б однієї з вказаних обставин вимоги позовної заяви підлягають відмові.
Колегія суддів відмічає, що позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у справі №201/10584/16 від 03 квітня 2019 року.
Отже, право на спростування виникає лише щодо поширення недостовірної інформації, яка стосуються саме позивача.
З матеріалів справи убачається, що позивач просив суд визнати недостовірною наступну інформацію:
- «...Автор помийки, яка називається ГО «ІНФОРМАЦІЯ_1». Висловлююся емоційно, бо колись ця «організація» в часи мого студентства організовувала на мене масову травлю із залученням ботів за популяризацію української мови і за відео, де я кажу, що Крим - це Україна. А ще вони нечесними методами брутально впливали на вибори ректора.
Ці люди ще від 2019 року систематично намагаються збудувати тиранію в студентських колах традиційними КДБістськими методами...»
-«ПРО ОСОБА_2.
На цьому етапі з'являється анонімний телеграм-канал « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який почав брутально впливати на вибори ректора і всі студентські процеси.
Шантажем і нечесною боротьбою вони добилися керованої більшості, руками якої змінили всю документацію таким чином, що відібрали свободу у таких студентів якими були ми.
Вони стравлювали нас, шантажували, погрожували, чинили шалений психологічний тиск.»
- «А тепер найцікавіше. З'являється анонімний телеграм-канал « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Так звана громадська організація, очільником якої є ОСОБА_2 . Той самий ОСОБА_2 , який так само і зараз в усіх цих процесах, є однією з ключових оцих персон. І в цьому телеграм-каналі починається гігантська, по-перше, травля мене, як очільника студентського парламенту і жорсткий такий... нечесними методами вплив на вибори ректора і на вибори очільника всього студентського парламенту всього університету, якому підпорядковуються інші структурні підрозділи (факультети, інститути). Ось, і вони поставили своїх людей, вони збудували механізм, в якому абсолютно не було цього тепер простору для творчості і змін, і все це перетворилося просто в боротьбу з ними. Довелося полишити цю творчість і креативність, і просто почати боротися».
- «Як тільки цим гнидам вдалося цю свою змінну систему просочити всюди, отримавши шантаж на всіх, якісь компромати про особисте життя, про ще... Ви не уявляєте як їх боялися студенти. В якому тиску перебували студенти. Вони лишали свої посади вони не висловлювалися пубічно. Ніхто не написав там жодного допису про те, що відбувалося. Навіть коли я писав ці дописи, я не мав під ними жодної підтримки. Тобто у мене були там друзі, у мене була команда, як, там підтримували мене в дружньому спілкуванні але публічно здавалося, що я один проти тисячі людей. І по коментарях також воно так здавалося. Тепер то я розумію, що це все боти. Це все боти. Це очевидно, тому що навіть російські паблики, які поширювали мої відео, там не було таких упоротих російських коментарів».
-«То вони одразу ж скасували обов'язковість спілкування українською мовою в студентському парламенті. Російська мова знову зазвучала, їм цього не вистачило Вони почали лізти в інститут журналістики. Самоврядний інститут журналістики, який обрав свого голову, який будує своє середовище. Не я, інститут будує своє середовище. Таке середовище, де коли абітурієнт вступає на перший курс... у нас 100% студентів першокурсників говорили українською мовою. Це був їхній вибір, їх ніхто не змушував. Тому що говорити українською мовою було класно і модно в цьому середовищі, бо у них було розуміння нащадками яких діячів вони є, до якого простору вони належать. Були відповідні заходи, події, вечірки, медіаполе. Тобто було просто сприятливе середовище для реалізації їхнього творчого потенціалу і прав бути українцями в українському університеті. І все. Це все почало бути мішенню цих пабліків. І зрештою, і семіх студентів почали переконувати, що в усіх бідах винен, ОСОБА_1!»
- «Ось так вже і підходило до завершення моє навчання в інституті журналістики. Лишалося кілька місяців до мого випуску і завершення моїх повноважень у голові студентського парламенту. Ця вся система сама збудувала таку бюрократичну систему, застосувавши яку, вони зняли мене з посади буквально за кілька тижнів до того, як я мав із неї піти. Це було суто символічно. Ви уявляєте, на той час безпрецедентною кількістю голосів мене обрали у голову студентського парламенту з такою підтримкою Ще жоден голова студентського парламенту не приходив на цю посаду. Я теж тому дуже тішився і радів. І попри цю підтримку і думку студентства, яка була згодом абсолютно змінена, що мені аж довелося видалятися з чату інституту журналістики студентського, мене було знято з посади. Мій наступник, до якого я був дуже відкритий, прийшовши на посаду, абсолютно видалив те, що ми робили, змінив айдентику, і наче і сліду не було».
- «Тепер ви знаєте, які процеси відбувалися в університеті Шевченка в той час, 2019 рік. Одразу після президентських виборів в Україні, Росія, ОСОБА_4 одразу розгортають свій план підготовки до повномасштабного вторгнення. Цей план був відкладений через ковід, але таки був впроваджений. Таких середовищ, як університет Шевченка, є багато в Україні. Подібні процеси відбувалися на той момент всюди. Коли зараз ОСОБА_2 повертається з-за кордону і я знов чую його прізвище, і знову спостерігаю подібні процеси, і мені зараз студенти пишуть, що щось подібне відбувається в інших університетах, я розумію, що Росія розгортає якийсь черговий план. Подивіться мені в очі і скажіть, що тут немає російського інтересу. Він очевидний тут».
- «Подивіться мені в очі і скажіть, що тут не було російського інтересу.»
- «Зрештою мене нечесними методами зияли з посади, вплинули на наступника, що він аж видалив з усіх сторінок нашу айдентику, наче і сліду від тих років діяльності не було. Вплинули і на думку студентства. Накрутили їх настільки, що мені довелося видалятися з студентського чату, щоб просто не було так боляче те все читати.»
Дослідивши зміст оспорюваної інформації, колегія суддів відмічає, що в даному випадку, позивач не може вимагати спростування інформації, яка не стосується його особисто, оскільки така вимога виходить за межі захисту його особистих немайнових прав.
В свою чергу, суд першої інстанції, задовольняючи таку вимогу в повному обсязі без будь-якої конкретизації, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, ст. 277 ЦК України, та не врахував, що спростування має бути пропорційним і обмеженим виключно тими частинами тексту, які містять сукупність необхідних обставин, зокрема, наявність фактичних тверджень, що стосуються особи позивача та завдають шкоди саме його немайновим правам.
Такий підхід суду першої інстанції суперечить усталеної практиці Верховного Суду, яка вимагає від судів чіткого розмежування елементів поширеної інформації та конкретизації в рішенні.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 09 квітня 2025 року у справі № 570/592/15-ц Верховний Суд наголосив: «Беручи до уваги наведену практику (див. пункти 69-71), Верховний Суд зауважує, що у цій справі суди чітко не розрізнили фактичні твердження і оціночні судження. Зокрема, в публікаціях не виокремили загальний тон зауважень, висловлювання, які не містять фактичних даних, але містять критику, оцінку дій тощо. Також не з'ясували, чи могла настати відповідальність згідно із застосовним законодавством за посилання на твердження іншої особи, чітко вказуючи, ким був автор цих тверджень. Крім того, у цій справі суди, частково задовольняючи позовні вимоги, в резолютивній частині зробили висновки, які стосувалися публікацій в цілому і не містили жодних конкретних посилань на те, яку саме інформацію чи висловлювання, поширену в зазначених вище публікаціях, слід визнати недостовірною, не врахувавши, що повна публікація може містити як фактичні твердження, так і оціночні судження. Зазначене в своїй сукупності, дає підстави для висновку, що причини, наведені судами для виправдання втручання в право на свободу вираження поглядів не були «відповідними та достатніми». Задовольняючи позов, суди не забезпечили баланс між конфліктуючими інтересами у контексті зазначених вище факторів, а тому втручання у право на свободу вираження поглядів не було «необхідним у демократичному суспільстві».
Разом з тим, колегія суддів відмічає, що по тексту позовної заяви ОСОБА_2 зазначає про те, що: «Мною здійснено вибірку тверджень відповідача, які, на мою думку, порушують моє право на повагу до честі, гідності та ділової репутації. «…Автор помийки, яка називається ГО «ІНФОРМАЦІЯ_1», «…Ця «організація» в часи мого студентства організовувала на мене масову травлю…», «… ІНФОРМАЦІЯ_4 », «…Ці люди ще від 2019 року систематично намагаються збудувати тиранію в студентських колах традиційними КДБістськими методами…», «…Анонімний телеграм-канал «ІНФОРМАЦІЯ_1», який почав брутально впливати на вибори ректора і всі студентські процеси. Шантажем і нечесною боротьбою вони добилися керованої більшості, руками якої змінили всю документацію таким чином, що відібрали свободу у таких студентів якими були ми…», «Вони стравлювали нас, шантажували, погрожували, чинили шалений психологічний тиск…», «З'являється анонімний телеграм-канал « ІНФОРМАЦІЯ_1 », так звана громадська організація, очільником якої є ОСОБА_2 , той самий ОСОБА_2 , який так само і зараз в усіх цих процесах, є однією з ключових оцих персон…», «Як тільки цим гнидам вдалося цю свою змінну систему просочити всюди, отримавши шантаж на всіх, якісь компромати про особисте життя… Ви не уявляєте, як їх боялися студенти?», « Тепер то я розумію, що це все боти. Це все боти. Це очевидно.», «...вони одразу ж скасували обов'язковість спілкування українською мовою в студентському парламенті. Російська мова знову зазвучала. Їм цього не вистачило. Вони почали лізти в інститут журналістики.» , «Подивіться мені в очі і скажіть, що тут немає російського інтересу. Він очевидний тут.», «Ця вся система сама збудувала таку бюрократичну систему, застосувавши яку, вони зняли мене з посади буквально за кілька тижнів до того, як я мав без неї піти.».
З наведеного вище убачається, що ОСОБА_2 вважає порушеними свої особисті немайнові права лише окремі, чітко визначені ним у позовній заяві висловлювання, які, на його думку, містять недостовірні відомості та завдають шкоди його честі, гідності та діловій репутації. При цьому, позивач не стверджував, що увесь масив поширеної відповідачем інформації порушує його права, а навпаки виокремив конкретні фрази, які, як він вважає, принижують його як фізичну особу.
Водночас, суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, вийшов за межі заявлених вимог та зобов'язав відповідача спростувати весь текст, розміщений у сторіз відповідача, який був зазначений позивачем у прохальній частині позову. Суд не виокремив, які саме фрази містять ознаки фактичних тверджень і можуть підлягати перевірці на достовірність, а які є суто оціночними судженнями чи взагалі не стосуються позивача. Такий підхід суперечить положенням ст. 13, 175 ЦПК України, статті 277 ЦК України та правовим позиціям Верховного Суду.
Суд першої інстанції, роблячи глобальний висновок про недостовірність «поширеної інформації», не проаналізував зміст кожного конкретного твердження. Суд узагальнив позицію, зазначивши, що «інформація, поширена відповідачем, містить фактичні дані, викладена у категоричній стверджувальній формі та може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності», однак, жодного належного обґрунтування того, які саме висловлювання є такими фактами, не навів. Це свідчить про формальний підхід суду та порушення принципу обґрунтованості рішення.
Щодо висловлювань, які взагалі не стосуються позивача та не можуть порушувати його права.
Позивач у позовній заяві стверджував, що його права порушено, однак ряд висловлювань відповідача у сторіз стосувалися іншої особи, ОСОБА_2 , і не містять згадки про ОСОБА_2 .. Зокрема, відповідач написав: « ОСОБА_2 . Автор помийки, яка називається ГО «ІНФОРМАЦІЯ_1». Висловлююся емоційно, бо колись ця «організація» в часи мого студентства організовувала на мене масову травлю із залученням ботів за популяризацію української мови і за відео, де я кажу, що Крим - це Україна. А ще вони нечесними методами брутально впливали на вибори ректора. Ці люди ще від 2019 року систематично намагаються збудувати тиранію в студентських колах традиційними КДБістськими методами…»
З наведеного вище тексту прямо убачається, що відповідач критикує діяльність певного телеграм-каналу та його автора, ОСОБА_2 , а не позивача.
Колегія суддів відмічає, що для ідентифікації особи недостатньо простого співзвуччя прізвищ, що неодноразово підтверджено практикою Верховного Суду.
Відповідно, поширення такого висловлювання не може порушувати права позивача, оскільки не адресоване йому.
Щодо висловлювань, які є оціночними судженнями, а не фактами.
Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не здійснив належного аналізу природи висловлювань відповідача, попри те, що більшість із них є суто емоційними, стилістичними, художніми та мають виражений суб'єктивний характер.
До прикладу, у фразах: «організовувала на мене масову травлю», «нечесними методами брутально впливали на вибори ректора», «намагаються збудувати тиранію традиційними КДБістськими методами» використано метафори, епітети, перебільшення та емоційні засоби мови, які свідчать про суб'єктивну оцінку автора, у зв'язку з чим, колегія суддів доходить висновку, що такі висловлювання належать до оціночних суджень, що згідно з практикою ЄСПЛ («Лінгенс проти Австрії», «Прагер і Обершлік проти Австрії») не підлягають перевірці на істинність та не можуть бути предметом судового захисту.
Тобто, суд першої інстанції залишив поза увагою емоційний характер висловлювань, не здійснив розмежування між фактами та оцінками, чим порушив обов'язок щодо повного й всебічного дослідження обставин справи.
Щодо висловлювань, що стосуються діяльності телеграм-каналу, а не позивача.
Окремі фрагменти сторіз, які позивач просив визнати недостовірними, стосуються громадського формування чи телеграм-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а не дій конкретної фізичної особи. Так, у тексті відповідача наведено: «Шантажем і нечесною боротьбою вони добилися керованої більшості… Вони стравлювали нас, шантажували, погрожували, чинили шалений психологічний тиск».
Такі висловлювання спрямовані на невизначене коло осіб, що діяли від імені телеграм-каналу, й не містять ознак адресності саме до позивача. Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 (№ 522/16923/16-ц) наголосив, що негативні висловлювання щодо діяльності організації не можуть розцінюватися як порушення прав фізичної особи, якщо вони не стосуються її персонально, однак суд першої інстанції наведеного не врахував.
Щодо висловлювань, які містять припущення, а не факти.
Окремі висловлювання відповідача мають вигляд оціночних припущень про суспільні процеси, а не тверджень про факти, пов'язані з позивачем. Зокрема: «коли зараз ОСОБА_2 повертається з-за кордону і я знов чую його прізвище, і знову спостерігаю подібні процеси… я розумію, що Росія розгортає якийсь черговий план… Подивіться мені в очі і скажіть, що тут немає російського інтересу. Він очевидний тут».
Колегія суддів зауважує, що висловлення в стилі «я розумію», «мені здається», «я спостерігаю», «подібні процеси» є мовними маркерами суб'єктивного судження, а не твердженням про факти. Крім того, ЄСПЛ встановлює, що вимога довести істинність оціночного судження порушує свободу слова (ст. 10 Конвенції).
Суд першої інстанції, визнаючи такі висловлювання фактичними твердженнями, не обґрунтував, на підставі чого дійшов до таких висновків, та не навів аналізу контексту, що є істотним процесуальним порушенням.
У резолютивній частині рішення суд першої інстанції визнав недостовірними висловлювання, які позивач не заявляв як предмет позову, зокрема, фрагменти щодо: «скасування обов'язковості спілкування українською мовою в студентському парламенті», «переконування студентів у всіх бідах винен ОСОБА_1».
Позивач не просив суд досліджувати ці висловлювання, а лише згадував про них в контексті.
Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України суд не має права виходити за межі позовних вимог, однак суд першої інстанції порушив наведені імперативні положення, задовольнивши вимоги, які позивач не заявляв. Внаслідок такого підходу суд не встановив конкретних висловлювань, які потенційно могли порушувати особисті немайнові права позивача, не здійснив необхідного розмежування між фактичними твердженнями та оціночними судженнями, не з'ясував, чи стосуються спірні висловлювання саме позивача як фізичної особи, вийшов за межі заявлених вимог, не врахував усталеної практики Верховного Суду та ЄСПЛ щодо свободи вираження поглядів та критеріїв диференціації фактів і оціночних суджень, не дослідив контекст поширених висловлювань і, як наслідок, неправильно застосував положення ст. 277 ЦК України, що призвело до ухвалення необґрунтованого та незаконного рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.
При цьому, вирішуючи питання щодо прийнятності нових доказів, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 6 частини 2 статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути наведені нові обставини та подані відповідні докази із зазначенням поважних причин їх неподання до суду першої інстанції.
За змістом частини 2 статті 367 ЦПК України, нові докази можуть бути прийняті апеляційним судом лише у виняткових випадках, коли їх неподання раніше було об'єктивно зумовлене причинами, що не залежали від волевиявлення сторони, а самі такі докази мають істотне значення для правильного вирішення спору. Однак надані скаржником матеріали не відповідають зазначеним критеріям, оскільки були сформовані вже після завершення розгляду справи судом першої інстанції та, відповідно, створені поза межами судового процесу, у зв'язку з чим колегія суддів відхиляє такі докази як такі, що не можуть бути враховані апеляційним судом.
Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв 'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частинами восьмою, дев'ятою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18.
Згідно ч.4 ст.141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
З матеріалів справи убачається, що у відзиві на позовну заяву відповідачемзазначено про понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн (а. с. 82).
На підтвердження витрат, понесених на правничу допомогу, представником відповідача, адвокатом Свідерською А. О., надано суду: ордер серії СЕ № 1105955; договір про надання правничої допомоги від 26.02.2025 року; попередній розрахунок судових витрат (а. с. 83 - 86).
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) та розумності розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обгрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п?ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких, саме на іншу сторону покладено обов?язок обгрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов?язок доведення їх неспівмірності.
З матеріалів справи убачається, що позивач заперечував проти визначеного відповідачем розміру, вважав його необґрунтованим та неспівмірним зі складністю даної спарви, а також просив врахувати, що розгляд справи здійснюється без участі сторін (а. с. 120-122).
Колегія суддів погоджується із запереченнями ОСОБА_2 про те, що визначений представником відповідача розмір (15 000) є надмірним та звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17; від 19.11.2024 року у справі 910/14543/23).
Колегія суддів, ураховуючи заперечення позивача, вважає, що витрати на правову допомогу в сумі 15 000 грн не відповідають критерію розумної необхідності таких витрат, а тому підлягають зменшенню до 5 000 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Боднар Альони Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп та витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура